Справа № 344/12677/26
Провадження № 2/344/6550/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Татарінової О.А.,
секретаря Гарасимів А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини і стягнення аліментів. В обґрунтування заяви зазначила, що 21.03.2025 року між сторонами зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачкою зазначається, що одразу після народження дитини стосунки з Відповідачем розладились і фактично їхня сім`я припинила своє існування, зникли взаєморозуміння та взаємоповага, а на їх місце прийшли знецінення, незацікавленість та відстороненість. На даний час, фактично сторони проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Кожен з них живе окремим життям та своїми інтересами. За її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, бо немає чого підтримувати. Примирення та збереження шлюбу вважає неможливим з підстав, викладених вище. У подальшому не бажає продовжувати подружні відносини з Відповідачем і бажає розірвати шлюб, укладений між ними. На примирення та збереження шлюбу з Відповідачем не згодна. Спору щодо поділу спільного сумісного майна подружжя у сторін немає. Після розірвання шлюбу дитина проживатиме з позивачкою. Просить про розірвання шлюбу, прізвище не змінювати, визначити місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачкою, стягувати з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000,00 грн., щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до повноліття. А у випадку навчання ОСОБА_3 у вищому навчальному закладі з денною формою навчання стягувати зазначені аліменти до закінчення навчання. Індексувати аліменти з підвищенням прожиткового мінімуму або підвищенням мінімальної заробітної плати. Стягнути з Відповідача на користь Позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн.
09.07.2026 року позивачем подана до суду заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої зазначає, що в обґрунтування позовних вимог щодо проживання дитини разом з Позивачем зазначає, що дитина є малолітньою, не досягла навіть однорічного віку на момент подачі позовної заяви про розірвання шлюбу і потребує догляду і піклування, який Відповідач не в змозі забезпечити, враховуючи, що він є військовим і несе службу близько лінії фронта, перебуваючи на службі більшу частину доби. Проживання дитини разом з Відповідачем становило б загрозу для її здоров`я і життя. Відповідач перебуває на військовій службі в умовах воєнного стану, його місцезнаходження часто змінюється, а залученість до виконання службових обов`язків є цілодобовою. Відповідач не зацікавлений у визначенні місця проживання дитини разом з ним і не заперечує щодо його визначення разом з Позивачем. Фактично з моменту народження і на даний час дитина проживає і зареєстрована разом з матір`ю в квартирі, яка належить Позивачу на праві приватної власності.
На даний час між сторонами досягнуто згоди щодо добровільного утримання та матеріального забезпечення нашої спільної дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач, з ким проживає спільна малолітня дитина, не має претензій до Відповідача. Відповідач з дати народження дитини регулярно сплачує кошти на її утримання, тобто Відповідач увесь час належним чином виконує обов`язок щодо матеріального забезпечення дитини. У зв`язку з цим необхідність у примусовому стягненні аліментів у судовому порядку відпала. Виходячи з вище сказаного.
Просить суд про розірвання шлюбу з відповідачем, спільну дитину сторін залишити з нею на проживанні.
Позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, просила суд позов задовольнити.
Відповідач подав до суду заяву відповідно до якої вимоги позову визнав, просив суд про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Положеннями ч. 3 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 від 21.03.2025 року сторони зареєстрували шлюб 21.03.2025 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 314.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, Серії НОМЕР_2 від 06.08.2025 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, можливість покладення судом в рішенні обов`язку збереження сім`ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення, суперечило б інтересам іншого із подружжя, та призвело б до порушення одного із принципів побудови сімейних та шлюбних відносин, зокрема принципу вільної згоди та добровільності їх існування.
Судом встановлено, що сторони припинили взаємовідносини як подружжя.
Сторони не змогли зберегти родину, а тому суд вважає встановленим, що збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та постановляє рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Згідно з вимогами ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що малолітня дитина сторін - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю.
Відповідач подав до суду заяву, відповідно до якої вимоги позову підтримав.
Відтак, дані обставини сторонами не оспорюються та доказуванню не підлягають.
В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
На підставі наведеного, пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 березня 2025 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 314 - розірвати.
Малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити на проживанні з матір`ю ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя О.А. Татарінова