Справа № 314/655/26
Провадження № 2/314/1200/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
27.07.2026 м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі
головуючого судді Швець О.В.,
за участю секретаря Павлівської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
за участю ОСОБА_3 ,
в с т а н о в и в :
стислий виклад позиції позивача.
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Попик В.В. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна, в якому зазначає, що 17.02.2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб, який був зареєстрований Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, за актовим записом № 20. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 набула прізвище ОСОБА_4 . До реєстрації указаного шлюбу у позивача та відповідача народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка має статус дитина-інвалід, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.01.2022 справа № 314/4615/21 шлюб між позивачем та відповідачем - розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 повернуто дошлюбне прізвище ОСОБА_7 . Рішення суду набрало законної сили 28.02.2022. За час перебування у шлюбі позивач та відповідач за спільні кошти придбали житловий будинок вартістю 140 000 грн., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 16.10.2018 посвідченого приватним нотаріусом Тиханською С.Я., зареєстрованого в реєстрі за № 1361. Згідно абз.4 п.1.1. договору купівлі-продажу вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:11:001:0037, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим державним кадастровим реєстратором відділу у Вільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Гвоздь І.Ф. від 28.09.2018 за № НВ-23[телефон приховано]. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 141377743 від 16.10.2018, державним реєстратором - приватним нотаріусом Тиханською С.Я. 16.10.2018 за відповідачем ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 76,7 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м. Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є: житловий будинок - А, літня кухня - Б, сарай - Б1, сарай - В, погріб з шийкою - ПГ, навіс - Д, навіс - Е, погріб - ПГ1, душ - З, вбиральня - Г, замощення - І, водопровід - 2, водомір - 2, паркан - 5, паркан - 7, паркан - 8, цоколь - 6, ворота - 4. Державна реєстрація права власності на житловий будинок проведена за відповідачем одноособово під час перебування у шлюбі, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1361, виданий 16.10.2018, видавник: Тиханська С.Я, приватний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області. Крім цього, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 462011909 від 28.01.2026 земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:11:001:0037, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташований житловий будинок, теж зареєстрована за відповідачем одноособово. Дата державної реєстрації - 27.05.2020. Відповідно до п.5.2. договору купівлі-продажу, останній укладено за згодою дружини покупця - ОСОБА_6 . Як повідомила позивачка, будинок куплявся за їх спільні з відповідачем кошти, а не кошти які належали йому особисто або були йому подаровані, чи останній їх взяв у позику. На даний час між сторонами відсутній договір і вони не досягли згоди щодо розподілу майна, а тому для вільного володіння, користування і розпоряджання спірним майном необхідно здійснити його поділ на дві рівні частки. Також, 24.10.2025 позивачці стало відомо від сусідів, які проживають поряд із будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідач передав ключі від будинку потенційним покупцям та планує продати його. У зв`язку з виділом із спільної сумісної власності та набуттям позивачем права власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 76,7 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м., що за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України переходить і право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0037, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа - 0,2500 га., що знаходиться під житловим будинком. Посилаючись на те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на: 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0037, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа - 0,2500 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.
Позиції учасників судового провадження.
У визначений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування вимог, що викладені в позовній заяві суду не надав.
Позивач в судове засідання не з`явилась.
Представник позивача адвокат Попик В.В. в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з`явився, сповіщався про дату та час судового засідання за адресою місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомив, заяв або клопотань про відкладання слухання справи не надав.
Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
За вказаних обставин, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення по справі при заочному розгляді, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 04.02.2026 заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на спірне майно.
Ухвалою від 12.02.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 02.03.2026 провадження по справі відкрито, справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.04.2026 закрито підготовче провадження у справі справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до положень статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 27.07.2026.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що у період з 17.02.2018 по 26.01.2022 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.01.2022, шлюб між сторонами розірваний.
Згідно договору купівлі - продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Тиханською С.Я., реєстровий № 1361 ОСОБА_2 , за згодою ОСОБА_6 , 16.10.2018 придбав житловий будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно абз.4 п.1.1. договору купівлі-продажу вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:11:001:0037, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим державним кадастровим реєстратором відділу у Вільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Гвоздь І.Ф. від 28.09.2018 за № НВ-23[телефон приховано].
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 141377743 від 16.10.2018, державним реєстратором - приватним нотаріусом Тиханською С.Я. 16.10.2018 за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 76,7 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м. Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є: житловий будинок - А, літня кухня - Б, сарай - Б1, сарай - В, погріб з шийкою - ПГ, навіс - Д, навіс - Е, погріб - ПГ1, душ - З, вбиральня - Г, замощення - І, водопровід - 2, водомір - 2, паркан - 5, паркан - 7, паркан - 8, цоколь - 6, ворота - 4. Державна реєстрація права власності на житловий будинок проведена за відповідачем одноособово під час перебування у шлюбі, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1361, виданий 16.10.2018, видавник: Тиханська С.Я, приватний нотаріус Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 462011909 від 28.01.2026 земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:11:001:0037, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташований житловий будинок, зареєстровано за ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації - 27.05.2020.
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2025/015829362 від 28.10.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.03.2019 по т.ч. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно Звіту висновку про вартість майна - вартість житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 23.02.2026 складає 459 754,61 грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Згідно ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Ч. 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Ст.71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися, обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшенням, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).
Зі змісту п. п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстроване на ім`я одного з подружжя (постанова Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 29.07.2022 у справі № 495/6578/17, від 27.01.2020 у справі № 442/8047/16-ц та від 29.01.2021 у справі № 161/14048/19). Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6- 843цс17 та постановах Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17.
За змістом статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності іншої особи, відбувається одночасний перехід права власності на земельну ділянку. Системний аналіз змісту статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 в справі №689/26/17 дійшла висновку, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, необхідно враховувати те, що норма статті 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства». У постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 686/9580/16 зроблено висновок, що земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України. Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 17.04.2024 у справі № 638/2441/20, 18.10.2023 у справі № 504/3831/19, від 15.02.2023 у справі № 311/491/18.
Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16- ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17. Також, у постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 12.05.2022 справа № 727/11406/17 зазначено, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними. Згода дружини, чоловіка на розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності; у випадку набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Саме цим обумовлена необхідність згоди іншого подружжя на набуття одним із подружжя майна у право спільної сумісної власності; наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя; у разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.06.2024 по справі № 712/3590/22. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. У частині першій статті 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Частиною першою статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням. Згідно із положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Таку ж норму містить ст. 372 ЦК України.
Висновки суду.
Оскільки спірний житловий будинок та земельна ділянка набуті сторонами за час шлюбу, тому у відповідності до чинного законодавства є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, визнання житлового будинку та земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визначення в порядку поділу майна права власності за позивачем на 1/2 частку спільного майна.
Щодо розподілу судових витрат.
Питання щодо судового збору суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Оскільки вимоги позивача задоволено у повному обсязі, то з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3 678,03 грн.
Щодо заходу забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно ч. 3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
За таких обставин, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову по цій справі.
Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 280-283, 354 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на:
- 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0037, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа - 0,2500 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати у розмірі 3 678,03 грн.
Після набрання рішенням законної сили, скасувати заходи забезпечення позову, арешт накладений Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області 04.02.2026 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:11:001:0037, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа - 0,2500 га.
Заочне рішення може бути переглянуте Вільнянським районним судом Запорізької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник позивача адвокат Попик Василь Васильович, адреса Закарпатська область, Хустський район, с. Довге, вул. Добровольців 13, поштовий індекс 90154.
Відповідач ОСОБА_2 , адреса зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Ольга Валеріївна Швець
27.07.2026