П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/12832/24
Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк Микола Миколайович
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
28 липня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2024, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 74% відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України, в якій просив зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення від 28.11.2024. В обґрунтування заяви зазначив, що відповідачем на виконання судового рішення не було здійснено перерахунок пенсії, виходячи з 74% сум від грошового забезпечення після 01.12.2019.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати суду у строк три місяці з дня отримання копії ухвали звіт, оформлений відповідно до вимог частин 2,3 ст. 382-2 КАС України, про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі № 240/12832/24.
Відповідачем був поданий звіт про виконання вказаного рішення суду без додержання вимог частин 2, 3 статті 382-2 КАС України, розглянувши який суд 21.01.2026 ухвалив:
"Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання судового рішення в адміністративній справі № 240/12832/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Встановити новий строк подання звіту - один місяць з дня отримання ухвали.
Накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_2 (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код 42098368) штраф у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 66560 грн.
Стягнути половину суми штрафу у розмірі 33280 грн. на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) , іншу половину у розмірі 33280 грн. - до Державного бюджету України".
Не погоджуючись з даною ухвалою суду в частині накладення штрафу в порядку ст. 382 КАС України, відповідач подав апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частко, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Також, відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно ч.ч. 1-3, 10, 11 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Таким чином, КАС України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено на суд, який може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання такого рішення, штраф.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.
Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.
Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі № 704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту.
Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту.
Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 № 16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Отже, відповідно до норм ч. 2 ст. 382 КАС України, суд має повноваження: 1) встановити новий строк подання звіту для виконання рішення суду, 2) накласти штраф на керівника владного суб`єкта, відповідального за виконання рішення суду.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що питання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за не виконання рішення суду у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вирішується судом або за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень (у разі відмови у прийнятті звіту), або у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 та в ухвалі від 04.10.2022 у справі № 200/3958/19-а вказав, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.
З урахуванням зазначеного, а також тієї обставини, що судом першої інстанції звіт відповідача про виконання рішення суду по суті не був розглянутий, оскільки був не прийнятий у зв`язку із його неналежним оформленням і невідповідністю вимогам ч.2,3 ст. 382-2 КАС, тобто факт виконання чи не виконання рішення суду судом не досліджувався, а відтак і не встановлювалися судом обставини, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду, у зв`язку з чим підстави для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень є передчасними.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що у встановлений судом новий строк відповідачем подано звіт про виконання рішення суду, який прийнято судом згідно ухвали від 03.04.2026.
Відповідно до ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення.
Згідно ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329, 382 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року скасувати в частині накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Бойко Олену Володимірівну штраф у розмірі 66560 грн.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про накладення штрафу за неподання звіту про виконання судового рішення.
В решті ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.