ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" липня 2026 р. Справа№927/225/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кропивницькенерго»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2026
у справі №927/225/26 (суддя Шморгун В.В.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кропивницькенерго»
про стягнення 287 550,01 грн
ВСТАНОВИВ:
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кропивницькенерго» (далі - відповідач) про стягнення 287 550, 01 грн, з яких: 85 403, 26 пеня за період з 01.05.2025 по 29.05.2025 (0,1 % вартості Товару з яких допущено прострочення за кожен день такого прострочення та 202 146, 75 грн штраф (5% від суми договору у разі відмови від виконання умов Договору) та 15 212,16 грн штрафу (5% від загальної ціни Договору при відмові від виконання умов договору).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 01/01/25-148/2-25 від 09.01.2025 про постачання електричної енергії.
Господарський суд Чернігівської області рішенням від 22.05.2026 у справі №927/225/26 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кропивницькенерго» на користь Військової частини НОМЕР_1 - 152 868,72 грн штрафу та 1 834,42 грн витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що одностороннє розірвання договору відповідачем з підстави припинення дії ліцензії (у даному випадку, завершення строку дії ліцензії та зупинення дії ліцензії на 6 місяців мають тотожні юридичні наслідки) Договором не передбачено, а відповідне інформування постачальника може розцінюватись лише як оферта у вчинені відповідного правочину. Враховуючи те, що припинення постачання електроенергії з підстав зупинення дії ліцензії відбулося саме з вини постачальника (п.14.2. Договору), припинення постачання електроенергії, у тому числі, з 01.05.2025 розцінено судом саме як порушення зобов`язання та відмова відповідача від виконання умов Договору.
Суд вказав, що позивачем не обґрунтовано та не надано доказів щодо обсягу та суми непоставленої електричної енергії за кожен такий день травня 2025 року та відповідного розрахунку пені і саме за кожний день непоставленого товару за спірний період, що унеможливлює здійснення судом перевірки правильності нарахування пені, заявленої позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.
Разом з тим, штраф, що має сплачуватись відповідачем за відмову від виконання умов Договору підлягає нарахуванню на весь обсяг непоставленої електроенергії з 01.05.2025 по 31.12.2025, тобто на 471 269 кВт*год вартістю 3 057 374,47 грн (в редакції додаткової угоди №6-25 від 19.05.2025 до Договору), тобто штраф з урахуванням приписів п. 12.7. Договору становить 152 868,72 грн (5% від 3 057 374,47 грн).
Судом першої інстанції зауважено, що позивачем не обґрунтовано та не надано доказів щодо обсягу та суми непоставленої електричної енергії за кожен такий день травня 2025 року та відповідного розрахунку пені і саме за кожний день непоставленого товару за спірний період, що унеможливлює здійснення судом перевірки правильності нарахування пені, заявленої позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.
За висновком суду, штраф, що має сплачуватись відповідачем за відмову від виконання умов Договору підлягає нарахуванню на весь обсяг непоставленої електроенергії з 01.05.2025 по 31.12.2025, тобто на 471 269 кВт*год вартістю 3 057 374,47 грн (в редакції додаткової угоди №6-25 від 19.05.2025 до Договору), тобто штраф з урахуванням приписів п. 12.7. Договору становить 152 868,72 грн (5% від 3 057 374,47 грн).
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 03.06.2026 Військова частина НОМЕР_1 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині незадоволених вимог та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кропивницькенерго» на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню у розмірі 0,1% вартості Товару з яких допущено прострочення за кожен день такого прострочення - з 01.05.2025 по 29.05.2025 у сумі 85 403,26 грн (2 944,94 грн за 1 день прострочення), залишок штрафу у розмірі 5% від суми Договору у разі відмови від виконання умов Договору - 49 278,03 грн (сорок дев`ять тисяч, двісті сімдесят вісім гривень, три копійки). Судові витрати у розмірі 5175,90 грн покласти на відповідача.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у відповідності до додаткової угоди №6-25 від 19.05.2025 загальна вартість цього Договору становить 3 369 112,45 грн., крiм того, ПДВ-673 822,49 грн, разом з ПДВ - 4 042 934,94 грн. Цiна за 1 кВт*год Електричної енергії визначається та змiнюється вiдповiдно до Додатка 2 до цього Договору. Бюджетнi зобов`язання по цьому Договору виникають в межах кошторисних призначень Замовника на 2025 рiк i становлять: 4 042 934,94 грн, у т.ч. ПДВ - 673 822,49 грн.
На підставі цього, розмір штрафу, що має сплатити відповідач, за відмову від виконання умов Договору становить 202 146,75 грн (5% від 4 042 934,94 грн.). Станом на 29.05.2025 пеня за один день (кожен день) становить у розмірі 0,1% ціни Товару та складає 2 944,94 грн. (Дві тисячі дев`ятсот сорок чотири гривні 94 коп.) з чого слідує, що з 01.05.2025 по 29.05.2025 (включно день розірвання Договору) - відповідач має сплатити на рахунок споживача пеню, за кожен день прострочення та не поставки Товару, що складає 85 403,26 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2026 у справі №927/225/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2026 у справі №927/225/26; розгляд апеляційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Також, не погоджуючись з ухваленим рішенням, 09.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кропивницькенерго» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2026 у справі №927/225/26, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом помилково застосовано до даних правовідносин ст. 30 ГПК України. У справі №927/225/26 спір виник не з приводу обов`язку поставити електричну енергію на певний об`єкт і не з приводу допущення порушень під час її споживання на певному об`єкті, предметом спору є спонукання до виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим не підлягає застосуванню ч.3 ст. 30 ГПК України. Незалежно від того, за якою адресою поставлялась та споживалась електрична енергія, стягнення саме штрафних санкцій за дострокове розірвання договору які є предметом спору, є грошовим зобов`язанням і жодним чином не пов`язане з нерухомим майном (не є спором ані «з приводу нерухомого майна», ані «щодо об`єктів нерухомого майна»). Тож позов у справі №927/225/26 мав розглядатися господарським судом за місцезнаходженням відповідача (ч.1 ст. 27 ГПК України).
Крім того, на переконання відповідача судом безпідставно відхилено доводи відповідача, щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 та звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов`язань, оскільки таке невиконання зумовлене обставинами, не залежними від волі постачальника, а спричинені умовами, в яких опинилося підприємство в умовах воєнного стану.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 09.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кропивницькенерго» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2026 у справі №927/225/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
11.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кропивницькенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача в якому відповідач наголошує, що згідно чинного законодавства у сфері електричної енергії - нарахування штрафу та пені у період воєнного стану - неправомірні. Також вказує, що апелянтом не доведено наявність підстав для стягнення штрафних санкцій із відповідача у заявлених розмірах, а відтак судом правомірно відмовлено в стягненні пені та штрафу через недоведеність та безпідставність таких вимог у зв`язку з чим апеляційна скарга щодо скасування судового рішення в частині незадоволених позовних вимог - не підлягає задоволенню.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кропивницькенерго» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2026 у справі №927/225/26. Об`єднав апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кропивницькенерго» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2026 у справі №927/225/26 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2026 у справі №927/225/26 до спільного провадження. Призначив до розгляду апеляційні скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
23.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач повторно наводить доводи викладені в позові та апеляційній скарзі.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кропивницькенерго» (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач) укладено Договір №01/01/25-148/2-25 про постачання електричної енергії (далі - Договір).
Згідно з п. 2.1., 2.2. Договору постачальник зобов`язується постачати споживачу у 2025 році товар: електричну енергію, код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» (далі - електрична енергія / товар / електроенергія), а споживач зобов?язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах Договору.
Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за Договором становлять 1 154 000 кВт*год та визначені у додатку 1 до Договору.
Відповідно до п. 3.1., 3.4. Договору термін поставки (передачі) товару: з 10.01.2025 по 31.12.2025 включно.
Постачальник зобов`язується забезпечити дійсність ліцензії на право постачання електричної енергії на весь строк дії Договору.
За умовами п. 5.1. Договору загальна вартість Договору становить 8 317 136,50 грн з ПДВ. Ціна за 1кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до додатку 2 до Договору.
Споживач, згідно з п. 6.1.1. Договору має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у Договорі; купувати електричну енергію із забезпеченням рівня якості електричної енергії як товару та комерційних послуг, відповідно до вимог діючих стандартів якості, а також на отримання компенсації за порушення таких вимог.
Відповідно до п. 6.1.7. Договору споживач має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку у разі невиконання постачальником своїх зобов?язань за Договором понад 10 днів з подальшим стягненням штрафних санкцій.
Згідно з п. 7.1.3., 7.1.7. Договору постачальник має право ініціювати припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством; розірвати Договір достроково, повідомивши споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання без сплати штрафних санкцій у випадках, якщо: 1) споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з Договором, за умови, що постачальник здійснив попередження споживачу про можливе розірвання цього Договору; 2) споживач іншим чином суттєво порушив умови цього Договору і не вжив заходів щодо усунення такого порушення в строк, що становить 15 робочих днів.
Пунктами 7.2.7., 7.2.9. Договору передбачено, що постачальник зобов?язується відшкодовувати споживачу збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням постачальником своїх зобов`язань перед споживачем, що покладені на нього чинним законодавством; відшкодовувати збитки, понесені споживачем у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов?язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та діючим законодавством (п. 8.1. Договору).
Відповідно до 12.1., 12.2., 12.7. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх забов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством.
У випадку порушення постачальником строків поставки електричної енергії з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості непоставленої/несвоєчасно поставленої електричної енергії.
У разі відмови від виконання умов Договору (окрім випадків передбачених п. 11.1.) постачальник сплачує споживачу штраф у розмірі 5% від суми Договору.
За умовами п. 13.4. Договору зміна Договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено Договором або законом. Водночас Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення Договору другою стороною та в інших випадках, встановлених Договором або законом.
Пунктами 13.9.1., 13.9.2. Договору визначено, що усі повідомлення за Договором вважаються зробленими належним чином, а документи отримані, якщо вони здійснені / направлені одним із зазначених нижче способів:
- у письмовій формі та надіслані листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами. Датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатися дата їх особистого вручення або третій робочий день з дати його отримання поштовим відділенням зв`язку на території обслуговування якого розташований споживач або об`єкт споживача;
- направлені на адресу електронної пошти, яка зазначена в Договорі (реквізити споживача та постачальника). Електронні документи оформлюються відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги» з обов`язковим використанням електронного підпису. Датою отримання таких повідомлень (документів) буде вважатися наступний робочий день з дати їх направлення іншій стороні.
Згідно з п. 14.1. Договору договір набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2025 включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.
Додаток 1 до Договору містить очікувані обсяги постачання електричної енергії на 2025 рік, в тому числі по місяцях. Зокрема, за травень 2025 року очікуваний обсяг постачання електроенергії склав 60 000 кВт*год.
Додатком 2 до Договору передбачено порядок визначення та зміни ціни постачання електричної енергії.
Додатковою угодою №1-25 від 09.01.2025 до Договору викладено п. 2.2., 5.1., 5.2. в новій редакції, відповідно до якої: очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за Договором становлять з 10.01.2025 до 31.12.2025 - 693 748 кВт*год та визначені у додатку 1 до Договору; загальна вартість Договору становить 4 999 997,24 грн з ПДВ; ціна за 1кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до додатку 2 до Договору; бюджетні зобов?язання по Договору виникають в межах кошторисних призначень замовника на 2025 рік і становлять 4 999 997,24 грн.
Додаток 1 до додаткової угоди №1-25 від 09.01.2025 до Договору містить очікувані обсяги постачання електричної енергії на 2025 рік, в тому числі по місяцях. Зокрема, за травень 2025 року очікуваний обсяг постачання електроенергії склав 47 300 кВт*год.
Додатковою угодою №2-25 від 11.02.2025 до Договору визначено, що тариф на послуги з передачі електричної енергії з 01.01.2025 становить 0,68623 грн/кВт*год (без ПДВ). Викладено у новій редакції п.2 додатку 2 до Договору, п. 2.2., п. 5.1., 5.2. Договору: ціна за 1 кВт*год електричної енергії на момент укладення договору становить 7,207224 грн з ПДВ; ціна за 1 кВт*год електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) - січень 2025 року становить 7,696548 грн з ПДВ. Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за Договором становлять з 10.01.2025 до 31.12.2025 - 649 641 кВт*год та визначені у додатку 1 до Договору; додаток 1 викладено в новій редакції. Загальна вартість Договору становить 4 999 993,14 грн з ПДВ; ціна за 1кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до додатку 2 до Договору; бюджетні зобов?язання по Договору виникають в межах кошторисних призначень замовника на 2025 рік і становлять 4 999 993,14 грн.
Додаток 1 до додаткової угоди №2-25 від 11.02.2025 до Договору містить очікувані обсяги постачання електричної енергії на 2025 рік, в тому числі по місяцях. Зокрема, за травень 2025 року очікуваний обсяг постачання електроенергії склав 47 300 кВт*год.
Додатковою угодою №3-25 від 10.03.2025 до Договору викладено у новій редакції п.2 додатку 2 до Договору, п. 2.2., п. 5.1., 5.2. Договору: ціна за 1 кВт*год електричної енергії на момент укладення договору становить 7,207224 грн з ПДВ; ціна за 1 кВт*год електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) - січень 2025 року становить 7,696548 грн з ПДВ; ціна за 1 кВт*год електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) - лютий 2025 року становить 7,965972 грн з ПДВ. Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за Договором становлять з 10.01.2025 до 31.12.2025 - 628 185 кВт*год; з 01.02.2025 до 31.12.2025 - 612 900 кВт*год та визначені у додатку 1 до Договору; додаток 1 викладено в новій редакції. Загальна вартість Договору становить 4 999 985,98 грн з ПДВ; ціна за 1кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до додатку 2 до Договору; бюджетні зобов?язання по Договору виникають в межах кошторисних призначень замовника на 2025 рік і становлять 4 999 985,98 грн.
Додаток 1 до додаткової угоди №3-25 від 10.03.2025 до Договору містить очікувані обсяги постачання електричної енергії на 2025 рік, в тому числі по місяцях. Зокрема, за травень 2025 року очікуваний обсяг постачання електроенергії склав 47 300 кВт*год.
Додатковою угодою №4-25 від 10.04.2025 до Договору викладено у новій редакції п.2 додатку 2 до Договору, п. 2.2. Договору: ціна за 1 кВт*год електричної енергії на момент укладення договору становить 7,207224 грн з ПДВ; ціна за 1 кВт*год електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) - січень 2025 року становить 7,696548 грн з ПДВ; ціна за 1 кВт*год електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) - лютий 2025 року становить 7,965972 грн з ПДВ; ціна за 1 кВт*год електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) - березень 2025 року становить 7,284072 грн з ПДВ. Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за Договором становлять 628 185 кВт*год, а саме: з 10.01.2025 до 31.01.2025 - 15 285 кВт*год; з 01.02.2025 до 28.02.2025 - 50 896 кВт*год; з 01.03.2025 до 31.12.2025 - 562 004 кВт*год та визначені у додатку 1 до Договору; додаток 1 викладено в новій редакції.
Додаток 1 до додаткової угоди №4-25 від 10.04.2025 до Договору містить очікувані обсяги постачання електричної енергії на 2025 рік, в тому числі по місяцях. Зокрема, за травень 2025 року очікуваний обсяг постачання електроенергії склав 53 700 кВт*год.
Додатковою угодою №5-25 від 16.04.2025 до Договору викладено у новій редакції п.2 додатку 2 до Договору, п. 2.2. Договору, п. 5.1., 5.2. Договору: ціна за 1 кВт*год електричної енергії на момент укладення договору становить 7,207224 грн з ПДВ; ціна за 1 кВт*год електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) - січень 2025 року становить 7,696548 грн з ПДВ; ціна за 1 кВт*год електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) - лютий 2025 року становить 7,965972 грн з ПДВ; ціна за 1 кВт*год електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) - березень 2025 року становить 7,284072 грн з ПДВ. Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за Договором становлять 623 185 кВт*год, а саме: з 10.01.2025 до 31.01.2025 - 15 285 кВт*год; з 01.02.2025 до 28.02.2025 - 50 896 кВт*год; з 01.03.2025 до 31.03.2025 - 37 843 кВт*год; з 01.04.2025 до 31.12.2025 - 519 161 кВт*год та визначені у додатку 1 до Договору; додаток 1 викладено в новій редакції.
Загальна вартість Договору становить 4 580 335,10 грн з ПДВ; ціна за 1кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до додатку 2 до Договору; бюджетні зобов?язання по Договору виникають в межах кошторисних призначень замовника на 2025 рік і становлять 4 580 335,10 грн.
Додаток 1 до додаткової угоди №5-25 від 16.04.2025 до Договору містить очікувані обсяги постачання електричної енергії на 2025 рік, в тому числі по місяцях. Зокрема, за травень 2025 року очікуваний обсяг постачання електроенергії склав 53 700 кВт*год.
Додатковою угодою №6-25 від 19.05.2025 до Договору викладено у новій редакції п.2 додатку 2 до Договору, п. 2.2. Договору, п. 5.1., 5.2. Договору: ціна за 1 кВт*год електричної енергії на момент укладення договору становить 7,207224 грн з ПДВ; ціна за 1 кВт*год електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) - січень 2025 року становить 7,696548 грн з ПДВ; ціна за 1 кВт*год електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) - лютий 2025 року становить 7,965972 грн з ПДВ; ціна за 1 кВт*год електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) - березень 2025 року становить 7,284072 грн з ПДВ; ціна за 1 кВт*год електричної енергії у розрахунковому періоді (місяці) - квітень 2025 року становить 6,24894 грн з ПДВ, а саме: Црдн = 4,61122 грн за 1 кВт*год без ПДВ (ціна закупівлі одиниці товару за результатами торгів на ринку «на добу наперед» за квітень 2025 року); Тосп = 0,68623 грн за 1 кВт*год без ПДВ; М= мінус (-0,09) грн за 1кВт*год без ПДВ; ПДВ (20%).
Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за Договором становлять 623 185 кВт*год, а саме: з 10.01.2025 до 31.01.2025 - 15 285 кВт*год; з 01.02.2025 до 28.02.2025 - 50 896 кВт*год; з 01.03.2025 до 31.03.2025 - 37 843 кВт*год; з 01.04.2025 до 30.04.2025 - 47 892 кВт*год; з 01.05.2025 до 31.12.2025 - 471 269 кВт*год та визначені у додатку 1 до Договору; додаток 1 викладено в новій редакції.
Загальна вартість Договору становить 4 042 934,94 грн з ПДВ; ціна за 1кВт*год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до додатку 2 до Договору; бюджетні зобов?язання по Договору виникають в межах кошторисних призначень замовника на 2025 рік і становлять 4 042 934,94 грн.
У п.6 додаткової угоди №6-25 від 19.05.2025 до Договору сторони погодили, всі умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин сторін, які виникли між сторонами до її укладення, а саме з 01.04.2025.
Додаток 1 до додаткової угоди №6-25 від 19.05.2025 до Договору містить очікувані обсяги постачання електричної енергії на 2025 рік, в тому числі по місяцях. Зокрема, за травень 2025 року очікуваний обсяг постачання електроенергії склав 55 508 кВт*год.
ТОВ «Кропивницькенерго» надіслало на адресу позивача Повідомлення №01 від 10.04.2025 про припинення постачання товару за договором та припинення дії Договору про постачання електричної енергії споживачу, у якому повідомляється про намір ТОВ «Кропивницькенерго» тимчасово (на 6 місяців) призупинити дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу та про припинення постачання електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу з 00:00 годин 01.05.2025 за всіма точками комерційного обліку споживача, де на дату даного листа постачальником електричної енергії є ТОВ «Кропивницькенерго», з відповідним переведенням споживача на постачання до постачальника «останньої надії» чи іншого постачальника у разі ініціювання споживачем зміни електропостачальника у порядку, встановленому в розділі VI ПРРЕЕ (а.с.32).
Позивач листом від 18.04.2025 №06.1.3/5251-25-Вих просив постачальника надати підтверджуючі документи щодо призупинення дії ліцензії ТОВ «Кропивницькенерго» на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, а також зазначити конкретні причини і підстави для призупинення дії ліцензії на 6 місяців (а.с.33).
Відповідь на даний лист у матеріалах справи відсутня.
Постачання електричної енергії постачальником (відповідачем) позивачу було припинено з 00:00 01.05.2025, що визнається обома сторонами.
29.05.2025 позивач рекомендованою поштовою кореспонденцією направив відповідачу лист № 06.1.3/7283-25-Вих про сплату пені та розірвання договору, у якому позивач зазначив про те, що у зв?язку з невиконанням постачальником умов Договору понад 10 днів - відповідно до п. 6.1.7. Договір являється розірваним споживачем в односторонньому порядку з 29.05.2025. За невиконання зобов?язань з поставки електроенергії (п. 12.2. Договору) за період з 01.05.2025 до 31.05.2025 в обсязі 471 269 кВт*год сума пені (0,1% ціни товару) за один день становить 2 944,94 грн та за вказаний період складає 85 403,26 грн. Відповідно до п. 12.7. Договору сума штрафу у розмірі 5% від суми Договору складає 202 146,75 грн (а.с.29-31).
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначив, що з 01.05.2025 включно по день поставки товару замовнику, постачальник має сплатити на його рахунок пеню в розмірі 2 944,94 грн за кожен день прострочення по день поставки товару включно.
У зв`язку з тим, що постачальником умови Договору не виконуються понад 10 днів, відповідно до п. 6.1.7. Договору, Договір є розірваним споживачем в односторонньому порядку з 29.05.2025.
Станом на 29.05.2025 пеня за один день (кожен день) становить у розмірі 0,1% ціни товару та складає 2 944,94 грн, з чого слідує, що з 01.05.2025 по 29.05.2025 (включно день розірвання Договору) відповідач має сплатити на рахунок позивача пеню, за кожен день прострочення та не поставки товару, що складає 85 403,26 грн станом на 29.05.2025, а також 202 146,75 грн штрафу у розмірі 5% від суми Договору, згідно з п. 12.7. Договору.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
У частині першій статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ст. 714 Цивільного кодексу України).
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Частиною 1 статті 4 вказаного Закону визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до положень статті 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку.
Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2).
Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що договір може бути розірваний одним із таких способів: - за згодою (домовленістю) сторін, що є загальним правилом (частина перша); - в судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга); - в односторонньому порядку однією із сторін, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом (частина третя).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом передбаченим п. 6.1.7 Договору про дострокове розірвання договору, через невиконання постачальником зобов`язань понад 10 днів з подальшим стягненням штрафних санкцій, а саме через припинення постачання товару (електроенергії) за договором.
Суд першої інстанції погодився, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасної поставки товару, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу та пені згідно умов Договору.
При цьому, судом правильно встановлено, що право розірвати/вважати припиненим Договір одностороннім правочином з підстав припинення дії ліцензії умовами Договору №01/01/25-148/2-25 про постачання електричної енергії від 09.01.2025 та додатковими угодами до нього не передбачено.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що письмова угода про розірвання Договору сторонами не укладена, а відповідачем проєкту угоди про припинення (розірвання) Договору в порядку п. 14.2. Договору до листа №01 від 10.04.2025 додано не було, а отже, цей лист не може вважатися належною офертою у розумінні Цивільного кодексу України та умов Договору.
Відповідно до пункту 12.2. Договору, у випадку порушення постачальником строків поставки електричної енергії з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості непоставленої/несвоєчасно поставленої електричної енергії.
У разі відмови від виконання умов Договору (окрім випадків передбачених п. 11.1.) постачальник сплачує споживачу штраф у розмірі 5% від суми Договору (пункт 12.7. Договору).
Порушенням зобов`язання на підставі статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Зобов`язання може бути забезпечено, зокрема, неустойкою, що прямо передбачено статтею 546 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання ( частина третя).
Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначав, що Цивільний кодекс України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом. Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.
За приписами частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Водночас, НКРЕКП 25.02.2022 прийнято Постанову №332, відповідно до преамбули якої відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановила:
- на період дії особливого періоду Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307. Виробники електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, набувають статусу "Дефолтний" при тривалості статусу "Переддефолтний" більше семи робочих днів (пункт 1);
- оператору системи передачі (у ролі Адміністратора розрахунків) та Оператору ринку забезпечити щоденне спостереження за ринком електричної енергії з метою виявлення ознак маніпулювання (у тому числі у частині виникнення значних обсягів негативних небалансів), про результати такого спостереження щоденно інформувати Міністерство енергетики України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Постановою НКРЕКП від 27.02.2022 № 333 Постанову №332 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
У подальшому, до Постанови НКРЕКП №332 вносились зміни та доповнення, зокрема, постановою від 26.04.2022 № 413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії".
Підпункт 16 пункту 1 виключено на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1231 від 28.06.2024 та наразі настанова щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії» з урахуванням змін внесених Постановами НКРЕКП вважається підпунктом 12 Постанови НКРЕКП №332.
У постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у пункті 8.13.9 зазначено таке: "8.13.9. Об`єднана палата констатує, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності".
Об`єднана палата дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечить нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.
Такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Норми постанови від 25.02.2022 №332 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення".
Судом першої інстанції до уваги посилання відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі №911/1359/22, не прийняті, оскільки за посиланням суду предмет і підстава позовів, а також фактичні обставини у справах №911/1359/22 та даній справі є різними та правова позиції Верховного Суду під час вирішення спору у вказаній справі виникла не з подібних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, оскільки норми постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій поширюються на всі договори, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, в тому числі і на договір про постачання електричної енергії, де відповідач є постачальник, а позивач споживачем.
За приписами частини 1 статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач категорично не погоджується з тим, що суд першої інстанції своєю ухвалою від 03.04.2026 у задоволенні клопотання відповідача у зміні територіальної підсудності відмовив.
Положеннями ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Відповідно до ст. 1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Згідно зі ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (ст. 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (ст.ст.24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (ст.ст. 27-31 ГПК України).
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторова компетенція однорідних судів.
Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має дослідити питання належності спору до юрисдикції суду, в тому числі й щодо територіальної юрисдикції (підсудності).
У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Так, за загальним правилом, визначеним у частинах першій, другій статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У суді першої інстанції відповідач 30.03.2026 (в день відкриття провадження у справі) подав клопотання про зміну територіальної підсудності з посиланням на положення статті 27 ГПК України, оскільки згідно даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Кропивницькенерго» є: 18001, Черкаська область, місто Черкаси, вул. Вишневецького Байди, буд. 18.
Суд першої інстанції на доводи відповідача вказав, що заявник звернувся з вимогою про стягнення з боржника заборгованості за надані послуги постачання електричної енергії за Договором, за яким постачання електричної енергії здійснювалось до об`єктів позивача, наведених в Додатку № 1 до договору. Отже, вимоги заявника опосередковано пов`язані з нерухомим майном і стосуються прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном, місцезнаходженням якого є м. Чернігів.
З урахуванням наведеного, суд вважав, що позовна заява про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання електричної енергії має пред`являтися за місцем знаходження нерухомого майна, відповідно до правил виключної підсудності.
Суд апеляційної інстанції категорично не погоджується з такими доводами суду, оскільки, по перше, в Додатку № 1 до договору не зазначені адреси, а ЕІС коди площадки комерційного обліку, по друге позивач звернувся до суду про стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору.
Виключна підсудність означає, що відповідний спір не може бути розглянутий за загальними правилами підсудності або альтернативної підсудності.
Частиною третьою статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Цивільний кодекс України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі на рухомі і нерухомі.
Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18.
В даному випадку, підставою для стягнення коштів з відповідача є неналежне виконання умов договору. Тому визначальним є відшкодування оперативно-господарських санкцій, а не спір який пов`язаний з правовим режимом управлінням/володінням/користуванням майном.
Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а не спір про виконання робіт. Стягнення штрафних санкцій, у даному випадку, не є і місцем виконання зобов`язань за договором за змістом ч. 5 ст. 29 ГПК України, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення штрафних санкцій у зв`язку із неналежним виконанням умов договору.
Колегія суддів зазначає, що у справі, що переглядається, спір про стягнення з відповідача штрафних санкцій не стосується ні нерухомого майна, ні місця виконання, а місце об`єкта не має значення для визначення юрисдикції спору. Отже, до вимоги про стягнення штрафних сакцій за несвоєчасне виконання / не виконання зобов`язань за договором належить застосовувати правила про підсудність справ за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Згідно частини 1 статті 279 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи (частина 2 статті 279 ГПК України).
Судом апеляційної інстанції враховані висновки Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постановах від 04.06.2025 у справі №917/1998/23 та від 11.10.2023 у справі №911/1707/22 про те, що скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції з підстав порушення правил підсудності, без з`ясування наявності/відсутності обставин, визначених частиною 2 статті 279 ГПК України, а також без фактичної перевірки законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення за доводами апеляційної скарги та без встановлення впливу процесуальної помилки на результат розгляду спору, є відступом від принципу правової визначеності та є проявом правого пуризму.
Північним апеляційним господарським судом встановлено, що у цій справі відповідачем було заявлено про порушення правил територіальної юрисдикції. Проте суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача. При цьому помилково визначив, що спір відноситься до виключної підсудності. Позивач, у свою чергу, взагалі не обґрунтував підсудність справи ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції ігноруючи доводи відповідача в цій частині.
Судом першої інстанції при розгляді даної справи порушено правила територіальної юрисдикції, а також не застосовано судом першої інстанції норми постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій у договорах, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», що свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись прямою нормою частини 1 статті 279 ГПК України, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постановах від 04.06.2025 у справі №917/1998/23 та від 11.10.2023 у справі №911/1707/22 оскаржуване рішення підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, а саме за місцем знаходження відповідача, до Господарського суду Черкаської області.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Відповідно до статті 279 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
За статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:
1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;
4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;
5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;
6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Зважаючи на порушенням судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції та неправильно застосування норм матеріального права при розгляді спірних правовідносин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2026 у справі №927/225/26 підлягає скасуванню з направленням справи до Господарського суду Черкаської області.
За правилами процесуального закону, прийняття рішення про скасування рішення суду із направленням справи для розгляду за встановленою законом підсудністю унеможливлює вирішення питання про зміну розподілу судових витрат, сплачених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, так і про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кропивницькенерго» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2026 у справі №927/225/26 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.05.2026 у справі №927/225/26 скасувати та направити справу за встановленою законом підсудністю до Господарського суду Черкаської області (18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307).
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова