ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
27 липня 2026 року Справа 160/21586/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
21.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації», в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо застосування з 29 січня 2020 по 02 грудня 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби та звільненням з неї, тобто без врахування положень пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020);
- зобов`язати Державну установу «Центр пробації» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 02 грудня 2022 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, премії, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням служби та звільненням з неї, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого законом України «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не нарахування та не виплати на користь ОСОБА_1 Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.07.2026 23 Миколаївни додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. (у редакції Постанови на період виникнення спірних відносин);
- зобов`язати Державну установу «Центр пробації» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року, відповідно до п. І постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р. (у редакції Постанови на період виникнення спірних відносин).
Відповідно до пунктів 3 та 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд доходить висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху на підставі частини 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
За приписами статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб`єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв`язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно частини шостої статті 161 КАС України в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у цій справі є правомірність нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за 2020-2022 роки її військової служби із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня відповідного календарного року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі - Закон №2352-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 233 КЗпП України.
Закон №2352-ІХ набрав чинності 19.07.2022.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 вказала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Такий правовий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23.
Окрім викладеного слід враховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24:00 год 30.06.2023 скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
З огляду на викладене, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Отже, у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України, відповідно до яких строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати складає три місяці. При цьому, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, почався 01.07.2023.
З огляду на викладене, суд зазначає, що звернення до суду з позовними вимогами в частині за період по 18.07.2022 (включно) не обмежене жодним строком.
Проте, з позовними вимогами в частині за період з 19.07.2022 позивач повинен був звернутись до суду до 01 жовтня 2023 року, тобто протягом трьох місяців після відміни карантину, оскільки позивач не міг і не повинен був знати про те, що 30 червня 2023 року такий карантин буде відмінений, у зв`язку з чим, відпадуть безумовні підстави для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України.
Судовою палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 наголошено, що період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі.
Із матеріалів позову вбачається, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Державна установа «Центр пробації».
Відповідно наказу Державної установи «Центр Пробації» від 22.11.2022 року № 629/к «Про особовий склад» майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника Заводського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, звільнено зі служби на підставі п.5 ст.23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), 02 грудня 2022.
При цьому, позивач подав позовну заяву до суду тільки 21.07.2026.
Отже, позивач звернувся до суду 21.07.2026, тобто з пропуском тримісячного строку, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачу необхідно запропонувати подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.
Таким чином, позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне залишити цей адміністративний позов без руху.
Оскільки останнім днем для вирішення питань, передбачених статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України, є 26.07.2026 - вихідний день, ухвалу постановлено першого робочого дня - 27.07.2026 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець