УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №296/13077/25 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М.
Категорія 57 Доповідач Григорусь Н. Й.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Григорусь Н.Й.,
суддів Бондар О.О., Панкеєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу №296/13077/25 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів та прав споживача, стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 13 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Пилипюк Л.М. у місті Житомирі,
встановив:
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зобов`язання КП «Житомиртеплокомуненерго» надіслати їй завірену належним чином копію оригіналу розрахунку тарифа на опалення загальних місць користування, а саме: тарифу по будинку за адресою: АДРЕСА_1 без урахування температурного режиму повітря, який в подальшому користується кожний місяць на фактичний температурний режим; тарифу на пільгу по м. Житомир, згідно якого рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №1175 від 08.10.2022 затверджено соціальний норматив 0,0383Гкал на 1 кв метр опалювальної площі на місяць в опалювальний період. Крім того, просила стягнути з відповідача 60 000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 13 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі частини 3 статті 185 ЦПК України.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суддя районного суд незаконно змінила суть позовної заяви. Вказала на невідповідність висновку в оскаржуваній ухвалі суті позовної заяви, незаконність відмови зазначити, розглянути, врахувати її вимоги.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
За правилом пункту 6 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та з матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулась з позовом до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 13 березня 2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність її вимогам статтям 175, 177 ЦПК України, а саме: позовна заява не містить повного найменування відповідача, офіційної електронної адреси відповідача, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін, не зазначено ціну позову, відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, внаслідок чого позовна заява не відповідає вимогам п. 6 та п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Крім того, суддя районного суду вказав, що копії письмових доказів, доданих до позовної заяви, не засвідчені належним чином.
Позивачу запропоновано подати до суду позовну заяву в новій редакції (з урахуванням недоліків, наведених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху), засвідчити копії документів, які додані до позовної заяви.
Одночасно позивач попереджена про те, що в разі не усунення недоліків, позовна заява буде їй повернута.
На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 09 березня 2026 року подала суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, в якій зазначила уточнені дані учасників справи. Вказала, що вимога судді щодо необхідності зазначення ціни позову не відповідає тлумаченням ст. 176 ЦПК України та п. 3 ч. 3 ст. 3 ЦПК України. Відмовилась подавати позовну заяву в новій редакції. Крім того, до заяви долучила копії листів КП «ЖТКЕ» від 01 березня 2023 року, 30 березня 2023 року та ГУНП України в Житомирській області від 27 квітня 2023 року в одному екземплярі завірені заявницею, повідомила про неможливість засвідчення інших копій документів, оскільки не має їх оригіналів.
Зважаючи на не усунення ОСОБА_1 у повному обсязі недоліків позовної заяви, а саме: не зазначення ціни позову, відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися та не засвідчення усіх копій документів, які додані нею до позовної заяви, ненадання примірників позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, ухвалою від 13 березня 2026 року суддя Корольовського районного суду міста Житомира позовну заяву ОСОБА_1 повернула в порядку ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у статті 175 ЦПК України, а положеннями статті 177 ЦПК України передбачено перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява має містити найменування сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування та таке інше.
Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За змістом статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Матеріалами справи підтверджено, що встановивши невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, суд обґрунтовано залишив останню без руху, надавши строк для усунення недоліків, які конкретно зазначив у своїй ухвалі.
Отримавши копію ухвали та подавши уточнену позовну заяву з додатками, позивачем ОСОБА_1 недоліки так і не були усунуті у повному обсязі, у зв`язку з чим місцевим судом було прийнято правильне та обґрунтоване процесуальне рішення про повернення позовної заяви особі, яка її подала.
Крім того, апеляційний суд погоджується із висновком судді районного суду, що відомості на виконання вимог ухвали, перелічені у ст. 175 ЦПК України, мають бути зазначені саме у виправленій позовній заяві, наданій у примірниках відповідно кількості учасників справи, тому доводи скаржниці щодо відсутності в неї обов`язку надати «нову редакцію» позовної заяви колегія вважає необґрунтованими.
На переконання апеляційного суду, невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 23 лютого 2026 року унеможливлює вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Апеляційна скарга фактично дублює зміст позовної заяви та заяви про усунення недоліків в ухвалі від 23 лютого 2026 року.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не свідчать про усунення недоліків повної заяви, наявність яких стала підставою для повернення позовної заяви.
Так, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги колегія не вважає суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зводяться до незгоди скаржниці із висновком суду першої інстанції та тлумаченні норм чинного законодавства на власний розсуд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого суду, яка постановлена з дотриманням вимог закону та достатньо вмотивована недотриманням позивачем норм процесуального права.
При цьому колегія суддів роз`яснює, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, ОСОБА_1 не позбавлена права повторно звернутися до суду за захистом порушених на її думку прав.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 13 березня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Н.Й. Григорусь
Судді О.О. Бондар
В.А. Панкеєва
Повний текст постанови складений 28.07.2026.