Справа № 756/12765/21
Провадження № 6/756/955/26
У Х В А Л А
Іменем України
27 липня 2026 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,
секретаря судового засідання - Донеска А.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Голойди Андрія Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , -
в с т а н о в и в :
І. Стислий виклад подання
Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Голойда А.В. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) до виконання зобов`язань у виконавчому провадження: НОМЕР_2.
В обґрунтування вказаного подання приватний виконавець зазначив, що на його виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №756/12765/21, який виданий 2 липня 2024 року Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 150 000 доларів США, що еквівалентно 5 484 000 грн 00 коп.
27 січня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Борським Р.М. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди.
27 січня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Борським Р.М. винесено постанову про арешт майна боржника.
Виконавець посилається на те, що згідно з відповідей Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України, Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці відсутня інформація щодо наявності майна або будь-яких доходів у боржника. Відповідно до інформації з АТ КБ «Приватбанк», АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», АТ «Ощадбанк», АТ «АКЦЕНТ БАНК», АТ «ПУМБ» на рахунках боржника відсутні кошти для погашення заборгованості.
Приватний виконавець неодноразово надсилав виклики на адресу боржника з вимогою з`явитися та надати відповідні пояснення, необхідні відомості, однак останній не з`являвся, причин неявки не повідомив. Отже, боржником рішення не виконано, що призвело до вжиття стосовно нього вказаних заходів примусового виконання.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Приватний виконавець Голойда А.В. подав заяву про розгляд справи без його участі, просив задовольнити вказане подання.
Стягувачу ОСОБА_2 та боржнику ОСОБА_1 виконавцем направлено копію подання з додатками, що підтверджується списком рекомендованих листів №183 від 16 липня 2026 року.
На підставі частини 4 статті 441 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі виконавця.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 січня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 150 000 доларів США, що еквівалентно 5 484 000 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 420 грн.
2 липня 2024 року Оболонським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №756/12765/21 для примусового виконання рішення суду від 24 січня 2024 року.
Встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Голойди Андрія Володимировича знаходиться виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №756/12765/21, який виданий 2 липня 2024 року Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 150 000 доларів США, що еквівалентно 5 484 000 грн 00 коп.
27 січня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Борським Р.М. винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення з боржника основної винагороди у межах вказаного виконавчого провадження.
Зазначені постанови направлені приватним виконавцем супровідними листами №101, 103, 105 від 27 січня 2025 року, однак квитанцій про належне поштове направлення таких до подання не надано.
Зі змісту подання вбачається, що 27 січня 2025 року виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржнику, однак у додатках така відсутня.
З моменту відкриття виконавчого провадження виконавцем здійснювалися неодноразові запити до різних структур з метою отримання інформації про майно, грошові активи боржника.
Згідно з відповіді Міністерства внутрішніх справ України інформація щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів відсутня. З відповіді Державної фіскальної служби України вбачається, що боржник є фізичною особою-підприємцем та у нього наявні рахунки в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та АТ «ПУМБ». У Державної прикордонної служби України відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону. У реєстрі Державної податкової служби України інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня. З відповіді Пенсійного фонду України випливає, що особу знайдено в РЗО, але відсутні дані про отримання доходу. Відповідно до інформації з Центрального міжрегіонального управління державної служби з питань праці за боржником великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби не зареєстрована.
Як убачається з відповідей АТ КБ «Приватбанк», АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», АТ «Ощадбанк», АТ «АКЦЕНТ БАНК», АТ «ПУМБ» на рахунках боржника відсутні кошти для погашення заборгованості.
Згідно з матеріалів подання приватний виконавець надіслав боржнику виклики №7678 від 1 лютого 2025 року, №10628 від 16 лютого 2025 року, №89155 від 15 березня 2025 року про зобов`язання ОСОБА_1 з`явитися до виконавця та надати пояснення, відомості щодо наявності майна, прав на таке майно та грошових активів. Боржник у вказаний день, час та місце не з`явився, причини неявки не повідомив.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази направлення виконавцем таких викликів та отримання їх боржником.
IV. Мотивована оцінка суду та норми права, які ним застосовані
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Зазначене конституційне право людини і громадянина знаходить своє відображення й у основоположних міжнародно-правових документах у сфері прав людини.
Так, у статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Згідно зі статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (пункти 2 та 3).
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів, що підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною 3 статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Аналіз вказаної норми закону свідчить про те, що ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби, тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
При цьому, саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, наданого виконавцем для добровільного виконання рішення суду, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків і на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» № 3857-XII регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання своїх зобов`язань.
Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 цього Закону право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Наявність умисного ухилення та обставин, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню у розумінні статті 81 ЦПК України.
Отже, необхідним є доведення факту «ухилення» боржника від виконання рішення, тобто надання суду беззаперечних доказів вчинення особою низки системних, свідомих дій, спрямованих на уникнення виконання певного обов`язку.
Для позитивного вирішення питання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника необхідними елементом є пропорційність втручання у конвенційне право особи на вільне пересування, наявність справедливого балансу між публічним інтересом у демократичному суспільстві щодо належного виконання обов`язкових державних рішень та приватним інтересом щодо гарантій на вільне пересування особи.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Згідно з вимогами частини 2 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Під час розгляду подання судом не встановлено фактів обізнаності боржника із виконавчим провадженням, оскільки копії матеріалів виконавчого провадження, які долучені до подання, не містять доказів, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та проведених у ньому виконавчих дій.
До заяви приватним виконавцем долучено три виклики виконавця від 1 лютого 2025 року №7678, 16 лютого 2025 року №10628, 15 березня 2025 року №89155, якими боржник викликався до виконавця, однак у справі відсутні докази про отримання таких ОСОБА_1 .
Частиною 1 статті 28 Закону №1404 передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відсутність доказів направлення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інших постанов, прийнятих державним виконавцем у межах виконавчого провадження з метою виконання судового рішення боржнику свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 380/9077/22). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 560/6452/22, від 24 лютого 2021 року у справі № 756/9582/14-ц (провадження № 61-7463св19).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем до заяви не долучено належних, допустимих та достатніх доказів того, що боржник вчиняє умисні свідомі дії, спрямовані на невиконання та/або ухилення від відповідного зобов`язання, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, та не вказано, які перешкоди вчинені з боку боржника для проведення виконавчих дій виконавцеві.
Звернення приватного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно бути крайнім заходом, який застосовується до боржника, коли приватним виконавцем вже виконані всі можливі дії щодо примусового виконання судового рішення, оскільки це веде до обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.
Разом з тим, як встановлено судом, матеріали заяви не містять достатніх даних про обізнаність ОСОБА_1 про відкрите виконавче провадження та вчинення дій спрямованих на примусове виконання рішення, а тому таке подання є необгрунтованим і передчасним.
Судом враховано, що обмеження у праві виїзду за межі України може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості, проте наявні у справі матеріали не містять жодних даних про те, що встановлення такого обмеження якимось чином цьому сприятиме.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-82, 89, 258, 261, 273, 352, 355, 441 ЦПК України, суддя -
У Х В А Л И В:
Відмовити у задоволенні подання.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Ухвала складена 28 липня 2026 року.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА