Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Харків
27 липня 2026 р. справа № 520/13510/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмейл-2012" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях про визнання протиправними та скасування постанов,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмейл-2012", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:
1. визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 086366 від 24 березня 2026 року;
2. визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 086367 від 24 березня 2026 року;
3. стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у сумі 5324,80 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 798, 72 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Аргументуючи цю вимогу зазначив, що штрафи застосовано за відсутності події вчинення правопорушення, оскільки у водіїв автобуса були в наявності всі документи, передбачені статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: тахокарти за відповідні робочі дні. А в інші дні водії фактично не здійснювали перевезення пасажирів та не перебували у процесі виконання трудових обов`язків, пов`язаних з керуванням транспортними засобами. Також, зазначив, що відсутність у водіїв під час перевірки бланка підтвердження діяльності не може розцінюватися як порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту, оскільки чинне законодавство не встановлює імперативної вимоги щодо його обов`язкового оформлення. Отже, позивач вважає, що твердження відповідача, викладене в акті перевірки, про відсутність документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» не відповідає фактичним обставинам проведення перевірки та є необґрунтованим, оскільки під час перевірки інспектору були пред`явлені всі наявні тахокарти за відповідні робочі дні.
Відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (далі за текстом - владний суб`єкт, контролюючий орган) з позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову відповідач зазначив, що вчинене управлінське волевиявлення з приводу застосування штрафів цілком узгоджується як із положеннями закону, так і з обставинами фактичної дійсності у вигляді скоєння правопорушення у сфері автомобільних перевезень, а саме: відсутності заповнених реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти за 04.02.2026, 06.02.2026, 07.02.2026, 10.02.2026, 11.02.2026 або бланку підтвердження діяльності водія під керуванням водія ОСОБА_1 ; відсутності заповнених реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти з 01.02.2026 до 07.02.2026, за 09.02.2026, з 11.02.2026 до 13.02.2026, за 19.02.2026, 20.02.2026 або бланку підтвердження діяльності водія під керуванням водія ОСОБА_2 . Також, зазначив, що процедура повідомлення та розгляд справи відповідачем дотримана, а позивачем не оспорюється. Отже, на думку відповідача, адміністративно-господарські штрафи застосовано до позивача правомірно.
У відповіді на відзив позивач підтримав свої позовні вимоги та наполягав на відсутність обов`язку заповнення бланка підтвердження діяльності.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб`єкта господарювання - юридичної особи, у якості резидента України значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 38160052.
Юридичною адресою ТОВ "Трансмейл-2012" є: 61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд 216, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основний вид діяльності підприємства - пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (код згідно з КВЕД 49.31); іншими видами господарської діяльності підприємства є: підготовчі роботи на будівельному майданчику (код КВЕД 43.12), інші роботи із завершення будівництва (код КВЕД 43.39), інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у (код КВЕД 49.39), вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41), будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
25.12.2015 року позивачу видано ліцензію Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) № 491 на надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, дозволений вид робіт внутрішні перевезення пасажирів автобусами, строк дії ліцензії: необмежений.
Згідно паспорту приміського автобусного маршруту регулярних перевезень №1 Богодухів-Харків автобуси, що належать позивачеві, здійснюють перевезення пасажирів по приміському маршруті загальною протяжністю 62 км (прямий напрямок, зворотній напрямок) Богодухів-Харків.
01.02.2022 року між позивачем (за Договором - "Перевізник") та Харківською обласною державною адміністрацією (за Договором - "Замовник") укладено Договір про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №05-05/13 (надалі - Договір).
Пунктом 1.1. цього Договору передбачено організацію перевезення пасажирів на рейсах №№1135/1136, 1137/1138, 1139/1140, 1141 ф/1142ф, 1143/1144, 1145/1146, 1147/1148, 1149/1150, 1151/1152, 1153/1154, 1155/1156, 1157/1158, 1159/1160, 1161/1162, 1163/1164 міжміського внутрішньо обласного автобусного маршруту - Богодухів-Харків.
За вказаними автобусними маршрутами закріплено конкретні автобуси, зокрема, Scania omni link д.н.з НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 (п. 1.3. Договору).
10.09.2024 року між Перевізником та Замовником укладено додаткову угоду №1 до Договору про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування від 01.02.2022 року №05-05/13, відповідно до якої до п. 1.3. Договору внесено зміни та за вказаними автобусними маршрутами закріплено наступні автобуси: I-VAN А07А1-40 д.н.з НОМЕР_6 , I-VAN А07А1-40 д.н.з НОМЕР_7 , ЗАЗ I-VAN д.н.з НОМЕР_8 , ЗАЗ I-VAN д.н.з НОМЕР_9 , Scania omni link д.н.з НОМЕР_5 .
13.02.2026 року на підставі направлення на перевірку № ОНР 002352 від 06.02.2025, співробітниками відповідача проводилась рейдова перевірка на АС-2, м. Харків, вул. Червоні Ряди, 15.
Перевірено транспортний засіб марки ЗАЗ (I-VAN), державний номерний знак НОМЕР_9 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
На момент проведення перевірки було встановлено: відсутність заповнених реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти за 04.02.2026, 06.02.2026, 07.02.2026, 10.02.2026, 11.02.2026 або бланку підтвердження діяльності водія.
У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами складено акт № ОАР 064734 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.02.2026 року (далі - Акт від 13.02.2026 року), зі змістом якого водій ознайомлений та отримав копію.
Крім того, 23.02.2026 року на підставі направлення на перевірку № ОНР 002355 від 20.02.2025, співробітниками відповідача проводилась рейдова перевірка на АС-2, м. Харків, вул. Червоні Ряди, 15.
Перевірено транспортний засіб марки ЗАЗ (I-VAN), державний номерний знак НОМЕР_9 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
На момент проведення перевірки було встановлено: відсутність заповнених реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти з 01.02.2026 до 07.02.2026, за 09.02.2026, з 11.02.2026 до 13.02.2026, за 19.02.2026, 20.02.2026 або бланку підтвердження діяльності водія.
У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, державними інспекторами складено акт № ОАР 064802 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.02.2026 року (далі - Акт від 23.02.2026 року), зі змістом якого водій ознайомлений, отримав копію, зазначивши про незгоду.
Повідомленням № 13982/40.1/24-26 від 20.02.2026, позивача викликано для розгляду справи за Актом від 13.02.2026 на 10.03.2026 з 9.00 до 10.00.
Повідомленням № 15740/40.1/24-26 від 26.02.2026, позивача викликано для розгляду справи за Актом від 23.02.2026 на 17.03.2026 з 9.00 до 10.00.
Представник позивача був присутнім на розгляді справ по вказаним актам, надав пояснення та документи, які враховані при вирішенні справи.
Розгляд справ про порушення за Актами від 13.02.2026 року та від 23.02.2026 року перенесено на 24.03.2026 року.
За результатами розгляду Актів від 13.02.2026 року та від 23.02.2026 року винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 086366 та № 086367 від 24.03.2026 року відповідно за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно.
Згідно з приписами Порядку № 1567, копію оскаржуваних постанов, серед інших, направлено позивачу, разом із супровідним листом № 22816/40.1/24-26 від 25.03.2026 року.
Як з`ясовано судом, юридичною підставою для вчинення цього управлінського волевиявлення суб`єктом владних повноважень були обрані приписи ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а фактичною підставою послугували судження, відображені в Актах перевірки щодо відсутності на момент проведення перевірки заповнених реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти за 04.02.2026, 06.02.2026, 07.02.2026, 10.02.2026, 11.02.2026 або бланку підтвердження діяльності водія під керуванням водія ОСОБА_1 та відсутності заповнених реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти з 01.02.2026 до 07.02.2026, за 09.02.2026, з 11.02.2026 до 13.02.2026, за 19.02.2026, 20.02.2026 або бланку підтвердження діяльності водія під керуванням водія ОСОБА_2 .
Не погодившись з вказаними постановами про накладення адміністративно-господарських штрафів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд висновує наступне.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу здійснення перевезень автомобільним транспортом регламентовані приписами Закону України від 05.04.2001р. №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі за текстом - Закон України від 05.04.2001р. №2344-III), Закону України від 08.09.2005р. №2862-IV "Про автомобільні дороги", Закону України від 30.06.1993р. "Про дорожній рух", Правил дорожнього руху (затверджені постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306).
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010р. №340, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (далі за текстом - Положення №340).
Повноваження Управління на здійснення контролю у сфері організації автомобільних перевезень шляхом проведення саме рейдових перевірок прямо та безумовно передбачені приписами ч.16 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (затверджений постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567; далі за текстом - Порядок №1567), а також абз.3 п.1 постанови КМУ від 10.09.2014р. №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (затверджено постановою КМУ від 11.02.2015р.), постанови КМУ від 26.06.2015р. №592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті", розпорядження КМУ від 02.12.2021 №1579 "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".
У статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з статтею 6 указаного Закону державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Порядок № 1567 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень.
Пунктом 4 Порядку № 1567 визначено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення (пункти 12, 17 цього Порядку).
Відповідно до пунктів 14, 15 Порядку №1567 Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до п. 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно з п. 26, п. 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
У спірних правовідносинах, 13.02.2026 року та 23.02.2026 року на підставі направлень на перевірку співробітниками відповідача проведено рейдові перевірки на АС-2, м. Харків, вул. Червоні Ряди, 15.
Перевірено транспортний засіб марки ЗАЗ (I-VAN), державний номерний знак НОМЕР_9 , під керуванням водія ОСОБА_1 та під керуванням водія ОСОБА_2 .
У зв`язку з виявленням порушеннями, державними інспекторами складено Акти від 13.02.2026 року та від 23.02.2026 року.
Повідомленням № 13982/40.1/24-26 від 20.02.2026, позивача викликано для розгляду справи за Актом від 13.02.2026 на 10.03.2026 з 9.00 до 10.00.
Повідомленням № 15740/40.1/24-26 від 26.02.2026, позивача викликано для розгляду справи за Актом від 23.02.2026 на 17.03.2026 з 9.00 до 10.00.
Представник позивача був присутнім на розгляді справ по вказаним актам, надав пояснення та документи, які враховані при вирішенні справи.
За результатами розгляду Актів від 13.02.2026 року та від 23.02.2026 року винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 086366 та № 086367 від 24.03.2026 року відповідно за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно.
Процедура повідомлення та розгляд справ позивачем не оспорюється.
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що положеннями статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ) передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз змісту ст. 39 Закону № 2344-ІІІ свідчить, що наведений перелік не є вичерпним, оскільки законодавець прямо передбачив можливість наявності й інших документів, визначених відповідними нормативно-правовими актами.
Одним із таких актів є Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, а також порядок обліку такого часу.
Так, відповідно до п.1.3 наведеного Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
За змістом п.6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни (п.6.2 Положення №340).
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв (п.6.3 Положення №340).
Із системного аналізу наведених положень нормативно-правових актів слідує, що автобуси, що здійснюють пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій, який керує таким ТЗ, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія, або повинен мати копію графіка змінності водіїв, наявність яких є обов`язковою.
З аналізу наведених норм випливає, що обов`язок ведення тахокарт або використання картки водія виникає виключно у випадку фактичного керування транспортним засобом, обладнаним тахографом, у конкретний день здійснення перевезення.
Водночас під час проведення спірних рейдових перевірок державним інспектором Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті зазначено, що у водіїв транспортного засобу марки I-VAN реєстраційний номер НОМЕР_9 відсутні заповнені тахокарти за окремі періоди або бланк індивідуальної діяльності водія.
Так, обов`язок щодо ведення тахокарт виникає виключно у випадку фактичного керування транспортним засобом, обладнаним тахографом, у конкретний день виконання перевезення. Відповідно, у дні, коли водій не перебуває на зміні або не здійснює перевезення, об`єктивно відсутні підстави для формування відповідних тахографічних записів з урахуванням наступного.
У відповідності до п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція з використання тахографів), тахокарта - це бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
У свою чергу, п. 3.3. Інструкції з використання тахографів, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.
Отже, із наведених положень Інструкції з використання тахографів прямо випливає, що використання тахокарти пов`язується виключно з фактом безпосереднього керування транспортним засобом у конкретний день.
Відповідно, у разі якщо водій у певні календарні дні не здійснював керування транспортним засобом, у нього об`єктивно відсутня можливість формування тахокарт за такі дні, оскільки відповідні записи можуть створюватися виключно під час фактичної роботи тахографа у процесі руху транспортного засобу.
Тобто, вимога щодо наявності заповнених тахокарт за ті дні, коли водії не перебували у робочій зміні та фактично не керували транспортним засобом, суперечить змісту нормативно-правового регулювання використання тахографів.
Крім того, пояснюючи технічне призначення, тахокарта - носій інформації, який використовується у взаємодії з цифровим тахографом та призначений для ідентифікації відповідного водія, а також для реєстрації, збереження та доступу до даних щодо режиму праці та відпочинку водія, часу керування транспортним засобом, швидкісних режимів та інших параметрів експлуатації транспортного засобу. Використання тахографа має на меті забезпечення контролю за дотриманням встановлених законодавством режимів праці та відпочинку водіїв, підвищення рівня безпеки дорожнього руху, а також запобігання порушенням у сфері автомобільних перевезень.
Наявність тахокарти також забезпечує можливість здійснення належного контролю за дотриманням водіями встановлених режимів праці та відпочинку, що має істотне значення для гарантування безпеки дорожнього руху та запобігання порушенням у сфері автомобільних перевезень. Тахограф як технічний засіб контролю не функціонує автономно від процесу перевезення, а безпосередньо пов`язаний із фактичним використанням транспортного засобу та здійсненням водієм трудових функцій з керування. Його призначення полягає саме у фіксації параметрів руху транспортного засобу та режимів праці і відпочинку водія, що об`єктивно можливе лише під час виконання перевезення або іншої діяльності, пов`язаної з керуванням транспортним засобом.
У зв`язку з цим використання тахографа має сенс виключно в період фактичної експлуатації транспортного засобу перевізником, коли здійснюється перевезення пасажирів або вантажів чи інша діяльність, що підпадає під регулювання режимів праці та відпочинку водіїв. За відсутності такого процесу - зокрема, коли транспортний засіб не використовується у господарській діяльності, перебуває на стоянці, ремонті або не залучений до перевезень - відсутній і об`єкт фіксації, а відтак відсутня необхідність у застосуванні тахографа як засобу контролю.
Більше того, сам механізм роботи тахографа передбачає реєстрацію подій, пов`язаних із рухом транспортного засобу, швидкісними показниками, часом керування та іншою активністю водія. Тобто дані, які формуються тахографом, є похідними від фактичної діяльності перевізника. Без такої діяльності тахограф не створює змістовної інформації, а його використання втрачає функціональне та правове значення.
Відтак сама по собі відсутність тахокарт за дні, коли водій не здійснював керування транспортним засобом, не може свідчити про порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту.
З матеріалів справи судом вставлено, що 13.02.2026 року під час проведення рейдової перевірки на вимогу посадових осіб контролюючого органу водієм надано наявні тахокарти за останні 28 днів, у тому числі за 04.02.2026 року, 06.02.2026 року та 11.02.2026 року.
З наведеного переліку тахокарт встановлено, що водієм надані тахокарти за всі дні, у які він фактично здійснював керування транспортним засобом та виконував перевезення пасажирів.
Щодо відсутності на момент проведення перевірки у водіїв тахокарт за 07.02.2026 року та 10.02.2026 року (під керуванням водія ОСОБА_1 ), то відповідно до графіків змінності водіїв колісних транспортних засобів на лютий 2026 року водій ОСОБА_1 у вказаний період не перебував у робочій зміні та не здійснював керування транспортним засобом, про що також зазначено у письмових поясненнях водія ОСОБА_1 .
Отже, у зазначені дні водій фактично не здійснював перевезення пасажирів та не перебував у процесі виконання трудових обов`язків, пов`язаних з керуванням транспортним засобом.
За таких обставин об`єктивно відсутні правові підстави вимагати від водія наявність заповнених тахокарт за відповідні дні, оскільки тахокарта є документом, який формується лише під час фактичного керування транспортним засобом та відображає інформацію щодо режиму праці та відпочинку водія.
Позивачем відповідні заперечення (пояснення) надавались під час розгляду справи за Актом від 13.02.2026 року.
Стосовно рейдової перевірки 23.02.2026 року, за результатом якої виявлено відсутність заповнених реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарт з 01.02.2026 до 07.02.2026, за 09.02.2026, з 11.02.2026 до 13.02.2026, за 19.02.2026, 20.02.2026 під керуванням водія ОСОБА_2 , з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до графіка змінності водіїв колісних транспортних засобів на лютий 2026 року, водій ОСОБА_2 у періоди з 02.02.2026 до 06.02.2026, 09.02.2026, з 11.02.2026 до 14.02.2026, а також з 19.02.2026 до 22.02.2026 відповідно до встановленого графіка змінності не перебував на роботі, оскільки зазначені дні не були передбачені для нього як робочі зміни.
Вказаний факт також відображений у письмових поясненнях ОСОБА_2 від 23.02.2026 року, згідно яких, у зазначені в акті періоди перевезення на транспортному засобі марки ЗАЗ (I-VAN) реєстраційний номер НОМЕР_9 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_10 , за внутрішньо обласним міжміським маршрутом Харків-Богодухів перевезення здійснював інший водій.
Окремо слід зазначити, що 01.02.2026 року та 07.02.2026 року водій фактично не здійснював перевезення у зв`язку з тим, що транспортний засіб ЗАЗ (IVAN) реєстраційний номер НОМЕР_9 перебував у технічно несправному стані. Відповідно, у ці дні тахокарти також об`єктивно не могли бути сформовані.
При цьому у самому акті перевірки водієм зроблено запис про незгоду з результатами перевірки, в якому зазначено, що тахокарти за дні фактичного здійснення перевезень наявні, що свідчить про належне виконання водієм своїх обов`язків та наявність відповідних документів.
Отже, твердження, викладені в акті перевірки, про відсутність у водіїв документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», не відповідає фактичним обставинам проведення перевірки та є необґрунтованим, оскільки під час перевірки інспектору були пред`явлені всі наявні тахокарти за відповідні робочі дні.
З огляду на викладене, оскаржувані постанови прийняті без належного дослідження фактичних обставин справи, за відсутності достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ТОВ «Трансмейл-2012» порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Стосовно відсутності у перевізника бланку підтвердження діяльності водія за окремі періоди, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 6.2 зазначеного Положення облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Відповідно до пункту 6.4 Положення № 340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігають у перевізника.
Отже, в Положенні № 340 законодавець певною мірою розмежував ведення обліку робочого часу і часу відпочинку водіїв за такими критеріями, як протяжність маршруту та вага автомобіля, тому саме в пунктах 6.1, 6.3 цього Положення виокремив автобуси, що здійснюють пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, і вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн.
Разом з тим, у спірних правовідносинах відомості щодо графіку режиму праці та відпочинку водіїв містяться в паспорті приміського автобусного маршруту регулярних перевезень №1 Богодухів-Харків.
Водночас відповідно до абз. 2 п. 6.4 розділу VI Положення №340 перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності у разі тимчасової непрацездатності водія, перебування його у відпустці або у випадку, якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів.
Аналіз змісту зазначеної норми свідчить, що законодавець встановив саме право перевізника щодо оформлення такого документа, а не поклав на нього безумовний обов`язок здійснювати його оформлення у кожному випадку.
Отже, Положення №340 мають диспозитивний характер у цій частині та не передбачають обов`язкового оформлення бланка підтвердження діяльності водія у випадках, коли він у відповідний період не здійснював перевезення.
Більше того, норми Положення №340 прямо передбачають, що лише у разі фактичного оформлення такого бланка водій зобов`язаний зберігати його протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Отже, обов`язок щодо зберігання та пред`явлення контролюючим органам бланка підтвердження діяльності виникає лише у випадку його фактичного оформлення перевізником.
Відповідно, відсутність у водія під час перевірки такого бланка не може розцінюватися як порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту, оскільки чинне законодавство не встановлює імперативної вимоги щодо його обов`язкового оформлення.
Отже, висновки, викладені в актах перевірок, щодо наявності порушення виключно з підстав відсутності у водія бланка підтвердження діяльності ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, а відтак не можуть бути покладені в основу спірних постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів.
Ураховуючи викладене суд вважає, що оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправними, а відтак підлягають скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Відповідно до ч.2.ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи
бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2.ст.2 КАС України, оскільки адміністративно-господарські санкції наклав з порушенням вимог закону, що зумовлює задоволення позовних вимог.
При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; у достатньому поза розумним сумнівом обсязі виклав власні міркування та мотиви з приводу тлумачення змісту норм права, оцінки обставин спору та доводів сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Розподіл судових витрат по справі зі сплати судового збору слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:
Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У відповідності до частини 3 статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У позовній заяві позивач зазначає про те, що додатково підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.
Разом з тим, у позовній заяві позивач просить суд надати йому строк у 5 днів з моменту прийняття рішення для подання доказів понесених судових витрат.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, наразі суд не вирішує питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 086366 від 24 березня 2026 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 086367 від 24 березня 2026 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження - 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51; код - 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмейл-2012" (місцезнаходження - 61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 216, ідентифікаційний код: 38160052) витрати по оплаті судового збору у розмірі 5324,80 (п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні 80 копійок) грн.
Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя Марина Лук`яненко