Справа № 182/4933/26
Провадження № 2-а/0182/118/2026
У Х В А Л А
Іменем України
10.07.2026 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Нікопольського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення -
В С Т А Н О В И В:
06 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із адміністративним позовом до Нікопольського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Суддя, розглянувши подані матеріали, приходить до наступного.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову, заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 121 КАС України).
Із адміністративного позову та доданих до нього матеріалів вбачається, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вищезазначеним позовом. При цьому, суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п.22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість, закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.
Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.
У справі «Gradescolo S.R.L. проти Молдови» Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, й встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутись до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Така позиція застосована також Верховним Судом у Постановах від 14.05.2019 року у справі № 826/26174/15, від 21.12.2019 року у справі № 826/12776/15 та від 05.05.2022 року у справі № 240/10663/20.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Так, згідно тексту адміністративного позову, вбачається, що ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ББА № 749264 від 24 березня 2026 року та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Попри це, щодо причини пропуску визначеного законом строку, остання зазначає, що про ухвалення оскаржуваної постанови та про її існування їй відомо не було. При цьому, судом приймається до уваги той факт, що позивачка 29 червня 2026 року вже зверталася до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з аналогічною позовною заявою, яку на підставі ухвали суду від 29 червня 2026 року було повернуто, в той же час, в позові, який було подано 29 червня 2026 року, містилось зазначення, що про винесену постанову вона дізналась з додатку «Дія». Разом з тим, як вперше, так і 06 липня 2026 року, позивачкою відповідні клопотання про поновлення строку на звернення до суду з наданням належних і допустимих доказів до адміністративного позову долучено не було, тобто, матеріали справи як не містили, так і не містять беззаперечних доказів на підтвердження факту необізнаності.
Крім того, в тексті позову зазначено, що 24 березня 2026 року сержант поліції, склавши постанову відносно неї, копії їй не вручив та засобами поштового зв`язку не направив. Тобто, викладена думка в позовній заяві свідчить про обізнаність позивачки про наявність постанови відносно неї саме в день складання постанови, хоча, з даним позовом вона звернулась лише 23 червня 2026 року.
Частинами 1, 2 статті 123 КАС України передбачено, що, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали, особа має право звернутись до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З наведених положень КАС України вбачається, що, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Оскільки інші підстави для поновлення строку для звернення до суду стороною позивача не наведено, а адміністративний позов подано після закінчення строків оскарження, суд не вбачає підстав для поновлення такого строку та вважає за необхідне повернути позивачу адміністративний позов з доданими до неї документами.
Окрім цього, суддя вважає за необхідне зазначити та роз`яснити позивачці наступне.
Обов`язки учасників справи визначені ч.5 ст.44 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
За наявності конкретних обставин справи, визначених ч.2 ст.45 КАС України, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства.
Відповідно до позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеної у рішенні від 13.03.2019 у справі № 814/218/14, під зловживанням процесуальними правами слід розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду.
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що лише наявність конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії.
Так, як вбачається з матеріалів справи, а також враховуючи той факт, що ОСОБА_1 до суду звернулась вдруге, при цьому, всі викладені обставини є аналогічними обставинам, викладеним в позові від 29 червня 2026 року. При цьому, остання, отримавши ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 червня 2026 року, своїм правом на апеляційне оскарження не скористалась, а, навпаки, повторно звернулась до суду з позовом, що розцінюється судом як зловживання процесуальними правами.
Керуючись ст.ст.122, 123, 161, 169, 248, 256, 286, 294, 295 КАС України, суддя -
У Х В А Л И В:
Повторно адміністративний позов ОСОБА_1 до Нікопольського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - повернути позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал