Справа № 465/1399/25 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М.
Провадження № 22-ц/811/2631/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
У Х В А Л А
про відмову у відкритті апеляційного провадження
27 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Шандри М.М.
Суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,
встановив:
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2025 року у задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» відмовлено.
Рішення суду оскаржило Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», подавши апеляційну скаргу 02 липня 2026 року, що підтверджується поштовим штемпелем.
Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 08 липня 2026 року апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2025 року залишено без руху та надано апелянту строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали подати заяву з наведенням інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки вказані апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду визнані судом неповажними.
22 липня 2026 року від Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» надійшло письмове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2025 року. У заяві апелянт зазначає, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є підприємством критичної інфраструктури, яке в умовах дії воєнного стану забезпечує надання життєво необхідних послуг населенню міста Львова. Діяльність підприємства та його структурних підрозділів протягом відповідного періоду здійснювалася в умовах постійних повітряних тривог, необхідності перебування працівників в укриттях, аварійних та стабілізаційних відключень електроенергії, перебоїв у роботі мережі Інтернет, а також періодичних технічних збоїв у роботі підсистеми «Електронний суд». Електронна адреса, прив`язана до підсистеми «Електронний суд», використовується представником для супроводу значної кількості судових справ. Обсяг вхідної кореспонденції є надмірним, що становить понад 90000 електронних повідомлень та об`єктивно ускладнює своєчасне виявлення окремих процесуальних документів серед значного інформаційного навантаження. Аналогічні умови роботи характерні і для інших працівників юридично - претензійного відділу ЛМКП «Львівтеплоенерго». Крім цього посилається на несвоєчасне отримання копії оскражуного рішення суду.
Перевіривши вказане клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття провадження у справі відсутні, виходячи з такого.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) врахувала практику Європейського суду з прав людини, який роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
З аналізу практики Європейського суду з прав людини вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є позивачем у цій справі, та, як убачається із матеріалів справи, які наявні в Електронному суді, отримало копію оскаржуваного рішення суду в електронному кабінеті 15 грудня 2025 року. Крім цього, у судовому засіданні під час проголошення оскаржуваного рішення була присутня представник позивача - Кулик Е.А., яка 09 квітня 2026 року звернулася до Франківського районного суду м. Львова із заявою про видачу копії оскаржуваного рішення суду.
Отже, відповідно до вимог частини шостої статті 272 ЦПК України позивач був обізнаний зі змістом повного тексту оскаржуваного рішення, порядком та строками його оскарження. Натомість, апеляційна скарга подала лише 02 липня 2026 року.
Доводам Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» щодо великого навантаження, зумовленого значним обсягом роботи, апеляційний суд уже надав оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, та та дійшов до висновку, що такі обставини самі по собі не є достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки належне виконання процесуальних обов`язків не може залежати від внутрішніх кадрових питань юридичної особи.
Позивач не обґрунтував того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з апеляційною скаргою, що могло б бути визнано поважною причиною для поновлення цього строку. Наведені Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» обставини не пояснюють неможливості реалізації ним протягом визначеного терміну свого права на оскарження судового рішення.
Доводи Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» щодо повітряних тривог та відключень електроенергії, нестабільної роботи підсистеми «Електронний суд» не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки такі події не носили постійного, безперервного характеру у період з 15 грудня 2025 року до 14 січня 2026 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
Враховуючи те, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулося до суду із апеляційною скаргою після спливу семи місяців з моменту ухвалення оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та не навело поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи наведене у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2025 року слід відмовити.
Керуючись п.4 ч.1 ст. 358 ЦПК України,
постановив:
У задоволенні заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2025 року - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий
Судді