ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2026 року Справа №160/22703/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
УСТАНОВИВ:
06 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №195690-2415-0410 від 19.04.2023 р. про визначення суми податкового зобов`язання в розмірі 83652,67 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач є власником нежитлової будівлі, Лісопільний цех Е, столярний цех Ж, опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): незазначена, Опис: в будівлі АБК "А" приміщення підвалу V та XV самовільно переобладнано в котельню та столярний цех, розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м.Павлоград, вул.Тернівська, буд. 23 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13055167), державна реєстрація від 22.06.2012 р.) Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 19.04.2023 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №195690-2415-0410, яким визначено суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб. Однак, позивач вважає вказане податкове повідомлення рішення протиправним, оскільки права на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, не оформлені, а отже не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 р. прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
29 серпня 2025 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,9232га, кадастровий номер [номер приховано]:03:023:0158 на якій розташована нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 є власником ОСОБА_1 . Керуючись п. 286.5 ст. 286 ПКУ та з урахуванням ст. 269, ст. 270 та ст. 288 ПКУ, ОСОБА_1 сформовано податкове повідомлення - рішення «форми Ф» щодо сум нарахованих податкових зобов`язань по орендній платі за землю з фізичних осіб, а саме : ППР від 19.04.2023 р. № Ф» №195690-2415-0410 за 2023 рік на суму 83 652,67 грн. Відповідач звертає увагу суду, що оскільки дана нерухомість експлуатується на вказаній земельній ділянці, власником якої позивач, то нього, як на орендаря покладено обов`язок сплати орендної плати незалежно від факту оформлення права власності чи користування відповідною земельною ділянкою.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, Лісопільний цех Е, столярний цех Ж, опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): незазначена, Опис: в будівлі АБК "А" приміщення підвалу V та XV самовільно переобладнано в котельню та столярний цех, розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Тернівська, буд. 23 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13055167), державна реєстрація від 22.06.2012р.).
Будівля розташована на орендованій земельній ділянці площею 0,9232га. за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:03:023:0158 цільове використання земельної ділянки 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).
Відповідно до рішення від 30.08.2022 р. №728-27/VIII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання земельних ділянок у користування» земельну ділянку загальною площею 2,7400га. за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:03:023:0115 було поділено, а саме: Земельна ділянка №1 площею 1,8168га, кадастровий номер [номер приховано]:03:023:0157. Земельна ділянка №2 площею 0,9232га, кадастровий номер [номер приховано]:03:023:0158
Земельна ділянка №2 площею 0,9232га, кадастровий номер [номер приховано]:03:023:0158 на якій розташована нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 є власником ОСОБА_1 .
Згідно із листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік» від 12.01.2023 р. №6-28-0.222-323/2-23 зазначено, що за інформацією Державної служби статистики України, індекс споживчих цін за 2022 рік становить 126,6% (лист Держстату від 10.01.2023 №09.1-03/10-23 додається). Пунктом 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що, у разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Відповідно до пункту 9 підрозділу 6 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 30.11.2021 р. №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») індекс споживчих цін, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель. застосовується із значенням 100 відсотків: за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); за 2017-2020 роки - для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення. Відповідно, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить: для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) - 1,15.
Відповідно до рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (10 сесія VIII скликаня) від 30.06.2021 р. №292-10/VIII «Про затвердження порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які розташовані на території міста Павлоград» по коду категорії земель 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) ставка орендної плати складає 4% від нормативної оцінки.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення - рішення «форми Ф» щодо сум нарахованих податкових зобов`язань по орендній платі за землю з фізичних осіб №195690-2415-0410 за 2023 рік на суму 83 652,67 грн.
Податкове повідомлення - рішення №195690-2415-0410 вiд 19.04.2023 р. на суму 83 652,67 грн., надіслано засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника ( АДРЕСА_2 )
Проте, вказаний лист повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Позивач не погоджується зі вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.
Відповідно до пункту 14.1.147 статті 14 Податкового Кодексу України, плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового Кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Відповідно до статті 270 Податкового Кодексу України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до пункту 285.1 статті 285 Податкового Кодексу України, базовим податковим періодом для плати на землю є календарний рік.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувся після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Абзацом 1 пункту 287.1 статті 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з абзацом другим пункту 287.1 статті 287 ПК України у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
За правилами ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2).
Згідно з ч.4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.
Відповідно до ч.7 ст.120 ЗК України у випадках та порядку, визначених частинами першою і другою, абзацами першим і другим частини третьої, частиною четвертою, абзацами першим і другим частини п`ятої цієї статті, документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва чи частку у праві спільної власності на такий об`єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України, згідно з якими до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
У разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці, та неоформлення права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на цій землі, адже якщо особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до неї як набувача переходить право користування земельною ділянкою. Водночас землекористувач має сплачувати плату за землю за фактичний період використання землі у поточному році.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.09.2021 у справі №808/2684/15.
Як встановлено судом, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, Лісопільний цех Е, столярний цех Ж, опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): незазначена, Опис: в будівлі АБК "А" приміщення підвалу V та XV самовільно переобладнано в котельню та столярний цех, розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Тернівська, буд. 23 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 13055167), державна реєстрація від 22.06.2012р.).
Будівля розташована на орендованій земельній ділянці площею 0,9232га. за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Тернівська, буд. 23, кадастровий номер [номер приховано]:03:023:0158 цільове використання земельної ділянки 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).
Отже позивач є власником нежитлової будівлі, Лісопільний цех Е, столярний цех Ж, за земельну ділянку під яким ГУ ДПС у Дніпропетровській області оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нарахувало земельний податок. Незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 ст. 5 ПК України, обов`язок із сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Аналогічна позиція висловлювалася Верховним Судом України у постановах від 07 липня 2015 року у справі №826/12388/13-а, від 24 листопада 2015 року у справі №826/14303/13-а та від 02 грудня 2015 року у справі №826/3130/15, а також Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07 грудня 2023 року у справі №160/16601/20.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2023 р. №6-28-0.222-323/2-23 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Тернівська, буд. 23, площею 0,9232га, кадастровий номер [номер приховано]:03:023:0158 становить за 2023 р. 2 720 351,52*1,15=3 128 404,25 грн.
Відповідно до рішення від 30.06.2021 р. №292-10/VIII «Про затвердження порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які розташовані на території міста Павлоград» по коду категорії земель 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) ставка орендної плати складає 4% від нормативної оцінки.
Головним упралінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення - рішення «форми Ф» щодо сум нарахованих податкових зобов`язань по орендній платі за землю з фізичних осіб, а саме : ППР від 19.04.2023 р. № Ф» №195690-2415-0410 за 2023 рік на суму 83 652,67 грн.
Розрахунок визначеного грошового зобов`язання з податку орендної плати з фізичних осіб по платнику ОСОБА_1 було здійснено враховуючи наступні показники: 2 720 351,52*1,15 * 4% = 125 136,17 грн. (річна сума)/365 (рік)*244 (оренда), а саме: 2720351,52 грн. нормативна грошова оцінка по орендній платі за земельну ділянку; 1,15 % коефіцієнт індексації по орендній платі за земельну ділянку; 4 % розмір ставки орендної плати за землю. Строк дії договору оренди землі по 01.09.2023 р. (у власності 244 днів)
Податкове повідомлення - рішення №195690-2415-0410 вiд 19.04.2023 р. на суму 83 652,67 грн., надіслано засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника ( АДРЕСА_2 )
Проте, вказаний лист повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що не укладав із Павлоградською міською радою договору оренди земельної ділянки, не підписував жодних документів щодо її оренди, не був повідомлений про існування договору оренди, а тому вважає безпідставним нарахування орендної плати.
Однак такі доводи суд оцінює критично з огляду на таке.
Як вже зазначалось, відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у користуванні іншої особи, до набувача одночасно переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені такі об`єкти, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналогічні положення містяться у статті 377 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на будівлю чи споруду, переходить право на земельну ділянку, необхідну для її обслуговування, на умовах, установлених для попереднього землекористувача.
Наведені норми закону встановлюють принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, відповідно до якого перехід права власності на об`єкт нерухомості зумовлює одночасний перехід права користування земельною ділянкою без необхідності укладення нового договору оренди або вчинення будь-яких додаткових юридичних дій сторонами.
Таким чином, сам по собі факт непідписання позивачем нового договору оренди земельної ділянки не свідчить про відсутність у нього статусу землекористувача та не звільняє його від виконання обов`язків, що випливають із користування відповідною земельною ділянкою.
Суд також враховує, що позивач не заперечує факту набуття права власності на розташовані на спірній земельній ділянці об`єкти нерухомого майна, а також не спростовує обставин їх фактичної експлуатації. Отже, саме позивач отримував майнову вигоду від користування земельною ділянкою, яка є необхідною для обслуговування належних йому будівель.
Посилання позивача на те, що його не було повідомлено про існування договору оренди землі, не може бути підставою для звільнення від обов`язку сплачувати плату за землю, оскільки виникнення такого обов`язку закон пов`язує не з обізнаністю особи щодо існування договору оренди, а з набуттям права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на відповідній земельній ділянці.
Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що після набуття права власності на нерухоме майно ним вживалися заходи щодо припинення користування земельною ділянкою, розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки територіальній громаді або оформлення іншого правового режиму користування землею.
Суд також бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2023 року у справі №160/16601/20 дійшов правового висновку, відповідно до якого власник нерухомого майна, який фактично користується земельною ділянкою, на якій воно розташоване, зобов`язаний сплачувати плату за землю незалежно від того, чи укладено з ним окремий договір оренди, оскільки до нього переходять права та обов`язки попереднього землекористувача в силу прямої вказівки закону.
Отже, доводи позивача фактично ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм земельного законодавства та зводяться виключно до твердження про відсутність його підпису під договором оренди землі, що саме по собі не спростовує існування у нього обов`язку сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.
За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач, здійснюючи нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою, діяв у межах повноважень, у спосіб та на підставі вимог Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та сформованої практики Верховного Суду, а тому підстав для визнання такого нарахування протиправним суд не вбачає.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко