П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
28 липня 2026 року справа 335/12408/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 29.12.2025 (суддя Новасардова І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 17.12.2025 звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №6272934 від 03.12.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн, за частиною 1 статті 126 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 29.12.2025 у задоволенні позову відмовлено. Прийняте рішення суд мотивував тим, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Позивачем не дотримано вказаних вимог законодавства, що свідчить про наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що за відсутності підстав, які б обґрунтовували вимогу поліцейського про пред`явлення документів, така вимога є неправомірною, а в діях водія відсутній склад правопорушення за частиною 1 статті 126 КУпАП.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
Водій ОСОБА_1 , 03.12.2025 о 15:46 годині, у м. Запоріжжя, вул. Дніпровські Зорі 1 керуючи транспортним засобом порушив вимоги знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та на вимогу працівників поліції не надав посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив вимоги пункту 2.4 а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6272934 від 03.12.2025, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії (підпункт «а»); реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон) - підпункт «б».
Відповідно до пункту 2.4 «а» Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до частини 1 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини пункту 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Спірним у цій справі є питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до частини 1 статті 126 КУпАП України за непред`явлення позивачем, який керував транспортним засобом, для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія та на вимогу поліцейського - пред`явити його.
Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий документ.
Позивач в обґрунтування позовних вимог вказував на відсутність правових підстав для зупинки інспектором його транспортного засобу та, як наслідок, безпідставність вимоги пред`явлення документів на автомобіль та посвідчення водія.
Таким чином, факт непред`явлення водійського посвідчення та документу про реєстрацію транспортного засобу на вимогу працівника поліції не заперечується самим позивачем, що вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 126 КУпАП.
Колегія суддів вважає помилковими доводи позивача, про безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності через відсутність доказів наявності у інспектора патрульної поліції підстав, визначених у статтях 32 та 35 Закону України «Про Національну поліцію», для зупинки транспортного засобу позивача та вимоги про пред`явлення документів для перевірки, в тому числі, що інспектором було повідомлено позивачу про підставу зупинки та перевірки документів.
Наведені обставини на характер спірних правовідносин не впливають, оскільки не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені у пункті 2.1 Правил дорожнього руху документи.
Закон України «Про національну поліцію» та Правила дорожнього руху встановлюють обов`язок водія, після зупинки транспортного засобу, на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки документи незалежно від того, які обставини слугували підставою для зупинки його транспортного засобу.
Словосполучення «особа вчинила або має намір вчинити правопорушення», що міститься в пункті 2 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» надає змогу поліцейському вимагати в особи пред`явлення нею документів незалежно від факту вчинення або ймовірного вчинення правопорушення.
Колегія суддів враховує, що частиною 1 статті 126 КУпАП передбачена безумовна відповідальність особи за керування транспортним засобом, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться, зокрема, в посвідченні водія відповідної категорії.
При цьому, право поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Притягнення особи до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог правил дорожнього руху не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, чи якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.09.2019 у справі №127/19283/17, від 13.03.2019 у справі №686/15383/17.
Таким чином, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6272934 від 03.12.2025, винесена на підставі та у спосіб, передбачений законодавством України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування цієї постанови.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 272, 286, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 29.12.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 28.07.2026 та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді О.В. Головко