Справа №: 343/1515/26
Провадження №: 2/343/1110/26
Р І Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2026 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Андрусіва І.М.,
з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 343/1515/26, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
за участю: представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кажука В.Б.,
представниці відповідача ОСОБА_2 - адвокатки Кобилинець Т.В.,
ВСТАНОВИВ:
І. Стислий виклад позицій сторін:
позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Кажук В.Б., звернулася до суду із позовом (а.с. 1-2) до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить:
- щомісячно стягувати із відповідача на її користь аліменти, на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років;
- стягнути із відповідача на її користь понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що вона із відповідачем є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки старший син ОСОБА_3 досягнув повноліття, відповідач продовжує сплачувати аліменти лише на молодшого сина. Зазначає, що на даний час старший син продовжує навчання, у зв`язку із чим потребує матеріальної допомоги батьків. Проте, всі витрати на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у технікумі №1 у Комплексі шкіл №1 Республіки Польща (проживання, харчування, придбання навчальних матеріалів, побутові витрати, медичне забезпечення) вона несе самостійно, не зважаючи на те, що такий обов`язок має і відповідач. Оскільки, відповідач ОСОБА_2 має постійне місце роботи та отримує стабільний дохід, є фізично здоровим та може надавати допомогу повнолітньому сину, просить стягувати з нього визначений нею розмір аліментів.
Представниця відповідача ОСОБА_2 - адвокатка Кобилинець Т.В. подала відзив (а.с. 27-31), в якому зазначила про часткове визнання позовних вимог. Зазначила, що відповідач не заперечує свого обов`язку утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, однак просить врахувати те, що: на даний час він немає постійного місця роботи та стабільного доходу; на його утриманні перебувають батьки, які є особами похилого віку та потребують лікування; з ним, як із батьком, не погоджували продовження навчання сина. У зв`язку із цим, просить ухвалити рішення про стягнення із нього на користь позивачки, на утримання повнолітнього сина 1/18 частку з усіх видів його заробітку (доходу).
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кажук В.Б. позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив такі задовольнити.
Представниця відповідача ОСОБА_2 - адвокатка Кобилинець Т.В. у судовому засіданні просила позов задовольнити частково, пославшись на обставини викладені у відзиві.
ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
06 липня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
Представниця відповідача ОСОБА_2 - адвокатка Кобилинець Т.В. 21.07.2026 подала відзив.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
матеріалами справи встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 4).
Відповідно до скороченої копії акта про шлюб (а.с. 13), дошлюбним прізвищем позивачки ОСОБА_1 є « ОСОБА_5 ».
Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», у відповідності до якої, суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру, суд встановив, що на підставі рішення суду від 18.04.2022, яке набрало законної сили 19.05.2022, справа №343/361/22, із відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягуються аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Відповідно до копії довідки №98/25/ТЕ (а.с. 15), повнолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем 3 ТЕ класу технікуму №1 в Блоне. Планове закінчення навчання - квітень 2028 року.
На підтвердження того, що на утриманні відповідача ОСОБА_2 є батьки пенсійного віку, останнім надано:
- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 45), згідно із яким, його батьками є: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;
- копії пенсійних посвідчень серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (а.с. 49, 54), відповідно до яких батьки відповідача є пенсіонерами;
- копії медичних документів батьків (а.с. 50-51, 55);
- неперкладені на українську мову дві квитанції про перерахунок коштів у 2025 році (а.с. 56, 57).
Отже, суд встановив, що старший, повнолітній син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжує навчання, у зв`язку із чим потребує матеріальної допомоги батьків, а тому позивачка, вказуючи на самостійне утримання повнолітнього сина, просить стягувати з відповідача аліменти у розмірі 1/6 частки від його заробітку (доходу). Відповідач, не заперечуючи свого обов`язку утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, посилається на утримання своїх батьків пенсійного віку, відсутність постійного місця роботи та стабільного доходу, просить стягувати з нього на користь позивачки 1/18 частку від його заробітку (доходу). Судом також встановлено, що на даний час відповідач продовжує щомісячно сплачувати аліменти на користь позивачки, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо участі відповідача в утриманні повнолітнього сина, який продовжує навчання, до досягнення ним двадцяти трьох років або до припинення навчання.
ІV. Оцінка суду:
заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Главою 16 Сімейного кодексу України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч. 2, 3 ст. 199 СК України).
При цьому, Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи дочці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Окрім наведеного за ст. 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Як передбачено ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Верховний Суд у правовій позиції викладеній у постанові від 13.04.2021 в справі №308/4214/18 зазначив, що при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Аналізуючи обставини, що мають значення для справи в контексті згаданих норм матеріального закону та їх тлумачень суд вважає доводи сторони позивачки обґрунтованими.
Суд встановив, що повнолітній син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення повноліття продовжує навчання.
Сторона позивачки вказує на те, що вона сама несе витрати на утримання сина: проживання, харчування, придбання навчальних матеріалів, побутові витрати, медичне забезпечення. Однак, на підтвердження цього не надала жодних доказів, зокрема, про те де проживає повнолітній син - разом із нею, чи орендує житло, або проживає в гуртожитку. Не надано стороною позивачки і доказів про те, що відповідач має постійне місце роботи і стабільний дохід.
В свою чергу, посилаючись на обставини утримання своїх батьків пенсійного віку, сторона відповідача також не надає жодних належних доказів цього.
Суд звертає увагу сторони відповідача, що для підтвердження факту утримання необхідним є встановлення реального, систематичного та істотного характеру матеріальної допомоги, яка фактично надається відповідачем своїм батькам та становить основне або істотне джерело їх існування.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснює постійне фінансове забезпечення своїх батьків, несе регулярні витрати на їх лікування, придбання медикаментів, оплату житлово - комунальних послуг, догляд чи інші необхідні витрати, пов`язані із їх утриманням.
Оскільки відповідач зазначав про наявність у нього додаткового обов`язку щодо утримання батьків та посилався на цю обставину як на підставу обмеженої фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, саме на нього покладався процесуальний обов`язок доведення відповідних обставин.
Таким чином, враховуючи вищевказане, а саме те, що: на батьків покладено рівні обов`язки щодо надання матеріальної допомоги повнолітнім доньці чи сину, які продовжують навчання, якщо батьки можуть таку матеріальну допомогу надавати та дані щодо неможливості надання допомоги відповідачем у матеріалах справи відсутні; те, що повнолітній син сторін дійсно продовжує навчатись і дійсно у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги (у нього відсутні самостійні доходи), чого відповідачем не спростовано; наявність на утриманні відповідача неповнолітньої дитини, на утримання якої він щомісячно сплачує аліменти, прожитковий мінімум на одну особу, який відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» становить - 3 209 гривень, а тому суд доходить висновку про необхідність стягнення із відповідача на користь позивачки, на утримання повнолітнього сина аліментів у розмірі 1/7 частки від його заробітку (доходу) щомісячно. Стягнення аліментів необхідно розпочати з 02.07.2026 і проводити до закінчення сином навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Такий розмір аліментів, враховуючи всі обставини встановлені судом, не слід вважати значним та таким, що призведе до значних фінансових для відповідача втрат чи істотно впливатиме на його матеріальний стан і не буде непосильним для сплати чи таким, що призведе до збагачення позивачки.
Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
V. Розподіл судових витрат між сторонами:
згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та, зважаючи на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору при розгляді даної справи, беручи до уваги часткове задоволення позову (на 82,4%), із відповідача на користь держави слід стягнути 1 096,91 грн (1 331,20 грн х 82,4 : 100), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що основні положення про витрати на професійну правничу допомогу містяться у ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Позивачка ОСОБА_1 на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу надала такі документи:
- ордер серії АТ №1144055 від 02.07.2026 на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Кажуком В.Б. (а.с. 18);
- акт виконаних робіт від 29.06.2026, у якому визначено характер правової допомоги та її вартість на загальну суму 2 500 грн., а саме: надання правової консультації - 300 грн.; допомога пов`язана із підготовкою до складення позову - 300 грн.; складення позову - 1 000 грн.; представництво інтересів у суді - 900 грн (а.с. 16);
- квитанцію №33 від 22.06.2026, про сплату позивачкою ОСОБА_1 адвокату Кажуку В.Б. 2 500 грн (а.с. 15).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що розмір витрат, понесених позивачкою на правничу допомогу, тобто на оплату послуг адвоката, є доведеним і обґрунтованим.
Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути із відповідача в якості відшкодування витрат позивачки на професійну правничу допомогу із врахуванням часткового задоволення позову, становить 2 060 грн (2 500 грн х 82,4 : 100).
На підставі викладеного, ст. 81, 141 ЦПК України, ст. 7, 141, 181, 182, 199, 200, 201 СК України, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання задовольнити частково.
Проводити стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі 1/7 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Стягнення аліментів розпочати із 02 липня 2026 року і проводити до закінчення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов`язковому негайному виконанню.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 060 (дві тисячі шістдесят) гривень понесених витрат за надання професійної правничої допомоги.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1 096 (одну тисячу дев`яносто шість) гривень 91 копійку судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Суддя: І.М.Андрусів