УХВАЛА
22 липня 2026 року
м. Київ
справа № 367/4068/17
провадження № 14-73цс26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Тітова М. Ю.,
суддів: Банаська О.О.,Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, Національний природний парк «Голосіївський», Київська обласна рада, про витребування майна з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2025 року, ухвалену в складі колегії суддів Соколової В. В., Невідомої Т. О., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, Національний природний парк «Голосіївський» (далі - НПП «Голосіївський»), Київська обласна рада, у якому просив витребувати з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:042:0108, площею 0,15 га.
2. Позов мотивований тим, що на підставі рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2094/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » ОСОБА_2 отримав у приватну власність зазначену вище земельну ділянку площею 0,15 га.
3. 10 лютого 2011 року ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку ОСОБА_1 .
4. Разом з тим рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 серпня 2013 року визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2094/25-5.
5. Цим рішенням суду встановлено, що Коцюбинська селищна рада не була уповноважена розпоряджатися спірною земельною ділянкою, яка розташована поза межами смт Коцюбинське.
6. Крім того, згідно з інформацією органів земельних ресурсів та матеріалами лісовпорядкування, спірна земельна ділянка розташована у межах 101 кварталу та належить до земель лісогосподарського призначення, які віднесені до земель природно-заповідного фонду НПП «Голосіївський».
7. Таким чином, оскільки земельна ділянка вибула з державної власності поза волею її належного розпорядника - Кабінету Міністрів України, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, наявні правові підстави для її витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням від 30 травня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в позові відмовив.
9. Суд першої інстанції виходив з того, що вимога прокурора про витребування земельної ділянки не є належним способом захисту права власника на земельну ділянку природно-заповідного фонду, оскільки в цій категорії справ порушене право має захищатися шляхом повернення земельної ділянки її власнику в порядку пред`явлення негаторного позову.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
10. Постановою від 14 липня 2025 року Київський апеляційний суд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 травня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив.
11. Витребував із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:042:0108, площею 0,15 га.
12. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення та розташована на території об`єкта природно-заповідного фонду - НПП «Голосіївський», тому її розпорядником є Кабінет Міністрів України.
13. Факт незаконності вибуття земельної ділянки з державної власності встановлений судовим рішенням у справі № 367/802/13.
14. Порушене право держави підлягає захисту саме шляхом витребування земельної ділянки з володіння кінцевого набувача. У разі задоволення позову про витребування статус володільця буде відновлено за державою.
15. Витребування земельної ділянки у добросовісного набувача в порядку, передбаченому ЦК України, є пропорційним заходом втручання у право власності.
16. Про порушення свого права Кабінет Міністрів України дізнався у липні 2017 року, тому позовна давність не пропущена.
Узагальнені доводи касаційної скарги
17. У серпні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2025 року, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 травня 2024 року залишити в силі.
18. Як на підставу касаційного оскарження посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15, від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16 та в постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 923/129/17, від 02 листопада 2022 року в справі № 685/1008/20, від 09 лютого 2023 року в справі № 483/2263/19; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 388, 390 ЦК України в новій редакції в подібних правовідносинах; а також апеляційний суд не дослідив зібрані в справі докази.
19. Зазначає, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи.
20. Зокрема, не врахував відсутність повноважень та права органів прокуратури на звернення з цим позовом в інтересах Кабінету Міністрів України.
21. Не звернув уваги на те, що прокурор звернувся до суду з пропуском позовної давності, оскільки про наявність можливого порушення під час передачі спірної земельної ділянки в приватну власність органи прокуратури були обізнані ще в 2009 році.
22. Позивач не довів тієї обставини, що спірна земельна ділянка є територією природно-заповідного фонду. Не вніс на депозитний рахунок суду вартості земельної ділянки, що унеможливлювало задоволення позову про її витребування.
23. Обраний позивачем спосіб захисту не є належним, адже, як правильно вказав суд першої інстанції, у цій категорії справ порушене право має бути захищене шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.
Рух касаційної скарги
24. Ухвалами Верховного Суду від 14 серпня 2025 рокувідкрито касаційне провадження та від 01 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
25. Ухвалою від 10 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року в справах № 911/3312/17 і № 911/3447/17, а також від 26 лютого 2020 року в справі № 911/3315/17.
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
26. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалася таким.
27. У цій справі заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, НПП «Голосіївський», Київська обласна рада, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, посилаючись, зокрема, на те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду НПП «Голосіївський», а її вибуття з державної власності відбулося внаслідок перевищення органом місцевого самоврядування своїх повноважень, що, на думку прокурора, виключає добросовісність набувача та є підставою для витребування земельної ділянки.
28. У практиці Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за подібних фактичних обставин і однакової природи спірних правовідносин сформувалися різні підходи до застосування положень ЦК України щодо належного способу захисту прав держави на земельні ділянки лісогосподарського та природно-заповідного призначення.
29. Так, у справах цивільної юрисдикції № 367/4128/16-ц, № 367/4140/16-ц Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду зробив висновок, що в спірних правовідносинах належним способом захисту є позов про повернення земельної ділянки як негаторний спосіб захисту.
30. Водночас у справах господарської юрисдикції № 911/3315/17, № 911/3312/17, № 911/3447/17 Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо належності обраного прокурором способу захисту - витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
31. На думку колегії суддів Касаційного цивільного суду, заявлений прокурором віндикаційний позов про витребування земельної ділянки за встановлених у справі обставин не є ефективним способом захисту права державної власності, оскільки зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням вимог ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» слід розглядати як порушення права власності держави, не пов`язане з позбавленням її володіння відповідною земельною ділянкою, навіть у разі державної реєстрації права приватної власності за іншою особою. У випадках, коли право приватної власності на відповідний об`єкт нерухомого майна не може виникнути за жодних умов, державна реєстрація такого права не змінює володільця цього майна, а тому належним способом захисту права держави у таких правовідносинах є негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою.
32. У зв`язку з цим колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року в справах № 911/3312/17 і № 911/3447/17, а також від 26 лютого 2020 року в справі № 911/3315/17, і сформулювати правовий висновок про те, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої на землях природно-заповідного фонду, з порушенням вимог ЗК України слід розглядати як порушення права власності держави чи територіальної громади, не пов`язане з позбавленням володіння такою земельною ділянкою, а тому вимога про її повернення має розглядатися як негаторний, а не віндикаційний позов.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
33. У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
34.Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
35. У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (дал - Закон № 1402-VIII) передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
36. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
37. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону №1402-VIII та частини четвертої статті 263 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, і судді зобов'язані дотримуватись таких висновків.
38. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені в ухвалі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2026 року мотиви для прийняттята призначення цієї справи до розгляду на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України є обґрунтованими і достатніми.
39. Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
40. Виходячи з наведеного цю справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
41. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Прийняти до розгляду справу № 367/4068/17 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, Національний природний парк «Голосіївський», Київська обласна рада, про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 14 жовтня 2026 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Ухваланабирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає
Суддя-доповідач М. Ю. Тітов
Судді: О. О. Банасько Н. М. Мартинюк
О. В. Білоконь К. М. Пільков
О. Л. Булейко С. О. Погрібний
О. А. Губська Т. Г. Стрелець
А. А. Ємець О. В. Ступак
В. В. Король І. В. Ткач
С. І. Кравченко О. С. Ткачук
О. В. Кривенда В. Ю. Уркевич
М. В. Мазур