Номер провадження: 22-ц/813/2556/26
Справа № 947/26882/24
Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.
Доповідач Вадовська Л. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Венжик Л.С.,
за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:
позивача ОСОБА_1 , представника позивача Атаманчука В.І.,
відповідача Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, представника відповідача Алябової О.Є.,
відповідача Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України, представника Рудь В.В.,
від відповідача Держави Україна в особі Державної казначейської служби України - не з`явились,
переглянувши справу №947/26882/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури, апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2025 року у складі судді Огренич І.В., -
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 29 серпня 2024 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що у період з 02 січня 2011 року по 12 грудня 2022 року незаконними рішеннями та діями співробітників Приморського районного відділу Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області, прокуратури Приморського району м. Одеси, прокуратури Одеської області, а також судових органів завдана значна майнова та моральна шкода. В зазначений період вона, ОСОБА_1 незаконно притягувалась до кримінальної відповідальності; її незаконно затримали як особу, яка, начебто, вчинила кримінальне правопорушення; відносно неї незаконно застосовували запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та підписки про невиїзд, а також здійснювались інші незаконні дії.
Вищезазначене, зокрема, в частині заподіяння їй шкоди незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, підтверджуються матеріалами досудового розслідування у кримінальній справі №08201000957 за обвинуваченням ОСОБА_1 і ОСОБА_3 за пунктами 6, 12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 КК України, досудове розслідування у якій проводилось Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, а також матеріалами судової кримінальної справи №1/1522/1357/11, в якій судовий розгляд проводився Приморським районним судом м. Одеси, та матеріалами судової кримінальної справи №520/595/15-к, в якій судовий розгляд проводився Київським районним судом м. Одеси.
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виправдано у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 12 частини 2 статті 115, частини 4 статті 187 КК України.
В період досудового розслідування та судового розгляду у кримінальній справі №08201000957 її ОСОБА_1 , яка не скоювала будь-яких кримінальних правопорушень, незаконно затримали за підозрою у вчиненні злочинів, незаконно обвинувачували у вчиненні кримінальних правопорушень, незаконно обирали їй запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та підписки про невиїзд, незаконно проводили обшук, незаконно накладали арешт на майно, незаконно вилучали майно, незаконно позбавили можливості працювати та отримувати кошти для утримання своєї сім`ї, а також незаконно застосовували інші процесуальні дії, що обмежують права громадян. Крім того, під час досудового розслідування до неї ОСОБА_1 застосовувались незаконні методи ведення досудового розслідування, порушувались права людини, гарантовані статтями 27, 28, 29 Конституції України, а в процесі судового розгляду кримінальної справи порушувались положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно частини 3 статті 13 Закону України №266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Початок перебігу строку перебування під слідством та судом розпочався з моменту проведення незаконного обшуку в квартирі за місцем проживання та фактичного затримання у вказаному місці 07:00 годин 02 січня 2011 року по 12 грудня 2022 року, тобто дати набрання законної сили виправдувальним вироком Київського районного суду мю Одеси від 15 червня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року. Під час досудового розслідування та судового розгляду справи за незаконним обвинуваченням перебувала під вартою у період з 02 січня 2011 року по 24 жовтня 2016 року, що становить 69 місяців 22 дні.
Позивач ОСОБА_1 вважає у її випадку необхідним збільшити розмір відшкодування моральної шкоди з одного розміру мінімальної заробітної плати в сумі 8000,00 грн. за місяць незаконного тримання під вартою цілодобово в неналежних умовах Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Ізолятора тимчасового тримання ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Одеського слідчого ізолятора до 20 мінімальних розмірів заробітної плати за кожен місяць.
У період незаконного перебування під вартою набув законної сили 24 грудня 2015 року Закон України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом попереднього ув`язнення у строк покарання», у відповідності до якого особам, які скоїли злочини та тримались під вартою в зазначений період перераховувався строк тримання під вартою в слідчому ізоляторі в подвійному розмірі. Вказаний Закон діяв станом на 24 жовтня 2016 року, тобто під час зміни незаконно обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд. З урахуванням положень даного Закону України потрібно приймати до уваги, що ОСОБА_1 перебувала під вартою не 69 місяців 22 дні (2122 днів), а 139 місяців 14 днів (2122х2=4244 дні), тобто в подвійному розмірі.
Розрахунок відшкодування за період незаконного знаходження під вартою в період з 02 січня 2011 року по 24 жовтня 2016 року:
11040000,00 грн. за період знаходження під вартою (8000,00 грн. х 20 мінімальних розмірів заробітної плати = 160000,00 грн. х 69 місяців = 11040000,00 грн.);
5333,33 грн. за одну добу знаходження в слідчому ізоляторі (160000,00 грн. : 30 днів = 5333,33 грн.);
117333,26 грн. за 22 доби знаходження в слідчому ізоляторі (5333,33 грн. х 22 дні = 117333,26 грн.),
Загальна сума відшкодування за час перебування під вартою становить 11157333,26 грн. (160000,00 грн. х 69 місяців 22 дні - строк перебування під вартою).
24 жовтня 2016 року Київським районним судом м. Одеси змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд з обмеженнями.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з обмеженнями застосовано в період з 25 жовтня 2016 року по 12 грудня 2022 року, тобто до набрання чинності виправдувальним вироком Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року.
З урахуванням необхідності відновлення погіршеного здоров`я і лікування, адаптації до нормального життя після тривалого багатолітнього перебування в неналежних умовах в слідчому ізоляторі правильним наступний розрахунок відшкодування за період незаконного знаходження під запобіжним заходом у вигляді підписки про невиїзд з обмеженнями щодо виїзду за кордон України (фактичною неможливістю займатись підприємницькою діяльністю, пов`язаною з поїздками за кордон та закупівлею товарів широкого вжитку) в період з 25 жовтня 2016 року по 12 грудня 2022 року, зокрема, з застосуванням коефіцієнта збільшення 10, тобто, десяти розмірів мінімальної заробітної плати при встановленні розміру місячного відшкодування., а саме: 80000,00 грн. за місяць знаходження на підписці про невиїзд з обмеженнями (8000,00 грн. мінімальна заробітна плата х 10 кількість розмірів мінімальної заробітної плати в місяць = 80000,00 грн.).
5890666,73 грн. (5840000,00 грн. + 50666,73 грн.) за період знаходження на підписці про невиїзд з обмеженнями з 25 жовтня 2016 року по 12 грудня 2022 року (80000,00 грн. х 73 місяці = 5840000,00 грн.; 80000,00 грн. : 30 днів = 2666,67 грн. за один день; 2666,67 грн. х 19 днів = 50666,73 грн.).
Сума відшкодування за незаконне притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та знаходження під вартою в період з 02 січня 2011 року по 24 жовтня 2016 року, знаходження на підписці про невиїзд в період з 25 жовтня 2016 року по 12 грудня 2022 року становить 17047999,99 грн. (11157333,26 грн. + 5890666,73 грн.).
Крім того, ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи загального захворювання, з 13 липня 2010 року перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримувала пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» по 31 липня 2011 року; остання виплата пенсії у розмірі 764,00 грн. отримана за липень 2011 року. В подальшому пенсія не виплачувалась у зв`язку з тим, що відповідно до діючого законодавства необхідно пройти медичний переогляд інвалідності, що неможливо було здійснити через знаходження під вартою в слідчому ізоляторі. Після зміни 24 жовтня 2016 року запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд ОСОБА_1 змогла пройти медичний переогляд щодо інвалідності, виплату пенсії по інвалідності було поновлено з кінця грудня 2017 року, отримувати пенсію почала з січня 2018 року.
Таким чином, під час незаконного тримання під вартою і неможливості пройти черговий медичний переогляд щодо інвалідності ОСОБА_1 була позбавлена права отримувати належну їй пенсію за період з серпня 2011 року по грудень 2017 року включно, за даний період не отримані пенсійні виплати по інвалідності склали загальну суму 77157,00 грн.; станом на 01 серпня 2024 року розмір заборгованості невиплачених пенсійних виплат з урахуванням інфляційних втрат становить суму 236859,12 грн.
Позивач ОСОБА_1 просила:
задовольнити позов до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди, заданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду;
стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, на користь ОСОБА_1 17284859,11 грн. ( 11157333,276 грн. + 5890666,73 грн. + 236859,12 грн.) (т.1 а.с.1-28).
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2024 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.427).
Відповідач Одеська обласна прокуратура позов не визнала, зазначивши у відзиві, що наявність шкоди не породжує абсолютного права на відшкодування в тому розмірі, який заявлено позивачем, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності з наданням відповідних доказів щодо розміру заподіяної шкоди. При визначенні розміру відшкодування суд має виходити із засад поміркованості, розумності, виваженості та справедливості. За положеннями статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1600,00 грн. Отже, мінімальний розмір відшкодування, на який може претендувати позивач за перебування під слідством та судом упродовж 143 місяців та 11 днів за період з 02 січня 2011 року (день пред`явлення обвинувачення) по 12 грудня 2022 року (день набрання законної сили обвинувальним вироком) становить 229386,70 грн. (1600,00 грн. х 143 місяці + 1600,00 грн. : 30 днів х 11 днів). Розмір моральної шкоди необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Не заслуговують на увагу доводи позовної заяви щодо розрахунку моральної шкоди, виходячи з того, що в разі засудження до позбавлення волі обвинуваченого судом зараховується один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, оскільки перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно до вимог Закону України №266/94-ВР від 01 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є вичерпаним.
Статтею 2 Закону №266/94-ВР передбачено право на відшкодування шкоди у випадку, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішення суду факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів. Між тим, позивачем не доведено факту незаконного проведення в ході кримінального провадження затримання, обшуку, незаконного накладення арешту на майно, що виключає право на відшкодування шкоди за вказані процесуальні дії. Із доданих до позовної заяви ухвал суду першої та апеляційної інстанції вбачається, що судами відхилено доводи ОСОБА_1 щодо незаконного затримання та обрання запобіжного заходу. Щодо доводів про безпідставне проведення обшуку працівниками поліції, під час якого з квартири ОСОБА_1 зникли вироблені із золота прикраси, діаманти та антикварні вироби, то за даним фактом можливих незаконних дій працівників поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №4201616[телефон приховано] від 04 березня 2016 року.
Вказана позивачем сума відшкодування моральної шкоди у розмірі понад 17000000,00 грн. позбавлена засад поміркованості, розумності, виваженості та справедливості та є значно більшою, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи. В умовах дії воєнного стану безпідставне стягнення коштів з Державного бюджету у такому значному розмірі, який за цих обставин та за умов досягнутого в Україні рівня життя є очевидно надмірним та непропорційним. Підстави для задоволення вимог щодо стягнення з Держави 17047999,99 грн. в якості компенсації моральної шкоди відсутні.
Щодо збитків унаслідок неотримання пенсійних виплат у зв`язку з інвалідністю в сумі 77157,00 грн. через не проходження МСЕК, а також інфляційних втрат станом на 01 серпня 2024 року, то підстави для відшкодування відсутні, оскільки позивач не довела, що за результатами переогляду МСЕК у період з 2011 року їй було б призначено пенсійні виплати, які не отримано саме унаслідок дій органів досудового розслідування. Підстави для задоволення вимог щодо стягнення з Держави 236859,12 грн. в якості компенсації матеріальної шкоди відсутні (т.2 а.с.16-30).
Відповідач Державна казначейська служба України позов не визнав, зазначивши у відзиві, що Казначейство та його територіальні органи здійснюють казначейське обслуговування Державного бюджету України та не уособлюють державу. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Казначейство, яке за ініціативою позивача залучено до справи як відповідач, згідно із своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних правовідносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. У відзиві також викладено доводи щодо завищеного розміру відшкодування моральної шкоди та відсутності підстав для відшкодування невиплачених пенсійних виплат з урахуванням інфляційних втрат. Позивачем не доведено, що саме дії/бездіяльність відповідачів зумовили завдання позивачу збитків у розмірі 77157,00 грн. Вимоги щодо нарахування інфляційних втрат на суму боргу є помилковими, так як нарахування інфляційних втрат є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового забавляння. Натомість, між ОСОБА_1 та відповідачами не виникло жодних грошових зобов`язань, тому підстави для стягнення інфляційних втрат відсутні (т.2 а.с.51-56).
Відповідач Головне управління Національної поліції в Одеській області позов не визнав, зазначивши у відзиві, що наявність шкоди не породжує абсолютного права на відшкодування в тому розмірі, який заявлено позивачем, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності з наданням відповідних доказів щодо розміру заподіяної шкоди. При визначенні розміру відшкодування суд має виходити із засад поміркованості, розумності, виваженості та справедливості. За положеннями статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1600,00 грн. Отже, мінімальний розмір відшкодування, на який може претендувати позивач за перебування під слідством та судом упродовж 143 місяців та 11 днів за період з 02 січня 2011 року по 12 грудня 2022 року становить 229 386,70 грн. ( 1600,00 грн. х 143 місяці + 1600,00 грн. : 30 днів х 11 днів).
Статтею 2 Закону №266/94-ВР передбачено право на відшкодування шкоди у випадку, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішення суду факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів. Між тим, позивачем не доведено факту незаконного проведення в ході кримінального провадження затримання, обшуку, незаконного накладення арешту на майно, що виключає право на відшкодування шкоди за вказані процесуальні дії. Із доданих до позовної заяви ухвал суду першої та апеляційної інстанції вбачається, що судами відхилено доводи ОСОБА_1 щодо незаконного затримання та обрання запобіжного заходу. Щодо доводів про безпідставне проведення обшуку працівниками поліції, під час якого з квартири ОСОБА_1 зникли вироблені із золота прикраси, діаманти та антикварні вироби, то за даним фактом можливих незаконних дій працівників поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №4201616[телефон приховано] від 04 березня 2016 року.
Вказана позивачем сума відшкодування моральної шкоди у розмірі понад 17000000,00 грн. позбавлена засад поміркованості, розумності, виваженості та справедливості та є значно більшою, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи. В умовах дії воєнного стану безпідставне стягнення коштів з Державного бюджету у такому значному розмірі, який за цих обставин та за умов досягнутого в Україні рівня життя є очевидно надмірним та непропорційним. Підстави для задоволення вимог щодо стягнення з Держави 17047999,99 грн. в якості компенсації моральної шкоди відсутні.
Щодо збитків унаслідок неотримання пенсійних виплат у зв`язку з інвалідністю в сумі 77157,00 грн. через не проходження МСЕК, а також інфляційних втрат станом на 01 серпня 2024 року, то підстави для відшкодування відсутні, оскільки позивач не довела, що за результатами переогляду МСЕК у період з 2011 року їй було б призначено пенсійні виплати, які не отримано саме унаслідок дій органів досудового розслідування. Підстави для задоволення вимог щодо стягнення з Держави 236859,12 грн. в якості компенсації матеріальної шкоди відсутні (т.2 а.с.69-73).
Позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив Державної казначейської служби України, відповідь на відзив Головного управління Національної поліції України, відповідь на відзив Одеської обласної прокуратури (т.2 а.с.79-83, 87-91, 95-99).
Відповідачем Одеською обласною прокуратурою надано додаткові письмові пояснення, за змістом яких вказано, що 22 липня 2021 року Європейський суд з прав людини ухвалив остаточне рішення у справі «Литвина та інші проти України», в якому встановив порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень та відсутністю ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з цим. Згідно переліку заяви зі скаргами до вказаного рішення ОСОБА_1 присуджено, серед інших, відшкодування матеріальної та моральної шкоди суму 4200 Євро. Таким чином, позивач вже отримала справедливу сатисфакцію на підставі рішення ЄСПЛ від 22 липня 2021 року за надмірну тривалість досудового слідства. Стягнення коштів на підставі рішення суду у цивільній справі №947/26882/24 та рішенням ЄСПЛ від 22 липня 2021 року призведе до подвійного стягнення на користь позивача з Державного бюджету України моральної шкоди за одне й те ж порушення, що суперечить частині 5 статті 23 ЦК України (т.2 а.с.118-121).
Позивачем ОСОБА_1 надано заперечення на додаткові письмові пояснення прокуратури, за змістом яких вказано, що твердження прокуратури не відповідають фактичним обставинам та є підміною фактів і перекручуванням обставин. ОСОБА_1 зверталася до Європейського суду з прав людини в березні 2020 року тільки щодо надмірної тривалості кримінального провадження та відсутності у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту в зазначеній позиції. Моральна шкода з Держави Україна згідно рішенню ЄСПЛ від 22 липня 2021 року була стягнута на користь ОСОБА_1 лише за однією позицією з численних порушень, допущених державними службами щодо незаконного притягнутої до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 . Так, моральна шкода стягнута за надмірну тривалість розслідування та розгляду кримінальної справи тільки за період з 02 січня 2011 року по 22 липня 2021 року, тобто за майже півтора роки до прийняття остаточного рішення у кримінальній справі апеляційним судом 12 грудня 2022 року. В зазначений період ОСОБА_1 не зверталась і не могла звертатись до Європейського суду з прав людини щодо незаконності притягнення її до кримінальної відповідальності та деяких інших порушень, так як судовий розгляд ще продовжувався і остаточного рішення у кримінальній справі не існувало. Отримання ОСОБА_1 справедливої сатисфакції за надмірну тривалість кримінальних проваджень та відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з цим не може вважатися «багаторазовим відшкодуванням моральної шкоди за незаконне притягнення особи до кримінальної відповідальності» (т.2 а.с.137-141).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2025 року позов задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 1800000,00 грн; в іншій частині вимог відмовлено (т.2 а.с.155-157).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати частково, ухвалити нове рішення про стягнення на відшкодування моральної шкоди 17047999,99 грн., на відшкодування майнової шкоди заборгованість пенсійних виплат з урахуванням інфляційних втрат 236859,12 грн. (т.2 а.с.193-202).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення суду.
В апеляційній скарзі Одеська обласна прокуратура просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити та зменшити розмір відшкодування до мінімально гарантованого в сумі 1146933,00 грн, в решті судове рішення залишити без змін (т.2 а.с.161-164).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2025 року відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1816,00 грн. до ухвалення судового рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення суду.
В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Одеській області просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю (т.2 а.с.182-186).
За змістом вимог апеляційних скарг незаконність і необґрунтованість рішення полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права у трактуванні кожного з апелянтів.
В апеляційних скаргах не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, підтримано обґрунтування позицій, що були викладені в суді першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба України заперечила щодо змісту і вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , підтримано обґрунтування позиції, що було викладено в суді першої інстанції (т.2 а.с.227-232).
У відзиві на апеляційну скаргу Одеська обласна прокуратура заперечила щодо змісту і вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , підтримано обґрунтування позиції, що було викладено в суді першої інстанції (т.3 а.с.1-4).
У відзивах на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 заперечив щодо змісту і вимог апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Одеській області та апеляційної скарги Одеської обласної прокуратури, підтримано обґрунтування позиції, що було викладено в суді першої інстанції (т.3 а.с.14-18, 22-26).
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з огляду на наступне.
Вимоги про відшкодування шкоди заявлено з підстав Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266/94-ВР від 01 грудня 1994 року, статті 1176 ЦК України, відтак, з огляду на обставини (факти), що обґрунтовують позовні вимоги, спеціальні підстави відповідальності тощо слід виходити з того, що право на відшкодування заявленої шкоди ОСОБА_1 пов`язує з окремим (спеціальним) деліктом.
Так, шкода, завдана фізичній особі внаслідок, зокрема, її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч.1 ст.1176 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст.1176 ЦК України).
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч.7 ст.1176 ЦК України).
Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (із змінами та доповненнями), статтею 1 якого визначено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1)незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2)незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3)незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
Статтею 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (із змінами та доповненнями) визначено перелік випадків виникнення права на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом; такими випадками є: 1)постановлення виправдувального вироку суду; 1-1)встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2)закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4)закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно пунктів 1, 5 частини 1 статті 3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (із змінами та доповненнями) у випадках, наведених у статті 1 цього Закону, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, моральна шкода.
Кримінальне провадження №08201000957 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 6, 12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 КК України, у відношенні ОСОБА_1 є завершеним ухваленням у кримінальній справі №520/595/15-к вироку Київським районним судом м. Одеси від 15 червня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року, ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року, яким, зокрема, ОСОБА_1 виправдано у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 6, 12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 КК України, за недоведеністю її участі у вчиненні цих злочинів; запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано.
Таким чином, на час звернення у серпні 2024 року до суду з позовом у ОСОБА_1 було наявним право на відшкодування шкоди, передбаченої частиною 1 статті 1176 ЦК України, статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (із змінами), так як передбачений частиною 2 статті 1176 ЦК України та статтею 2 вказаного Закону випадок, з яким пов`язується право на відшкодування шкоди (спеціальний делікт), настав.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині виникнення права на відшкодування моральної шкоди, відповідно, не приймає доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції України щодо відмови у захисті права на відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 як громадянці внаслідок незаконно притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного затримання, незаконного застосування запобіжного заходу тощо, що обмежують та порушують права громадян, з тих підстав, що має місце передбачений законом випадок, який надає позивачу таке право, а саме постановлення виправдувального вироку суду.
Судова практика орієнтує на те, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках передбачених законом, а саме статтею 2 Закону від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року в справі №713/216/17, від 20 вересня 2018 року в справі 686/23731/15-ц).
Щодо ОСОБА_1 , то передбачений статтею 2 Закону від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР випадок настав в силу ухвалення виправдувального вироку суду, відтак, правові підстави для задоволення заявлених нею вимог про відшкодування моральної шкоди наявні.
Оскільки Закон від 01 грудня 1994 року №266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Щодо визначення грошового відшкодування моральної шкоди.
Мінімальний розмір моральної шкоди законодавцем визначено виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом; цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких позивач зазнав, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом з 02 січня 2011 року по 12 грудня 2022 року, що складає 11 років 11 місяців 11 днів, з яких 5 років 9 місяців 23 дні знаходилась під вартою.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2025 року встановлено 8000,00 грн.
Таким чином, гарантований мінімум відшкодування моральної шкоди є рівним 1146933,00 грн. (один мільйон сто сорок шість тисяч дев`ятсот тридцять три гривни) (8000,00 грн. х 143 місяці 11 днів = 1146933,00 грн.).
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції зважив на доводи позивача щодо обґрунтування як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, оцінив надані докази, та, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір відшкодування моральної шкоди 1800000,00 грн. (один мільйон вісімсот тисяч гривен), що є значно більшим за законодавчо гарантований мінімуму відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд погоджується з висновок суду першої інстанції щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, так як такий розмір визначений з урахуванням тяжкості обвинувачення, тривалості перебування під слідством та судом, тривалості знаходження під вартою тощо, відповідає принципам поміркованості та розумності.
Відповідно, апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги Одеської обласної прокуратури щодо визначення до відшкодування моральної шкоди на рівні законодавчо гарантованого мінімуму 1146933,00 грн., оскільки ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом надмірно тривалий час, що, серед іншого, встановлено й рішенням Європейського суду з прав людини від 22 липня 2021 року у справі «Литвина та інші проти України»; рівно як і не приймає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо визначення до відшкодування моральної шкоди у розмірі 17047999,99 грн. з урахуванням коефіцієнта збільшення до «20» мінімальних розмірів заробітної плати за кожен місяць перебування під вартою і до «10» мінімальних розмірів заробітної плати за кожен місяць знаходження на підписці про невиїзд та із зарахуванням одного дня попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, оскільки підстави урахування коефіцієнта збільшення «20» чи «10» відсутні, а норми Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» №838-УІІІ від 26 листопада 2015 року до спірних правовідносин не застосовуються.
Щодо відшкодування інших грошових доходів, а саме пенсійних виплат по інвалідності з урахуванням інфляційних втрат.
Згідно Довідки до акта огляду МСЕК від 13 липня 2010 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вперше 3 група інвалідності за загальним захворюванням встановлена 13 липня 2010 року на строк до 01 серпня 2011 року (дата чергового переогляду 14 червня 2011 року); з 13 липня 2010 року перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області як отримувач пенсії по інвалідності; група інвалідності встановлена на один рік, відповідно виплати по інвалідності проводились по липень 2011 року включно, розмір пенсії по інвалідності у липні 2011 року становив 764,00 грн.
Згідно Довідки до акта огляду МСЕК від 26 грудня 2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами повторного огляду встановлена 3 група інвалідності за загальним захворюванням встановлена 26 грудня 2017 року на строк до 01 січня 2019 року (дата чергового переогляду 26 грудня 2018 року).
Згідно Довідки до акта огляду МСЕК від 26 грудня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами повторного огляду встановлена 3 група інвалідності за загальним захворюванням безстроково.
ОСОБА_1 вважає, що пенсійні виплати по інвалідності за період з серпня 2011 року по грудень 2017 року в сумі 77157,00 грн. були їй належні, проте не отримані через не проходження чергового переогляду у 2011 року в силу перебування під вартою; вважає, що сума вказаних виплат з урахуванням інфляційних втрат станом на 01 серпня 2024 року, що в загальній сумі складає 236859,12 грн., підлягає відшкодуванню на підставі пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №266/94-ВР як грошові доходи, які втрачені внаслідок незаконних дій.
Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності вимог.
Апеляційний суд погоджується висновком суду в частині відмови у відшкодуванні інших грошових доходів. Група інвалідності особі встановлюється за результатами проходження огляду МСЕК на певний строк, відповідно, пенсійні виплати по інвалідності призначаються та виплачуються особі, яка має право на такі виплати на підставі встановленої МСЕК групи інвалідності та строку, на який інвалідність встановлена.
ОСОБА_1 вперше групу інвалідності встановлено 13 липня 2010 року на строк 1 рік; вдруге групу інвалідності встановлено 26 грудня 2018 року на строк 1 рік; втретє групу інвалідності встановлено 26 грудня 2018 року безстроково. Група інвалідності визначалась як «третя» за загальним захворюванням. ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що у період з липня 2011 року по грудень 2017 року були наявними беззаперечні підстави для встановлення МСЕК групи інвалідності, а, відтак, не довела право на отримання пенсійних виплат за вказаний період та, відповідно, втрату цих пенсійних виплат як грошових доходів внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо грошових доходів (пенсійних виплат), які втрачені, з нарахуванням на такі інфляційних втрат, не приймаються.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування шкоди на підставі Закону №266/94-ВР підлягають частковому задоволенню в частині відшкодування моральної шкоди у визначеному судом першої інстанції розмірі 1800000,00 грн., та не підлягають задоволенню в частині відшкодування грошових доходів у вигляді пенсійних виплат по інвалідності за період з серпня 2011 року по грудень 2017 року з урахуванням інфляційних втрат.
Правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.
Поряд з цим, резолютивна частина рішення суду підлягає зміні для приведення такої у відповідність до вимог пункту 1 частини 5 статті 265 ЦПК України та усталеної позиції Верховного Суду про те, що резолютивна частина рішення не повинна містити відомостей про рахунки та деталізовані накази казначейству щодо технічного списання, оскільки це визначається загальним порядком виконання рішень суду про відшкодування шкоди державою.
Так, шкода, право на відшкодування якої передбачено частиною 1, 2 статті 1176 ЦК України, Законом України №266/94-ВР, відшкодовується державою.
Держава Україна є учасником цивільних відносин, тому є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, таким органом є, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
ОСОБА_1 як позивач вимоги про відшкодування шкоди правильно пред`явила до Держави Україна як до відповідача.
Казначейство у відзиві на позов та у відзиві на апеляційну скаргу звертало увагу з посиланням на бюджетне законодавство та усталену судову практику на помилковість визначення шляху виконання судового рішення.
Таким чином, виходячи з законодавчо встановлено порядку виконання рішень про відшкодування шкоди державою моральна шкода, що підлягає відшкодуванню позивачу ОСОБА_1 державою, в її грошову виразі стягується з Держави як з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України.
В порядку статті 141 ЦПК України судові витрати, від сплати яких ОСОБА_1 звільнена, компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судовий збір в сумі 1816,00 грн. за подання апеляційної скарги, сплату якого Головному управління Національної поліції в Одеській області було відстрочено при відкриття апеляційного провадження, підлягає стягненню на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України.
В судовому засіданні 14 травня 2026 року апеляційний суд закінчив з`ясування обставин і перевірку їх доказами; надав сторонам та їх представникам, які з`явилася в зал судового засідання, можливість виступити у судових дебатах та перейшов до стадії ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження. З огляду на складність справи, навантаження тощо ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 18 червня 2026 року, потому через відпустки суддів та навантаження відкладено на 20 липня 2026 року, потому на 28 липня 2026 року.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.п.1,2 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2025 року - змінити в його резолютивній частині.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, - задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, грошову кошти в сумі 1800000 грн. 00 коп. (один мільйон вісімсот тисяч гривен).
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції України, Державної казначейської служби України про відшкодування грошових доходів у вигляді пенсійних виплат по інвалідності за період з серпня 2011 року по грудень 2017 року з урахуванням інфляційних втрат, як шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, - відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1816 грн. 00 коп.
Витрати, як сплати яких ОСОБА_1 звільнена, компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 28 липня 2026 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді С.О.Погорєлова
Є.С.Сєвєрова