Справа №: 343/890/26
Провадження №: 2/343/763/26
Р І Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
28 липня 2026 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Тураша В.А.,
секретаря - Лукань О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд-
В С Т А Н О В И В:
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Білянський Н.С., 24.04.2026 звернувшись до Долинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, просить ухвалити рішення, яким:
розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09 вересня 1995 року у Мачкатіцькій місцевій канцелярії, округ Сурдуліца, Республіка Сербія, актовий запис №2;
після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище " ОСОБА_3 ";
судові витрати, пов'язані із розглядом справи, залишити за позивачкою.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що позивачка ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з громадянином Республіки Сербія - ОСОБА_4 , який зареєстровано 09 вересня 1995 року у Мачкатіцькій місцевій канцелярії, округ Сурдуліца, Соціалістична Республіка Сербія, про що здійснено відповідний актовий запис № 2
За час спільного сімейного подружжя у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час досягли повноліття.
Спочатку їхні сімейні відносини складалися добре, вони разом дбали про добробут сім`ї, але згодом відносини погіршилися. У них з відповідачем сімейне життя не склалося, виявилися різні погляди на сімейні цінності. На даний час жодних подружніх стосунків вони не підтримують та не ведуть спільного господарства. В зв`язку з цим збереження шлюбу між ними є неможливим. Фактично шлюб носить формальний характер, а тому збереження його буде суперечити їхнім спільним інтересам.
Вжиття заходів щодо примирення подружжя відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України не виправить стан їхніх шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу.
На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин, які склалися між сторонами, враховуючи те, що вони протягом тривалого часу не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, ведуть відокремлений спосіб життя, вважає, що примирення між ними не можливе, а тому шлюб може бути розірваний негайно.
Позивачка пропонувала відповідачу розірвати шлюб добровільно, однак їй було відмовлено, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду з даним позовом(а.с.1-3).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 цивільна справа № 343/890/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.11).
Відповідно до вимог ст. 187 ЦПК України, 27.04.2026 суд направив запит щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача ОСОБА_2 до органу місцевого самоврядування (а.с.15).
Згідно із відомостями, зазначеними у повідомленні Долинської міської ради від 29.04.2026 за № 14/05-24/2146, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований в АДРЕСА_1 ( а.с.17, 20).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/890/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Призначено підготовче судове засідання на 19 травня 2026 року (а.с.18).
У зв`язку із неявкою сторін розгляд справи відкладено на 01.06.2016.
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2026 закрито провадження у справі за позовом № 343/890/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та призначено справу до розгляду по суті на 28 липня 2026 року (а.с.34).
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Білянський Н.С. (ордер серії АТ №1136458 від 22.04.2026 а.с.10) в судові засідання не з`явилися, хоча про час, день та місце їх проведення були повідомлені у встановленому Законом порядку, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (а.с.22, 25). 19.05.2026 та 27.07.2026 від представника позивачки - адвоката Білянського Н.С. на адресу суду поступили заяви, відповідно до яких він просить розглянути справу без його участі та участі його довірительки, позовні вимоги підтримують та просять їх задоволити, проти ухвалення заочного рішення не заперечують (а.с.24,40).
Відповідач ОСОБА_7 в судові засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про день, час та місце їх проведення був належним чином повідомлений судом шляхом надсилання рекомендованої кореспонденції за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.17, 20), які повернулися з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 28-29, 31-32, 38-39), що, виходячи з позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 18.01.2023 у справі № 947/15524/20, дає підстави вважати, що судова повістка вручена. Крім того суд повідомив відповідача шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на сайті Долинського районного суду (а.с.35-36). Також дані РНОКПП відповідача внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи та повістки у застосунку "Дія". Відзиву на позов, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань відповідач до суду не подавав.
Враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_7 у встановлений законом строк відзиву на позовну заяву до суду не подано, суд, відповідно до положень ст.280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Cуд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Витяг з книги реєстрації одружених Соціалістичної Республіки Сербія, округ Сурдуліца, Мачкатіцька місцева канцелярія, №202-64 від 09.09.1995, переклад якого здійснено із сербської мови на українську (а.с.8,9), свідчить про те, що у реєстраційну книгу одружених з місцем реєстрації Мачкатіца за №2 проведено запис про укладення шлюбу 09 вересня 1995 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Прізвища наречених після одруження: " ОСОБА_3 ".
Як встановлено з матеріалів справи, за час спільного сімейного проживання у сторін по справі народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які на даний час досягли повноліття.
Так як шлюб між сторонами був укладений на території іноземної держави - Республіки Сербія, правовідносини пов`язані із його розірванням, є такими, що містять «іноземний елемент», оскільки юридичний факт - укладення шлюбу, який створив правовідносини між подружжям, мав місце на території іноземної держави.
Відповідно до вимог ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право», право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Відповідно до положень ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право», шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умовами додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Згідно зі ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право», припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків.
У відповідності до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Документом, яким встановлено безпосередні процедури легалізації шлюбу, укладеного за кордоном, є Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» № 52/5від 18.10.2000 року із змінами та доповненнями. Тобто, для визнання шлюбу державою Україна, укладеного в іншій країні, з усіма правовими наслідками, шлюб необхідно легалізувати. За загальним правилом, легалізація це процедура приведення документів у ту форму, яка відповідає законодавству іноземної держави і визнається державними органами цієї держави. Процедура легалізації в Україні таких документів, як: свідоцтво про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України № 113 від 04.06.2002 року.
Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів», набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року
Згідно з ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Відповідно до п. 11 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» передбачено, що правові наслідки шлюбу з іноземним елементом визначаються статтею 60 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Позивачка по справі є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання в Україні, матеріали справи не містять відомостей про вихід позивачки ОСОБА_1 з громадянства України, його втрату або інші підстави для припинення нею громадянства України.
Крім цього суд враховує той факт, що відповідач по справі ОСОБА_4 також зареєстрований в Україні, має тимчасову безстрокову посвідку на проживання Серії НОМЕР_1 (а.с.7), а тому їх особистим законом є право України і в даному випадку при вирішенні питання про розірвання шлюбу підлягає застосуванню законодавство України.
Частина 1 ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного Кодексу України).
Ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Таким чином шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише одного із подружжя продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.
Ч.3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути подано одним із подружжя.
У відповідності до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно із ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами по справі склалися неприязні стосунки, що привело до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї.
Позивачка не бажає зберегти сім`ю, оскільки вони з відповідачем тривалий час не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, проживають окремо, їх сім`я розпалася.
Оскільки позивачка категорично наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Беручи до уваги волевиявлення позивачки щодо розірвання шлюбу, відсутності заперечень з сторони відповідача ОСОБА_7 , а також те, що внаслідок розірвання шлюбу права сторін по справі порушені не будуть, суд вважає за доцільне заяву про розірвання шлюбу задоволити.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
При цьому суд враховує, що позивачка ОСОБА_1 просила не стягувати з відповідача на її користь судові витрати, що є її правом.
На підставі викладеного, ст. ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 58, 60,63 ЗУ «Про міжнародне право», керуючись статтями 141, 258, 259, 263, 265, 268, 279, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 09 вересня 1995 року за №2 у Мачкатіцькій місцевій канцелярії, округ Сурдуліца, Соціалістична Республіка Сербія, - розірвати.
Прізвище позивачки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу не змінювати.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду .
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Долинського районного суду В. Тураш