ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.07.2026 м.Дніпро Справа № 904/4841/22 (904/2124/25)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),
суддів: Соп`яненко О.Ю., Мартинюка С.В.,
за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,
за участю представників:
представник третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна»): Стеценко А.І. (поза межами приміщення суду) - адвокат,
інші учасники справи: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2026 у справі №904/4841/22 (904/2124/25) (суддя Суховаров А.В.), повний текст рішення складено 09.03.2026
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка» (52313, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, село Українка, вул. Шевченка, будинок 66, ідентифікаційний номер юридичної особи 30791393) в особі арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича (76009, м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 15, оф. 59; адреса для кореспонденції: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ),
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» (30068, Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вул. Богдана Хмельницького, буд.43, ідентифікаційний номер юридичної особи 34863309),
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ),
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Кисіль Сергій Васильович ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ),
третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ),
про стягнення заборгованості у розмірі 1 824 226,43 грн,
в межах справи №904/4841/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна», село Крупець, Шепетівський район, Хмельницька область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка» (52313, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Українка, вулиця Шевченка, будинок 66, ідентифікаційний номер юридичної особи 30791393)
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовної заяви і рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українка» в особі арбітражного керуючого Микитюка А.І. звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка» (ідентифікаційний код 30791393) заборгованість в сумі 1 824 226,43 грн;
- судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2026 у справі № 904/4841/22 (904/2124/25) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка» в особі арбітражного керуючого Микитюка А.І. до ОСОБА_1 , за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна», третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , третьої особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець Кисіль Сергій Васильович, третьої особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості у розмірі 1 824 226,43 грн - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка» суму 1 824 226,43 грн заборгованості, 21 890, 72 грн судового збору.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2026 у справі № 904/4841/22 (904/2124/25), ОСОБА_1 звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив надані нею докази на підтвердження відсутності заборгованості, не врахувавши, що у 2019 - 2022 роках, виконуючи обов`язки керівника та головного бухгалтера ТОВ «Українка», вона діяла на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства від 09.12.2019, яким їй було надано право використовувати отримані від товариства грошові кошти для здійснення платежів в інтересах підприємства з подальшим підтвердженням понесених витрат відповідними первинними документами.
Апелянт стверджує, що за рахунок цих коштів здійснювала оплату власникам земельних паїв, комунальних послуг, електроенергії та інших виробничих витрат підприємства, а також повертала частину коштів особисто, що підтверджується відомостями розрахунків, банківськими виписками та квитанціями, які містяться в матеріалах справи, тому висновок суду про існування заборгованості є помилковим.
Скаржник вважає незаконним залучення до участі у справі третіх осіб - ТОВ «Суффле Агро Україна», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Апелянт заперечує висновки позивача і третіх осіб щодо неможливості здійснення господарських операцій у вихідні та святкові дні, зазначаючи, що перенесення робочих днів має рекомендаційний характер, закон не забороняє роботу у такі дні, а керівники підприємств мають ненормований режим роботи.
Крім того, апелянт наголошує, що посилання позивача та третіх осіб на відкриті кримінальні провадження є неналежними доказами у господарському процесі, оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку.
Окремо зазначається, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи прибуткових касових ордерів, натомість поклав в основу рішення сумнівні непрямі докази.
На думку апелянта, суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення статей 1212 та 1215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо безпідставного набуття майна, оскільки спірні кошти були отримані та використані на законній підставі, в інтересах товариства, за рішенням його учасників, а тому відсутні передбачені законом умови для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення.
У зв`язку з викладеним апелянт просить, керуючись статтями 254, 275, 277 ГПК України, скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2026 у справі № 904/4841/22 (904/2124/25), ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Українка» та вирішити питання про розподіл судових витрат.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2026 у справі №904/4841/22 (904/2124/25) без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Позивач зазначає, що в межах справи про банкрутство ТОВ «Українка» ліквідатором було встановлено факт отримання відповідачем у 2019 - 2021 роках грошових коштів товариства на загальну суму 1 824 226,43 грн, які були перераховані як шляхом зняття готівки, так і шляхом безготівкових переказів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції, при цьому відповідач не надала належних доказів їх повернення або використання за призначенням.
На думку позивача, відповідач ані під час розгляду справи, ані в апеляційній скарзі не навела розрахунку взаєморозрахунків між сторонами та не спростувала наявність заборгованості.
Позивач також зазначає, що частина поданих відповідачем доказів була правомірно виключена судом із числа доказів через ненадання їх оригіналів, а надані квитанції до прибуткових касових ордерів є неналежними та викликають сумнів у їх достовірності, оскільки містять ознаки підроблення, суперечать вимогам законодавства щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оформлені після звільнення відповідача з посади директора та головного бухгалтера товариства, а також не підтверджують повернення саме спірних коштів.
Крім того, позивач вказує, що документи щодо нібито надання фінансової допомоги не стосуються предмета спору, оскільки можуть свідчити лише про можливі кредиторські вимоги відповідача у справі про банкрутство, але не припиняють її обов`язку повернути отримані кошти.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, позивач також наголошує, що здійснені відповідачем платежі за електроенергію та інші витрати не підтверджують відсутності боргу, були здійснені після відкриття провадження у справі про банкрутство без відповідних повноважень та не пов`язані з предметом спору.
Окремо зазначається, що суд першої інстанції правомірно врахував матеріали інших спорів, які розглядаються в межах справи про банкрутство, оскільки вони свідчать про аналогічний характер спірних касових документів та відповідають правовим висновкам Верховного Суду щодо необхідності комплексного дослідження доказів у межах процедури банкрутства.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2024 у справі № 904/4841/22 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Українка» (код ЄДРПОУ 30791393), відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича (свідоцтво арбітражного керуючого № 1335 від 19.07.2013; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до відомостей з публічних джерел ОСОБА_1 є учасником ТОВ «Українка» з часткою 28,5 % у статутному капіталі товариства. У період з 25.09.2019 по 22.02.2021 вона обіймала посаду керівника та бухгалтера товариства.
Під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено, що упродовж 2019 - 2021 років від ТОВ «Українка» у розпорядження ОСОБА_1 перейшли грошові кошти на загальну суму 1 824 226,43 грн.
Суд установив, що факт отримання відповідачем зазначених коштів сторонами не заперечувався та підтверджувався матеріалами справи.
Зокрема, встановлено, що:
1) 27.11.2019 відповідно до платіжного документа № 629 відповідач зняла з банківського рахунку ТОВ «Українка» готівкові кошти у сумі 284 751,00 грн із призначенням платежу: «Операции по БПК 535136*****1530, держатель ГОРДІЙЧУК, С.В. Выдача наличности через POS-терминал. Сумма комиссии 1423.76. FUIB DP3 DNIPRO UA»*.
У подальшому протягом лютого - листопада 2020 року відповідач здійснила 49 операцій зі зняття готівкових коштів, попередньо перерахованих товариством на картковий рахунок № НОМЕР_5 , через банкомат у м. Кривий Ріг (вул. Карла Лібкнехта, 7).
Загальна сума коштів, отриманих відповідачем з рахунку ТОВ «Українка» в АТ «ПУМБ» упродовж 2019- 2020 років, становила 637 001,00 грн;
2) протягом березня 2020 року - квітня 2021 року з рахунку ТОВ «Українка», відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», було здійснено 51 переказ на банківський рахунок відповідача на загальну суму 1 187 225,43 грн з однаковим призначенням платежу: «ВИДАЧА КОШТІВ ПІД ЗВІТ НА ЗАКУПІВЛЮ СГ ПРОДУКЦІЇ БЕЗ ПДВ».
Отже, загальна сума коштів, отриманих відповідачем від позивача, становила 1 824 226,43 грн.
Листом № 1 від 06.03.2025 ліквідатор ТОВ «Українка» звернувся до ОСОБА_1 із вимогою про погашення заборгованості у сумі 1 824 226,43 грн.
У відповіді від 25.03.2025 відповідач повідомила про відсутність заборгованості, посилаючись на: договір поворотної фінансової допомоги № 1 від 01.05.2019; квитанції до прибуткових касових ордерів; відомості пайовиків за 2019, 2020 та 2021 роки; оплату електроенергії за ТОВ «Українка» у період з 06.02.2023 по 29.01.2025.
Позивач заперечував зазначені доводи та стверджував, що:
- договір фінансової допомоги № 1 від 01.05.2019 є недостовірним, оскільки містить реквізити банківського рахунку у форматі IBAN, який був запроваджений в Україні лише з 05.08.2019, що, на думку позивача, свідчить про його підписання не у зазначену дату;
- здійснення відповідачем окремих платежів від імені товариства не підтверджує припинення її обов`язку щодо повернення спірних коштів;
- документи, на які посилається відповідач, свідчать про перебування первинної документації товариства у розпорядженні його засновників, а не ліквідатора.
Саме з цих підстав ліквідатор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 824 226,43 грн як коштів, що, на думку позивача, безпідставно утримуються відповідачем.
Разом із тим суд встановив, що спір між сторонами фактично виник не щодо факту отримання відповідачем грошових коштів, а щодо доведеності факту їх повернення ТОВ «Українка».
На підтвердження повернення коштів відповідач зазначала, що:
- отримані кошти використовувалися для забезпечення господарської діяльності товариства, зокрема для виплати орендної плати за земельні паї, виплати заробітної плати, сплати податків, комунальних платежів та електроенергії;
- частина коштів була повернута до каси товариства, про що свідчать 30 квитанцій до прибуткових касових ордерів на загальну суму 1 256 658,40 грн, а саме: № 9 від 20.09.2019 на суму 27 327,62 грн, № 16 від 18.10.2019 на суму 24 810,80 грн, № 17 від 20.11.2019 на суму 16 059,50 грн, № 18 від 20.12.2019 на суму 15 900,00 грн, № 1 від 17.01.2020 на суму 15 900,00 грн, № 2 від 19.02.2020 на суму 17 205,00 грн, № 3 від 20.03.2020 на суму 19 432,50 грн, № 4 від 23.04.2020 на суму 22 155,00 грн, № 5 від 20.05.2020 на суму 22 155,00 грн, № 6 від 18.06.2020 на суму 27 605,00 грн, № 7 від 15.07.2020 на суму 27 605,00 грн, № 8 від 19.08.2020 на суму 28 902,83 грн, № 9 від 17.09.2020 на суму 37 555,00 грн, № 10 від 12.10.2020 на суму 37 555,00 грн, № 11 від 20.11.2020 на суму 37 555,00 грн, № 12 від 18.12.2020 на суму 37 555,00 грн, № 13 від 13.11.2020 на суму 13 028,00 грн, № 2 від 18.01.2021 на суму 37 555,00 грн, № 1 від 30.01.2021 на суму 59 355,12 грн, № 3 від 28.02.2021 на суму 36 591,51 грн, № 4 від 31.03.2021 на суму 32 737,51 грн, № 5 від 30.04.2021 на суму 28 440,50 грн, № 6 від 31.05.2021 на суму 28 094,50 грн, № 7 від 30.06.2021 на суму 28 094,50 грн, № 8 від 31.07.2021 на суму 28 094,50 грн, № 9 від 31.08.2021 на суму 28 094,50 грн, № 10 від 30.09.2021 на суму 423 646,51 грн, № 11 від 31.10.2021 на суму 28 094,50 грн, № 12 від 30.11.2021 на суму 34 615,00 грн та № 13 від 31.12.2021 на суму 33 890,50 грн.
Також відповідач посилалася на протокол загальних зборів учасників ТОВ «Українка» від 09.12.2019, відповідно до якого їй, як керівнику товариства, було надано право використовувати отримані від товариства кошти для здійснення розрахунків із контрагентами в інтересах товариства (зокрема, на оплату паїв, податків, комунальних послуг та інших виробничих витрат) із подальшим підтвердженням таких витрат первинними документами.
Суд установив, що разом із позовною заявою до матеріалів справи були долучені копії: договору фінансової допомоги № 1 від 01.05.2019; квитанцій до прибуткових касових ордерів; фотокопій відомостей пайовиків за 2019, 2020 та 2021 роки; банківських квитанцій щодо сплати електроенергії за період з 06.02.2023 по 29.01.2025.
Водночас позивач та третя особа заперечували належність зазначених документів як доказів, посилаючись на відсутність їх оригіналів. Крім того, у матеріалах справи містилося клопотання позивача від 31.07.2025 про виключення з числа доказів копії відповіді на вимогу від 25.03.2025 разом із додатками (усього 52 аркуші) через відсутність їх оригіналів.
Таким чином, факт отримання відповідачем коштів у сумі 1 824 226,43 грн є доведеним і не оспорюється, тоді як предметом судового розгляду є питання про належність, допустимість та достатність доказів, якими відповідач підтверджує повернення зазначених коштів або їх використання в інтересах ТОВ «Українка».
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та правильність правової оцінки встановлених обставин.
Суд першої інстанції, дотримуючись вимог статей 73, 74, 76- 80, 86, 91, 236-238 ГПК України, здійснив повне дослідження всіх наявних у справі доказів, надав їм належну оцінку відповідно до стандарту переваги більш вагомих доказів («баланс вірогідностей») та обґрунтовано виходив із принципів змагальності сторін і розподілу тягаря доказування. При цьому місцевий господарський суд правомірно задовольнив клопотання позивача про виключення з числа доказів копій документів, на які посилався відповідач, оскільки після заявлення сумнівів щодо їх достовірності відповідач, незважаючи на вимогу суду, не подав їх оригіналів для огляду.
За таких обставин, відповідно до ч. 11 ст. 80 та ч. 6 ст. 91 ГПК України, копії таких документів не могли бути покладені в основу судового рішення, що виключало можливість підтвердження ними обставин, на які посилався відповідач.
Разом із тим, з метою повного та всебічного з`ясування всіх фактичних обставин спору суд першої інстанції надав оцінку наведеним відповідачем запереченням і тим документам, що містилися у матеріалах справи.
Так, доводи відповідача про здійснення обов`язкових платежів, пов`язаних із господарською діяльністю ТОВ «Українка», були обґрунтовано відхилені, оскільки ґрунтувалися виключно на копіях відомостей пайовиків, банківських виписок, квитанцій та копії протоколу загальних зборів учасників товариства без надання їх оригіналів, що виключає можливість визнання таких доказів належними та допустимими.
Суд першої інстанції також обґрунтовано не прийняв доводи відповідача щодо сплати витрат за електроенергію ТОВ «Українка».
З матеріалів справи вбачається, що після відкриття ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2023 провадження у справі про банкрутство товариства останнє перебувало у процедурі розпорядження майном, а постановою від 28.02.2024 було визнане банкрутом із відкриттям ліквідаційної процедури.
За змістом положень статей 1, 44, 61 Кодексу України з процедур банкрутства задоволення вимог поточних кредиторів у процедурі розпорядження майном здійснюється виключно за погодженням розпорядника майна, а в ліквідаційній процедурі повноваження щодо управління майном та здійснення відповідних розрахунків належать виключно ліквідатору. Водночас відповідач не надав жодних доказів погодження таких платежів із розпорядником майна чи їх здійснення за участю ліквідатора.
Крім того, одна із квитанцій взагалі не містить відомостей про період, за який здійснювалася оплата, що унеможливлює встановлення її зв`язку зі спірними правовідносинами.
За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що зазначені платежі не можуть підтверджувати повернення відповідачем коштів позивачу або спростовувати заявлені позовні вимоги.
Колегія суддів погоджується також із висновками місцевого господарського суду щодо неналежності квитанцій до прибуткових касових ордерів як доказів повернення відповідачем грошових коштів, враховуючи, що значна частина зазначених квитанцій оформлена від імені ТОВ «Українка» ОСОБА_1 як головним бухгалтером і касиром, яка одночасно зазначена особою, що внесла кошти до каси товариства.
Разом із тим досліджені документи щодо трудових відносин підтверджують, що Гордійчук С.В. була звільнена з посади директора товариства 22.02.2021 та після цієї дати не перебувала у трудових відносинах із ТОВ «Українка», а отже не мала повноважень на здійснення касових операцій та оформлення відповідних первинних документів.
Відтак квитанції, складені після припинення її повноважень, обґрунтовано визнані такими, що не можуть підтверджувати факт повернення коштів товариству.
Крім цього, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що всі квитанції до прибуткових касових ордерів, датовані періодом з 13.11.2020 по 31.12.2021, містять однакове призначення платежу: «Договір: договір фін. допомоги № 1». Отже, їх зміст свідчить про внесення коштів у межах правовідносин щодо надання товариству фінансової допомоги, тоді як предметом розгляду у цій справі є питання повернення відповідачем грошових коштів, отриманих від ТОВ «Українка», а не виконання сторонами іншого правочину.
Саме по собі існування між сторонами інших майнових зобов`язань не припиняє спірного обов`язку та не свідчить про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог без наявності відповідного правочину або інших передбачених законом підстав.
Обґрунтованими є й висновки суду першої інстанції про те, що квитанції до прибуткових касових ордерів № 9 від 20.09.2019, № 16 від 18.10.2019 та № 17 від 20.11.2019 не можуть підтверджувати повернення відповідачем спірних грошових коштів, оскільки вони датовані періодом, який передував першому перерахуванню ТОВ «Українка» коштів на користь відповідача, що, як встановлено матеріалами справи, відбулося лише 27.11.2019.
За таких обставин зазначені документи не перебувають у хронологічному та причинно-наслідковому зв`язку з предметом спору, а відтак не є належними і допустимими доказами повернення спірних коштів.
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував також інші встановлені обставини, що ставлять під сумнів достовірність поданих відповідачем касових документів. Зокрема, у межах інших справ, які розглядаються Господарським судом Дніпропетровської області у процедурі банкрутства ТОВ «Українка», відповідачами також подано квитанції до прибуткових касових ордерів, складені у той самий період, а інколи й тієї самої дати, однак із різними підписантами, різною нумерацією та відмінною формою оформлення.
Колегія суддів погоджується і з висновком місцевого господарського суду про те, що самі лише квитанції до прибуткових касових ордерів не є достатнім доказом фактичного повернення коштів товариству.
Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017, касові операції мають відображатися у касовій книзі, реєструватися у відповідних журналах, а отримані готівкові кошти підлягають належному оприбуткуванню, подальшому використанню або здаванню до банку. Водночас відповідач не надав жодних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували реальне надходження спірних грошових коштів до каси товариства, їх оприбуткування, відображення у бухгалтерському обліку, зарахування на банківські рахунки чи використання у господарській діяльності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція повинна спричиняти реальні зміни у структурі активів, зобов`язань або власного капіталу.
Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний господарський суд, правильно виходив із того, що юридичне значення мають не лише належним чином оформлені первинні документи, а насамперед фактичний рух активів, існування якого відповідачем не доведено.
Оцінюючи сукупність наданих сторонами доказів, місцевий господарський суд правомірно врахував, що відповідач не заперечував факту отримання від ТОВ «Українка» грошових коштів, однак не надав належних і допустимих доказів їх використання за призначенням чи повернення товариству.
При цьому відсутні докази закупівлі відповідачем сільськогосподарської продукції, незважаючи на здійснення на її користь численних платежів із відповідним призначенням, не підтверджено законність здійснення платежів за електроенергію в процедурах банкрутства, не доведено факту повернення коштів за допомогою належно оформлених касових документів, встановлено суперечності у змісті самих квитанцій, їх оформленні, датах складання, підписантах та інших істотних реквізитах, а також не підтверджено реального руху активів.
Додатково суд врахував заінтересованість відповідача як учасника товариства та непередання нею арбітражному керуючому документів щодо отримання і повернення спірних коштів після відкриття провадження у справі про банкрутство.
З огляду на встановлені вище обставини місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не довів існування правових підстав для утримання отриманих від ТОВ «Українка» грошових коштів та не підтвердив належними, допустимими і достовірними доказами факт їх повернення.
Враховуючи положення ст. 1212 ЦК України, а також усталену правову позицію Верховного Суду викладену у постановах від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20 щодо застосування інституту безпідставного збагачення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність усіх необхідних елементів кондикційного зобов`язання:
- набуття відповідачем майна за рахунок позивача;
- відсутність достатньої правової підстави для його збереження;
- причинний зв`язок між вибуттям коштів у позивача і їх набуттям відповідачем.
З огляду на це суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув із відповідача на користь ТОВ «Українка» безпідставно набуті грошові кошти у сумі 1 824 226,43 грн.
Доводи апелянта про використання отриманих від ТОВ «Українка» коштів в інтересах товариства на підставі рішення загальних зборів учасників від 09.12.2019 не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки саме по собі існування такого рішення не підтверджує фактичного та належного виконання відповідачем відповідних повноважень, а також не звільняє її від обов`язку довести використання отриманих коштів відповідно до вимог процесуального закону.
Апеляційна скарга не містить нових доказів чи обставин, які б давали підстави для іншого висновку.
Необґрунтованими є й доводи про незаконність залучення до участі у справі третіх осіб, оскільки їх залучення здійснено судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 50 ГПК України з огляду на можливий вплив судового рішення на їх права та обов`язки, а апелянт не навів жодних доводів про те, яким чином саме таке процесуальне рішення призвело до неправильного вирішення спору або порушило її право на справедливий судовий розгляд.
Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо помилковості оцінки судом обставин оформлення окремих документів у вихідні дні. Як убачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, зазначена обставина не була самостійною підставою для висновків суду, а оцінювалася виключно у взаємозв`язку з іншими встановленими обставинами справи.
Колегія суддів відхиляє й доводи апеляційної скарги щодо посилань на відкриті кримінальні провадження, оскільки такі обставини не покладені судом першої інстанції в основу висновків про задоволення позову.
Оскаржуване рішення ґрунтується виключно на оцінці доказів, досліджених у межах господарського процесу, а тому посилання апелянта на ст. 62 Конституції України та принцип презумпції невинуватості не стосуються предмета доказування у цій справі.
Доводи апелянта щодо неправомірної відмови у призначенні судової експертизи є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 99 ГПК України призначення експертизи є процесуальним правом суду, а не його обов`язком. При цьому апелянт не довів, що без проведення експертизи було неможливо встановити обставини, які входили до предмета доказування, або що відповідні питання не могли бути з`ясовані на підставі інших доказів, наявних у матеріалах справи.
Колегія суддів також відхиляє доводи про неправильне застосування судом положень статей 1212 та 1215 ЦК України, адже встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про відсутність належної правової підстави для подальшого утримання відповідачем спірних коштів, тоді як апелянтом не доведено існування правовідносин, які б виключали застосування положень глави 83 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та повторення правової позиції, яка була предметом повного й всебічного дослідження під час розгляду справи, а тому не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не свідчать про наявність передбачених ст. 277 ГПК України підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
7. Розподіл судових витрат
У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2026 у справі №904/4841/22 (904/2124/25) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2026 у справі №904/4841/22 (904/2124/25)- залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повну постанову складено 27.07.2026.
Головуючий суддя Ю.А. Джепа
Судді: С.В. Мартинюк
О.Ю. Соп`яненко