ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
11 червня 2026 року м.Дніпро справа № 160/29242/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі №160/29242/25 (суддя Дєєв М.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (у тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки, грошову компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 30 діб за 2023 рік, грошову компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022 та 2023 роки, надбавку за проходження військової служби) із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ №704, за період з 26.02.2022 року по дату фактичного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 по справі № 160/20959/23;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (у тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки, грошову компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 30 діб за 2023 рік, грошову компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022 та 2023 роки, надбавку за проходження військової служби) із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., на 01.01.2023р. та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 14 до постанови КМУ №704, за період з 26.02.2022 року по дату фактичного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 по справі № 160/20959/23.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що факт невиплати позивачу в день звільнення (09.02.2023 року) належного грошового забезпечення встановлено рішенням суду у справі № 160/20959/23, тобто не потребує доведення, а отже, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати. У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину належного грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 29.04.2021 року у справі № 240/6583/20).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Із рішенням суду не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, часткову невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач стверджує, що правове значення у спірних правовідносинах має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Враховуючи наявність факту невиплати позивачу в день його звільнення належного грошового забезпечення, який встановлено рішенням суду у справі № 160/20959/23, позвач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, незважаючи на той факт чи була фактично виплачена заборгованість чи ні.
Відповідач подав письмовий відзив на скаргу позивача. У відзиві зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення у справі законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги позивача безпідставними. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач звертає увагу, що виплату коштів позивачу буде здійснено по їх отриманню від розпорядника. Військова частина НОМЕР_1 , маючи статус одержувача бюджетних коштів, передбаченого п.38) ст.2 Бюджетного кодексу України, не має повноважень для використання коштів, які отримані від розпорядника і перебувають у розпорядженні, не за призначенням. У Військової частини НОМЕР_1 наразі немає вільних ресурсів для негайного і самостійного виконання рішення суду, а заходи для отримання присуджених позивачу судом коштів вжито повно і своєчасно.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №29 від 09.02.2023 року позивача було звільнено з військової служби відповідно до п.п. "б" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" у відставку за станом здоров`я (на підставі постанови ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), з виключенням із особового складу частини з 09.02.2023 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 року у справі №160/20959/23, яке набрало законної сили 02.04.2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково. Серед іншого, суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (у тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки, грошову компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 30 діб за 2023 рік, грошову компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022 та 2023 роки, надбавку за проходження військової служби) із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., на 01.01.2023р. та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ №704 за період з 26.02.2022р. по 09.02.2023р. з урахуванням раніше виплачених сум.
29.05.2025 року позивач звертався до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про терміни виконання судового рішення.
06.06.2025 року позивач отримав відповідь від Військової частини НОМЕР_1 , якою його було повідомлено, що рішення суду буде виконано в добровільному порядку після відповідного фінансування.
Позивач стверджує, що станом на 08.10.2025 року рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 так і не виконано, крім того не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Позивач вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх передчасність. Так, суд вказав, що у спірному випадку суми грошового забезпечення, за невиплату яких позивач просить стягнути компенсацію, йому виплачені не були, тому й відсутні підстави для здійснення такої компенсації.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159.
В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).
Таким чином, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 року у справі №160/20959/23, яке набрало законної сили 02.04.2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено частково. Серед іншого, суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (у тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки, грошову компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 30 діб за 2023 рік, грошову компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2022 та 2023 роки, надбавку за проходження військової служби) із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022р., на 01.01.2023р. та шляхом множення його на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови КМУ №704 за період з 26.02.2022р. по 09.02.2023р. з урахуванням раніше виплачених сум.
Тобто, обов`язок нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму, виник у відповідача з моменту набрання судовим рішенням законної сили 02.04.2025 року, з цього моменту сума заборгованості по розрахунку перед ОСОБА_1 перестала бути спірною, стала не оспорюванню сумою, належною до виплати.
Відтак, позивач набув права право на нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Відповідно, є помилковими висновки суду про передчасність вимог позивача в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів.
Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права, доводи скарги позивача знайшли своє підтвердження. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі №160/29242/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 26.02.2022 року по дату фактичного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 по справі № 160/20959/23.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 26.02.2022 року по дату фактичного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі № 160/20959/23.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак