П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/29130/25
Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Дата і місце ухвалення: 13.02.2026 року, м. Одеса.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тарновецького І.І.,
суддів: Бойка А.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бессарабської селищної ради Болградського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року у справі №420/29130/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Бессарабської селищної ради Болградського району Одеської області Чернєва Сави Степановича, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність голови Бессарабської селищної ради Болградського району Одеської області Чернєва Сави Степановича щодо нерозгляду депутатського звернення депутатів Болградської районної ради Одеської області Горєлко Марії Анатоліївни та ОСОБА_2 від 05 травня 2025 року за участю депутатів Болградської районної ради Одеської області ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та голови Бессарабської селищної ради Болградського району Одеської області Чернєва Сави Степановича;
- зобов`язати голову Бессарабської селищної ради Болградського району Одеської області Чернєва Саву Степановича розглянути депутатське звернення депутатів Болградської районної ради Одеської області Горєлко Марії Анатоліївни та ОСОБА_2 від 05 травня 2025 року за участю депутатів Болградської районної ради Одеської області ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та голови Бессарабської селищної ради Болградського району Одеської області Чернєва Сави Степановича.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Бессарабська селищна рада Болградського району Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що, на думку апелянта, призвело до ухвалення незаконного й необґрунтованого рішення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності, оскільки селищним головою було призначено розгляд депутатського звернення на 27 травня 2025 року, а його непроведення було зумовлене службовим відрядженням.
Крім того, апелянт вважає, що за відсутності селищного голови його повноваження могла здійснювати секретар селищної ради, суд безпідставно втрутився у дискреційні повноваження щодо способу розгляду депутатського звернення, не врахував доводи про зловживання позивачем правом на депутатські звернення, а також не надав належної оцінки поважності причин непризначення нової дати розгляду після повернення з відрядження.
Також апелянт зазначає, що посадова особа, питання про притягнення якої до відповідальності порушувалося у депутатському зверненні, звільнилася із селищної ради, у зв`язку з чим, на його думку, предмет спору відпав.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить закрити апеляційне провадження, а у разі відмови у задоволенні цього клопотання - залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зазначає, що апеляційну скаргу подано Бессарабською селищною радою Болградського району Одеської області, яка не була учасником справи, тоді як відповідачем у справі є голова Бессарабської селищної ради Чернєв С.С., права чи обов`язки самої селищної ради оскаржуваним рішенням не вирішувалися.
Крім того, позивач вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, оскільки депутатське звернення від 05 травня 2025 року відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» мало бути розглянуте особисто головою селищної ради за участю депутатів, однак після перенесення розгляду 27 травня 2025 року нову дату його розгляду відповідач так і не призначив, що свідчить про наявність протиправної бездіяльності.
У зв`язку з цим позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є депутатами Болградської районної ради Одеської області VIII скликання, що підтверджується відповідними депутатськими посвідченнями, а ОСОБА_3 є головою Бессарабської селищної ради Болградського району Одеської області.
05 травня 2025 року позивач спільно з третьою особою звернулися до голови Бессарабської селищної ради Болградського району Одеської області із депутатським зверненням, у якому просили: розглянути це звернення за їхньою участю з урахуванням рішень комісії, створеної розпорядженням голови від 15 травня 2023 року №65-ОД; притягнути до відповідальності посадових осіб селищної ради, які, на їхню думку, допустили бездіяльність при розгляді їхнього звернення від 25 вересня 2023 року та невиконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №420/28117/23; відшкодувати за рахунок заробітної плати головного спеціаліста юридичного відділу сплачений селищною радою судовий збір; а також надати письмову відповідь за результатами розгляду звернення.
Листом Бессарабської селищної ради від 14 травня 2025 року №КО-07/01-29 позивача повідомлено, що розгляд депутатського звернення за участю заявників та селищного голови на той час є неможливим у зв`язку з перебуванням останнього на лікарняному. Цим же листом повідомлено про відсутність правових підстав для притягнення до відповідальності посадових осіб селищної ради та відшкодування судового збору, а також надано копії документів, які, на думку відповідача, підтверджували виконання рішення суду у справі №420/28117/23.
Згідно з витягами з Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, відповідач перебував на лікарняному у періоди з 06 по 09 травня 2025 року та з 14 по 16 травня 2025 року.
20 травня 2025 року позивач та третя особа повторно звернулися до відповідача із депутатським зверненням, зазначивши, що після закінчення лікарняного відсутні перешкоди для особистого розгляду депутатського звернення від 05 травня 2025 року відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Листом від 22 травня 2025 року №КО-09/01-29 голова селищної ради запросив позивача та третю особу на спільний розгляд депутатського звернення 27 травня 2025 року о 15:00 годині.
Разом із тим, 26 травня 2025 року відповідачем видано розпорядження №21-В про направлення його у службове відрядження до м. Одеси для участі у Загальних зборах Одеського регіонального відділення Асоціації міст України, які проводилися 27 травня 2025 року.
Листом від 28 травня 2025 року №КО-07/01-29 відповідач повідомив позивача, що у призначений час посадові особи селищної ради зібралися для розгляду депутатського звернення, однак через перебування селищного голови у відрядженні та усне клопотання депутата ОСОБА_2 про перенесення розгляду у зв`язку з відсутністю голови селищної ради розгляд депутатського звернення фактично не відбувся.
Вважаючи, що депутатське звернення від 05 травня 2025 року так і не було розглянуто головою Бессарабської селищної ради за участю депутатів, як того вимагалося у зверненні та передбачено статтею 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», позивач звернулася до суду із цим адміністративним позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що депутатське звернення від 05 травня 2025 року було адресоване безпосередньо голові Бессарабської селищної ради як головній посадовій особі територіальної громади, а передбачене частиною четвертою статті 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» право депутата на участь у розгляді свого звернення кореспондується з обов`язком адресата забезпечити таку участь. Суд дійшов висновку, що надання секретарем селищної ради письмової відповіді на депутатське звернення у період тимчасової непрацездатності селищного голови не є належним виконанням цього обов`язку, оскільки після усунення обставин, які перешкоджали проведенню спільного розгляду, відповідач не призначив нової дати його проведення, чим допустив протиправну бездіяльність. З огляду на це суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюючи судовий контроль за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, чи використано відповідне повноваження з метою, з якою його надано, а також чи відповідають вони критеріям обґрунтованості, добросовісності, безсторонності, розсудливості, пропорційності та своєчасності.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на такого суб`єкта покладається обов`язок довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Спірні правовідносини виникли у зв`язку з реалізацією позивачем повноважень депутата місцевої ради, визначених Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року №93-IV (далі - Закон №93-IV), який є спеціальним законом, що визначає правовий статус депутата місцевої ради, гарантії здійснення депутатських повноважень, а також обов`язки органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб при розгляді депутатських звернень.
Згідно із частиною другою статті 2 Закону №93-IV депутат місцевої ради є представником інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.
Однією із форм реалізації депутатських повноважень є депутатське звернення (пункт 1 частини другої статті 11 Закону №93-IV).
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 13 Закону №93-IV депутатське звернення є письмовою вимогою депутата місцевої ради до органу чи посадової особи, віднесеної до їх компетенції, щодо вчинення певних дій, вжиття відповідних заходів або надання офіційного роз`яснення. Орган чи посадова особа зобов`язані розглянути депутатське звернення у встановлений законом строк, надати відповідь по суті порушених питань, а також забезпечити депутату право брати участь у його розгляді, завчасно повідомивши про час і місце такого розгляду.
Таким чином, стаття 13 Закону №93-IV встановлює як обов`язки органу чи посадової особи, до яких адресовано депутатське звернення, так і гарантії реалізації депутатських повноважень, до яких належать своєчасний розгляд депутатського звернення, надання відповіді по суті та забезпечення депутату можливості брати участь у його розгляді.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05 травня 2025 року позивач та третя особа, які є депутатами Болградської районної ради Одеської області, звернулися до Бессарабського селищного голови із депутатським зверненням, у якому просили провести його розгляд за їх особистою участю.
Листом від 14 травня 2025 року №КО-07/01-29 відповідач повідомив позивача про неможливість проведення такого розгляду у зв`язку з перебуванням селищного голови на лікарняному, одночасно надавши письмову відповідь щодо порушених у зверненні питань.
У подальшому позивач та третя особа повторно звернулися до відповідача з вимогою забезпечити розгляд депутатського звернення за їх участю. У відповідь листом від 22 травня 2025 року відповідач повідомив про проведення такого розгляду 27 травня 2025 року та запросив позивача і третю особу взяти у ньому участь.
Проте призначений на 27 травня 2025 року розгляд депутатського звернення не відбувся. Листом від 28 травня 2025 року відповідач повідомив, що у зазначений день перебував у службовому відрядженні, у зв`язку з чим провести запланований розгляд було неможливо.
Як установив суд першої інстанції, після повернення зі службового відрядження відповідач нової дати розгляду депутатського звернення не визначив, а матеріали справи не містять доказів проведення такого розгляду за участю позивача та третьої особи.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із того, що предметом спору у цій справі є правомірність бездіяльності Бессарабського селищного голови щодо розгляду депутатського звернення та наявність підстав для покладення на нього обов`язку вчинити відповідні дії.
При цьому належний розгляд депутатського звернення відповідно до статті 13 Закону №93-IV передбачає не лише надання відповіді по суті порушених у ньому питань, а й забезпечення депутату гарантованого законом права брати участь у його розгляді після завчасного повідомлення про час і місце його проведення. Тому оцінка правомірності дій чи бездіяльності відповідача має здійснюватися з урахуванням усієї сукупності його дій після надходження депутатського звернення, а не лише факту надання письмової відповіді.
Одним із основних доводів апеляційної скарги є твердження про те, що депутатське звернення було належним чином розглянуто шляхом надання письмової відповіді від 14 травня 2025 року.
Колегія суддів відхиляє зазначений довід, оскільки після закінчення тимчасової непрацездатності відповідач сам призначив спільний розгляд депутатського звернення на 27 травня 2025 року, визначив час і місце його проведення та запросив позивача і третю особу взяти у ньому участь, чим підтвердив необхідність забезпечення передбаченого статтею 13 Закону №93-IV права депутатів на участь у його розгляді.
Водночас призначений розгляд не відбувся у зв`язку зі службовим відрядженням відповідача. Після повернення з відрядження нової дати розгляду депутатського звернення він не визначив, про інший порядок реалізації права депутатів на участь у його розгляді не повідомив та не надав доказів того, що таке право було забезпечено іншим способом.
За таких обставин сам по собі факт надання письмової відповіді не свідчить про належне виконання відповідачем вимог статті 13 Закону №93-IV, оскільки процедура розгляду депутатського звернення, яку він сам ініціював, завершена не була, а передбачені законом гарантії депутатської діяльності фактично не були забезпечені.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача обов`язку особисто проводити розгляд депутатського звернення.
Закон №93-IV дійсно не містить прямої вимоги щодо обов`язкової особистої участі посадової особи у кожному випадку розгляду депутатського звернення. Разом із тим після закінчення тимчасової непрацездатності саме відповідач визначив дату, час і місце проведення такого розгляду та запросив депутатів узяти у ньому участь. Тому предметом судового контролю у цій справі є не питання обов`язкової особистої участі селищного голови, а належне виконання ним покладених статтею 13 Закону №93-IV обов`язків щодо завершення розгляду депутатського звернення та забезпечення гарантій депутатської діяльності.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував перебування відповідача на лікарняному та у службовому відрядженні.
Колегія суддів погоджується, що зазначені обставини могли об`єктивно вплинути на можливість проведення розгляду депутатського звернення у визначені дати. Однак вирішальним для правильного вирішення цього спору є те, чи виконав відповідач після усунення цих обставин покладені на нього статтею 13 Закону №93-IV обов`язки щодо належного розгляду депутатського звернення та забезпечення гарантованого законом права депутатів на участь у його розгляді.
Оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем таких дій, наведені апелянтом обставини не спростовують висновків суду першої інстанції щодо допущеної відповідачем протиправної бездіяльності.
Колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги щодо втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження відповідача.
Адміністративний суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним функцій, віднесених законом до його компетенції. Водночас суд уповноважений перевіряти законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та, встановивши порушення прав особи, застосовувати передбачений законом ефективний спосіб судового захисту.
У цій справі суд першої інстанції не визначав зміст рішення, яке має бути прийняте за результатами розгляду депутатського звернення, та не підміняв відповідача при здійсненні його повноважень, а лише зобов`язав забезпечити належний розгляд депутатського звернення відповідно до вимог статті 13 Закону №93-IV.
Такий спосіб захисту відповідає статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Колегія суддів також відхиляє доводи позивача щодо необхідності закриття апеляційного провадження.
Оскільки предмет депутатського звернення безпосередньо стосувався виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/28117/23 та діяльності посадових осіб Бессарабської селищної ради під час його виконання, наведені у відзиві доводи не є підставою для закриття апеляційного провадження.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, однак свого підтвердження не знайшли. Вони не спростовують установлених судом першої інстанції фактичних обставин, не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та не містять передбачених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності цих висновків.
При цьому колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен довід сторін. Обсяг мотивування судового рішення залежить від характеру справи, складності порушених питань та обставин конкретного спору (рішення у справах «Ruiz Torija v. Spain» (пункти 29- 30), «Hiro Balani v. Spain» (пункт 27), «Garcнa Ruiz v. Spain» (пункт 26)).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 та статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Бессарабської селищної ради Болградського району Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року у справі №420/29130/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий: І.І. Тарновецький
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук