У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 120/17669/25
28 липня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Слободонюка М.В.
суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року позов задоволено. Зокрема:
- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальних відомостей про статус придатності ОСОБА_1 до військової служби та про виключення з військового обліку;
- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості стосовно ОСОБА_1 , а саме інформацію про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку;
- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та про оголошення його в розшук.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Також, в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження цього рішення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року визнано неповажними причини пропуску ІНФОРМАЦІЯ_2 строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року.
Цією ж ухвалою апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги у спосіб:
- подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;
- надання оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 1453,44 грн.;
- надання доказів направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ч. 9 ст. 44 КАС України;
- надання доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу на право представництва інтересів відповідача в апеляційному адміністративному суді.
23.07.2026 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_1 про виконання вимог ухвали суду, до якої долучено також і нове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування поважності причин пропуску такого строку апелянт зазначає, що в попередній ухвалі апеляційний суд безпідставно застосував до ІНФОРМАЦІЯ_1 правові висновки Верховного Суду, сформовані щодо органів державної влади загальної компетенції, не врахувавши особливості його правового статусу як органу військового управління, функціональне навантаження якого істотно зросло в умовах воєнного стану та мобілізації.
Крім того, апелянт посилається на те, що представництво інтересів у понад 145 судових справах здійснюється лише однією посадовою особою відповідача у зв`язку з вакантністю іншої посади юридичної служби, що, на його думку, є об`єктивними та документально підтвердженими обставинами, які унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги.
У свою чергу від позивача 24.07.2026 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення щодо доводів клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Розглянувши подане відповідачем клопотання про поновлення процесуального строку та ознайомившись із наданими ним матеріалами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 14 травня 2026 року в порядку письмового провадження та отримане відповідачем через електронний кабінет 16.05.2026. Отже, строк на апеляційне оскарження цього рішення сплинув 15.06.2026.
Натомість апеляційну скаргу подано відповідачем до суду апеляційної інстанції через систему Електронний суд лише 06.07.2026, тобто із значним пропуском строку на її подання.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. А відповідно до пункту 6 частини 5 цієї ж статті учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи та органи місцевого самоврядування загалом, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Судом також враховано правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 згідно яких, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Так, суд зауважує, що пропуск строку на апеляційне оскарження у даному випадку є досить значним (близько трьох тижнів) та, за твердженням апелянта, зумовлений об`єктивними обставинами, які не залежали від його волевиявлення, а саме: нормативно зумовленим розширенням функціональних повноважень органу військового управління в умовах мобілізації та здійсненням представництва інтересів апелянта в судах однією посадовою особою за наявності значного обсягу судових проваджень і неукомплектованості юридичної служби.
Надаючи оцінку вказаним доводам апелянта, суд зазначає таке.
Дійсно, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України та діє дотепер.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово наголошував, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск процесуального строку або необхідність його продовження (зокрема, у постанові від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, у постанові від 30.01.2023 у справі № 280/9223/21, але не виключно).
Найперше, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані наведені вище правові висновки Верховного Суду, сформульовані щодо інших суб`єктів владних повноважень (органів державної влади), з огляду на особливості правового статусу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
В даному випадку ніким не заперечується статус ІНФОРМАЦІЯ_1 як органу військового управління, однак наявність такого статусу у відповідача, як суб`єкта владних повноважень, а також виконання ним завдань в умовах правового режиму воєнного стану не звільняє його від обов`язку дотримуватися встановлених процесуальним законом строків звернення до суду та не створює привілеїв щодо їх поновлення.
Необхідно зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ як і інші нормативно-правові акти не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Отже, запровадження воєнного стану та виконання відповідачем визначених законом завдань у сфері мобілізаційної роботи не звільняють його від обов`язку дотримуватися процесуальних строків та не створюють автоматичних підстав для їх поновлення. За відсутності належних доказів існування об`єктивних і непереборних перешкод, які безпосередньо унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги, наведені апелянтом обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.
Також не можуть бути визнані поважними причинами пропуску такого строку й посилання апелянта на значне навантаження юридичної служби, обумовлене представництвом інтересів відповідача у понад 145 судових справах та вакантністю однієї із посад.
Організація роботи юридичної служби, розподіл функціональних обов`язків між працівниками, забезпечення належної кадрової укомплектованості та своєчасне вчинення процесуальних дій належать до сфери внутрішньої організації діяльності самого апелянта. Такі обставини мають суб`єктивний характер, залежать від організації роботи відповідного органу та не є об`єктивними, непереборними перешкодами, які унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги.
Апеляційний суд зауважує, що неналежна організація роботи установи, недостатність кадрового забезпечення або значне службове навантаження її працівників є ризиком діяльності самого суб`єкта владних повноважень і не можуть покладатися на інших учасників судового процесу шляхом поновлення пропущених процесуальних строків.
Наведена заявником кількість судових справ, в яких бере участь апелянт, характеризує лише загальний обсяг роботи юридичної служби, однак не підтверджує, що в усіх цих справах одночасно виникла необхідність вчинення процесуальних дій, пов`язаних, зокрема, з підготовкою та поданням апеляційних скарг або іншими невідкладними процесуальними діями. Сам по собі факт участі у значній кількості судових проваджень не свідчить про об`єктивну неможливість своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження у конкретній справі (тобто саме у цій справі).
В даному випадку апелянт отримавши 16.05.2026 через свій електронний кабінет в системі «Електронний суд» копію оскаржуваного судового рішення від 14.05.2026 знав про встановлений законом 30-ти денний строк на його оскарження та достеменно розумів про наслідки, які настають у разі пропуску такого строку.
При цьому апелянтом не надано будь-яких інших доказів які б свідчили, що у межах строку на апеляційне оскарження у цій справі здійснення ним процесуальних дій в інших судових справах об`єктивно унеможливлювало своєчасну підготовку та подання цієї апеляційної скарги.
Підсумовуючи суд зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 26.09.2022 у справі № 560/403/22, 08.08.2024 у справі №440/15583/23).
Отже, наведені апелянтом обставини не свідчать про існування об`єктивних, непереборних та незалежних від його волі перешкод, які унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги. Фактично доводи повторного клопотання зводяться до незгоди з правовою оцінкою, наведеною в попередній ухвалі суду від 14.07.2026, а також до посилань на особливості внутрішньої організації діяльності відповідача, що саме по собі не є поважною причиною пропуску процесуального строку.
Інших нових обставин або доказів, які б могли свідчити про поважність причин пропуску строку та усували раніше встановлені судом недоліки апеляційної скарги, апелянтом наведено не було.
Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у поданому клопотання не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи зазначене, оскільки наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.
Керуючись ч. 3 ст. 298, п. 4 ч. 1 ст.299 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
1. Відмовити у задоволенні заяви (клопотання) ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року.
2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати скаржнику та іншим учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Слободонюк М.В.
Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.