ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 р. Справа № 440/2078/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза) у справі №440/2078/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не відновлення нарахування та виплати монетизованої пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, передбаченої Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.09.2025 року;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області відновити нарахування та виплату позивачу монетизованої пільги по сплаті житлово-комунальних послуг, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: 50 відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) з 01.09.2025 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 задоволено позов.
ГУ ПФУ в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки у висновках останнього щодо ознак типових справ встановлено що позивач (позивачі) є особою (особами) зі статусом ветерана служби відповідно до Закону №203/98-ВР та мають право на виплату пільги для оплати житлово-комунальних послуг.
Зазначає, що позивач є особою 2 категорії - ліквідатор ЧАЕС, який по 30.04.2025 отримував пільги на житлово-комунальні послуги за Законом №796-ХІІ.
Вказує, що наявне у позивача посвідчення, видане Полтавською обласною державною адміністрацією, серії НОМЕР_1 від 16.02.1993, не є документом, на підставі якого встановлюється право на пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України від 24.03.1998 № 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Окрім того, судом не враховано, що з постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї" ( з урахуванням змін) , зокрема п.1-1, встановлено, що у 2025 році пільги, установлені пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зокрема особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 2) надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою
Відтак, доводи суду першої інстанції, проте що дія Порядку №389 поширюється на осіб, які віднесені до категорії 3 учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЕС та не поширюється на віднесених до 2 категорії, є безпідставними.
Вважає, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими, а тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про їх задоволення.
Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 ІІ категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.02.1993.
17.12.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області з заявою про поновлення нарахування та виплати йому пільг на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до п.11 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом від 23.02.2026 ГУ ПФУ в Полтавській області, посилаючись на положення п.7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" №4059-IX від 19.11.2024, повідомило, що оскільки середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, було сформоване рішення про відмову від 25.02.2025 №[номер приховано]-2025-3. За таких умов, право на користування позивачем пільговою знижкою з оплати комунальних послуг з 01.05.2025 відсутнє.
Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправні дії щодо не відновлення нарахування та виплати йому пільги по сплаті житлово-комунальних послуг з 01.09.2025, звернувся з позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах та права позивача на поновлення йому з 01.09.2025 нарахування та виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до п.11 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі по тексту - Закон №796-XII).
Згідно ст.1 Закону України №796-XII, цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно ст.19 Закону №796-XII, соціальний захист громадян полягає у відшкодуванні шкоди, завданої їх життю, здоров`ю і майну внаслідок радіоактивного забруднення, та реалізується шляхом надання відповідних компенсацій та пільг усім громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених цим Законом категорій.
Конституційний Суд України у рішенні від 17 липня 2018 року №6-р/2018 зазначив, що необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зумовлена обмеженнями, ризиками, втратами, яких зазнали вони та члени їх сімей.
В ухваленому на виконання ст.16 Конституції України Законі №796-XII передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб.
Таким чином, встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам, як і постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди саме вказаній категорії громадян - громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 9 Законом №796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Згідно п.1 ч.1 ст.21 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 2 (п.2 ст. 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема пільги, передбачені пунктом 11 ст. 20 цього Закону.
В свою чергу, п.11 ст.20 Закону №796-XII передбачена пільга у вигляді 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості).
Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 ІІ категорії, отримував пільгу по сплаті за користування житлом та за комунальні послуги.
Пенсійним органом, на підставі п.7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" №4059-IX від 19.11.2024 та постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389, виплату вказаної пільги зупинено у зв`язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї ОСОБА_2 перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, що підтверджується листом відповідач від 23.02.2026 (а.с.6-7).
Надаючи правову оцінку таким діям відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Так, механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства, визначений Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. №389.(далі Порядок № 389)
Згідно п.2 вказаного Порядку, його дія поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно, зокрема із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до категорії 3; дружини (чоловіки) та опікуни (на час опікунства) дітей померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.
31.12.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1553, якою постанову Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 доповнив пунктом 1-1 такого змісту:
"Установити, що у 2025 році: 1) пільги, передбачені абзацом п`ятим частини п`ятої статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (реабілітованим особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами), пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1; особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 2 надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 № 1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» визначено, що з 01.12.2022 призначення житлових субсидій та пільг здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373 (далі - Порядок № 373).
Згідно з матеріалами справи встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням (Категорія 2) і перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Полтавській області, як отримувач пільг на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України №796-ХІІ.
З вересня 2025 відповідач припинив позивачу нарахування і виплату відповідної пільги на підставі підпункту 1-1 пункту 1 Постанови № 389.
Пунктом 7 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX встановлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України № 796-ХІІ.
В свою чергу, п.4 Порядку № 373 містить посилання на Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 (далі - Порядок № 389).
На виконання вказаних положень Закону України № 4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1553, якою Постанову № 389 доповнено пунктом 1-1, яким установлено, що у 2025 році пільги, передбачені пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону №796-ХІІ. (особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 2) надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.
Положення підпункту 1 цього пункту застосовується:
з 01.01.2025 - для осіб, які звернулися за наданням пільг починаючи з 01.01.2025;
після закінчення опалювального сезону 2024/25 - для осіб, які отримували пільги у період до 31.12.2024 включно.
Зміст наведених змін в законодавстві свідчить про те, що Кабінет Міністрів України на виконання положень пункту 7 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 4059-IX змінив порядок перегляду визначення права на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 Порядку № 389.
Відповідно до п.3 Порядку № 389 пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Законом України № 796-ХІІ і Порядком № 389 визначено різні підходи щодо надання пільг, встановлених Законом України № 796-ХІІ.
Так, Закон України № 796-ХІІ не ставить у залежність надання пільг від середньомісячного доходу сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу до осіб віднесених до категорії 1 та 2.
У той же час чинними є положення Порядку № 389, які умовою надання пільг вказують на перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців за величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Зокрема, згідно з п.10 Порядку № 389 у разі коли середньомісячний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільговик має право на отримання пільг протягом 12 місяців із місяця визначення відповідного права, але не більше ніж до останнього дня календарного року визначення такого права.
В свою чергу, відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно з п.1, 6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.
Як передбачено ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Водночас, колегія суддів зазначає, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення пільг, а саме якщо "розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу", оскільки це не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - Закону №796-XII.
Також у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким в даному випадку є Закон №796-XII.
Окрім того, застосування обмеження пільг для такої категорії осіб, які мають право на пільги на підставі Закону №796-XII, призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений саме спеціальним законом, до яких зміни не внесені.
Таким чином, беручи до уваги, що норми постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389, в частині надання пільг, передбачених п.1 ст.21, п.11 ст.20 Закону №796-XII, лише за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, не відповідають положенням Закону №796-XII, які не містять такої умови, колегія суддів, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, приходить до висновку, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону №796-XII , а не вказаної постанови.
Щодо застосування п.7 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік", колегія суддів зазначає наступне.
Так, вказаною нормою Закону установлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені зокрема: пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону №796-XII.
Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 зазначив, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений Конституцією України, тому такий закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав, обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (рішення від 09.07.2007 №6-рп/2007).
Отже, зміна правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення осіб, які мають право на пільги на підставі Закону України №796-ХІІ, можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Закону України №796-ХІІ, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Колегія суддів зазначає, що положеннями п.7 Прикінцевих положень Закону України від 19.11.2024 №4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" не вносились зміни до Закону №796-XII.
Водночас, вказаною нормою здійснено врегулювання відносин, які регламентовані Законом №796-XII, шляхом встановлення нових (додаткових) умов (правил) надання соціальної пільги особам, статус яких визначений цим Законом, що обмежило безумовне право таких осіб на отримання відповідної соціальної пільги.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №796-XII, а положення Закону України від 19.11.2024 №4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (п.7 Прикінцевих положень) вважати загальними нормами (lex generalis).
Колегія суддів враховує, що в постанові від 29.01.2019 року у справі №807/257/14 Верховний Суд вказав, що у разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.
Також, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20, а саме, що в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Застосування обмеження пільг для категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають право на пільги на підставі Закону №796-XII, призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений саме спеціальним законом, до якого зміни не внесені.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбачені п.11 ст.20 Закону №796-XII, а тому дії відповідача щодо припинення з 01.09.2025 нарахування та виплати таких пільг є протиправними, про що правильно зазначено судом першої інстанції.
Відтак, доводи скаржника про відсутність у позивача правових підстав для поновлення йому нарахування та виплати спірної пільги, є необґрунтованими.
Доводи апелянта , що посвідчення позивача, видане Полтавською обласною державною адміністрацією, серії НОМЕР_1 від 16.02.1993, не є документом, на підставі якого встановлюється право на пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Закону України від 24.03.1998 №203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", колегія суддів є необґрунтованими, оскільки посвідчення підтверджую статус позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 ІІ категорії та є дає право на отримання пільги, передбаченої п.11 ст.20 Закону №796-XII
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено (доказано) правомірність власних дій, що є предметом оскарження у даній справі.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі №440/2078/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц