Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 р. Справа № 520/19297/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Берестинської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Берестинської міської ради Берестинського району Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся керівник Берестинської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, з адміністративним позовом до Берестинської міської ради Берестинського району Харківської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Берестинської міської ради від 23.01.2025 №5486-VIII «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених»;
- зобов`язати Берестинську міську раду розглянути на сесії ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 16.04.2024 № 02-28/238 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року позовну заяву Берестинської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Берестинської міської ради Берестинського району Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року апеляційну скаргу Керівника Берестинської окружної прокуратури Харківської області задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі №520/19297/25 скасовано. Адміністративну справу №520/19297/25 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за позовом Берестинської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Берестинської міської ради Берестинського району Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наявні підстави для зобов`язання Берестинської міської ради розглянути на сесії ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 16.04.2024 № 02-28/238 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України, запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.
Представником Берестинської міської ради надіслано до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства зверталося до Берестинської міської ради з поданням від 16.04.2024 № 02-28/238 щодо віднесення до Державного земельного кадастру земельних ділянок комунальної власності, розташованих на території Красноградської міської територіальної громади Красноградського району Харківської області кількістю 233 загальною площею 965,472 га., як до самозалісених земель.
До подання було додано файл, перелік ідентифікованих самозалісених ділянок, схема розташування земельної ділянки.
Рішенням Берестинської міської ради LХХХУ сесії VIII від 23 січня 2025 року №5486-VIII "Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених", розглянувши подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.11.2023 № 892-23, від 16.04.2024 № 02-28/238, від 21.11.2024 № 02-28/705-24, вирішено:
1) відмовити у віднесенні до самозаліснених земельних ділянок земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,000.0 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0113, що розташована за межами с. Світле, Берестинський район, Харківська область.
2) відмовити у віднесенні земельних ділянок загальною орієнтовною площею 965,472 га до самозаліснених земельних ділянок.
В обґрунтування відмови в рішенні зазначено, що згідно з пунктом 2 статті 57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісненої ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.
Відповідно до пункту 5 статті 57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, реформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісненої ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.
Відповідно до наданого переліку ідентифікованих самозаліснених ділянок згідно зі схемою їх місця розташування, зазначені земельні ділянки Реформовані як об`єкти цивільних прав та відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, Берестинська окружна прокуратура Харківської області звернулася до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Стосовно звернення прокурора до суду в інтересах держави, слід зазначити наступне.
Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює:
- підтримання публічного обвинувачення в суді;
- організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;
- представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (Закон №1697-VII) на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених вказаним Законом.
Керівник окружної прокуратури відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону №1697-VII представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Питання представництва прокурором інтересів громадянина або держави врегульоване статтею 13 зазначеного Закону.
Також, воно полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1697-VII право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Наведені приписи законодавства вказують на те, що прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.
Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16, однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 по справі № 240/401/19 відступив від раніше викладених висновків щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави, зазначивши, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Пунктом 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 передбачено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Вказані висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Так, відповідно до п. 4 Положення "Про Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства", затвердженого наказом Держлісагенства України №1008 від 09.11.2022, Управління здійснює державний контроль лише за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства; державний контроль за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства та полювання; контроль за виконанням договорів про умови ведення мисливського господарства.
При цьому, у Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства відсутні повноваження на звернення до суду з вказаним позовом.
Крім того, ч. 2 ст. 57-1 Земельного кодексу України визначено, що питання щодо віднесення спірних земельних ділянок до самозалісених приймається за поданням Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, однак останнє позбавлене права на звернення до суду з вказаним позовом.
За таких обставин, у даному випадку прокурор звертається до суду в інтересах держави самостійно, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Так, згідно із ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Положеннями статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Статтею 1 Лісового кодексу України визначено, що самозалісена ділянка це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.
Відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Згідно ч. 2 ст. 57-1 Земельного кодексу України рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
При цьому, віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені в Державний земельний кадастр, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою (ч. 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України).
Згідно з Положенням про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, Держлісагентство є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства і відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень, передбачених законом, організовує та контролює виконання в його територіальних органах Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Міндовкілля; має право одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.11.2022 №1008 затверджено Положення про Південно-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (Положення).
Пунктами 1, 3 Положення встановлено, що Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства підпорядковується Держлісагенству, є його територіальним органом та здійснює реалізацію повноважень Держлісагенства у сфері лісового та мисливського господарства на території Хмельницької області. Воно є юридичною особою , має самостійний баланс, рахунки в органах ДКС України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства забезпечує, зокрема, ведення моніторингу лісів; організовує збір інформації для ведення лісовпорядкування, обліку лісів, державного лісового кадастру та державного кадастру мисливських тварин, що перебувають на території України; в межах повноважень бере участь у розроблені та виконанні загальнодержавних, регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання, відтворення лісів та розвитку мисливського господарства; здійснює інші повноваження, визначені Законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 57-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
Відповідно до до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.
Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.
Отже, процедура віднесення земель до самозалісених передбачає, що для земельних ділянок, сформованих як об`єкт цивільних прав, власнику земельної ділянки достатньо подати до Державного земельного кадастру заяву про зміну угідь на угіддя самозалісеної ділянки, а органу місцевого самоврядування рішення про віднесення земель до самозалісених.
Разом з тим, для земельних ділянок, межі яких не визначені в натурі (на місцевості), законодавець визначив іншу процедуру, за якою орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Відповідно до ч. 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.
Отже, земельні ділянки комунальної власності, розташовані на території Красноградської міської територіальної громади Красноградського району Харківської області кількістю 233 загальною площею 965,472 га., підлягають віднесенню до самозалісених, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру на підставі рішення Берестинської міської ради Берестинського району Харківської області та розроблення документації із землеустрою.
Відтак, маючи можливість вчинення нагально необхідних та законодавчо визначених дій з метою віднесення земельних ділянок комунальної власності, розташованих на території Красноградської міської територіальної громади Красноградського району Харківської області кількістю 233 загальною площею 965,472 га., до самозалісених відповідач свідомо уникає вирішення вказаного питання, допускаючи протиправну бездіяльність.
В прохальній частині позову позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Берестинської міської ради від 23.01.2025 №5486-VIII «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених».
Разом з тим, як встановлено судом, в поданні від 16.04.2024 № 02-28/238 Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства просило Берестинську міську раду з поданням щодо віднесення до Державного земельного кадастру земельних ділянок комунальної власності, розташованих на території Красноградської міської територіальної громади Красноградського району Харківської області кількістю 233 загальною площею 965,472 га., як до самозалісених земель.
Рішенням Берестинської міської ради LХХХУ сесії VIII від 23 січня 2025 року №5486-VIII "Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених", розглянувши подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.11.2023 № 892-23, від 16.04.2024 № 02-28/238, від 21.11.2024 № 02-28/705-24, вирішено:
1) відмовити у віднесенні до самозаліснених земельних ділянок земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,000.0 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:000:0113, що розташована за межами с. Світле, Берестинський район, Харківська область.
2) відмовити у віднесенні земельних ділянок загальною орієнтовною площею 965,472 га до самозаліснених земельних ділянок.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Берестинської міської ради від 23.01.2025 №5486-VIII «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених», яким відмовлено у віднесенні земельних ділянок загальною орієнтовною площею 965,472 га до самозаліснених земельних ділянок, зобов`язання Берестинської міської ради розглянути на сесії ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 16.04.2024 № 02-28/238 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному статтею 57-1 Земельного кодексу України.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Берестинської окружної прокуратури Харківської області.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Берестинської окружної прокуратури Харківської області (63304, Харківська область, м. Берестин, вул. Історична, 73) в інтересах держави в особі Північно-східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. Григорія Сковороди, буд. 86, м. Харків, 61024, Державного агентства лісових ресурсів України (вул. Шота Руставелі, буд. 9-А, м. Київ 23, 01023, код ЄДРПОУ 37507901) до Берестинської міської ради Берестинського району Харківської області (вул. Історична, буд. 94, м. Берестин, Берестинський р-н, Харківська обл.,63304, код ЄДРПОУ 04058686) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення Берестинської міської ради від 23.01.2025 №5486-VIII «Про відмову у віднесенні земельних ділянок до самозалісених», яким відмовлено у віднесенні земельних ділянок загальною орієнтовною площею 965,472 га до самозаліснених земельних ділянок.
Зобов`язати Берестинську міську раду розглянути на сесії ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 16.04.2024 № 02-28/238 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному статтею 57-1 Земельного кодексу України.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.