Справа № 750/4923/26
Провадження № 2/750/2777/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2026 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого судді Слісаря А.В.,
за участю секретаря Примак Т.В.,
позивача та його представника - адвоката Сагаль С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про звільнення майна з-під арешту та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна,
в с т а н о в и в:
у квітні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про звільнення майна з-під арешту та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і просить звільнити з-під арешту та виключити відомості про обтяження всього нерухомого майна позивача з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що були внесені на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 59/19 від 20.03.2012 року, яка видана Центральним ВДВС Чернігівського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 12301863 та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 19454134 від 06.11.2012 року, яка видана Центральним ВДВС Чернігівського міського управління юстиції, накладено арешт на все нерухоме(невизначене) майно позивача, реєстраційний номер обтяження 13208893.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.01.2025 року набув у власність 9/20 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта йому стало відомо, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 59/19 від 20.03.2012 року, яка видана Центральним ВДВС Чернігівського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 12301863 та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 19454134 від 06.11.2012 року, яка видана Центральним ВДВС Чернігівського міського управління юстиції, накладено арешт на все нерухоме(невизначене) майно позивача, реєстраційний номер обтяження 13208893, накладено арешт на все нерухоме майно позивача. 17 жовтня 2025 рок старший державний виконавець Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області при виконанні виконавчого листа № 2/2506/3236/11 виданий 18.11.2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 34354047. Вказує, що незважаючи на відсутність будь-якої заборгованості у позивача щодо виконання рішення суду, арешти накладені у 2012 році на все його нерухоме майно не зняті. Позивач звертався до органів виконавчої служби з проханням вирішити питання зняття заборони відчуження із його нерухомого майна, але йому повідомили, що лише на підставі рішення суду може бути знятий арешт у 2012 році на все нерухоме майно позивача.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
28 травня 2026 року представник позивача направив до суду відзив на позовну заяву та просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не є органом який здійснює функції примусового виконання судових рішень та щодо скасування арештів, а питання накладення та скасування арештів належить до компетенції органів державної виконавчої служби, а не стягувача у виконавчому провадженні. Саме орган державної виконавчої служби у якого на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист про стягнення з позивача заборгованості, має скасувати арешт на нерухоме майно позивача у разі сплати заборгованості, однак позивач не звертався із позовом до відповідної виконавчої служби. Вказує, що позовні вимоги є необгрунтовані та пред`явлені до особи, яка не наділена повноваженнями щодо усунення спірних обтяжень.
10 червня 2026 року від представника відповідача до суду надійшли додаткові письмові пояснення у яких просить відмовити у задоволенні позову, оскільки за позивачем рахується заборгованість перед відповідачем.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.06.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просив його задовольнити з підстав наведених у позові. Зазначили, що у 2025 році позивач дізнався що є боржником у виконавчому провадженні та звернувшись до виконавчої служби, йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження Центральним ВДВС ЧМУЮ у якому він був боржником. У цьому ж виконавчому провадженні було накладено арешт на все його майно. У подальшому виконавче провадження було передано до виконавчої служби у м. Вишневе Київської області, тому що боржник там працював. Дізнавшись про таке виконавче провадження, позивач сплатив заборгованість у зв`язку з чим виконавче провадження було закінчено. У Вишневому ВДВС йому повідомили, що не можуть зняти арешт так як накладався іншою виконавчою службою. У Центральному ВДВС йому повідомили, що арешт може бути знятий лише на підставі рішення суду. Матеріали виконавчого провадження були знищені.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся. У відзиві на позов вказував, що у разі відсутності його, провести розгляд справи без нього.
Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, які прибули у судове засідання, з`ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.10.2011 р. у справі № 2/2506/3236/11 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» 368055,50 грн. заборгованість за кредитним договором(а.с.10).
У листі від 14.11.2025 № 91356 Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вказав, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № АСВП 30240770 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2506/3236/11 виданий 18.11.2011 Деснянським районним судом міста Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» 368055,50 грн. заборгованість за кредитним договором. Вказане виконавче провадження, 27.08.2012 закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження»(направлення за належністю до іншого відділу ДВС). Направлено за місцем отримання доходів боржником. Також, у Відділі перебувало виконавче провадження АСВП 19454134 з примусового виконання постанови № 3-3375 виданої 19.05.2005 Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 255,00 грн. Надати більш детальну інформацію відсутня можливість, оскільки матеріали були знищені(а.с.15-16).
Постановою від 20.09.2012 року старший державний виконавець ВДВС Києво-Святошинського РУЮ відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/2506/3236/11 виданий 18.11.2011 Деснянським районним судом міста Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» 368055,50 грн. заборгованість за кредитним договором(а.с.11).
Постановою від 17.10.2025 старшим державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/2506/3236/11 виданий 18.11.2011 Деснянським районним судом міста Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 368055,50 грн. заборгованість за кредитним договором у зв`язку зі сплатою заборгованості в повному обсязі(а.с.12-13).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.04.2026 р. вбачається, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 59/19 від 20.03.2012 року, яка видана Центральним ВДВС Чернігівського міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 12301863 та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 19454134 від 06.11.2012 року, яка видана Центральним ВДВС Чернігівського міського управління юстиції, накладено арешт на все нерухоме(невизначене) майно позивача, реєстраційний номер обтяження 13208893, накладено арешт на все нерухоме майно позивача(а.с.9).
Листом від 02.12.2025 № 97714 Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, повідомив адвоката Сергія Сагаля, що на виконанні у Відділі відсутні виконавчі документи про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , тому відсутні правові підстави та технічні можливості для зняття арешту з належного йому на праві власності майна(а.с.22-23).
Листом від 19.03.2026 № 19338 Вишневий ВДВС у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, повідомив адвоката Сагаль С.В., що питання скасування обтяження може бути вирішене у судовому порядку(а.с.30-31).
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У ст. 447 розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок, що «боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України . Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21) зазначено, що «у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. А за таким позовом позивач має бути відповідачем у справі. При цьому суд першої інстанції вірно послався на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, проте не звернув уваги на те, що у наведеній справі суди саме відмовили у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядали спір по суті».
У постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 234/18525/19 (провадження № 61-10369св20) та від 20 жовтня 2021 року у справі № 236/789/21 (провадження № 61-11689св21) вказано, що «в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21) та у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), підстав відступити від зазначених висновків судом не встановлено».
У даній справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 був боржником у виконавчому провадженні у межах якого державний виконавець виніс постанови про арешт його майна та оголошення заборони на його відчуження.
Отже, ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні у межах якого було накладено арешт на його майно, тому він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Тобто він не може бути позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Таким чином, заявлені ОСОБА_1 вимоги спрямовані на усунення наслідків стадії виконання рішення (арешту/обтяження) у зв`язку з невчиненням посадовою особою ДВС дій щодо його скасування та повідомлення відповідних органів/реєстрів. За своєю правовою природою це є оскарження бездіяльності (дій) державного виконавця під час виконання судового рішення, що підлягає розгляду в порядку розділу VII ЦПК України, а не в позовному провадженні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 255 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»(вул. Вікентія Хвойки, 21, м. Київ, ЄДРПОУ 35326253) про звільнення майна з-під арешту та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя А.В. Слісар