П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 135/1001/26
Головуючий у 1-й інстанції: Корнієнко О.М.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
28 липня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови №298 від 10.03.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 29.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач мав поважні причини неявки за повісткою від 07.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому у визначений законодавством строк повідомив про причини своєї неявки та у подальшому з`явився після закінчення дії таких причин до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу позивача.
Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно із ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що 24.02.2025 інспектором відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 складено протокол №298 про те, що громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.1, ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та ст. 17 Закону України «Про оборону України», а саме згідно розписки про отримання повістки 07.02.2025 року отримав повістку №1667/0702/в про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 9:00 год. 13.02.2025 року для визначення призначення на особливий період, проте громадянин ОСОБА_1 проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття по повістці за вх.4767 від 13.02.2025 р., крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов`язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3-тю добу за вх.№5113 від 16.02.2025 та в подальшому у семиденний термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зафіксовано Актом фіксування неприбуття військовозобов`язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 7-му добу за вх.№5799 від 20.02.2025 року, чим вчинив правопорушення передбачене ст.210-1 КУпАП.
В протоколі ОСОБА_1 зазначено клопотання про розгляд справи в його відсутність. Проставлено підпис в відповідній графі про отримання копії протоколу.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за №298 від 10.03.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Вважаючи протиправною зазначену постанову, позивач звернувся із до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду справи підтверджено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно із абз.1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Встановлено, що ОСОБА_1 07.02.2025 отримав повістку №1667/0702/в про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 13.02.2025, однак не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за таким викликом.
Як пояснив позивач, він за станом здоров`я не зміг прибути в дату зазначену у повістці, оскільки перебував в лікарні. 13.02.2025 засобами телефонного зв`язку на телефон чергового ІНФОРМАЦІЯ_2 він повідомив дану обставину, у відповідь йому було повідомлено з`явитися після одужання.
Суд першої інстанції вказав, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься інформаційна довідка з електронної системи охорони здоров`я з якої видно, що пацієнт КП «Ладижинська міська лікарня Ладижинської міської ради Вінницької області» мав період непрацездатності з 13.02.2025 по 17.02.2025, за медичним висновком №4ААТ-ЕТ4А-Е59Н-69ВЕ.
24.02.2025 позивач з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 та надав медичний висновок, який підтверджує його тимчасову непрацездатність в період з 13.02.2025 по 17.02.2025.
Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач, з яким погодився суд першої інстанції, виходив з того, що аналіз зазначеної норми ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» права свідчить про те, що відлік строку для повідомлення територіального центру комплектування та соціальної підтримки обраховується від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а враховуючи те, що позивач згідно з даними повістки повинен був з`явитися до відповідача 13.02.2025, то цей семиденний строк закінчився 20.02.2025.
Апеляційний суд вважає, що вказані висновки відповідача та суду першої інстанції ґрунтуються на помилковому тлумаченні вказаної норми.
Так, за змістом ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадянин який отримав повістку зобов`язаний прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Також громадянин у разі неявки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний у строк, що не перевищує сім календарних днів, повідомити про причини неявки та прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Застосовуючи вказані норми ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що за повісткою від 07.02.2025 №1667/0702/в про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 13.02.2025, позивач зобов`язаний був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 13.02.2025, але не пізніше 16.02.2025.
Враховуючи хворобу позивача у період з 13.02.2025 по 17.02.2025, він зобов`язаний був у строк, що не перевищує сім календарних днів, тобто з 17.02.2025 по 24.02.2025, повідомити про причини неявки та прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Апеляційний суд зауважує, що ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважною причиною неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, визнає, зокрема, хворобу громадянина. Водночас, відсутні уточнення щодо переліку хвороб, їх тяжкості, проходження амбулаторного чи стаціонарного лікування, а тому поважною причиною неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці є факт хвороби громадянина, підтверджений документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій.
Встановлено, позивач 24.02.2025, тобто у межах семиденного строку передбаченого ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 та надав медичний висновок, який підтверджує його тимчасову непрацездатність в період з 13.02.2025 по 17.02.2025.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач не виконав вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про протиправність та необхідність скасування постанови № 417 від 23.08.2024.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю з огляду на відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного наявні підстави для закриття провадження про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 червня 2026 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №298 від 10.03.2025.
Провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст.3 ст. 210-1 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.