Справа № 489/5416/26
Провадження № 2/489/3047/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
29 липня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі
головуючого судді Костюченка Г.С.,
із секретарем судового засідання Савковою К.А.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
встановив:
В червні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва у праві №489/1381/19 від 06.11.2019 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 на 1/6 частку від заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06.11.2019 з нього на користь відповідача було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частині від заробітку, але неменше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.03.2019. 29.05.2024 він уклав шлюб з ОСОБА_4 , від цього шлюбу в них народився спільний син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наявність ще однієї дитини внесла істотні зміни, які унеможливлюють сплату аліментів у попередньому розмірі. Утримання аліментів у початковому розмірі призводить до нерівномірного забезпечення базових життєвих потреб дітей, що суперечать вимогам справедливості та принципам сімейного законодавства. За такого, позивач просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання ОСОБА_3 .
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В судове засідання позивач не з`явився, надіслав заяву, де зазначив про неможливість явки у судове засідання, просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти постановлення заочного рішення у справі.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, направлена на її адресу судова повістка повернулась з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти.
Судом встановлено, що сторони записані батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис №235.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06.11.2019 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.03.2019 та до досягнення нею повноліття.
Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №705, 29.05.2024 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 .
Від спільного шлюбу з ОСОБА_6 у позивача народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №130.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до вимог частини першої статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від доходу.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Також аналогічні рекомендації з цих підстав викладені у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно пункту 23 Пленум Верховного Суду України у постанові №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
З аналізу статті 192 СК України й наданих Пленумом Верховного Суду України роз`яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов`язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду. Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20, від 08.06.2022 у справі № 565/1069/21, від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19, від 03.06.2020 у справі № 760/9783/18, відповідно до якої зміна сімейного стану платника аліментів (народження дитини у новому шлюбі) не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Таким чином, зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів з урахуванням інших обставин, встановлених судом.
За принципом диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В свою чергу, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану та те, що з моменту народження іншої дитини його майновий стан не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному судом розмірі.
Суд зазначає, що для зменшення розміру аліментів позивач повинен довести суду не лише факт сімейного становища, але і те, що така зміна безпосередньо впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки не доведено, що у зв`язку зі зміною сімейного стану сплата аліментів на утримання доньки у встановленому судовим рішенням розмірі неможлива чи очевидно порушить права інших утриманців.
При цьому розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення, без доведення погіршення майнового становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, та суперечитиме її інтересам.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення у повному обсязі.
Разом з цим, суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що відповідно до статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем витрати на сплату судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 29.07.2026.
Суддя Г.С.Костюченко