ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27 липня 2026 року Справа № 280/4992/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до: Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 )
про: визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.
22.05.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 16.10.2025 (день звільнення) грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та встановленого Законом України від 19.11.2024 № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу»;
- зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 16.10.2025 (день звільнення) грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 та встановленого Законом України від 19.11.2024 № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу».
Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Єрьоміною В.А., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АН № 1972658 від 05.05.2026.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він проходив військову службу у відповідача з 15.01.2020 по 16.10.2025. Наказом командира відповідача від 16.10.2025 № 300 його було звільнено з військової служби в запас відповідно до пп. "а" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу".
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та вплатити позивачу з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 16.10.2025 грошове забезпечення відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням у 2020-2023 роках та 2025 році шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний календарний рік, на коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 18.03.2026 № 1378 відповідач повідомив позивачу про те, що з 24.02.2018 по 19.05.2023 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» діяв в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14», тому грошове забезпечення позивача, на переконання відповідача, нараховано та виплачено в повному обсязі відповідно до чинного законодавства України.
На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 16.10.2025 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний календарний рік, за своїм змістом та правовою природою є безпідставною, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2026 поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
22.06.2026 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 34756 від 22.06.2026), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки Кабінетом Міністрів України не було внесено зміни в п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та фактичне правозастування вказаного пункту відбувалось в редакції, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13 і 14.
Відповідач у відзиві зазначив, що оскільки ч. 4 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, саме Кабінет Міністрів України відповідає за належне правове регулювання у спірних правовідносинах.
Також відповідач зазначив, що він фінансується з державного бюджету та в період з 2018 року по даний час отримує фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовців, виходячи з розміру 1 762,00 грн, не може нести відповідальність за правову колізію, яка стала передумовою виникнення спірних правовідносин та була належним чином вирішена лише 20.05.2023. З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв`язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - державну організацію (установу, заклад) 15.09.2014 (а.с.36).
Позивач проходив військову службу у відповідача з 15.01.2020 по 16.10.2025, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією військового квитка серії НОМЕР_4 (а.с.11-12).
Наказом командира відповідача від 16.10.2025 № 300 позивача було звільнено з військової служби в запас відповідно до пп. "а" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ) (а.с.13).
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та вплатити позивачу з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 16.10.2025 грошове забезпечення відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ від 30.08.2017 № 704), визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням у 2020-2023 роках та 2025 році шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний календарний рік, на коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 18.03.2026 № 1378 відповідач повідомив позивачу про те, що з 24.02.2018 по 19.05.2023 п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 діяв в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14», тому грошове забезпечення позивача, на переконання відповідача, нараховано та виплачено в повному обсязі відповідно до чинного законодавства України (а.с.14-15).
Оцінюючи правомірність бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 16.10.2025 (день звільнення) грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон України від 14.11.2019 № 294-ІХ) станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон України від 15.12.2020 № 1082-ІХ) станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон України від 02.12.2021 № 1928-ІХ) станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон України від 03.11.2022 № 2710-ІХ) станом на 01.01.2023 та встановленого Законом України від 19.11.2024 № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон України від 19.11.2024 № 4059-ІХ) станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» (далі - Порядок № 44), суд виходить із такого.
Нормою ст. 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За приписами ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
За приписами ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII).
У відповідності до ч. 4 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Слід зазначити, що Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади 30.08.2017 прийняв Постанову від 30.08.2017 № 704, якою затвердив, зокрема, тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.
Постанова КМУ від 30.08.2017 № 704 набрала чинності 01.03.2018.
Згідно з п. 2 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
За приписами п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Станом на дату набрання чинності Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 (01.03.2018) п. 4 даного нормативно-правового акту був викладений в редакції п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова КМУ від 21.02.2018 № 103), а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103.
Відтак, з 29.01.2020, тобто з дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, пункт 6 Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 втратив чинність, натомість була відновлена дія п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704.
При цьому, згідно з п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Слід зазначити, що 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481), якою, зокрема, вніс зміни до п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, виклавши абзац перший у такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, у досліджуваних правовідносинах, виходячи з нормативно-правового регулювання на момент їх виникнення, під час розв`язання правової колізії між нормами п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ в редакції до внесення змін Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 перевагу належить віддати положенням Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ як акту права вищої юридичної сили.
Крім того, суд зауважує, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 по справі № 826/9052/18 була сформульована правова позиція щодо необхідності зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати пп.1 п. 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 про внесення змін до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, що додатково свідчить про неможливість застосування п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 в редакції Постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 (№ в Єдиному державно реєстрі судових рішень 103029213).
Відтак, у період з 29.01.2020 (дата набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18) по 19.05.2023 (число, що передує даті набрання чинності Постановою КМУ від 12.05.2023 № 481) існували підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.08.2022 по справі № 440/6017/21 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 105564668), від 19.10.2022 по справі № 400/6214/21 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 106840645) та від 10.01.2023 по справі №120/8682/21-а (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 108321717).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У подальшому, рішенням від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, Київський окружний адміністративний суд визнав дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними; визнав протиправним та нечинним п. 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.07.2026 по справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 було скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати п. 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 про внесення змін до п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 відмовлено.
У зазначеному судовому рішенні Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 138315468) послався на ч. 4 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII, в якій встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказав, що з аналізу вказаних положень Закону чітко вбачається, що встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Уряду, тобто зазначене питання є сферою правового регулювання саме КМУ (у тому числі, встановлення базової величини). Водночас, сам порядок виплати грошового забезпечення здійснюється Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
За відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців,) встановлюються та регулюються актами КМУ, а саме Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.
Таким чином, Кабінет Міністрів України, приймаючи Постанову КМУ від 12.05.2023 № 481 та вносячи зміни до п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, реалізував делеговані йому законодавцем повноваження щодо визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, судом встановлено, що позивач проходив військову службу у відповідача з 15.01.2020 по 16.10.2025, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією військового квитка серії НОМЕР_4 (а.с.11-12).
Наказом командира відповідача від 16.10.2025 № 300 позивача було звільнено з військової служби в запас відповідно до пп. "а" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (а.с.13).
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та вплатити позивачу з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 16.10.2025 грошове забезпечення відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням у 2020-2023 роках та 2025 році шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний календарний рік, на коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом від 18.03.2026 № 1378 відповідач повідомив позивачу про те, що з 24.02.2018 по 19.05.2023 п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 діяв в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14», тому грошове забезпечення позивача, на переконання відповідача, нараховано та виплачено в повному обсязі відповідно до чинного законодавства України (а.с.14-15).
У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що оскільки норма п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за своєю юридичною силою є вищою за приписи п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 у редакції до внесення змін Постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, суд вважає, що у відповідача у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 були відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням іншого показнику, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.
Поряд з цим, із дати набрання чинності Постановою КМУ від 12.05.2023 № 481, тобто з 20.05.2023, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762,00 грн, а тому поведінка відповідача у період з 18.06.2025 по 16.10.2025 щодо не застосування при розрахунку грошового забезпечення позивача, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на переконання суду, є правомірною.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач при обчисленні та виплаті позивачу за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії, повинен був визначити їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, однак протиправно не зробив цього, застосовувавши розмір грошового забезпечення, затверджений Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині позову слід задовольнити частково, а саме, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44.
В решті позовних вимог в цій частині позову слід відмовити.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 16.10.2025 (день звільнення) грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023 та встановленого Законом України від 19.11.2024 № 4059-ІХ станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, суд виходить із такого.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Стосовно вимог у частині виплати одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПК України (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України).
Згідно з п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
За приписами п.п. 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Суд зазначає, що грошове забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці військовослужбовців, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату.
Відтак, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 112470642), від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 113802390), від 18.04.2024 у справі № 160/10789/22 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 118464308), від 27.06.2024 у справі № 580/602/22 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 120036496), від 10.10.2024 у справі № 500/8015/23 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 122226913).
Отже, суд, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині позову слід задовольнити частково, а саме, зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44.
В решті позовних вимог в цій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано протиправність бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44, а також вмотивовано наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44.
У свою чергу, суд вважає, що відповідач не надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, слід задовольнити частково, а саме у зазначеній вище частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо розподілу суми судового збору відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу».
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені та премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу».
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 27 липня 2026 року.
Суддя О.В. Прудивус