ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
28 липня 2026 року м. Дніпро справа № 160/2948/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року в адміністративній справі №160/2948/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у справі №160/2948/26 позов задоволено частково.
26.06.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» на зазначене рішення суду першої інстанції повторно подано апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026, скаржнику відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів направлення копій апеляційної скарги з додатками усім учасникам справи шляхом використання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або листом з описом вкладення; документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Вищезазначену ухвалу скаржник отримав 03.07.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету скаржника у підсистемі «Електронний суд».
13.07.2026 Військова частина НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали через підсистему «Електронний суд» подала клопотання про продовження процесуального строку, до якого, зокрема, долучила докази направлення позивачу копії апеляційної скарги листом з описом вкладення. В обґрунтування вказаного клопотання скаржник зазначив, що у зв`язку з дією воєнного стану та пріоритетним спрямуванням бюджетних коштів на забезпечення оборонних заходів військова частина не має достатнього фінансування для своєчасної сплати судового збору. Звертає увагу, що для його сплати було подано відповідний рапорт та фінансову заявку, однак кошти за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» у необхідному обсязі не надійшли. Також вказує, що Міністерством оборони України вживаються заходи щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу, після виділення якого судовий збір буде сплачено.
У зв`язку з перебуванням головуючого судді Малиш Н.І. у відпустці з 13.07.2026 по 27.07.2026 включно клопотання перевірено та постановлено дану ухвалу з її першого робочого дня - 28.07.2026.
Перевіривши доводи клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
У відповідності до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги на доволі великий строк може призвести до затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та відповідно призведе до надання переваги одній зі сторін судового процесу суб`єкта владних повноважень, що є неприпустимим.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
У клопотанні про продовження процесуального строку скаржник посилається на відсутність належного фінансування за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», у зв`язку з чим вказує не відсутність можливості сплатити судовий збір у даній справі. Зазначає, що з метою його сплати ним було подано відповідний рапорт та фінансову заявку, однак кошти за вказаним КЕКВ у необхідному обсязі не надійшли.
Колегія суддів критично оцінює наведені доводи, оскільки скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано неможливість сплати судового збору. Зокрема, матеріали справи не містять доказів відсутності фінансування за КЕКВ 2800, відомостей про залишок коштів на відповідному рахунку, а також рапорту та фінансової заявки, на які посилається скаржник у своєму клопотанні.
Колегія суддів зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 , діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий з іншими учасниками справи обсяг процесуальних прав та обов`язків. При цьому обставини, пов`язані з фінансуванням бюджетної установи, зокрема відсутність або недостатність коштів, тривалість процедури їх виділення чи погодження відповідних видатків, не можуть самі по собі бути підставою для невиконання встановленого процесуальним законом обов`язку щодо сплати судового збору. Держава в особі її органів повинна дотримуватися принципу належного урядування та не може отримувати процесуальні переваги внаслідок недотримання встановлених нею ж правил і процедур.
Посилання скаржника на запровадження в Україні воєнного стану також не свідчить про наявність підстав для продовження процесуального строку. Сам по собі факт дії воєнного стану, без наведення конкретних обставин, які унеможливили своєчасне виконання процесуального обов`язку, та підтвердження таких обставин належними доказами, не може вважатися достатньою підставою для продовження встановленого судом строку.
Отже, враховуючи, що бюджетна установа має в межах бюджетних асигнувань вживати необхідних заходів для забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень своєчасних заходів щодо виділення відповідних коштів або перерозподілу наявних кошторисних призначень не може бути визнано об`єктивною та поважною підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
При цьому, вирішення клопотання про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги у цій справі під час вирішення питання щодо повернення апеляційної скарги не впливає на її вирішення, оскільки судом апеляційної інстанції під час розгляду поданого клопотання зроблено висновок про відсутність підстав для продовження скаржнику строку для усунення недоліку апеляційної скарги, як наслідок розгляд такого клопотання окремою ухвалою суду та направлення її скаржнику у відповідності до ч.6 ст. 121 КАС України без подальшого продовження строку не несе для скаржника ніяких правових наслідків, оскільки визначений законодавством та встановлений судом десятиденний строк для сплати судового збору для нього не змінився.
Розгляд поданого скаржником клопотання про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги до вирішення питання щодо повернення апеляційної скарги і направлення скаржнику ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання у відповідності до ч.6 ст. 121 КАС України, без продовження йому цього строку буде впливати виключно на дотримання формального характеру розгляду цього клопотання окремою ухвалою суду, безпідставного подовження строків розгляду цього питання судом та в свою чергу збільшить витрати бюджетних коштів на поштове пересилання скаржнику копії такої ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи заявника не дають підстав для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки незабезпечення державою достатнього фінансування органу державної влади, що діє в її інтересах, не може бути визнано достатньою підставою для продовження процесуального строку.
Станом на 28.07.2026 недоліки апеляційної скарги усунуто не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу повернути заявнику.
Керуючись ст. 169, ч. 2, 6, 7 ст. 298, КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року в адміністративній справі №160/2948/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання (28.07.2026) відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак