П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 127/8434/26
Головуючий у 1-й інстанції: Гуменюк К.П.
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
28 липня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дкепартаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА №6684198 від 18 лютого 2026 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА № 6684198 від 18 лютого 2026 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.01.2026. по вул. Пирогова 151Є у м. Вінниці патрульним поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону капралом поліції Фірсовим Михайлом Дмитровичем о 16 год.45 хв. зупинено автомобіль МАЗДА CX7, 1.1.3. НОМЕР_1 за нібито порушення п.19.1. a ПДР, а саме керування автомобілем без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Позивачем у справі до суду подано апеляційну скаргу в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржене рішення прийняти нове - про задоволення позову.
Вказує, що водії не можуть бути піддані відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за неввімкнення денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки їх дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП, відповідно до змісту якої, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 21 липня 2026 року о 14 год. 30 хв.
21 липня 2026 року в судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Відповідач в судове засідання не з`явився тоді як про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Заяв, клопотань - не надійшло.
Протокольно у судовому засіданні оголошено перерву, розгляд справи відкладено на 28 липня 2026 року о 14:10 год.
28.07.2026 року сторони судове засідання сторони не з`явилися тоді як про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Заяв, клопотань - не надійшло.
Відповідно до ст.311 КАС України справа судом апеляційної інстанції переглядається в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 18.02.2026 працівником патрульної поліції 1 взводу 4 роти 1 батальйону капралом поліції Фірсовим Михайлом Дмитровичем винесено постанову серії EHA № 6684198 за ст.122 ч. 2 КУпАП та прийнято рішення про стягнення штрафу в сумі 510 грн. При розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративне правопорушення працівником патрульної поліції у Вінницькій області Фірсовим М.Д. було допущено порушення, що призвело до прийняття неправомірного рішення.
Зокрема, як зазначено в позовній заяві, автомобіль МАЗДА СХ7 з д.н.. НОМЕР_1 зупинено 11.01.2026 о 16 год. 45 хв. по вул. Пирогова 151Є у м. Вінниці, який рухався з увімкненими денними ходовими вогнями, що підтверджено самими працівниками поліції та відео- і фотофіксацією. 11 січня 2026 року був світлий сонячний день, захід сонця у Вінниці відбувся о 16 год. 31 хв. та під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції о 16 год. 45 хв. по вул. Пирогова 151Є, тобто через 14 хв. Темна пора доби - це період від заходу сонця до його сходу, або точніше, від закінчення вечірніх сутінків (30 хвилин після заходу сонця) до початку ранкових сутінків (30 хвилин до сходу сонця), згідно з Правилами дорожнього руху України, коли обов`язково потрібно вмикати фари ближнього світла для безпеки, що свідчить про відсутність порушення п.19.1 (а) ПДР, та є недотриманням працівником патрульної поліції вимог ст.280 КУпАП щодо з`ясування інших обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також працівником поліції неодноразово безпідставно проігноровано клопотання про відібрання пояснень у свідка, а саме в пасажира зупиненого автомобіля, та, про надання для ознайомлення документації (доказів) якими зафіксовано правопорушення.
Окрім того, як зазначає позивач, користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР, а користування попереджувальними сигналами - розділом 9 ПДР. Таким чином, водії не можуть бути притягнутими до адміністративної відповідальності за неввімкнення денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки такі дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.125 КУпАП. Отже в оскаржуваній постанові інспектором зазначена хибна правова кваліфікація.
У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому постанову серії ЕНА № 6684198 від 18 лютого 2026 року просив скасувати.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем також було долучено відеозапис із міських камер відеоспостереження Ситуаційного центру Вінницької міської ради, який відповідно до ст.251 КУпАП є належним доказом у даній справі, і яким зафіксовано рух транспортного засобу Mazda CX-7, д.н.з НОМЕР_1 , 11.01.2026 о 16:45:24 із вимкненим ближнім світлом фар у темну пору доби.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім рівням дискримінації пропорційно. зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно. тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.5 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Згідно з положеннями ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 6684198 від 18 лютого 2026 року, винесеної поліцейським взводу №1 роти №4 УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Фірсовим М.Д., водій ОСОБА_1 11.01.2026 о 16:45:24 в м. Вінниця по вул. Пирогова, 151Є, керував транспортним засобом Mazda CX-7, д.н.з НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив п.19.1 (а) ПДР - порушення водіями транспортних засобів використання освітлювальних приладів в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості, в тунелях.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч.2 ст.122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.
Нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ, і організацій незалежно від форм власності та господарювання, є Закон України «Про дорожній рух».
Статтею 14 Закону Україну «Про дорожній рух» визначено, що учасниками дорожнього руху визначає осіб, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Тож учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог ЗУ «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.3 ПДР України на учасників дорожнього руху покладено обов`язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
За змістом п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог пункту 19.1 (а) на всіх механічних транспортних засобах у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені фари ближнього (дальнього) світла.
Порушення ж правил користування зовнішніми освітлювальними приладами тягне за собою притягнення водія до адміністративної стягнення відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП.
Положеннями частин 2, 4 ст.258 КУпАП передбачено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) протокол не складається. У таких випадках уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, що стосуються порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів у відповідності до ст. 222 КУпАП розглядають органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Дані положення знайшли своє відображення в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, відповідно до пункту 2 розділу ІІІ якої постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За змістом п.1-2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Відповідно до ст.31 Закону України №580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України №580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, як передбачено ч.1 ст.283 КУпАП.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.283 КУпАП постанова у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справ (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року в справі №513/899/16-а.
При цьому варто також звернути увагу на постанову Верховного Суду від 26 квітня 2018 року в справі №338/1/17, згідно якої постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч.2 ст.33 КУпАП).
За змістом ст.251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Системний аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.77 та ч.1 ст.90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 252 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст.251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені ст.251 КУпАП), які відповідно до ст.252 КУпАП повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів надалі виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові (постанова КАС ВС від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17).
Аналогічні правові позиції викладені у постановах КАС ВС від 13 березня 2020 року справа №234/6323/17, від 31 жовтня 2019 року справа №398/3566/16-а, від 30 травня 2018 справа №337/3389/16-а.
Як доказ вчинення ОСОБА_1 11 січня 2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, поліцейським взводу №1 роти №4 УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Фірсовим М.Д. у постанові серії ЕНА №6684198 від 18 лютого 2026 року, а саме в графі "7" зазначено, що до постанови додаються» відео з портативного відеореєстратора 468074, та пояснення водія.
Відеозаписом із вказаного відеореєстратора зафіксовано процес повторного розгляду 18.02.20265 року справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 , з якого, як зазначив суд, вбачається, що позивачем не заперечувався факт керування транспортним засобом Mazda CX-7, д.н.з НОМЕР_1 , 11.01.2026 о 16 год 45 хв із вимкненим ближнім світлом фар.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відеозапис від 18.02.2026 саме процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, який, відповідно до п.7 є додатком до постанови, не фіксує події самого правопорушення, а тому не є доказом вчинення водієм правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП яке мало місце 11.01.2026.
Будь-які інші посилання, як на докази підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, постанова не містить.
Окрім того, суд першої інстанції, як на доказ вчинення позивачем правопорушення послався на наданий відповідачем суду відеозапис із міських камер відеоспостереження Ситуаційного центру Вінницької міської ради, який, відповідно до ст.251 КУпАП суд визнав належним доказом у даній справі, і яким, як зазначив суд, зафіксовано рух транспортного засобу Mazda CX-7, д.н.з НОМЕР_1 , 11.01.2026 о 16:45:24 із вимкненим ближнім світлом фар у темну пору доби.
Колегія суддів зауважує, що відеозапис із міських камер відеоспостереження Ситуаційного центру Вінницької міської ради не були оцінені (ст.252 КУпАП) відповідним органом (посадовою особою) під час повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення (посилання в постанові від 18.02.2026 на даний відеозапис - відсутній), а тому надання Відповідачем таких доказів суду виключає їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Таким чином, інспектором не було дотримано норм чинного процесуального законодавства щодо порядку розгляду даної справи 18.02.2026 та притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Зазначені та інші доводи апелянта знайшли свого підтвердження та не спростовані в ході судового розгляду даної справи.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов хибного висновку про те, що постанова серії ЕНА №6684198 від 18 лютого 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, є обґрунтованою, вмотивованою та винесеною з дотриманням вимог чинного законодавства.
Згідно з частиною третьою статтею 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору неповно встановив фактичні обставини справи та надав їм не належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.
Приписи п.4 ч.1 ст.317 КАС України визначають, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2026 року скасувати.
Прийняти нову постанову якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління патрульної поліції у Вінницькій області серії ЕНА №6684198 від 18 лютого 2026 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 .
Справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.