ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення заяви без розгляду
28 липня 2026 року Луцьк Справа № 140/1188/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Військової частини НОМЕР_1 про заміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2025, яке набрало законної сили, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 29.10.2022 по 02.02.2023 включно розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення); зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 29.10.2022 по 02.02.2023 включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням виплачених сум; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у застосуванні з 03.02.2023 по 15.05.2023 включно розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення); зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 03.02.2023 по 15.05.2023 включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
03.07.2026 до суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про заміну способу і порядку виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у даній справі в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 29.10.2022 по 02.02.2023 включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням виплачених сум, шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_3 здійснити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 29.10.2022 по 02.02.2023 включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням виплачених сум.
Вказана заява підлягає поверненню заявнику без розгляду, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 370 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 372 КАС України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.
Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню саме в тому обсязі та у той спосіб, які визначені його резолютивною частиною, якщо інше не встановлено судом у передбаченому законом процесуальному порядку.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця у випадках, встановлених законом, - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
З аналізу наведеної норми вбачається, що законодавець розмежував коло суб`єктів, які мають право звертатися до суду з відповідними заявами на стадії виконання судового рішення.
Так, із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення може звернутися сторона.
Водночас із заявою про встановлення або зміну способу чи порядку виконання судового рішення можуть звернутися саме стягувач або виконавець у випадках, встановлених законом.
Суд зазначає, що боржник у виконавчому документі не наділений самостійним процесуальним правом звернення до суду із заявою про зміну способу або порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 КАС України.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №140/1188/25 було зобов`язано, зокрема, Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 29.10.2022 по 02.02.2023 включно, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням виплачених сум.
Отже, за змістом ухваленого судового рішення Військова частина НОМЕР_1 є суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок вчинити певні дії, тобто боржником у відповідній частині судового рішення.
Натомість із поданою заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення звернувся саме боржник, а не стягувач чи виконавець.
Суд також враховує, що заявник не просить відстрочити або розстрочити виконання рішення суду, тобто не заявляє вимоги, з якою сторона справи могла б звернутися відповідно до частини першої статті 378 КАС України.
Зміст поданої заяви зводиться саме до прохання змінити спосіб і порядок виконання судового рішення.
При цьому суд також звертає увагу, що заявник фактично просить змінити зміст резолютивної частини рішення суду, замінивши визначеного судовим рішенням боржника - Військову частину НОМЕР_1 - іншою юридичною особою, а саме Військовою частиною НОМЕР_3 , та покласти обов`язок щодо виконання рішення суду на особу, яка не є боржником за цим судовим рішенням.
Така вимога виходить за межі інституту зміни способу чи порядку виконання судового рішення, передбаченого статтею 378 КАС України, оскільки фактично спрямована на зміну резолютивної частини судового рішення, яке набрало законної сили. Зміна способу або порядку виконання судового рішення не може використовуватися як процесуальний механізм для заміни боржника, визначеного судовим рішенням, іншою юридичною особою чи для зміни змісту покладеного судом обов`язку.
Зміна способу і порядку виконання судового рішення не може використовуватися як процесуальний механізм перегляду судового рішення, зміни обраного судом способу захисту порушеного права або звільнення боржника від виконання обов`язку, покладеного на нього судовим рішенням.
Доводи заявника про відсутність у нього функціональної можливості виконати судове рішення у зв`язку з відсутністю відкритих рахунків не змінюють визначеного статтею 378 КАС України кола суб`єктів звернення із заявою про зміну способу виконання судового рішення та не можуть бути підставою для прийняття до розгляду заяви, поданої особою, яка не наділена відповідним процесуальним правом.
Відповідно до частини першої статті 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, прохання заявника та підстави заяви.
Згідно з частиною другою статті 167 КАС України, якщо заяву, клопотання, заперечення подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву, клопотання, заперечення заявнику без розгляду.
Оскільки заява про зміну способу виконання судового рішення подана боржником, який відповідно до частини першої статті 378 КАС України не належить до суб`єктів звернення із такою заявою, а заявлене клопотання фактично спрямоване на заміну змісту резолютивної частини судового рішення іншим обов`язком, суд доходить висновку, що така заява є очевидно безпідставною у заявленому процесуальному порядку та підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі частини другої статті 167 КАС України.
Керуючись статтями 166, 167, 248, 256, 370, 372, 378 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву Військової частини НОМЕР_1 про заміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н. В. Стецик