ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 р. Справа № 576/1183/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: Сапон О.В.) по справі № 576/1183/26
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7093580 від 27.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП;
- провадження у справі закрити.
В обґрунтування позову зазначив, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки транспортного засобу. Водночас, спірна постанова не містить посилань на вимірювальний засіб, за допомогою якого проводились заміри відстані та відомості щодо початкової та кінцевої точки вимірювання. При цьому, поліцейським не складено схеми місця події із фіксацією розташування дорожнього знаку та транспортного засобу. Як наслідок, твердження інспектора поліції щодо розташування ТЗ під керуванням позивача в межах 100- метрової зони дії знаку є його припущеннями, не підтвердженими належними доказами.
Також, зауважував, що не мав умислу на вчинення правопорушення, оскільки зупинка ТЗ викликана раптовим погіршенням стану здоров`я пасажирів, які мали негайно залишити салон автомобіля та в подальшому водій мав намір негайно продовжити рух.
Наголошував, що матеріали справи не містять доказів на підставі якого рішення чи схеми організації дорожнього руху встановлено заборонний дорожній знак та законність встановлення разом з ним таблички 7.2.2. , а також доказів встановлення відповідного знаку уповноваженим органом.
Звертав увагу, що спірна постанова містить посилання на порушення водієм п. 33 ПДР, тоді як вказаний нормативно-правовий акт такої норми не містить.
Крім того, зазначав, що працівниками поліції порушено право позивача на захист, гарантоване ст. 268 КУпАП, оскільки на місці розгляду справи у задоволенні клопотання позивача про забезпечення права на правову допомогу адвоката, в тому числі шляхом надання безоплатної правової допомоги, поліцейським відмовлено.
Натомість, відповідачем повідомлено, що розгляд справи відкладено на наступний день о восьмій ранку, незважаючи на зауваження позивача щодо неможливості прибути у визначений час. В подальшому, позивач просив розгляд справи здійснювати на місці зупинки транспортного засобу, проте поліцейський категорично відмовив у такому розгляді та розглянув її наступного для за відсутності водія.
При цьому, просив врахувати безпідставне зазначення поліцейським у спірній постанові про відмову позивача у отриманні її примірника, оскільки при розгляді справи ОСОБА_1 присутній не був, а отже і отримати примірник постанови не мав можливості.
Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24.06.2026 позов задоволено.
Департамент патрульної поліції (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нове, яким і задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення є доведеним, підтверджується відеозаписом, відомості про який зазначені в оскаржуваній постанові.
Вказує, що працівником поліції здійснено вимірювання відстані від дорожнього знака до місця зупинки транспортного засобу за допомогою рулетки, яка становить 36 м, а отже ТЗ позивача перебував в межах зони дії заборонного дорожнього знаку.
Вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів проведення вимірювання такими, що не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи. Зауважує, що та обставина, що на відеозаписі неможливо візуально розпізнати цифрові позначки на рулетці, сама по собі не свідчить про відсутність проведеного вимірювання чи недостовірність його результатів. В свою чергу, чинне законодавство не містить вимоги щодо обов`язкової фотофіксації показників рулетки чи залучення свідків для підтвердження результатів такого вимірювання, якщо відповідні обставини зафіксовані технічними засобами відеозапису.
Також вважає, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення дотримана відповідачем, позивачу надано право скористатись правовою допомогою, у зв`язку з чим розгляд справи перенесено на наступний день, про що ОСОБА_1 повідомлено на місці зупинки транспортного засобу та запропоновано отримати відповідне повідомлення, від якого позивач відмовився. Таким чином, інспектором поліції вжито всіх необхідних заходів для забезпечення реалізації позивачем права на правову допомогу та належного повідомлення про розгляд справи.
Враховуючи, що позивач на розгляд справи до УПП в Сумській області ДПП не з`явився будучи належним чином повідомленим про місце і час розгляду справи та клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, інспектор поліції правомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП за відсутності ОСОБА_1 .
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 27.04.2026 інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП старшим лейтенантом поліції Суходубом Є.І. прийнято постанову серії ЕНА № 7093580, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.
Згідно постанови, 26.04.2026 о 12:31 у м. Суми по вул. Я. Мудрого, 28, водій, керуючи транспортним засобом Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» з табличкою 7.2.2. «100 метрів в зоні дії знаку» та здійснив зупинку в зоні дії знаку, а саме 36 метрах від нього, що зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi моделі Yi Car DVR 2901, чим порушив п. 33 ПДР - порушення вимог дорожніх знаків та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 3.34 розділу 33 ПДР, визначено заборонний знак «Зупинку заборонено», відповідно до якого забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 поширюється від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.
Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.
Зона дії знаків може бути зменшена: для знаків 3.34-3.37 - табличкою 7.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці їх зони дії дублюючих знаків 3.34-3.37 з табличкою 7.2.3.
Відповідно до п. 1.10 ПДР зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Поряд з цим, стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил зупинки, стоянки тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем надано до суду відеозаписи з нагрудних камер.
Надаючи оцінку відеозаписам, суд першої інстанції визнав їх недостатніми на підтвердження зупинки ТЗ під керуванням позивача в зоні дії заборонного знаку 3.34 «Зупинку заборонено» із табличкою 7.2.2 «100 метрів».
За висновками суду першої інстанції, у матеріалах справи відсутні відомості про фактично виміряну відстань, порядок проведення вимірювання, початкову та кінцеву точки відліку, а також будь-які фото-, відеоматеріали чи інші докази (наприклад, показання свідків), які б підтверджували, що транспортний засіб знаходився в межах 100-метрової зони дії знаку.
Водночас, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо оцінки відеозаписів, оскільки останні фіксують проведення працівником поліції вимірювання відстані від транспортного засобу позивача до відповідного заборонного знаку за допомогою рулетки, результати якого оголошені позивачу, а саме, що його ТЗ перебуває у 36 метрах від заборонного знаку, що є порушенням його вимог.
Позивач не скористався правом бути присутнім під час проведення поліцейським замірів та не навів доказів на спростування доводів відповідача.
Та обставина, що на відеозаписі неможливо візуально розпізнати цифрові позначки на рулетці, сама по собі не свідчить про відсутність проведеного вимірювання чи недостовірність його результатів.
При цьому, колегія суддів зауважує, що ч. 3 ст. 283 КУпАП передбачено обов`язок суб`єкта владних повноважень зазначати у постанові про адміністративне правопорушення відомості про технічний засіб, яким здійснено саме фото або відеозапис.
В даному випадку, відеофіксація правопорушення проводилась за допомогою відеореєстратора Xiaomi моделі Yi Car DVR та цифрових нагрудних відеокамер Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64-KF-N № 471936, 470823, посилання на які міститься у оскаржуваній постанові.
Натомість, жодною нормою КУпАП не визначено обов`язок уповноважених осіб зазначати також допоміжні вимірювальні прилади (лінійки, рулетки, далекоміри), які використовуються інспектором під час встановлення обставин події.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо підтвердження належними доказами порушення водієм транспортного засобу Volkswagen Tiguan, д.н.з. НОМЕР_1 ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Твердження позивача щодо відсутності у нього умислу на вчинення правопорушення, з огляду на те, що зупинка ТЗ викликана раптовим погіршенням стану здоров`я пасажирів, які мали негайно залишити салон автомобіля колегія суддів оцінює критично, оскільки про вказані обставини водій не повідомляв працівників поліції, не зазначав прізвища цих осіб ні поліцейським , ні суду.
Відеозаписами з нагрудних камер зафіксовано, що водій повідомляв поліцейських про зупинку ТЗ лише з підстав необхідності висадки пасажирів без пояснень щодо стану їх здоров`я.
Водночас, дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку ТЗ, в тому числі для посадки (висадки) пасажирів.
Твердження ОСОБА_1 щодо відсутності доказів правомірності розміщення спірного дорожнього знаку на ділянці дороги, встановлення разом з ним таблички 7.2.2. уповноваженим органом , колегія суддів вважає такими, що не спростовують в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів зауважує, що водій при зупинці в зоні дії знаку не може напевно знати, чи встановлений такий знак з дозволу відповідних органів. Водій зобов`язаний дотримуватись фактично встановлених дорожніх знаків та розмітки, навіть якщо вони встановлені з порушенням ДСТУ, до моменту, поки їх не буде офіційно визнано незаконними або демонтовано.
Твердження позивача про те, що спірна постанова містить посилання на порушення водієм п. 33 ПДР, тоді як вказаний нормативно-правовий акт такої норми не містить, що не дає можливості встановити яку саме норму ПДР порушено водієм колегія суддів вважає помилковими, оскільки ПДР містить розділ 33, яким визначено перелік дорожніх знаків, в тому числі і заборонних.
При цьому, спірною постановою притягнуто позивача до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, яка містить самостійний склад правопорушення: порушення правил зупинки та вимог дорожніх знаків.
Щодо процедури розгляду справи.
За твердженнями позивача відповідачем не надано можливості скористатись правовою допомогою.
Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Колегія суддів зазначає, що у посадових осіб суб`єктів владних повноважень, в тому числі і у працівників органів і підрозділів Національної поліції, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, є обов`язок - забезпечити особам, які притягуються до адміністративної відповідальності можливість користування правами, закріпленими у ст. 268 КУпАП.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №522/22180/16-а та від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а., які враховуються судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським, встановлено особу позивача, роз`яснено його права, з`ясовано обставини правопорушення та вислухані пояснення. В ході розгляду справи, ОСОБА_1 заявив клопотання про користування правовою допомогою, яке задоволено інспектором поліції, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 17.04.2026 о 08:00 у приміщенні УПП в Сумській області, про що позивача повідомлено як усно, так і шляхом складання повідомлення, від отримання якого ОСОБА_1 відмовився.
Враховуючи, що позивач на розгляд справи до УПП в Сумській області ДПП не з`явився будучи належним чином повідомленим про місце і час розгляду справи та клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, інспектор поліції розглянув справу про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 .
Вказане свідчить, що відповідачем забезпечено право позивача користуватися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а саме - юридичною допомогою адвоката.
Твердження позивача про незабезпечення саме працівниками поліції йому правової допомоги колегія суддів вважає безпідставними, оскільки нормами КУпАП не встановлено обов`язку працівника поліції забезпечувати водія адвокатом.
Посилання ОСОБА_1 на неврахування працівником поліції його пояснень щодо необхідності певного часу для того, щоб знайти адвоката та прибути до м. Суми, з огляду на те, що водій не є мешканцем м. Суми колегія суддів оцінює критично, оскільки жодними нормами чинного законодавства не визначено строк, на який уповноважена особа ДПП має відкласти розгляд справи.
В свою чергу, враховуючи, що правопорушення зафіксовано відповідачем 26.04.2026 о 12:31, а розгляд справи відкладено на 27.04.2026 о 08:00, колегія суддів вважає, що у позивача була можливість як приймати участь у її розгляді, так і заявити клопотання про його відкладення, правом на що останній не скористався.
Таким чином, наявні в справі докази свідчать про розгляд справи про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції з дотриманням порядку, передбаченого як КУпАП так і Інструкцією № 1395.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже спірна постанова прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.
Натомість, суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи, невірно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 24.06.2026 по справі № 576/1183/26 скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова