Справа № 420/35114/25
У Х В А Л А
28 липня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду з позовною заявою у справі № 420/35114/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 23.04.2023 рр., виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 23.04.2023 рр. грошове забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 р., на 01.01.2023 р., та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13 14 до Постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці, з урахуванням виплачених сум.
В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, встановлений загальний строк звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору, який становить три місяця з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. З відповіді відповідача від 13.08.2025 року позивач дізнався, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовувався показник - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Позивач вказує, що у нього відсутні докази на підтвердження отримання ним під час виключення його зі списків особового складу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Також позивач вказує, що звертався до відповідача із адвокатським запитом щодо нарахування та виплати складових грошового забезпечення. Відповідь на вказаний запит разом із інформаційними довідками про нараховані види грошового забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_4 надано 20.08.2025 року. Отже, зважаючи на те, що позовні вимоги обмежені трьома місяцями, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушені права, беручи до уваги те, що відповідач не надав інформацію, з якої величини обраховувався його посадовий оклад при виключенні зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а про це йому стало відомо лише після отримання відповіді від 13.08.2025 року, позивач наголошує на тому, що причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом є поважними.
Ухвалою від 21.10.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №420/35114/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику).
Однак при відкритті не вирішено питання щодо клопотання про поновлення строку, оскільки для з`ясування судом питання дотримання позивачем строку подання позову потребувало додаткових доказів й перевірки відповідних обставин.
З огляду на викладене, судом при відкритті провадження було витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 докази по справі, а саме копію грошового атестата ОСОБА_1 ; копію/витяг з журналу реєстрації вихідної документації в частині запису про видачу/вручення грошового атестата ОСОБА_1 ; копію картки особового рахунка військовослужбовця ОСОБА_1 з відміткою (під підпис військовослужбовця) щодо дати видачі/вручення грошового атестата; докази ознайомлення ОСОБА_1 до жовтня 2025 року [до моменту звернення до суду із цим позовом] з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
ІНФОРМАЦІЯ_3 , на виконання ухвали суду від 21.10.2025 року в частині витребування доказів, надано копію грошового атестату від 21.12.2023 року № 943/4827.
Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу норм частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав, є загальним законом, який не містить норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.
Так, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, у редакції КЗпП України, що була чинною до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Водночас 19 липня 2022 року набув чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до законодавства про працю.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Спір у цій справі виник щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 26.02.2022 року по 23.04.2023 року, а тому в контексті спірних у цій справі правовідносин слід враховувати правові висновки Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
Таким чином, позовні вимоги позивача за період з 26.02.2022 року по 18.07.2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Також Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
Крім цього, Судова палата погодилася з висновком суду попередньої інстанції про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Отже, з урахуванням зазначеної позиції Судової палати, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення із заявленими позовними вимогами за період з 19.07.2022 року по 23.04.2023 року, потрібно визначити момент, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимоги здійснити нарахування та виплату сум, право на які він набув під час проходження військової служби. При цьому важливим є те, що позов про стягнення належного грошового забезпечення подано вже після виключення зі списків особового складу військової частини.
Позивач указує, що його не було проінформовано про розмір та складові нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення та він дізнався про неправильне нарахування та виплату грошового забезпечення з відповідей відповідача отриманих у серпні 2025 року.
Суд зазначає, що судом при відкритті провадження було витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 докази по справі, а саме копію грошового атестата ОСОБА_1 ; копію/витяг з журналу реєстрації вихідної документації в частині запису про видачу/вручення грошового атестата ОСОБА_1 ; копію картки особового рахунка військовослужбовця ОСОБА_1 з відміткою (під підпис військовослужбовця) щодо дати видачі/вручення грошового атестата; докази ознайомлення ОСОБА_1 до жовтня 2025 року [до моменту звернення до суду із цим позовом] з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
На виконання ухвали суду, відповідачем до суду надано лише грошовий атестат, однак ні доказів вручення грошового атестата позивачу, ні доказів ознайомлення останнього з вказаними документами, відповідачем не надано.
Суд звертає увагу, що жодних доказів ознайомлення ОСОБА_1 до жовтня 2025 року [до моменту звернення до суду із цим позовом] з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо, відповідачем до суду не надано.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачає, що на звернення представника позивача, листом від 20.08.2025 року № 943/9/2486, ІНФОРМАЦІЯ_2 було надано відповідь, в якій зазначено, що постановою № 704 від 30.08.2017 року установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт. З вказаним листом надано довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження служби в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за таких обставин строк звернення до суду слід обраховувати з моменту отримання позивачем листа від 20.08.2025 року № 943/9/2486, з яким надані довідку про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період проходження служби в ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки саме з даних документів позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум як за період проходження служби, так і при звільненні з військової служби.
Позивач звернувся до суду 15.10.2025 року (дата направлення позову через систему «Електронний суд»), а тому суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом, а отже такий не підлягає поновленню, відповідно в задоволенні клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду з позовною заявою слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 240, 248, 256 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання позивача про поновлення строків звернення до суду з позовною заявою - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Г. В. Лебедєва