ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/26523/21 Суддя (судді) першої інстанції: Молочна І.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Аліменко В.О.
Тереза Ю.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
У С Т А Н О В И В:
ТОВ «Світ інструменту Україна» звернулося з позовом до Київської митниці, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці від 18.03.2021 р. № UA100310/2021/000021/2.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення про коригування митної вартості є правомірним, оскільки документи, подані до митного органу разом з митною декларацією не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, подані не в повному обсязі, а також не подано документів на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 грудня 2019 року між позивачем та компанією Matrize Hendels-GmbH (Китай) було укладено Контракт № CHN-MIU/137/011219 (далі-Контракт), згідно якого Matrize Hendels-GmbH (продавець) продав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (покупець) купило продукцію, відповідно до Інвойсу.
Згідно умов Контракту, купівля товару здійснена на умовах (FOB) відповідно до умов Інкотермс в редакції 2010. Умови здійснення оплати- оплата товару протягом 180 календарних днів після поставки товару, підтвердженої відповідними документами.
Загальна сума за Контрактом становить 10 000 000 доларів США. Вартість кожної партії товарів, визначається окремим інвойсом.
Відповідно до інвойсу від 16.01.2021 № 20-1404-К137 до Контракту, сума поставлених Matrize Hendels-GmbH (Китай) товарів становить 62 643,75 доларів США.
17.03.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» подано в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 № UA100310/2021/406883 на товари за 59 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
З матеріалів справи вбачається, що разом з декларацією UA100310/2021/406883, ТОВ «Світ Інструменту Україна» подані документи на підтвердження заявленого рівня митної вартості за переліком, викладеним у графі 44 митної декларації.
Рішенням від 18.03.2021 № UA100310/2021/000021/2, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 17.03.2021 № UA100310/2021/406883 прийнято рішення про коригування митної вартості та відкориговану суму митної вартості.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ «Світ Інструменту Україна» звернулося до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості, а надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.
У той же час, у частині п`ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості за резервним методом, відповідач виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості, крім того позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України.
Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Як свідчать матеріали справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стало наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, документи, надані декларантом, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, декларантом до митного оформлення не було надано документально підтвердженої інформації щодо ціни, що сплачена, або підлягає сплаті за товар, що оцінюється, а також, що декларантом не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме витрат на страхування вантажу.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають спрямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
З огляду на вказане, до транспортних документів належить, зокрема, коносамент (Bill of Lading), а до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед інших, належить рахунок-фактуру або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно, з іншими особами, які залучались ТОВ «ДСВ Логістика» до виконання умов договору, позивач господарських взаємовідносин не мав, а відповідно і не міг мати документи щодо перевезення вантажу третіми особами.
Оскільки позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ДСВ Логістика», яким було надано комплекс послуг із транспортування товару, то відповідно позивач проводив розрахунок за транспортування товару саме з ТОВ «ДСВ Логістика», а тому документи на підтвердження вартості транспортування товару складені ТОВ «ДСВ Логістика» є належними та достатніми документами на підтвердження вартості транспортування товару.
Розбіжностей такі документи не містили, а тому мали бути враховані митним органом під час перевірки правильності визначення заявленої митної вартості товару.
З огляду на вказане, позивачем на підтвердженням складової митної вартості у вигляді транспортних витрат були подані документи, передбачені п. 6 частини другої статті 53 МК України, а саме: позивачем було надано відповідачу 1) довідку про транспортні витрати від 08.03.2021 року, видану ТОВ «ДСВ Логістика», відповідно до якої вартість транспортних витрат 233 792,16 грн.; 2) рахунок №UA00042045 від 15.03.2021; 3) коносамент (bill of lading) від 24.01.2021р. №MRFB21012565; 4) заявку №SODS0006188 від 21.01.2021р. на організацію перевезення та експедирування вантажів до договору №SC-676 від 13.12.2013р.; 5) договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC-676 від 13.12.2013p, укладений між ТОВ «Світ інструменту Україна» та ТОВ «ДСВ Логістика»; 6) міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 0908 від 15.03.2021 року; 7) договір перевезення вантажів №SF- 1745 від 02.04.2014р., укладений між ТОВ «ДСВ Логістика» та ТОВ «Галеон Форвардинг».
Відтак, доводи контролюючого органу щодо відсутності підстав для підтвердження транспортних витрат є безпідставними.
Стосовно відсутності доказів на підтвердження витрат на страхування, колегія суддів зазначає наступне.
Так, пунктом 10.1 контракту від 01.12.2019 № CHN-MIU/137/011219 передбачено, що здійснення страхування відбувається на розсуд позивача як покупця, тобто є правом, а не обов`язком.
Позивачем страхування товару не здійснювалось і про вказану обставину було повідомлено митний орган при декларуванні шляхом подання довідки ТОВ «ДСВ Логістика» про транспортні витрати №SODS0006188 від 08.03.2021 р., що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано.
Крім того, відповідно до п. 1.1., 2.8. контракту та комерційного інвойсу від 16.01.2021 № 20- 1404-К137 товар постачається на умовах FOB, Ningbo.
Відповідно до п. б) підрозділу Б.З «Договори перевезення та страхування», розділу Б «Обов`язки покупця» Терміну FOB (Франко-Борт) Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2000 р. «б) Договір страхування.: немає зобов`язань». Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, правилами Інкотермс не передбачено зобов`язання Покупця щодо страхування товару, а митним законодавством передбачено, що страхові документи подаються лише у випадку, якщо здійснювалось страхування. Враховуючи, що страхування товару не здійснювалось, і позивачем було подано про це довідку, у позивача був відсутній обов`язок надавати страховий поліс під час митного оформлення.
Щодо посилань митного органу на те, що згідно зовнішньоекономічного контракту не визначено конкретного строку та умов оплати товару та декларантом не надано банківських платіжних документів та/або виписку з бухгалтерської документації, що розкриває розрахунки з продавцем по Контракту слід зазначити, що відповідно до пункту 5.2 Контракту від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219, встановлено, що оплата здійснюється шляхом оплати 100% вартості відправленої партії товарів протягом 180 календарних днів після відвантаження, підтвердженого копіями відвантажувальних документів.
Тобто, умовами контракту було визначено порядок розрахунків за товар. При цьому, оскільки на дату митного оформлення товару позивачем оплата товару проведена не було, то відповідно позивачем не мав обов`язку та можливості подати до митного органу банківські платіжні документи на підтвердження оплати за товар, що вказує про відсутність розбіжностей в зазначеній частині та відсутність підстав для коригування митної вартості товару з зазначених підстав.
Стосовно тверджень митного органу на те, що у графі 11(а) ДМВ зазначено про відсутність оплати роялті та інших ліцензійних платежів стосовно товарів, втім згідно із даними всесвітнього ресурсу інтелектуальної власності марка «МТХ» є зареєстрованою, відтак відсутні дані щодо врахування складової митної вартості передбаченої п.3 частини десятої ст.58 Митного кодексу України, слід зазначити, що такі доводи митного органу ґрунтуються виключно на припущеннях і не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товару.
У даному випадку, умовами контракту від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219 не передбачено понесення позивачем додаткових витрат у вигляді роялті або інших ліцензійних платежів.
Водночас, оскільки у пункті 2.6 Контракту чітко визначено, що ціна товару не може бути змінена після відправлення товару та інвойсу покупцю, відтак вартість товару, яка зазначена в інвойсі і є остаточною ціною за якою відбувся продаж товару.
При цьому, слід звернути увагу, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої ст. 53 та частини другої ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Отже, висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі використаних в якості джерела інформації декларацій є протиправним.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів від 18.03.2021 року № UA100310/2021/000021/2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За викладених обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.О. Аліменко
Ю.О.Тереза
(повний текст постанови виготовлено 28.07.2026р.)