ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" липня 2026 р. Справа№910/357/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026
у справі №910/357/26 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнз Груп»
про стягнення 3 164, 73 грн
ВСТАНОВИВ:
15.01.2026 Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (далі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнз Груп» (далі по тексту - відповідач) про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 3 164, 73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що включення відповідачем (підрядником) в актах приймання виконаних робіт за формою №КБ-2в та № КБ-3 до вартості будівельно - монтажних робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку за державні кошти за Договором податку на додану вартість не відповідає вимогам пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим, сплачені кошти у сумі 3 164,73 грн підлягають поверненню Замовнику як безпідставно набуті.
Господарський суд міста Києва рішенням від 23.04.2026 у справі №910/357/26 у позові відмовив повністю.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що 18.04.2025 між сторонами було підписано та скріплено печатками без жодних претензій та/або зауважень Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 (за квітень 2025 року) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2025 року на загальну суму 446 291,02 грн, у тому числі ПДВ - 30 522,30 грн. Зі змісту вказаних документів вбачається, що з вартості робіт і витрат було виключено ПДВ згідно пункту 197.15 статті 197 розділу V ПК України на витрати, які звільняються від ПДВ (заробітна плата, загальновиробничі витрати, прибуток, ризик).
Окрім того, судом встановлено, що договірна ціна учасника розрахована згідно з підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 та пунктом 197.15 статті 197 ПК України без нарахування ПДВ на вартість будівельно-монтажних робіт та первісна вартість робіт згідно Акту приймання №1 від 18.04.2025 у сумі 415 768,73 грн визначена без ПДВ, а не з ПДВ, як помилково заявлено позивачем.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 13.05.2026 Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/357/26 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач вказує, що що загальна вартість виконаних робіт згідно вказаного акту приймання виконаних будівельних робіт становить 498 922,47 грн з ПДВ. Службою здійснено виключення ПДВ згідно пункту 197.15 статті 197 розділу V Податкового кодексу України на витрати, які звільняються від ПДВ ( Заробітна плата, загальновиробничі витрати, прибуток, ризик, інфляційні витрати) на загальну суму - 52 631,44 грн. Водночас, під час перевірки органами ДАСУ було встановлено, що Служба мала була здійснити виключення ПДВ на суму - 55 796,17 грн. За посиланням позивача, наявний залишок сплаченого відповідачу ПДВ на суму 3 164,73 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/357/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.05.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/357/26; учасникам справи надав право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 08.06.2026. Розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував матеріали справи №910/357/26 з Господарського суду міста Києва.
Матеріали справи №910/357/26 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 15.06.2026.
До Північного апеляційного господарського суду 05.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнз Груп» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому останній вказує, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено заявлені позовні вимоги, обставини, на які посилались та докази, якими вони доводились.
15.06.2026 відповідачем сформовано та подано через систему «Електронний суд» додаткові пояснення у справі.
За приписами статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.05.2026 про відкриття апеляційного провадження у справі №910/357/26 встановив для учасників справи строк для подачі заяв, клопотань та пояснень до 08.06.2026.
Відповідно до частини 2 статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, враховуючи пропуск строку на подання заяв, клопотань та пояснень, суд залишає без розгляду подані відповідачем додаткові пояснення.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.04.2025 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київські області (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнз Груп»(далі - Виконавець, Підрядник) було укладено Договір №5К-25 про закупвлю робіт: з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 332 в смт. Бородянка, Бучанського району Київської області, за змістом якого виконавець зобов`язується відповідно до проектної документації, умов цього Договору та вимог законодавства власними силами та/або залученими силами виконати роботи: «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 332 в смт. Бородянка Бучанського району Київської області (додаткові роботи)» (згідно коду ДК 021:2015: 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація) (далі - Роботи), а Замовник - прийняти та оплатити Роботи в порядку та на умовах, передбачених даним Договором за об`єктом робіт, зазначеним у пункті 1.2 цього Договору.
Ціна Договору визначається на підставі Договірної ціни (Додаток №1 до Договору) і становить 1 243 512,41 грн у тому числі ПДВ - 114 160,95 грн, без нарахування ПДВ на вартість будівельно-монтажних робіт. Договірна ціна є додатком до цього Договору та є невід`ємною його частиною (Додаток №1 до даного Договору). Договірна ціна за цим Договором визначається Сторонами як тверда (пункт 3.1. Договору)
Бюджетні фінансові зобов`язання за Договором виникають при наявності перерахованих коштів на рахунок Замовника від головного/-их розпорядника/-ів та у межах бюджетних асигнувань, установлених планами використання бюджетних коштів. Оплата робіт проводиться у межах одержаних коштів на казначейський рахунок Замовника за фактично виконані та прийняті обсяги робіт згідно з формами № КБ-2в та № КБ-3 та Актів здачі приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини Замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного фінансування (п.п. 11.1, 11.2 договору).
Зі змісту п. 12.1 договору вбачається, що оплата за роботи відбувається шляхом поточних платежів. Проміжні розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми № КБ-3) та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання. Акти приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми № КБ-3), акти приймання-передачі обладнання підписуються замовником за наявності у нього всіх необхідних виконавчих документів. Виконавець надає разом із формами №№ КБ-2в, КБ-3 (у 2-х примірниках) замовнику в паперовому і електронному вигляді (в машинозчитувальному форматі) документи, що підтверджують виконання робіт, всю необхідну виконавчу документацію (сертифікати на застосовані матеріали, паспорти на конструкції та обладнання, акти на приховані роботи, документи, що підтверджують фактичні витрати на відрядження, та ін.), відомість ресурсів, яка підписана головним бухгалтером або керівником підприємства та завірена печаткою (за наявності).
Акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат приймаються замовником по мірі виконання робіт з урахуванням календарного графіку виконання робіт (пп. 12.1.1 договору).
Оплата робіт здійснюється у межах одержаних коштів на казначейський рахунок замовника шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця упродовж 20-ти робочих днів з дати підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання. Грошові кошти перераховуються в Національній валюті України (пп. 12.1.2 договору).
За умовами п. 12.2 договору вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначаються із урахуванням обсягів виконаних робіт, по усіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні, підтверджених відповідними документами.
Згідно з пунктом 1 Додаткової угоди №2 від 29.10.2025 до Договору керуючись статтею 48 Бюджетного кодексу України та на підставі п. 11.2. Договору, Замовником беруться бюджетні зобов`язання щодо оплати обсягів робіт в межах суми: 527 077,30 грн, у тому числі ПДВ - 48 385,70 грн, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2025 №251 (зі змінами), відповідно до плану використання бюджетних коштів на 2025 рік по бюджетній програмі КПКВК 3111370.
Відповідно до Додатку №3 до Договору обсяг фінансування на 2025 рік за кошти Державного бюджету (Постанова Кабінету Міністрів України від 07.03.2025 №251 (зі змінами) складає 1 243 512,41 грн.
18.04.2025 між сторонами було підписано та скріплено печатками без жодних претензій та/або зауважень Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 (за квітень 2025 року) на загальну суму 446 291,02 грн, у тому числі ПДВ - 30 522,30 грн та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2025 року на загальну суму 446 291,02 грн, у тому числі ПДВ - 30 522,30 грн.
З акту та довідки вбачається, що з вартості робіт і витрат було виключено ПДВ згідно пункту 197.15 статті 197 розділу V ПК України на витрати, які звільняються від ПДВ (заробітна плата, загальновиробничі витрати, прибуток, ризик), а саме на наступні витрати:
Кошторисна заробітна плата - 160 838,04 грн, ПДВ - 32 167,61 грн;
Загальновиробничі витрати - 90 092,36 грн, ПДВ - 18 018,47 грн;
Кошторисний прибуток - 6 281,59 грн, ПДВ - 1 256,32 грн;
Покриття ризиків всіх учасників будівництва - 5 945,19 грн, ПДВ - 1 189,04 грн.
Всього до зняття (коригування ПДВ) - 52 631,44 грн.
Загальна вартість без ПДВ становить - 415 768,72 грн, а ПДВ - 83 153,74 грн, а разом 498 922,46 грн.
ПДВ без нарахування згідно пункту 197.15 статті 197 розділу V ПК України на вартість будівельно-монтажних робіт, а саме на наступні витрати: кошторисна заробітна плата, загальновиробничі витрати, прибуток, ризик, становив 30 522,30 грн (83 153,74 грн - 52 631,44 грн).
Вартість підрядних робіт за Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 18.04.2025 (за квітень 2025 року) була повністю сплачена Службою на користь Товариства, що підтверджується платіжною інструкцією №34 від 18.04.2025 на суму 446 291,02 грн (415 768, 72 грн загальна вартість без ПДВ та 30 522,30 грн ПДВ).
Державною аудиторської служби направлено позивачу вимогу щодо усунення виявлених порушень №001700-14/14676-2025 від 28.11.2025, в якій зазначено, що Державною аудиторською службою України відповідно до пункту 8.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2025 року проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області за період з 01.01.2024 по 30.06.2026 (далі - Служба), за результатами якої складено акт ревізії від 28 жовтня 2025 року № 001700-21/60.
Акт ревізії підписано посадовими особами Служби із запереченнями, надісланими супровідним листом від 07.11.2025 №2881/09 211 085/02-5704 (вх. від 07.11.2025 № 14-30338-2025), на які надано обґрунтовані висновки.
За результатами заходу державного фінансового контролю встановлено порушення законодавства, що призвели до втрат, на суму 17 616 163,44 грн, з яких усунуто - 4 535 840,87 грн, а саме: на порушення статті 629 ЦК України, пунктів 3.2 та 3.4 договорів про закупівлю, пункту 6.1 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01 листопада 2021 року № 281, пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України чотирнадцять підрядників за укладеними тридцятьма двома договорами у період з 01.01.2024 по 30.06.2025 зайво включили до актів форми КБ-2в, а Служба оплатила суми податку на додану вартість нараховані на вартість виконаних робіт (до оподаткування) з капітального ремонту двадцяти трьох житлових будинків, що призвело до матеріальної шкоди на вказану суму (з яких усунуто - 1 154 226,19 грн), зокрема по об`єктах
- капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 332 в смт Бородянка Бучанського району Київської області (додаткові роботи) (ТОВ «Смарт Солюшнз Груп», договір від 13.10.2023 №17К-23) сума збитків становить 3 164, 73 грн;
- капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Центральна, 332 в смт Бородянка Бучанського району Київської області (додаткові роботи) (ТОВ «Смарт Солюшнз Груп», договір від 17.04.2025 №5К-25) сума збитків становить 185 584,96 грн.
Після отримання вищезазначеної вимоги, з метою досудового врегулювання спору, 24.11.2025 позивач звернулася до відповідача з вимогою №2942/09 211 085/02-07 від 21.11.2025 про повернення зайво сплаченого ПДВ у розмірі 185 584, 96 грн.
У відповіді №157 від 27.11.2025 відповідач відмовив у поверненні спірної суми коштів у зв`язку з необґрунтованістю вимоги.
Спір виник через те, що за результатами проведення планового аудиту позивача з`ясувалось завищення вартості робіт виконаних відповідачем за Договором, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 3 164, 73 грн як безпідставно набуті.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частини друга, третя цієї ж статті передбачають, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до статті 1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених стаття 11 ЦК України).
Загальна умова частини першої статті 1212 цього Кодексу звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони у порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати лише після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).
Укладений між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області та ТОВ «Смарт Солюшнз Груп» договір №5-К25 від 17.04.2025 про закупівлю робіт за своєю правовою природою є договором підряду.
За приписами ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.2 ст. 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до положень ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Частиною першою ст. 627 ЦК України урегульовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Підпунктом 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України передбачено, що до загальнодержавних податків належать податок на додану вартість (далі ПДВ).
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 1 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов`язком, а не правом платника податку.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Відповідно до абзацу першого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Пунктом 194.1 статті 194 Податкового кодексу України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 розділу V Податкового кодексу України, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною у підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 розділу V Податкового кодексу України, яка є основною.
Пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України передбачено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків (основна ставка), 0 відсотків та 7 відсотків.
Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання. У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлової нерухомості) означає операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування.
Згідно з пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладаючи Договір №5К-25 від 17.04.2025 сторони погодили його умови, зокрема, ціну та спосіб її визначення.
Дослідивши умови договору колегія суду констатує, що сторони узгодили, що нарахування ПДВ на вартість будівельно-монтажних робіт не здійснюється, про що зазначено в пункті 3.1. Договору, а також в Акті приймання виконаних будівельних робіт №1 (за квітень 2025 року) та Довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2025 року.
З урахуванням узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 09.08.2024 №397, замовник будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти зобов`язаний компенсовувати генеральному підряднику витрати на сплату ПДВ по товарах (будівельні матеріали, обладнання)/послугах (що надані субпідрядними організаціями), які придбавалися з цим податком та призначені для використання або починають використовуватися в операціях, що підлягають звільненню від оподаткування ПДВ, згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПК України, що включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Додатково слід зазначити, що позивач здійснив оплату виконаних будівельних робіт згідно акту №1 та довідки про вартість будівельних робіт та витрат на загальну суму 446 291, 02 грн (в т.ч. ПДВ 30 522, 30 грн). При цьому, надмірно сплачену суму ПДВ вважає 3 164, 73 грн, не конкретизуючи на які саме витрати відповідача безпідставно було включено заявлену до стягнення з відповідача суму ПДВ, оскільки з акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2025 року вбачається, що ПДВ виключено згідно пункту 197.15 статті 197 розділу V Податкового кодексу України на витрати, які звільняються від ПДВ.
З наявної в матеріалах справи вимоги Державної аудиторської служби України щодо усунення виявлених порушень від 28.11.2025 №001700-14/14676-2025 вбачається, що зайво включена вартість сума ПДВ нарахована на вартість виконаних робіт у розмірі 3 164, 73 грн була на підставі іншого договору укладено між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнз Груп» , а саме від 13.10.2023 №17К-23).
При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 164, 73 грн як безпідставно набуті на підставі договору від 17.04.2025 №5К-25
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/357/26 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/357/26 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі №910/357/26 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/357/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений та підписаний 28.07.2026 у зв`язку із перебуванням складу колегії суддів у відпустках з 06.07.2026 по 24.07.2026.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська