ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
головуючий суддя у першій інстанції: Маєцька Н.Д.
28 липня 2026 року м. Львів Справа № 260/10069/25 пров. № А/857/25995/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 260/10069/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
15.12.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо: не зарахування до страхового стажу періодів роботи в Пасажирському вагонному депо москва - Київська московського філіалу AO «ФПК» з 01.01.1992р. - 31.03.1997р. та в закритому акціонерному товаристві «Полярна геофізична експедиція» з 08.06.2007р. - 17.01.2011р., з 26.01.2011р. - 31.12.2013р.; не врахування заробітної плати за будь-які найбільш вигідні 60 календарних місяців підряд, нарахованої йому за періоди: з серпня 1982 року по жовтень 1984 року в Тазовському споживчому товаристві Ямалпотребсоюзу згідно довідки від 30.10.2020р. № 07; з жовтня 1984 року по січень 1989 року в Тазовській геофізичній експедиції ПГО Ямалгеофізика, перейменованій в публічне акціонерне товариство «ГЕОТЕК Сейсморозвідка» згідно довідки від 30.08.2021р. № 3604/3C; з січня 1991 року - грудень 1995 року в Пасажирському вагонному депо москва - Київська московського філіалу AO «ФПК» згідно довідок від 10.11.2014р. № 902 та № 903; не врахування заробітної плати нарахованої йому в період після 01 липня 2000 року, а саме з червня 2007 року - грудень 2013 року в закритому акціонерному товаристві «Полярна геофізична експедиція» згідно довідки № 15/348 від 18.04.2014р.;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області: зарахувати до страхового стажу періоди роботи в Пасажирському вагонному депо москва - Київська московського філіалу AO «ФПК» з 01.01.1992р. - 31.03.1997р. та в закритому акціонерному товаристві «Полярна геофізична експедиція» з 08.06.2007р. - 17.01.2011р., з 26.01.2011р. - 31.12.2013р.; врахувати заробітну плату за будь-які найбільш вигідні 60 календарних місяців підряд з періодів: з серпня 1982 року - жовтень 1984 року згідно довідки від 30.10.2020р. № 07; з жовтня 1984 року - січень 1989 згідно довідки від 30.08.2021р. № 3604/3C; з січня 1991 року - грудень 1995 року згідно довідок від 10.11.2014р. № 902 та № 903 та із врахуванням даного стажу роботи і заробітної плати здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 17.05.2025р.- дати призначення пенсії за віком.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.04.2026р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.04.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
20.08.2025р. рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 072250011517 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 17.05.2025р.Страховий стаж позивача становив 23 роки 11 місяців 9 днів.
Однак, до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди роботи: 01.01.1992 року - 31.03.1993 року в пасажирському вагонному депо москва Київська міського філіалу АО «ФПК»; 08.06.2007 року - 17.01.2011 року, 26.01.2011 року - 31.12.2013 року в закритому акціонерному товаристві «Полярна геофізична експедиція» м.Новий Уренгой, ямало-ненецького автономного округу російської федерації.
Крім того, пенсія призначена з порушенням вимог ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто без врахування заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців стажу роботи підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв.
На виконання вимог ухвали суду першої інстанції про витребування доказів Головне управління ПФ України в Закарпатській області повідомив, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи набуті на території російської федерації з 01.01.1992 року - 31.03.1997 року, 08.06.2007 року - 17.01.2011 року, 26.01.2011 року - 31.12.20213 року, оскільки згідно листа Пенсійного листа України від 27.12.2022р. № 2800-030102-5/56080 та листа Міністерства соціальної політики України від 12.01.2023р. № 411/0/2-23/54 періоди роботи на території РРФСР враховуються по 31.12.1992р.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з даним позовом за захистом свого, як він вважає порушеного права на пенсійне забезпечення.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В абз.1 ч.1, абз.1 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
ч.1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ч.1 ст.62 Закону "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
п.3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як видно із змісту записів копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з 16.02.1989 року - 31.03.1997 року працював в Пасажирському вагонному депо москва - Київська московського філіалу АО «ФПК» (записи 5,6), з 08.06.2007р. - 17.01.2011р. (записи 20-22), з 26.01.2011р. - 31.12.2013р. в закритому акціонерному товаристві «Полярна геофізична експедиція» (записи 23-24).
ч.1,ч.2 ст.24-1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Відповідно до п.3, п.4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025р. №562 (далі - Порядок №562), у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
У разі укладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів з дати подання особою заяви про призначення пенсії надсилає до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, а в разі неукладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, - до МЗС запит щодо передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії.
МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних», і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що п.4 Порядку №562 передбачено, що якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.
Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався та все ще триває.
23.12.2022р. набрав чинності Закон України від 01.12.2022р. №2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993р.", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВРта Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03.03.1998р. №140/98-ВР.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022р. №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Незважаючи на вихід України з зазначеної Угоди у 2022р., відповідно до її положень пенсійні права громадян, набуті до такого виходу, зберігають свою чинність, що виключає можливість звуження обсягу вже набутого права на пенсійне забезпечення з підстав, які не залежать від волі особи.
ст.1, ст.6 Угоди передбачено, що про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, встановлено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
В абз. 2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн»" від 14 січня 1993 року, видно, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
При цьому, колегія суддів також вказує, що у заяві про призначення пенсії від 13.08.2025р. позивач зазначив, що не отримує пенсійні виплати у російській федерації та не може документально підтвердити через військові дії рф проти України та розрив дипломатичних відносин України з рф.
Як передбачає ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.
У даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, зазначеної у поданих позивачем документах.
Як наслідок вірним є висновок суду першої інстанції, що періоди роботи позивача з 01.01.1992р. - 31.03.1997р. в Пасажирському вагонному депо москва - Київська московського філіалу АО «ФПК», з 08.06.2007р. - 17.01.2011р., 26.01.2011р. -31.12.2013р. в закритому акціонерному товаристві «Полярна геофізична експедиція» підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Крім того, Головне управління ПФ України в Закарпатській області на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, повідомив, що розрахунок пенсії позивача проведений без урахування заробітної плати після 01.07.2000р. згідно довідки № 15/348, виданої ЗАТ «Полярна геофізична експедиція» (ЗАТ «Полярекс») від 18.04.2014р., в зв`язку з тим, що нарахування проводилось на території російської федерації.
В той же час, припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не стосується періодів трудової діяльності позивача, оскільки в спірні періоди роботи позивача, Україна не вводила заборон на працевлаштування її громадян на території російської федерації, а також визнавала для пенсійного забезпечення в Україні трудовий стаж та заробіток за вказані періоди роботи, здобуті на території російської федерації.
При цьому, доказів, які б свідчили про недостовірність вищевказаної довідки суб`єктом владних повноважень не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції. Однак, підставою неврахування вищевказаної довідки зазначено те, що нарахування проводилося на території російської федерації.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"№ 1058-ІV.
п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", прийнятого 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закону № 1058), встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1,ч.2, ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В п.»а» ч.1 ст.3 Закону України "Про пенсійне забезпечення", видно, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
п.а ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів за умови сплати страхових внесків.
ст.66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
п.1 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. № 2464-IV (далі - Закон № 2464) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
В ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" видно, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Подібні за суттю вимоги передбачені й в законодавстві російської федерації.
Так, відповідно до абз.3 ст.3 Федерального закону «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17.12.2001р. № 173-ФЗ, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Російській Федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації.
ст.22 Федерального закону № 167-Ф3 від 15.12.2001р. "Про обов`язкове пенсійне страхування в Російській Федерації" встановлено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території Російської Федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території Російської Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян Російської Федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Федеральним законом «Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації з питань встановлення тарифів страхових внесків в державні позабюджетні фонди» від 03.12.2011р. № 379-ФЗ внесено зміни в ст.7 федерального закону «Про обов`язкове пенсійне страхування в Російській Федерації» №167-ФЗ від 15.11.2001р., відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов`язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону. ст.9 цього федерального закону передбачено, що він вступає в силу з 01.01.2012р..
В п.1 ст.11 федерального закону російської федерації № 400-ФЗ від 28.12.2013р. передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в пенсійний фонд російської федерації.
Таким чином, обов`язок реєстрації в системі обов`язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет пенсійного фонду російської федерації виник з 01.01.2012р.
Отже, як законодавством України так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.
При цьому, суд звертає увагу на те, що такий обов`язок щодо сплати страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії за іноземних громадян, зокрема й громадян України, саме до пенсійного фонду російської федерації виник у страхувальників лише з 01.01.2012р.
Щодо відповідальності страхувальників за несплату страхових внесків за законодавством України.
ст.26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Згідно ч.16 ст.106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача. При цьому, невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Тобто, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018р. у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018р. у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019р. у справі №688/947/17, від 30.09.2019р. у справі №414/736/17 та від 30.07.2019р. у справі № 373/2265/16-а.
Як наслідок вірним є висновок суду першої інстанції щодо неврахування під час розрахунку та призначення пенсії заробітної плати за період роботи в Закритому акціонерному товаристві «Полярна геофізична експедиція» з червня 2007 року по грудень 2013 року, згідно довідки від № 15/348 від 18.04.2014р.
Стосовно не врахування заробітної плати за будь-які найбільш вигідні 60 календарних місяців підряд, нарахованої йому за періоди: з серпня 1982 року - жовтень 1984 року в Тазовському споживчому товаристві Ямалпотребсоюзу згідно довідки від 30.10.2020р. № 07; з жовтня 1984 року - січень 1989 року в Тазовській геофізичній експедиції ПГО Ямалгеофізика, перейменованій в публічне акціонерне товариство «ГЕОТЕК Сейсморозвідка» згідно довідки від 30.08.2021р. за № 3604/3C; з січня 1991 року - грудень 1995 року в Пасажирському вагонному депо москва - Київська московського філіалу AO «ФПК» згідно довідок від 10.11.2014 року за№ 902 та№ 903, колегія суддів звертає увагу на таке.
Ухвалою суду першої інстанції від 11 березня 2026 року від пенсійного органу витребувано інформацію щодо заробітної плати (доходу), яка була врахована при обчисленні пенсії, зокрема щодо заробітної плати за періоди страхового стажу до 01 липня 2000 року, а також відомості про те, чи враховувалася заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до зазначеної дати відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
На виконання вимог суду пенсійний орган повідомив, що при призначенні пенсії проведений розрахунок заробітної плати без урахування заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців роботи поспіль до 01.07.2000р. згідно довідок, оскільки у довідках зазначена дата народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не відповідає даті народження згідно паспортних даних « ІНФОРМАЦІЯ_2 », видані в рф (довідка №07 видана Тазовським споживчим товариством від 30.10.2020р., довідка № 3604/зс від 30.08.2021р. видана ПАТ «Геотек Сейсморозвідка», довідки № 902, 903 від 10.11.2014р. видані московською філією ВАТ «ФПК» Пасажирське вагонне депо москва- Київська).
Згідно ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Таким чином, у разі надання особою заяви на призначення (перерахунок) пенсії із наданням довідки за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 1 липня 2000 року, зазначена довідка може бути врахована для призначення (перерахунку) розміру пенсії тільки після обов`язкового підтвердження первинними документами, на підставі яких було видано зазначену довідку.
ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії подано довідку № 7 від 30.10.2020р., про заробітну плату за період з серпня 1982 року - жовтень 1984 року, видану Тазовським споживчим товариством; довідку від 30.08.2021р. № 3604/ЗС про заробітну плату за період з жовтня 1984 року - січень 1989 року, видану ПАТ «Геотек Сейсмрозвідка»; довідку від 10.11.2014р. № 902 про заробітну плату з січня 1991 року - грудень 1995 року та довідку 10.11.2014р. № 903 про заробітну плату за період з січня 1997 року - квітень 1997 року, що видані московською філією ВАТ «ФПК» Пасажирське вагонне депо москва - Київська.
Покликання апелянта на невідповідність дати народження позивача, зазначеної у вищевказаних довідках про заробітну плату, паспортним даним позивача, колегія суддів оцінює критично, оскільки сама по собі наявність такої розбіжності не спростовує належності цих документів позивачу. В той же час, вказані довідки містять інші ідентифікуючі дані позивача, зокрема його прізвище, ім`я, по батькові, відомості про місце роботи та періоди трудової діяльності, які узгоджуються з іншими доказами у справі.
Так, зокрема в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 зазначена дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак у подальшому до трудової книжки внесено виправлення із зазначенням правильної дати народження позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на підставі свідоцтва про народження, що підтверджується відповідною відміткою.
Отже, формальна розбіжність у даті народження позивача без встановлення обставини, які б спростовували належність цих документів позивачу, не може бути підставою для їх неврахування при обчисленні пенсії.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що обчислення заробітної плати для призначення пенсії, у тому числі визначення періоду, який є найбільш вигідним для особи, належить до повноважень органів Пенсійного фонду України як суб`єкта владних повноважень на який покладено функції щодо призначення та перерахунку пенсій.
Отже, в даному випадку також вірним є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними дій Головного управління ПФ України в Закарпатській області щодо незарахування при призначенні пенсії позивачу заробітної плати за будь-які найбільш вигідні 60 календарних місяців підряд до 01 липня 2000 року, нарахованої за періоди: з серпня 1982 року - жовтень 1984 року згідно довідки від 30.10.2020р. № 07, виданої Тазовським споживчим товариством, з жовтня 1984 року - січень 1989 згідно довідки від 30.08.2021р. № 3604/3C, виданої ПАТ «Геотек Сейсмрозвідка»; з січня 1991 року - грудень 1995р.згідно довідок від 10.11.2014р. за № 902 та № 903, виданих московською філією ВАТ «ФПК» Пасажирське вагонне депо москва - Київська та відповідно задоволення похідних вимог про зобов`язання врахувати заробітну плату позивача за будь-які найбільш вигідні 60 календарних місяців підряд з періодів: з серпня 1982 року - жовтень 1984 року згідно довідки від 30.10.2020р. № 07, виданої Тазовським споживчим товариством, з жовтня 1984 року - січень 1989 згідно довідки від 30.08.2021р. № 3604/3C, виданої ПАТ «Геотек Сейсмрозвідка»; з січня 1991 року - грудень 1995 року згідно довідок від 10.11.2014р. № 902 та № 903, виданих московською філією ВАТ «ФПК» Пасажирське вагонне депо москва - Київська та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 17.05.2025р. (дати призначення пенсії).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституції України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення, а Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 260/10069/25- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді В. М. Валюх
Р. Б. Хобор