УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
27 липня 2026 року
м. Київ
справа №400/12159/25
адміністративне провадження № К/990/32765/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2026 року
у справі №400/12159/25
за позовом Приватного підприємства «Злагода»
до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області
про визнання протиправним та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2025 року Приватне підприємство «Злагода» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 25 вересня 2025 року №14.2-10/14, якою до нього застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 80000,00 грн, передбачених статтями 65, 66 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» від 18 травня 2017 року №2042-VIII (далі - Закон №2042-VIII).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2026 року скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 25 вересня 2025 року №14.2-10/14, якою до Приватного підприємства «Злагода» застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 80000,00 грн.
Ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на користь Приватного підприємства «Злагода» судовий збір у розмірі 7570,00 грн.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області 13 липня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз наведених норм у контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом у системі судоустрою України, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи при цьому нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Скаржником наведено такі підстави для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги у справі незначної складності №400/12159/25, які передбачені частинами четвертою і п`ятою статті 328 КАС України: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення.
Перевіривши зміст наведеної скаржником підстави касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що наведені доводи не підтверджують наявності підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи зазначену підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» від 13 березня 2022 року №303 (далі - постанова КМУ №303) у взаємозв`язку з положеннями Закону 2042-VIII та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V) під час вирішення питання щодо правомірності проведення позапланового заходу державного контролю в умовах воєнного стану.
Разом із тим сама по собі відсутність постанови Верховного Суду, ухваленої за аналогічних правовідносин, не свідчить про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обов`язковою умовою застосування зазначеної норми є не лише відсутність відповідного висновку Верховного Суду, а й необхідність його формування для правильного вирішення правового питання, яке не може бути вирішене шляхом застосування чинного законодавства та загальних правил його тлумачення.
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини безпосередньо врегульовані положеннями Закону 2042-VIII, Закону №877-V, а також постанови КМУ №303, які визначають умови проведення позапланових заходів державного контролю в умовах воєнного стану.
Як установив суд апеляційної інстанції, підставою для скасування постанови про накладення штрафу стало недотримання відповідачем визначеної законодавством процедури призначення позапланового заходу державного контролю, оскільки матеріали справи не містять рішення або погодження центрального органу виконавчої влади, необхідність прийняття якого передбачена пунктом 2 постанови КМУ №303. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03 січня 2023 року №5, який має нормативний характер, не може замінювати індивідуальне рішення про проведення конкретного позапланового заходу державного контролю.
Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з таким тлумаченням норм матеріального права та повторення правової позиції, яка була предметом перевірки суду апеляційної інстанції. При цьому скаржником не наведено аргументів, які б свідчили про існування нової, раніше не вирішеної правової проблеми, що потребує формування нового висновку Верховного Суду.
Отже, наведені у касаційній скарзі доводи не підтверджують існування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки стосується застосування відповідальності за недопуск до проведення позапланового заходу державного контролю в умовах воєнного стану та застосування пункту 2 постанови КМУ №303.
Проте наведене обґрунтування має загальний характер та не містить належного пояснення того, у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики.
Скаржник фактично порушує питання правильності застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції до встановлених обставин конкретної справи, що саме по собі не свідчить про наявність фундаментального питання права у розумінні підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга не містить обґрунтування існування новітнього, проблемного або такого, що викликає неоднакове застосування судами, питання права, відповідь Верховного Суду на яке була б необхідною для забезпечення єдності судової практики щодо невизначеного кола аналогічних правовідносин.
Навпаки, доводи касаційної скарги спрямовані виключно на переоцінку висновків суду апеляційної інстанції щодо правильності застосування законодавства до конкретних фактичних обставин цієї справи, що не відповідає критеріям фундаментального значення питання права.
З огляду на вищевказане, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б вказували на те, що розгляд такої справи матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, значна кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, також дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №400/12159/25, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 328 КАС України, скаржником у касаційній скарзі не обґрунтовано, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Аналогічна позиція щодо віднесення вказаної категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 лютого 2026 року у справі №420/24634/24, від 14 липня 2026 року у справі №640/13691/22, від 15 липня 2026 року у справі №440/330/26.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі №400/12159/25 за позовом Приватного підприємства «Злагода» до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування постанови.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа