Дата документу 22.07.2026 Справа № 554/6627/26
Провадження № 2-о/554/209/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Черняєвої Т.М.,
за участю секретаря - Кравченко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька Ірина Вікторівна, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ВСТАНОВИВ :
04 травня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Савчук О.В. звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій прохав встановити факт належного повідомлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про намір продажу ОСОБА_1 частки квартири АДРЕСА_1 за суму 430000 грн. листом від 10.03.2026 р.
В обґрунтування заяви вказав, що з метою оформлення продажу своєї частки квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької І.В. із правоустановчими документами.
З метою дотримання умов, передбачених ст.362 ЦК України, нотаріусом було письмово повідомлено співвласника квартири ОСОБА_2 , про намір продажу частки із зазначенням ціни та умов продажу. Лист нотаріусом було направлено 12 листопада 2024 року за № 4379 через АТ «Укрпошта» на адресу ОСОБА_2 за місцем її реєстрації: АДРЕСА_2 . Поштове відправлення було повернуте у зв`язку з закінченням строку зберігання. Наступного листа на адресу ОСОБА_2 було направлено 10.03.2026 р. за № 597 також через АТ «Укрпошта». В результаті поштове відправлення повернулося за закінченням строку зберігання. За даних умов нотаріус не має можливості посвідчити договір купівлі продажу частки на квартиру, так як не існує доказів, що інший співвласник належним чином повідомлений про намір продати частку нерухомого майна.
Представником заявника зазначається, що встановлення даного факту має юридичне значення для заявниці та тягне за собою юридичні наслідки, оскільки це необхідно для реалізації її майнового права права на спадщину.
Ухвалою суду від 06.05.2026 року відкрито провадження по справі, призначено судове засідання по розгляду заяви.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 18.06.2026 року залучено до участі у справі, як заінтересовану особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник заінтересованої особи - адвокат Савчук О.В. в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги заяви підтримує в повному обсязі.
Заінтересована особа - Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька І.В. в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид не позовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. п ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
За вказаних обставин, характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Як роз`яснено в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Судом встановлено, що сторонам на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 по частині за кожною, що підтверджується рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 10.03.2016 р., інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
Відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27.09.2018 року визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 .
З метою оформлення продажу своєї частки квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької І.В. із правоустановчими документами.
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.04.2026 року приватного нотаріуса ПМНО Святецької І.В. вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу частки квартири АДРЕСА_1 .
З вказаної постанови вбачається, що причиною відмови у посвідченні договору купівлі-продажу стала відсутність відомостей про належне повідомлення ОСОБА_2 про намір продати ОСОБА_1 належної їй на праві власності частки квартири за адресою АДРЕСА_2 за суму 430000,00 грн.
Нотаріусом зазначається, що це приводить до порушення права ОСОБА_1 на розпорядження належним їй майном за її власним розсудом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Вищенаведені норми цивільного законодавства України дають підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Згідно зі ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Аналогічні положення містяться й у ст. 319 ЦК України.
У ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов`язки. Це конституційне положення пов`язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
Як встановлено судом з матеріалів справи, 12.11.2024 року за №4379 приватним нотаріусом ПМНО Святецькою І.В., було передано заяву ОСОБА_1 про намір продати частку квартири АДРЕСА_1 за суму 500000,00 грн. за адресою АДРЕСА_2 .
Поштове відправлення №36011001268847 було повернуте АТ «Укрпошта» у зв`язку з закінченням строку зберігання.
10.03.2026 року за №597 приватним нотаріусом ПМНО Святецькою І.В., було передано заяву ОСОБА_1 про намір продати частку квартири АДРЕСА_1 за суму 430000,00 грн., за адресою АДРЕСА_2 .
Поштове відправлення за №36[телефон приховано] було повернуте АТ «Укрпошта» у зв`язку з закінченням строку зберігання.
Відповідно до копії відповіді від 16.04.2026 року на адвокатський запит №17 від наданої Головою ЖБК «Дніпро» Лещенко Н.О. вбачається, що в кв. АДРЕСА_1 зареєстровані та постійно проживають співвласник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за вказаною адресою з 20.02.1987 р., дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за вказаною адресою з 28.10.2005 р.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.4,5.6,5.7 Глави 1 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 вбачається, що у разі, якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка (5.1).
Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні є або свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця, або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов продажу цієї частки). Справжність підпису на заяві має бути засвідчена нотаріально (п. 5.2.).
Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної часткової власності нотаріусом, який посвідчує договір, то свідоцтво про передачу заяви не видається, при цьому примірник заяви з написом нотаріуса про її вручення додається до примірника договору купівлі-продажу частки відчужуваного майна, який залишається в матеріалах нотаріальної справи (п.5.4). При одержанні від учасників спільної часткової власності письмової відповіді на повідомлення про продаж ця відповідь додається до примірника договору, що залишається у матеріалах нотаріальної справи.
Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права переважної купівлі або не здійснить цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо іншого майна - протягом десяти днів з дня одержання повідомлення про намір і умови продажу, то нотаріус після одержання заяви про відмову або після спливу встановленого терміну може посвідчити договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі (п.5.6).
Договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв`язку (п.5.7.).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
Отже факт, що просить встановити заявник має юридичне значення.
З урахуванням викладеного та того, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на те, що вказаний факт знайшов своє повне підтвердження, в зв`язку з чим суд задовольняє заяву в повному обсязі.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.4,12,13,263,265, 293, 329-333 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ :
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька Ірина Вікторівна, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт належного повідомлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про намір продажу ОСОБА_1 частки квартири АДРЕСА_1 за суму 430000 грн. листом від 10.03.2026 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Т.М.Черняєва