ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2026 року Справа №160/17487/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Платошин Олег Миколайович через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою від імені ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якій позивач просить:
- визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії Міністерства оборони України, щодо не виплаті різниця грошового забезпечення ОСОБА_1 , компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік у кількості 27 днів, компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік у кількості 05 днів; компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік у кількості 18 днів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягають до часткового задоволення, шляхом зобов`язання нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.08.2024 року по звітну дату;
- зобов`язати Міністерства оборони України виплатити різниця грошового забезпечення ОСОБА_1 , компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік у кількості 27 днів, компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік у кількості 05 днів; компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік у кількості 18 днів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягають до часткового задоволення, шляхом зобов`язання нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.08.2024 року по звітну дату.
В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що проходив службу в Збройних Силах України та відповідно до витягу з наказу командування військової частини НОМЕР_2 від 04.08.2024 року №236 останній вибув у запас. Після звільнення позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою про перерахунок грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та інших виплат передбачених чинним законодавством, однак перерахунку не було проведено. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2024 року, зазначеному вище позову присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/17487/25 та останній передано для розгляду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар Марині Володимирівні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №160/17487/25 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 року визнано заяву представника позивача про відвід головуючого судді у адміністративній справі №160/17487/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії необґрунтованою. Передано матеріали адміністративної справи №160/17487/25 для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першоюстатті 31 цього Кодексу, для вирішення питання про відвід судді
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 року (суддя Олійник В.М.) у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В. в адміністративній справі №160/17487/25 відмовлено. Адміністративну справу №160/17487/25 передати судді Бондар М.В. для продовження розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року Заяву про самовідвід головуючого судді Бондар М.В. задоволено. Адміністративну справу №160/17487/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії передано до управління з організаційного забезпечення суду (канцелярії) для повторного розподілу згідно з вимогами статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Справу №160/17487/25 передано на повторний перерозподіл для визначення складу суду.
На виконання Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року №290д «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи», у зв`язку із постановленням ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року про самовідвід судді Марини Бондар та відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа була розподілена судді Луніній О.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
22.12.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Міністерством оборони України подано до суду відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. В обгрунтування своєї правової позиції відповідач вказує, що ОСОБА_1 не проходив військову службу в Міністерстві оборони України, а отже позовні вимоги є безпідставними.
23.12.2025 року ОСОБА_1 подано відповідь на відзив проти позову, в якій позивач вказує на безпідставність заперечень відповідача з аналогічних підстав, що викладені у позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року залучено до участі у справі №160/17487/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, як відповідача-2 - Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРОУ НОМЕР_3 ), як відповідача - 3 - Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 інформацію про нарахування та виплату додаткового грошового забезпечення ОСОБА_1 протягом 2022 - 2024 років, повідомити чи нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація ОСОБА_1 за невикористану відпустку протягом 2022 - 2024 років.
09.03.2026 року Військовою частиною НОМЕР_2 подано заяву про виконання вимог ухвали суду, якою повідомлено, що відповідно до довідки про доходи загальна сума доходів солдата ОСОБА_1 за період з серпня по вересень 2024 року становить 112884,66грн., в т.ч. за серпень 2024 року: грошове забезпечення 12724,18грн, грошова допомога на оздоровлення - 20449,09грн., за вересень 2024 року - грошове забезпечення - 12824,18грн., одноразова грошова допомога ( при звільнення) - 31140,75грн., компенсація невикористаних відпусток - 34600,83грн.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Записами військового квитка серії НОМЕР_6 підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 19.04.2021 року по 14.05.2024 року та з 14.05.2024 року по 19.08.2024 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) від 13.07.2024 року №199 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( по особовому складу) від 06 травня 2024 року №127-РС, на посаду робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_7 13 липня 2024 року, вважається, що з 13 липня 2024 року справи а посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.
Згідно витягу із наказу командиру Військової частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) від 19.08.2024 року №236 солдата служби за контрактом ОСОБА_1 , робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_2 , який призначений наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( по особовому складу) від 08 серпня 2024 року №216-РС, вважається, що справи та посаду здав і вибув у запас за підпунктом «г» через такі сімейні обставини, або поважні причини ( якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі ( чоловік, дружина, брат чи сестра) загинули або пропали без вісті під час здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану та з 19 серпня 2024 року виключено зі списків військової частини та знято з усіх видів забезпечення.
Цим же наказом призначено до виплати грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік у кількості 27 днів, за 2023 рік у кількості 05 днів, за 2024 рік у кількості 18 днів. Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримував відповідно до наказу №216 від 30.07.2024 року.
Відповідно до Постанови КМУ від 17 вересня 2014 року №460, виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 39 ( повних календарних місяців служби), але не менше як 25% місячного грошового забезпечення.
Згідно довідки про доходи від 06 березня 2026 року №120/ФЕС Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 виплачено за період з серпня по вересень 2024 року становить 112884,66грн., в т.ч. за серпень 2024 року: грошове забезпечення 12724,18грн, грошова допомога на оздоровлення - 20449,09грн., за вересень 2024 року - грошове забезпечення - 12824,18грн., одноразова грошова допомога ( при звільнення) - 31140,75грн., компенсація невикористаних відпусток - 34600,83грн.
24.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України з заявою про проведення перевірки за фактом неотримання належних виплат при звільненні зі служби у Військовій частині НОМЕР_2 та викладено прохання щодо проведення відповідного перерахунку, однак відповіді на вказане звернення надано не було.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII "Про Збройні Сили України" (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
У пункті 1 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (яке діяло з 01 червня 2022 року) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
У пункті 3 цього Окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 5 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).
У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд констатував, що реалізація приписів Постанови № 168 "вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах".
Нечіткість первинної редакції цієї постанови зумовила неодноразове внесення змін до неї, зокрема у період з 07 березня по 01 липня 2022 року, які дещо розширили перелік суб`єктів права на отримання додаткової грошової винагороди. Водночас порядок й умови виплати додаткової винагороди залишалися невизначеними.
Розуміючи нагальну потребу у врегулюванні виплати спірної додаткової винагороди, та усвідомлюючи те, що конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168 поставлена в залежність від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07 липня 2022 року № 793, якою доповнив Постанову № 168 новим пунктом (2-1) та делегував визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди керівникам відповідних міністерств та державних органів.
У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Міністр оборони України видав наказ від 01 квітня 2022 року № 98, яким доповнив раніше затверджений його наказом від 07 червня 2018 року № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, новим пунктом 17, та установив, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану Міністр оборони України видав окремі рішення у формі директив від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, та Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, якими надав тлумачення терміну "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів", встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.
Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд виходить з того, що право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 пов`язується не лише з фактом проходження військової служби під час дії воєнного стану, а з безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо у районах здійснення таких заходів.
При цьому суд заувжаує, що позивачем не було конкретизовано протягом якого періоду та яким суб`єктом владних повноважень не було виплачено додаткове грошове забезпечення, а зазначено лише про необхідність виплати різниці грошового забезпечення.
При цьому позивачем окрім зазначення про проходження ним військової служби в лавах Збройних Сил України не було конкретизовано жодних обставин, що свідчили б про необхідність нарахування та виплати йому збільшеного грошового забезпечення відповідно до норм Постанови КМУ №168.
Позивачем не було викладено обставин та не надано свідчень відносно його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо у районах здійснення таких заходів.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Тож завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Згідно із висновком, сформованим в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Згідно усталеного підходу, який знаходить своє відображення в багатьох судових рішеннях Верховного Суду, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Так, суд зазначає, що позивачем при зверненні до адміністративного суду не було викладено обставин та фактів, що свідчили про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо у районах здійснення таких заходів, не конкретизовано період протягом якого на його думку останній мав право на збільшене грошове забезпечення, відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Також щодо компенсації за невикористану щорічну відпустку суд зазначає про наступне.
Згідно витягу із наказу командиру Військової частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) від 19.08.2024 року №236 солдата служби за контрактом ОСОБА_1 , робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_2 , який призначений наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( по особовому складу) від 08 серпня 2024 року №216-РС, вважається, що справи та посаду здав і вибув у запас за підпунктом «г» через такі сімейні обставини, або поважні причини ( якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): якщо їхні близькі родичі ( чоловік, дружина, брат чи сестра) загинули або пропали без вісті під час здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану та з 19 серпня 2024 року виключено зі списків військової частини та знято з усіх видів забезпечення.
Цим же наказом призначено до виплати грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік у кількості 27 днів, за 2023 рік у кількості 05 днів, за 2024 рік у кількості 18 днів. Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримував відповідно до наказу №216 від 30.07.2024 року.
Відповідно до Постанови КМУ від 17 вересня 2014 року №460, виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 39 ( повних календарних місяців служби), але не менше як 25% місячного грошового забезпечення.
Згідно довідки про доходи від 06 березня 2026 року №120/ФЕС Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 виплачено за період з серпня по вересень 2024 року становить 112884,66грн., в т.ч. за серпень 2024 року: грошове забезпечення 12724,18грн, грошова допомога на оздоровлення - 20449,09грн., за вересень 2024 року - грошове забезпечення - 12824,18грн., одноразова грошова допомога ( при звільнення) - 31140,75грн., компенсація невикористаних відпусток - 34600,83грн.
Таким чином Військовою частиною НОМЕР_2 документально підтверджено нарахування та виплати компенсація за невикористану щорічну відпустку за 2022, 2023, 2024 роки, а відтак позовна вимога заявлена безпідставно та задоволенню не підлягає.
Також не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки судом не було встановлено факту такої затримки.
За таких обставин, суд приходить висновку, що відповідачем у межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій (бездіяльності), а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, позивачем у позовній заяві не зазначено та з матеріалів справи не встановлено.
З огляду на викладене, судом не встановлено порушень діями відповідача критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна