УХВАЛА
27 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 917/97/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2026
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веприк Агро"
про стягнення 322 832,94 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У січні 2026 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веприк Агро" про стягнення 322 832,94 грн страхового відшкодування.
2. Господарський суд Полтавської області рішенням від 10.04.2026 позов задовольнив повністю.
3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 16.06.2026 скасував рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026. Прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б давали можливість пересвідчитись, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Веприк Агро" є власником або особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, відповідно позивачем у межах даної справи не доведено обов`язку відповідача відшкодувати шкоду, завдану цим транспортним засобом.
5. 06.07.2026 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 повністю та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 10.04.2026.
6. Дослідивши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ", Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
9. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
10. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
11. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
12. Згідно з ч.5 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
13. Справи, на які поширюється дія п.1 ч.5 ст.12 ГПК, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20).
14. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
15. Статтею 7 Закону "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.
16. Отже відповідно до п.1 ч.5 ст.12 ГПК справа №917/97/26 є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (100 х 3 328,00 грн = 332 800,00 грн).
17. В своїй касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" зазначає, що "… скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права, зокрема ст. ст. 1172, 1187, 1188 ЦК України, без врахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц, у постанові Верховний Суд Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у справі №905/1391/19 від 20.08.2020 року, у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц., у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі №910/14685/17, у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 19.09.2018 року у справі №910/20622/17, а також у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц. А також висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.07.2025 у справі №922/2635/24, від 05.02.2025 у справі №925/457/23, від 24.09.2025 у справі №925/322/23 (925/875/23), від 04.09.2024 у справі №906/1311/23, від 29.05.2025 у справі №910/3508/22, від 11.12.2024 у справі №760/18839/23, від 06.12.2023 у справі №932/1140/21, від 30.05.2023 у справі №925/66/22, від 01.02.2022 у справі №910/5179/20, від 29.04.2026 року у справі №922/593/25".
18. Крім того Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" зауважує, що "…справа становить суспільний інтерес, який має неабияке значення для певного кола юридичних осіб - страхових компаній та будь-яких інших осіб, в яких виникає право зворотньої вимоги (суброгації) та в осіб, які несуть цивільно-правову відповідальність за заподіяну шкоду, у зв`язку з тим, що ухвалене судом апеляційної інстанції рішення, впливає на права та інтереси вищезазначених осіб. Так, рішення у даній справі, ухвалене судом апеляційної інстанції призводить до порушення прав та інтересів страховиків, на інщих юридичних та фізичних осіб, до яких перейшло право вимоги (суброгація) зокрема, щодо звернення з такою вимогою до особи (роботодавця) володільця джерела підвищеної небезпеки, яка несе цивільно правову відповідальність за свого працівника. Дане рішення може мати значний негативний вплив, коли фізична особа, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки та яка спричинила шкоду, внаслідок вказаних дій, виконуючи свої трудові обов`язки, зобов`язана сама нести відповідальність за свої дії, та формування практики, яка суперечить ст. 1172 ЦК України, призвівши до здійснення відшкодування фізичними особами (працівникам) з порушенням вищезазначених норм законодавства, тим самим безпідставно та неправомірно збільшивши фінансове навантаження на фізичних осіб (працівників). В подальшому, особи звертатимуться до суду з вимогами щодо здійснення такого відшкодування з посиланням на судову практику, зокрема, на рішення суду апеляційної інстанції у даній справі, що в свою чергу призведе до значної кількості неправомірних стягнень".
19. Виняткове значення справи Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" обґрунтовує тим, що "Наявність вищезазначеної постанови суду апеляційної інстанції призведе до неправомірного фінансового навантаження на фізичну особу працівника. В подальшому при зверненні ПАТ "Страхова компанія "УСГ" з аналогічними позовними заяви до роботодавця, зважаючи на існування вищезазначеної судової практики, будуть обґрунтовувати свої заперечення щодо позову постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 справа № 917/97/26. Тобто, рішення апеляційного суду має виняткове значення для скаржника, оскільки безпосередньо впливає на його страхову діяльність, фінансовий стан та фінансовий стан фізичних осіб- працівників особи, відповідальної за спричинення шкоди".
20. Розглянувши викладені скаржником доводи щодо наявності випадків, передбачених пп.а), в) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд дійшов висновку, що твердження скаржника про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника є безпідставними з огляду на таке.
21. Відповідно до ч.4 ст.17 Закону "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (п.4).
22. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
23. При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
24. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі №905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
25. Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:
- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;
- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
26. Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
27. Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
28. Поряд із цим, касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" не містить належних доводів, які б свідчили про те, що касаційна скарга у справі №917/97/26 стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; не містить доказів якісного та кількісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваного судового рішення у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в касаційній скарзі відсутнє посилання на наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у подібних правовідносинах.
29. Доводи Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ", наведені в обґрунтування пп.а) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, зводяться до того, що Східний апеляційний господарський суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, та у постановах Верховного Суду від 05.05.2018 у справі №910/14685/17, від 19.09.2018 у справі №910/20622/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 20.08.2020 у справі №905/1391/19, що фактично є обґрунтуванням такої загальної підстави касаційного оскарження, як неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, що передбачена п.1 ч.2 ст.287 ГПК.
30. Інші доводи касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
31. Також, за загальним правилом, виняткове значення та/або суспільний інтерес певної справи у судочинстві означає, що справа має настільки важливі правові, суспільні чи процесуальні наслідки, що вона заслуговує на розгляд вищою інстанцією, або вимагає особливої уваги до дотримання прав сторін, як у випадку порушення права на справедливий суд. Це ключовий критерій для допуску до касаційного перегляду, що виходить за рамки простого застосування права. Отже особа, яка подає касаційну скаргу, має ґрунтовно довести наявність відповідних обставин у своїй касаційній скарзі. Проте власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього та становить значний суспільний інтерес без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення пп.в) п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
32. Водночас доводи Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ", наведені в обґрунтування випадку, передбаченого пп.в) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, є загальними, абстрактними та декларативними і, за висновком Верховного Суду, не містять переконливих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес та виняткове значення справи №917/97/26 для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
33. У п.2 ч.3 ст.287 ГПК встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення, зокрема, у малозначних справах, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
34. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.Таким чином, законодавець надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
35. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
36. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
37. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
38. Оцінивши та дослідивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені пп.а), в) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.
39. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
40. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №917/97/26 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2026, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №917/97/26 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець