РІШЕННЯ
іменем України
Справа № 285/1834/26
провадження у справі № 2/0285/1630/26
27 липня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
вскладі головуючої судді Сташків Т. Г.,
за секретаря судового засідання Матвіюк Т. М.,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 ,
про поділ спільного сумісного майна подружжя,
УСТАНОВИВ:
27.03.2027 позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив постановити рішення суду, яким визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , яка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Свої вимоги мотивував тим, що він із ОСОБА_3 з листопада 1995 року до червня 2025 року перебували у шлюбі. Шлюб розірваний за рішенням суду, місце проживання неповнолітньої доньки визначено із позивачем. Питання щодо поділу майна не вирішувалось. Звернувшись до Звягельського місцевого центру БВПД з питанням щодо поділу майна подружжя, з`ясувалося, що спільне майно фактично відсутнє. Все рухоме та нерухоме майно було оформлено на ОСОБА_4 , матір ОСОБА_3 . У листопаді 2018 році третя особа стала учасником ОК "ЖБК Комфортний-2" та набула у власність новозбудовану двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Після розірвання шлюбу між сторонами у 2025 році теща подарувала зазначену квартиру відповідачу ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що майнові права на квартиру були куплені саме за його кошти, оскільки він був і є військовослужбовцем та отримував гідне грошове забезпечення, в тому числі і на закордонних місіях. ОСОБА_4 є звичайним пенсіонером та не мала фінансових можливостей придбати таке дороговартісне майно. Про фіктивність угоди про набуття права власності третьою особою вказує також той факт, що позивач з 2021 до теперішнього часу сплачував комунальні послуги на вказаний об`єкт нерухомості. Наполягає, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя і у порядку поділу просив визнати за собою право власності на його частину. У добровільному порядку вирішити спір немає можливості, оскільки відповідач заперечує наявність у позивача майнових прав на зазначене майно. З метою захисту своїх майнових прав змушений звернутись до суду.
30.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12.05.2026.
Підготовче судове засідання 12.05.2026 відкладене за клопотанням відповідача, оскільки остання наполягала на участі у судовому засіданні свого представника - адвоката.
У підготовчому судовому засіданні 12.06.2026 витребувано докази у ГУ ПФУ в Житомирській області щодо доходів третьої особи ОСОБА_4 , долучено письмові докази у справі, та призначена справа до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач та її представник наполягали на задоволенні позову із підстав, зазначених у позовній заяві. Позивач пояснив, що спірну квартиру купив у 2018 році, коли приїхав із Африки. За згодою право власності було оформлене на матір дружини, але після розірвання шлюбу вона заперечує його права на нажите майно.
Відповідач у судове засідання не прибула. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Оскільки причина неявки відповідача у судове засідання судом не визнана поважною, тому згідно з положеннями ст. 223 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи без присутності відповідача на підставі наявних доказів.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що служили разом із позивачем, він був його підлеглим. Знає, що ОСОБА_6 виконував обов`язки у закордонній місії у Косово та у Конго, яка оплачується у валюті. Після відрядження до Африки придбав квартиру у новому будинку по АДРЕСА_3 . Квартиру бачив сам, вона двокімнатна, на другому поверсі. Ремонту там тоді не було, були голі стіни. Також йому відомо, що квартира була оформлена на матір дружини ОСОБА_6 , оскільки проходження служби пов`язане із постійними ризиками. Суми від закордонного контракту однозначно би вистачило для придбання такої квартири.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що позивач був його підлеглим, вони служили разом. Також знає, що після проходження контракту у Республіці ОСОБА_8 придбав квартиру у новобудові по АДРЕСА_3 . Це район "Морське". Квартиру бачив, хороша, простора, розташована на другому поверсі. З приводу оформлення права власності ОСОБА_6 радився із ним і наскільки йому відомо, то право власності оформлене на матір дружини ОСОБА_6 .
Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 11.11.1995 до 03.07.2025 перебували у шлюбі, який розірванийрішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 02.06.2025 у справі № 285/2199/25, що набрало законної сили 03.07.2025.
Шлюбний договір між сторонами не укладався.
Позивач ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні оборони України у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Також позивач з 20.04.2013 до 27.04.2014 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ), а із 13.02.2017 до 24.03.2018 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий вертолітний загін українського національного контингенту Місії Організації Об`єднаних Націй зі стабілізації у ДР Конго, м. Гома).
Відповідно до виписки із карткового рахунку позивача за період із 01.06.2013 до 01.06.2014, останній отримував грошове забезпечення за виконання місії у Косово у доларах США (а. с. 7-23).
Також відповідно до виписки за контрактом за період із 17.03.2017 до 17.04.2018 було зараховано 39 340,98 доларів США. Також із виписки вбачається, що 19.07.2018 у касі отримав готівкою 35 000 доларів США (а. с. 45-46).
Відповідно до виписки із карткового рахунку позивач ОСОБА_1 за період з 02.01.2023 до 10.04.2025 сплачував комунальні послуги, зокрема, на користь ОСББ "Комфортний-морське" плату за квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , послуги Звягельводоканалу (а. с. 34-42).
Третя особа ОСОБА_4 , 1954 року народження, матір відповідача, відповідно до довідки Вірлянського старостинського округу Баранівської міської територіальної громади більше двадцяти років проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_6 (а. с. 53).
На виконання ухвали суду про витребування доказів від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшла інформація, що ОСОБА_4 , 1954 року народження, за період з 01.01.2015 до 01.01.2025 отримала пенсії у розмірі 268 219,28 грн.
Відповідно до копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 14.05.2021 видала довіреність на ім`я позивача ОСОБА_1 щодо представництва її інтересів та розпорядження майном, та скасувала її 05.08.2024 (а. с. 71).
Згідно з копією договору № 31/18 про спільну пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку та сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "Комфортний - 2" від 21.11.2018 асоційований член кооперативу ОСОБА_9 21.11.2018 повністю сплатила пайовий внесок у розмірі 677 985,00 грн за приміщення: двокімнатну квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 66,3 кв. м. (а. с. 76-79).
Також 14.05.2021 відповідач ОСОБА_9 відповідно до Договору про передачу прав учасника за договором № 31/18 від 21.11.2018 передала свої майнові права ОСОБА_4 , яка вважається такою, що внесла повну вартість приміщення.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.09.2021 третя особа у справі ОСОБА_4 відповідно до договору про сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "Комфортний - 2" № 31/18 від 21.11.2018 та договору про передачу прав учасника зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_7 (а. с. 75).
У подальшому 03.12.2025 відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування зазначену квартиру ОСОБА_4 подарувала відповідачу ОСОБА_3 (а. с. 80-81).
При вирішенні справи по суті суд керується наступними нормами права.
Ст. 60 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначає, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Також відповідно до положень ст.ст. 61, 63 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя закріплено у ст. 69 СК України.
У разі поділу майна, відповідно до положень ст. 70 СК України, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Аналогічні положення закріплені в частині другій статті 372 ЦК України.
При постановленні рішення суд приймає до уваги положення Постанови ПВСУ від 21.12.2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», де вказано, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Позивачем надано докази зняття у липні 2018 року із власного рахунку 35 000 доларів США, що згідно із курсом станом на 21.11.2018 було еквівалентно 861 000,00 грн.
У вказаній справі позивач зазначає квартиру АДРЕСА_1 як об`єкт спільної сумісної власності подружжя та у порядку поділу просить визнати за ним право власності на 1/2 її частину.
Одночасно із матеріалів справи вбачається, що у період шлюбу відповідач ОСОБА_9 відповідно до договору № 31/18 про спільну пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку та сплату пайових внесків у ОК "ЖБК "Комфортний - 2" 21.11.2018 набула майнових прав на приміщення, визначене індивідуальними ознаками, внесши внесок у розмірі 677 985,00 грн.
Свої майнові права відповідач у період шлюбу відчужила третій особі ОСОБА_4 , яка вже зареєструвала за собою право власності на зазначений об`єкт нерухомості, який у подальшому подарувала відповідачу у справі.
Договір про передачу майнових прав від 14.05.2021 та договір дарування від 03.12.2025 є чинними, тому спірна квартира належить відповідачу на праві особистої власності.
Оскільки позивач не ставить питання про дійсність правочинів про передачу майнових прав та договору дарування, тому у суду відсутні підстави для поділу такого майна як спільного сумісного майна подружжя.
Відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 10-12, 76-82, 141, 258-261,280-284, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про поділ спільного сумісного майна подружжя, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 27.07.2026.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач ОСОБА_3 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_5 );
третя особа ОСОБА_4 ( АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).
Суддя Т. Г. Сташків