Справа № 954/1588/24
Номер провадження 2/954/278/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року с-ще Нововоронцовка
Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судового засідання Посохіної О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Нововоронцовка Херсонської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, Орган опіки та піклування Новокаховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області, Великолепетиський ОРВК про позбавлення батьківських прав,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що мати дитини не приймає участі у виховані дитини, усунулася від такого виховання, життям дитини не цікавиться, аліменти не сплачує. У Позивача є всі належні та достатні докази того, що саме він виховую дитину. Всі події мали місце з 2014 року, тобто ще до повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Ці події послідовні, не надумані та підтверджені документально, рішеннями суду, якими досліджувалися обставини судової справи. Тому, питання щодо бажання Позивача уникнути від мобілізації відпадає з підстав зазначених в позові. Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити, позбавити відповідачку батьківських прав щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просить допитати у судовому засіданні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не прибула, про слухання справи повідомлялася належним чином.
Представник органу опіки та піклування Запорізької міської ради просила розглянути справу у її відсутність, просила ухвали рішення з урахуванням інтересів дитини, підтримує висновок комісії.
Представник органу опіки та піклування Новокаховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області у судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлявся належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини справи.
Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_1 від 19.04.2012 року.
З висновку органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району № М-41 від 04.07.2025 року вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 501. Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2023 справа № 334/341/23 провадження № 2/334/754/23 шлюб між сторонами розірвано. Неповнолітня дитина після розірвання шлюбу залишилася проживати разом з батьком. Мати практично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, участі у вихованні сина не приймає.
За рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.03.2023 року стягнуто з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06.02.2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду набрало законної сили. Видано виконавчий лист, який пред`явлено до ВДВС Дніпровського району ПМУЮ (м. Одеса). Станом на день звернення до суду з позовом мати має заборгованість зі сплати аліментів.
20.03.2026 гр. ОСОБА_2 звернувся до районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району з заявою, щодо проведення профілактичної бесіди з ОСОБА_3 стосовно неналежного виконання батьківських обов`язків по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_4
23.03.2026 до відділу служби прийшла ОСОБА_3 щоб надати свої пояснення по справі. З жінкою була проведена бесіда, під час якої було з`ясовано, що мати цікавиться життям та здоров`ям дитини та переважно спілкується з сином по телефону, але хлопець відповідає на дзвінки тільки тоді, коли батька немає вдома.
ОСОБА_3 було ознайомлено з заявою гр. ОСОБА_2 та попереджено про відповідальність і наслідки за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків. Матері було роз`яснено чинне законодавство України щодо захисту прав дитини, а саме: щодо належного виконання батьківських обов`язків, відповідальності дорослих за утримання, виховання та здоров`я дитини. Того ж дня спеціалістами відділу було отримано від ОСОБА_3 письмове пояснення про те, що вона знає про розгляд справи у суді, з позовом вона не згодна.
Орган опіки та піклування вважає, що мати фактично самоусунулася від виконання своїх обов`язків, а саме: не відвідує дитину, не цікавиться його життям та розвитком, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення в дуже важливий для формування його особистості вік; не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі і не може бути для сина прикладом та авторитетом; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини не створює умови для отримання освіти. Жінка не розуміє батьківського обов`язку, не виявляє ніяких батьківських почуттів, не займається вихованням та утриманням дитини, не замислюється про долю та його майбутнє.
У зв`язку з викладеним орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району вважає вважати за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні також були допитані свідки.
Свідок ОСОБА_5 повідомила, що є донькою брата позивача ОСОБА_6 . Знає, що матір ОСОБА_8 не проживає разом із ОСОБА_2 та їх спільним сином. ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями, бачила її одного разу як вона йшла по вулиці у стані алкогольного сп`яніння. Вони намагалися її вилікувати, проте не вийшло. ОСОБА_2 характеризує з позитивної сторони, він дбає про сина, виховує і доглядає за ним, оплачує одяг і навчання. Бачила неодноразові конфлікти між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_6 повідомив, що він є рідним братом позивача. Підтвердив факт повного утримання сина ОСОБА_8 тільки батьком ОСОБА_2 . Не бачив, щоб мати ОСОБА_8 якимось чином приймала участь у вихованні сина.
Свідок ОСОБА_7 повідомила, що є донькою відповідачки, позивач - її вітчим. З матір`ю має конфліктні відносини. На сьогодні вона проживає окремо від них. До війни також жили в м. Запоріжжя. Під час війни опинилися на тимчасово окупованій території Херсонської області. Між батьками були постійні конфлікти, вони розійшлися, мати зустрічалася з іншими чоловіками, постійно погрожували вітчиму забрати сина ОСОБА_8 . Часто просила гроші. Вітчим фактично самостійно доглядає за сином ОСОБА_8 , має постійне місце роботи по змінам на фабриці. Позитивно його характеризує. Мати до сина не ходить, ніде не працює, коштів ОСОБА_8 не дає, живе з якимось чоловіком. Колись могла подарувати іграшку, зараз ні.
У судовому засіданні також була заслухана думка неповнолітнього ОСОБА_4 , який повідомив, що він, мама, тато і сестра разом виїхали з тимчасово окупованої території Херсонської області. Всі разом виїжджали, потім разом проживали. У нього з матір`ю конфліктів не було. Як батьки розійшлися, вирішив жити з батьком. Батько його любить, допомагає, готує їжу, надає кошти, хвилюється за нього, вбирають житло разом. Батько подарував йому телефон. Мати нікуди його не водить. Раніше мати відносилася до нього по-доброму, а зараз нічим в його житті не цікавиться. Мама жодного разу не була на зборах у школі. Як жили в Херсонській області, все було добре, були нормальні відносини. Не пам`ятає, щоб мати вживала алкоголь. Конфліктів між батьками не бачив, батько завжди намагався вирішити все по-мирному. Не проти, щоб матір позбавили батьківських прав щодо нього.
Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, перелік підстав для позбавлення батьківських прав є вичерпним. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.
У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого, - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини.
Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.
Зазначені вище положення закону повинні бути застосовані у кожній конкретній справі, виходячи з її обставин та інтересів дітей.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд вважає, що позивачем не доведено, що відповідачка не бажає виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про дитину, її здоров`я та займатись її вихованням. Наданий висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав наданий за невеликий проміжок строку проживання позивача разом із дитиною на території м. Запоріжжя. З висновку не вбачається, що мати дитини систематично та постійно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.
Висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми обов`язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав.
До того ж вказаний висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, а враховуючи, що він є недостатньо обґрунтованим та передчасним, суд при прийняття рішення не приймає його до уваги.
Інші надані позивачем до суду докази також не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками, її винну поведінку щодо дитини.
Так, з початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України сім`я ОСОБА_9 виїхала з тимчасово окупованої території України. Коли проживали разом сім`єю у дитини, ОСОБА_4 , конфліктів з матір`ю не було, вона цікавилася його життям, добре відносилася. Через деякий час у відповідачки почалися конфлікти з позивачем та з її донькою та вона почала проживати окремо. Потім, як стверджують свідки, мати перестала піклуватися ОСОБА_10 та він вирішив жити разом із батьком. Зі слів ОСОБА_8 , батько забезпечує його всім необхідним, відвідує школу, цікавиться його життям та утримує. Мати з моменту розлучення батьків в його житті участі практично не приймає.
Однак ОСОБА_3 жодного разу не була притягнута до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків щодо дитини. Твердження про зловживання відповідачкою алкогольними напоями ґрунтуються на припущеннях. Показами свідків також не підтверджено, що мати дитини систематично та свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.
Відсутні достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому. Позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не буде відповідати інтересам дитини, незважаючи на обставини, викладені у висновку органу опіки та піклування.
Крім того, суд враховує те, що в країні введено воєнний стан, відповідачка проживає окремо, сім`я виїхала з окупованої території, тому вона позбавлена можливості з об`єктивних причин у повній мірі реалізувати свої права і виконати обов`язки. Дитина проживає з батьком, забезпечена всім необхідним у достатньому обсязі. Взагалі відсутні будь-які відомості про неналежне виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків до початку введення воєнного стану у країні.
Відповідно до ч. 4 ст. 164 СК України під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Суд вважає, що органу опіки та піклування слід у належному обсязі здійснити соціальний супровід сім`ї ОСОБА_9 , яка виїхала з окупованої території, а саме матері неповнолітнього ОСОБА_11 і після цього прийти до відповідних висновків.
Отже, суду не надано переконливих доказів щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд вважає, що позивачем не доведено, що відповідачка не бажає виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про дитину, її здоров`я та займатись її вихованням.
На підставі викладеного, відповідно до статей 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, Орган опіки та піклування Новокаховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області, Великолепетиський ОРВК про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення виготовлено 28.07.2026 року.
Суддя О.В. Гончаренко