ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
Справа № 285/2785/26
провадження у справі № 2/0285/2074/26
27 липня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді…..…………...Літвин О. О.,
секретаря……….........................Клечковської М. М.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу
за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила розірвати шлюб, укладений між ними 19.07.2011, та стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання їх спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Окремо просила визначити місце проживання доньки разом із нею.
В обґрунтування позову зазначила, що відносини з чоловіком не склались, між ними немає взаєморозуміння, мають різні погляди на сімейні відносини, ведення спільного господарства. Шлюбні стосунки припинені, вони проживають окремо та не ведуть спільне господарство. Донька проживає з нею. Вважає, що поновлення подружніх відносин неможливе. Відповідач є працездатною особою та може і зобов`язаний надавати матеріальну допомогу своїй доньці.
Сторони в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про слухання справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв`язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.
Позивач у заяві просила розглянути справу за її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки не повідомив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи. Виклики відповідача про місце і час розгляду справи здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним. З урахуванням положень ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено таке.
Відповідно до ст.112 СК України, шлюб може бути розірвано, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання сторін і збереження сім`ї неможливе.
Встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19.07.2011, від якого мають спільну доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Різниця в поглядах на права та обов`язки подружжя, відсутність взаєморозуміння призвели до поступового погіршення взаємовідносин і до фактичного припинення шлюбних стосунків між сторонами. Перебуваючи у шлюбі, позивач та відповідач не змогли створити міцної сім`ї, про що свідчить той факт, що вони не підтримують шлюбних відносин, та не мають наміру їх поновлювати.
У сім`ї немає перспективи возз`єднання. До порозуміння сторони не прагнуть, у кожного сформувався свій погляд на життя та інтереси, а йти на поступки один одному подружжя не бажає.
Позивач наполягала на розірванні шлюбу, вважаючи примирення і збереження їх сім`ї неможливим, проти чого відповідач, в свою чергу, не надав жодного заперечення.
Згідно ч.3 ст.109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права.
За таких обставин, суд приходить висновку, що сім`я розпалася остаточно. Шлюб існує лише формально і його збереження суперечило б інтересам сторін та їх дитини, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також позивач просила визначити місце проживання доньки разом із нею.
Положеннями статті 160 СК України врегульовано право батьків на визначення місця проживання дитини. За загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а яка досягла - за спільною згодою останніх та самої дитини (ст.160 СК України). Відповідно до положень ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає; у віці від десяти до чотирнадцяти років - її місце проживання є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше не встановлено за згодою між останніми та самою дитиною.
Враховуючи те, що спільній доньці сторін ОСОБА_3 на момент розгляду справи в суді виповнилось повних 14 років, суд не визначає місце її проживання з одним із батьків, оскільки відповідно до ч.3 ст.160 СК України вона має право обирати місце проживання на власний розсуд. Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Обов`язок батьків утримувати дитину є конституційним та безумовним. Розірвання шлюбу чи окреме проживання батьків не звільняє їх від обов`язків щодо дитини (ст.141 СК України).
Відповідно до ст.51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Одним із способів виконання цього обов`язку є сплата аліментів за рішенням суду (ст.181 СК України).
Конвенція ООН про права дитини виходить із принципу однакової відповідальності обох батьків за виховання та забезпечення належного рівня життя дитини.
Аліменти спрямовані на забезпечення належного утримання та розвитку дитини, а тому підлягають стягненню на користь того з батьків, з ким проживає дитина та хто бере основну участь у її вихованні й утриманні.
Домовленості про утримання спільної доньки сторони не досягли.
Кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Держава Україна, проголошуючи такий принцип сімейного права, як державна охорона кожної дитини, реалізує його в одному із положень ст.182 СК України, яка встановлює мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» встановлений розмір прожиткового мінімуму для дітей: 2817 грн віком до 6 років та 3512 грн віком від 6 до 18 років.
СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини (ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідач є здоровою і працездатною особою.
Звернення матері до суду з даним позовом свідчить про те, що батько не достатньо приймає участі у вихованні, утриманні своєї дитини, не створює всі необхідні умови для її розвитку і життя.
Виходячи з позиції якнайкращого забезпечення інтересів спільної дитини сторін, враховуючи визначений розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку; працездатність обох батьків; потребу позивача у фінансовій допомозі з боку відповідача, який зобов`язаний брати участь у забезпеченні благополуччя своєї доньки, - суд приходить висновку, що він в змозі сплачувати аліменти в розмірі, зазначеному у позовних вимогах: 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Такий розмір є реальним, не поставить відповідача у матеріальне становище значно гірше від положення дитини і позивача, відповідатиме, як інтересам дівчинки, так і матеріальному становищу та стану здоров`я платника аліментів, а також засадам розумності, виваженості і справедливості.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст.191 СК України стягнення аліментів потрібно проводити з дня пред`явлення позову, тобто з 07.05.2026.
Рішення в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути 1331,2 грн судового збору, понесеного позивачем при подачі позову за розірвання шлюбу, та стільки ж в дохід держави, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Розірвати шлюб між громадянами України
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
зареєстрований 19.07.2021 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новоград-Волинському реєстраційної служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області,
актовий запис №145.
Відмовити у задоволенні вимоги про визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,
починаючи стягнення з 07.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору та в дохід держави 1331,20 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя О. О. Літвин