ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/15246/26
УХВАЛА
ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ
28 липня 2026 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
Підставою позову є протиправність, на думку позивача, дій відповідача щодо застосування у період з 11 квітня 2022 року по 05 серпня 2024 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, під час нарахування грошового забезпечення, а також нарахованих та виплачених за цей період інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, з огляду на таке.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У позовній заяві представник позивача заявляє клопотання про поновлення строку звернення з цим позовом до суду. Покликаючись на висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 29 грудня 2025 року у справі № 580/9034/24, представник позивача зазначає, що, оскільки відповідач не виконав передбачений статтею 110 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) обов`язок інформування позивача про складові нарахованих і виплачених сум грошового забезпечення за кожен місяць періоду з 11 квітня 2022 року по 05 серпня 2024 року, відповідно позивач не набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення. Ні дата вручення грошового атестату, ні дата ознайомлення з наказом на звільнення не є подією, з якою пов`язаний початок перебігу тримісячного строку у такій категорії справ з огляду на те, що такі не містять будь яких розрахованих сум грошового забезпечення за період з 11 квітня 2022 року по 05 серпня 2024 року. Про порушення свого прав на отримання грошового забезпечення в належному розмірі позивач дізнався лише після ознайомлення із листом-відповіддю відповідача від 17 липня 2026 року на адвокатський запит і з урахуванням висновків Верховного Суду, саме з цієї дати належить обчислювати перебіг строку звернення до суду з позовом.
Вирішуючи вказане клопотання представника позивача, суддя насамперед відзначає, що з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, строк звернення до суду з вимогами, що стосуються перерахунку і виплати грошового забезпечення за період з 11 квітня 2022 року по 19 липня 2022 року, позивач не пропустив.
Що ж стосується вимог про перерахунок і виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 05 серпня 2024 року, суддя ураховує таке.
Спірні у цій справі правовідносини виникли у зв`язку з недотриманням відповідачем, на думку позивача, законодавства про оплату праці.
Утім, положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Водночас такі строки встановлені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, яка діє з 19 липня 2022 року, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, законодавець установив строк для звернення працівника з позовом до суду про виплату усіх сум, що належать йому при звільненні, який становить три місяці та обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
За усталеною позицією Верховного Суду з питання застосування вищевказаної правової норми, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19 липня 2022 року по 05 серпня 2024 року) сум.
Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Зазначений підхід застосовано Верховним Судом у вже згаданій постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, ухваленій у складі Судової палати, у якій сформовано єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема у постанові від 25 вересня 2025 у справі № 440/9690/24, від 11 грудня 2025 року у справі № 420/3504/25 та ін.
Як слідує з матеріалів справи, згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05 серпня 2024 року № 165 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 06 серпня 2024 року.
Водночас 05 серпня 2024 року військова частина НОМЕР_2 видала грошовий атестат позивача за № 405фм, з яким позивач ознайомився 05 серпня 2024 року, про що свідчить його підпис на цьому атестаті.
У постанові від 25 червня 2026 року у справі № 520/25416/25 Верховний Суд відзначив, що «(…) грошовий атестат за правовою природою є документом про остаточний розрахунок з особами рядового і начальницького складу, який видається, зокрема, при звільненні в запас або відставку із призначенням пенсії, та підтверджує виплату належних такій особі складових грошового забезпечення саме на цей день.
З іншого боку, потрібно зауважити, що хоч грошовий атестат і містить інформацію про суми, нараховані та виплачені позивачеві при звільненні, тобто є повідомленням про ці суми у значенні, вжитому в частині другій статті 233 КЗпП України, з отриманням якого ця норма пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду, однак обсяг відомостей, які у ньому мають відображатися, визначено нормативно і з-поміж таких немає інформації про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за складовими такого грошового забезпечення за минулі періоди служби (…)».
У цій постанові Верховний Суд також висловив правову позицію про те, що якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, якою для подання позову встановлено тримісячний строк і чітко унормовано момент початку перебігу такого строку - одержання «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні», водночас суди перевірили і достеменно встановили момент отримання позивачем грошового атестата, який у межах спірних правовідносин підпадає під визначення такого «письмового повідомлення», то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум, як про це зазначила Судова палата в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, однак в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значущих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому частиною другою статті 233 КЗпП України.
Отже, у частині другій статті 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.
У цій справі позивача з 06 серпня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а 05 серпня 2024 року - ознайомлено з грошовим атестатом № 405фм.
17 липня 2026 року позивач у відповідь на адвокатський запит свого представника від 26 червня 2026 року отримав відомості про застосований відповідачем механізм під обрахунку його грошового забезпечення, а 23 липня 2026 року звернувся до суду із цим позовом.
Водночас, позивач не обґрунтував обставин об`єктивного характеру, які б доводили наявність поважних причин зволікання з учиненням юридично значущих дій, зокрема отримання інформації, потрібної для звернення до суду із цим позовом, від моменту ознайомлення з грошовим атестатом (05 серпня 2024 року) до (щонайменше) 26 червня 2026 року.
Отже, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, та не навів поважних причин пропуску такого строку, зокрема не надав доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Позивач не навів аргументів, які б переконливо вказували на те, що він протягом такого тривалого часу (майже два роки) дійсно не міг звернутися до суду, а зробив це одразу, отримавши таку змогу. З урахуванням такого надміру тривалого строку зазначені обставини мають бути дійсно вагомими і доведеними, однак жодних доказів на підтвердження таких обставин позивачем не надано.
За цих обставин суд, ураховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25 червня 2026 року у справі № 520/25416/25, визнає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогами, що стосуються перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 05 серпня 2024 року, які вказані у клопотанні представника позивача про поновлення строку звернення до суду (викладеному у позовній заяві).
За змістом частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки суд визнав неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з вимогами, що стосуються перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 05 серпня 2024 року, які вказані у клопотанні представника позивача про поновлення строку звернення до суду (викладеному у позовній заяві), то позивачу належить подати до суду заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку та наданням доказів, що їх підтверджують.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Отож, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення її недоліків відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294 КАС України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без руху.
Особі, що звернулася із позовною заявою, встановити в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб подання до суду:
- заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку з вимогами, що стосуються перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 05 серпня 2024 року, та наданням доказів, що їх підтверджують.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Клименко О.М.