ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1261/26 Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/7260/25 Категорія: 307000000 Позарецька С.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідач Фетісова Т. Л.
судді Василенко Л. І., Новіков О. М.
секретар Широкова Г.К.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чигрик І. А. на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.03.2026 (повний текст складено 25.03.2026, суддя в суді першої інстанції Позарецька С. М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Руслана Валентинівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановлення факту, що має юридичне значення,
в с т а н о в и в :
у серпні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Чигрик І. А. звернувся до суду ізпозовом до Черкаської міської ради, яким просив встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис №2891) та визначити позивачу додатковий строк у два місяці після набрання законної сили рішення, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнім зареєстрованим місцем проживання якого була квартира АДРЕСА_1 .
Спадкове майно після померлого складається з квартири АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 649,0 кв. м у садовому товаристві «Динамівець» Черкаського міського об`єднання садівничих товариств «Садівник», які належали матері позивача та спадкодавця - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та були прийняті спадкодавцем ОСОБА_2 , проте за життя юридично не оформлені.
Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Р. В. за заявою представника позивача за довіреністю Калашнікової Є. С. було заведено спадкову справу № 14/2025. Постановою нотаріуса від 10.06.2025 № 200/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт родинних відносин та спільне проживання зі спадкодавцем, а також через пропуск встановленого ст. 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини.
Обґрунтовуючи вимогу про встановлення факту родинних відносин, позивач зазначив про відсутність можливості надати нотаріусу чи отримати в повторному порядку свідоцтва про народження (своє та померлого брата), оскільки місцем їх народження є м. Магнітогорськ Челябінської області Російської Федерації. На підтвердження родинних зав`язків із ОСОБА_2 позивач посилався на заповіт матері, ОСОБА_3 , складений за життя на користь обох синів, а також на заяву ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті матері від 2015 року, де останній письмово вказував на наявність другого спадкоємця - брата ОСОБА_1 та інші докази у тому числі і свідки.
Обґрунтовуючи вимогу про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зазначав про наявність об`єктивних, істотних та непереборних ускладнень, що унеможливили вчасне звернення до нотаріуса з відповідною заявою, а саме його психоемоційний стан та зміну місця проживання. З початку війни у перші дні березня позивач мешкав разом із братом до дня його смерті у м. Черкаси у квартирі матері, яка входить до складу спадщини. Важка втрата близького родича спричинила психологічний шок, через який позивач не зміг надалі перебувати у вказаному житлі та виїхав до м. Києва.
Позивач зазначає, що перенесений стрес викликав істотне погіршення стану здоров`я позивача, що підтверджується медичними документами та унеможливило здійснення ним юридично значущих дій, зокрема щодо відвідування нотаріуса протягом визначеного законом строку. При цьому, відсутність документів про народження та неможливість їх витребування з території країни-агресора унеможливили самостійне підтвердження позивачем спадкових прав перед нотаріусом.
Позивач також наголошував, що він є єдиним спадкоємцем за законом, інші особи, які б претендували на спадщину чи проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, відсутні, а реалізація спадкових прав є для нього життєво необхідним у зв`язку з важким матеріальним становищем, відсутністю працездатності та потребою у лікуванні.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.03.2026 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт родинних відносин між позивачем та його братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні позовних вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовлено.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведено обставини щодо поважності причин неподання (нескладання) заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову 23.04.2026 через канцелярію суду представник позивача - адвокат Чигирик І. А. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду від 05.03.2026 в частині відмови у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини та визначити позивачу додатковий строк у два місяці після набрання законної сили рішення, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказано на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки поданим доказам позивача та не досліджено повно й всебічно обставини справи, щодо наявності об`єктивних та непереборних обставин - раптової тяжкої хвороби позивача на початку 2023 року, яка триває та має прогресуючий характер. Раптова хвороба спадкоємця, що виникла до спливу шестимісячного строку (навіть в останні його дні), є поважною причиною пропуску строку, відтак, на думку скаржника, твердження суду про наявність у позивача можливості звернутися до нотаріуса у періоди з 19.09.2022 по 04.03.2023 та з 14.03.2023 по 19.03.2023 є безпідставними, а факт повторної госпіталізації позивача до стаціонару вже через 16 днів після попередньої виписки (30.03.2023) свідчить про ускладнений перебіг, нестабільність і тяжкість захворювання, а відмітка у медичній картці «виписка з поліпшенням» від 12.04.2023 відображає лише динаміку лікування з вкрай тяжкого стану до тяжкого і не свідчить про задовільне здоров`я чи відновлення працездатності.
Через тяжкий стан здоров`я та відсутність сторонньої допомоги позивач був позбавлений можливості звернутися до компетентних органів (поліції, ДМС, ЦНАП) для відновлення паспорта та свідоцтва про народження, втрачених у дорозі до м. Києва, куди він виїхав на лікування.
Скаржник наголошує, що чинне законодавство України (ЦК України, Закон України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України) не передбачає можливості подання заяви про прийняття спадщини поза межами 6-місячного строку за відсутності згоди інших спадкоємців. Після спливу цього строку подається виключно заява про видачу свідоцтва про право на спадщину, строк подання якої законом не обмежений, і яку представник позивача подав нотаріусу у лютому та червні 2025 року. Відтак, правове значення має дослідження причин пропуску саме 6-місячного строку, а вимоги суду доводити наявність перешкод протягом усього часу до моменту звернення до суду суперечать правовій позиції Верховної Суду, викладеній у постанові від 01.06.2020 у справі № 185/777/17.
На переконання скаржника відмова у визначенні додаткового строку спадкоємцю, який через раптову інвалідність та інсульт об`єктивно пропустив строк, є надмірним тягарем та порушенням принципу пропорційності в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу до неї (право на захист власності), що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільного судочинства (постанова Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 681/203/17-ц).
У відзиві на апеляційну скаргу Черкаська міська рада, вказуючи на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду від 05.03.2026 залишити без змін.
В обґрунтування вказано на те, що перебування на стаціонарному лікуванні з 04.03.2023 по 12.04.2023 та подальшу тривалу хворобу позивача не є об`єктивними й непереборними труднощами. Позивач не надав належних та допустимих доказів неможливості реалізувати свої спадкові права протягом 6-місячного строку, а також у період після виписки (з квітня 2023 року по 2025 рік). При цьому, пасивна поведінка спадкоємця, юридична необізнаність чи відсутність відомостей про спадкове майно не є підставою для визначення додаткового строку у світлі практики Верховного Суду.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , гр. України, про що свідчать дані паспорту № НОМЕР_1 від 08.11.2024, виданий органом 8013.
Відповідно до даних паспорта гр. України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (серія НОМЕР_2 від 08.09.2004) з 30.08.2006 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 21.09.2022 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси (актовий запис №2891).
Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (актовий запис №591) в м. Черкаси, про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 .
Відповідно до свідоцтва про право власності квартира АДРЕСА_2 від 02.02.1999 належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі довідки ЖБК-43, рішення Черкаського міськвиконкому від 16.12.1997 №806.
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, земельна ділянка на підставі рішення Черкаської міської ради від 25.12.2008 №4-781 п.1.11, площею 649,0 кв. м належить ОСОБА_3 .
За даними заповіту, посвідченого 01.10.1991 нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори, реєстр №2-4968, за життя ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповідала квартиру АДРЕСА_2 своїм синам: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори 14.08.2015 звернувся ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини і повідомив, що іншим спадкоємцем є ще ОСОБА_1 (заведена спадкова справа №463/15).
Крім того, ОСОБА_1 відповідно до довіреності від 03.12.2002 уповноважував ОСОБА_3 бути його представником на вчинення ряду процесуальних дій (реєстр №8968 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Погребняк Г.В.).
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від 07.06.2002 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (актовий запис №1536).
Після смерті ОСОБА_4 09.04.2003 державним нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори було видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (реєстр №1-1074, реєстр №1-1073).
14.02.2025 до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Р. В. надійшла заява від ОСОБА_1 , що подана його представником ОСОБА_5 , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком Г. В. 07.02.2025 №296, про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа №14/2025).
Крім того, 10.06.2025 повторно до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Левицької Р. В. надійшла заява від ОСОБА_1 , що подана його представником ОСОБА_5 , яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком Г. В. 07.02.2025 №296, про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа №14/2025).
За результатами розгляду заяви від 10.06.2025 приватним нотаріусом Левицькою Р. В. 10.06.2025 винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки, відсутня можливість документально підтвердити факт родинних відносин позивача і спадкодавця, відсутня можливість документально підтвердити факт постійного проживання позивача і спадкодавця на час відкриття спадщини та у зв`язку із пропуском позивачем строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини.
Дослідженими матеріалами спадкової справи, що надані приватним нотаріусом Левицькою Р. В., на виконання ухвали суду від 17.10.2025, також встановлено, що відповідно до витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 14.02.2025 №0[телефон приховано] - 21.09.2022 здійснено актовий запис №2891про смерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті цироз печінки, місце проживання: АДРЕСА_4 , на підставі остаточного лікарського свідоцтва про смерть №811 від 20.09.2022 КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи»; відомості про заявника: ОСОБА_6 , паспорт гр. України НОМЕР_6 , Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 18.04.1999, АДРЕСА_5 . Крім того, у розділі «відомості про відмітки зроблені в актовому записі» зазначено, що витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання видано 21.09.2022; військово-обліковий документ не зданий; паспорт померлого при державній реєстрації смерті не здано, у зв`язку з чим не всі відомості граф заповнено, місце проживання визначено відповідно до лікарського свідоцтва про смерть тощо.
За матеріалами спадкової справи встановлено, що свідоцтва про право на спадщину не видавались, чинні заповіти відсутні.
Судом досліджена також довіреність від 07.02.2025, що видана ОСОБА_1 на представництво його прав та інтересів ОСОБА_5 .
Відповідно до інформації Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 31.03.2025 ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 30.08.2006 до 20.12.2021, відомості про реєстрацію місця проживання цієї особи станом на 19.09.2022 у департаменті відсутні.
Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського МРУ МЮ України 06.11.2025 на виконання ухвали суду від 17.19.2025 надано інформацію про те, що актових записів про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виявлено.
Відповідно до копії свідоцтва про народження від 28.04.1966 серія НОМЕР_7 , що наявна у матеріалах спадкової справи №463/2015, заведеної після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками ОСОБА_2 є мати: ОСОБА_3 та батько: ОСОБА_4 , місце його народження: м. Магнітогорськ, Челябінської області (актовий запис №1049).
Крім того, ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_3 отримано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові вклади від 21.11.2015 (реєстр №1-2871), подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 від 16.07.2020 та отримане свідоцтво про право на спадщину від 16.07.2020 (реєстр №1-1871).
На виконання ухвали суду від 17.10.2025, Центрально-південним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби ДМС України 05.11.2025 надано інформацію про неможливість видачі свідоцтва про народження ОСОБА_2 , але надано копію заяви ОСОБА_2 від 03.08.2004 про видачу йому паспорту (у зв`язку із втратою), за якою вбачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Магнітогорськ, росія, Челябінської області, батьками є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також у заяві наявна відмітка про виданий паспорт гр. України серія НОМЕР_2 від 08.09.2004.
На виконання ухвали суду від 17.10.2025 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області ДМС України 30.11.2025 надано копію заяви ОСОБА_1 від 20.06.1997 про видачу паспорту (у зв`язку із загальним обміном), за якою вбачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Магнітогорськ, росія, Челябінської області, батьками є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також у заяві наявна відмітка про виданий паспорт гр. України серія НОМЕР_8 від 22.09.1997.
Крім того, під час розгляду справи судом досліджені медичні документи, які надані стороною позивача стосовно ОСОБА_1 : виписка №3701 із медичної картки стаціонарного хворого про те, що з 04.03.2023 по 13.03.2023 він перебував на лікуванні у медичному закладі, проведене лікування, надані рекомендації; виписка №1348 із медичної картки стаціонарного хворого про те, що він з 30.03.2023 по 12.04.2023 перебував на лікуванні у медзакладі, проведене лікування, виписується із поліпшенням, надані рекомендації; виписка №1648/802/659 із медичної картки стаціонарного хворого про те, що він з 11.04.2024 по 19.04.2024 перебував на лікуванні у медзакладі, проведене лікування, стан при виписці нормалізувався, надані рекомендації; виписка №9216 із медичної картки стаціонарного хворого про те, що він з 24.04.2024 по 20.05.2024 перебував на лікуванні у медзакладі, проведене лікування, надані рекомендації, а також інші виписки з медкарти (обстеження) від 23.05.2025 від 06.02.2026, довідки про огляд сімейного лікаря від 26.06.2025.
Також судом досліджено довідку від 24.09.2022, видану головою ЖБК «Керамік-43» Косінською Т. П. (без зазначення вихідного номера документа), з якої вбачається, що ОСОБА_1 проживав за адресою: АДРЕСА_4 разом із своїм рідним братом ОСОБА_2 з березня 2022 року до самої смерті брата.
Довідка від 17.07.2025 №1, видана головою ЖБК «Керамік-43» ОСОБА_7 , аналогічного змісту.
За клопотанням сторони позивача судом першої інстанції в судовому засіданні були допитані свідки.
Свідок ОСОБА_7 показала, що на початку 2022 року з`явився позивач у свого брата ОСОБА_2 і жив з останнім до його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Потім ОСОБА_1 десь пропав і вона його більше не бачила. В кінці 2023 та в 2024 році вона телефонувала ОСОБА_1 з приводу боргу за житлово-комунальні послуги і він повідомив, що хворів, лікувався у лікарні стаціонарно. Зі слів голови ЖБК вона дізналась, що ОСОБА_1 є братом ОСОБА_2 . Після смерті брата позивач десь тиждень ще жив у квартирі, борг по ЖКП на цей час великий, чи живе хтось у квартирі, вона не знає.
Свідок ОСОБА_8 показав, що знає позивача з 1974 року, з дитинства. Позивач то у Києві жив, то приїздив до Черкас. Його молодший брат помер восени 2022 року і на його похованні був присутній ОСОБА_1 . Він з позивачем бачились рідко, іноді говорили по телефону. Гідіна якось при зустрічі повідомила йому, що ОСОБА_1 хворіє, а його син проживає десь в Австрії. На початку 2024 року позивач повідомив, що хоче продати квартиру, де жив його брат ОСОБА_9 і просив знайти ріелтора, що він і зробив (знайшов ОСОБА_10 - сусід по будинку). З яких причин позивач вчасно не оформив спадщину, він не знає. Коли ОСОБА_1 приїздив у березні 2022 року до Черкас, то вони зустрілися в нього вдома і ОСОБА_1 добре виглядав, після цієї зустрічі вони не бачились. ОСОБА_1 казав йому, що загубив документи, що були у барсетці.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що він є сусідом ОСОБА_12 , який помер у вересні 2022 року. ОСОБА_9 жив у квартирі їхнього будинку десь з 2017 року один. З березня 2022 року він бачив у квартирі ОСОБА_9 позивача, який приїхав з Києва до Черкас і жив до смерті брата. Позивач був на похованні ОСОБА_9 , а згодом поїхав до Києва. Позивач казав йому, що він загубив документи, скаржився на стан здоров`я. У 2024 року він до нього звернувся щодо оформлення спадщини. Свідок із дружиною їздили додому до позивача (в Київ) восени 2023 року (в кінці листопада - кінці грудня) і переговорили щодо оформлення квартири. Потім у січні 2024 року знову він поїхав додому до Києва до позивача, який повідомив, що сусіди допомогли йому отримати паспорт. Згодом позивач оформив у нотаріуса, що в Києві, доручення на дружину свідка і звернулися в Черкасах до нотаріуса щодо оформлення спадщини, який відмовив у видачі свідоцтва, бо позивач пропустив строк звернення до нотаріуса. Коли він був вдома у позивача в м. Києві, то 8 квартирі було прибрано, сучасний ремонт проведений, він жив сам. Тобто, спілкування мало місце: перший раз він був у позивача в Києві в 2024 році; другий раз - у березні 2024 року і третій раз - червень-серпень 2024 року, позивач на вайбер мобільного телефону направив йому документи про родинні зв`язки.
Такими є фактичні обставини у справі.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.03.2026 позовні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та на цей час вже померлим ОСОБА_2 (рідні брати), з огляду на досліджені під час розгляду справи докази, у їх сукупності та взаємозв`язку, суд першої інстанції задовольнив і в цій частині рішення у цій справі не оскаржується.
Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі стосовно визначення додаткового строку для прийняття спадщини, мають наступне правове регулювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; ч.1 ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини; ч.1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; ч. ч.1, 3 ст. 1272 ЦК України - якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно роз`яснень, наданих судам Пленумом ВСУ у п. 24 постанови «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Крім того, як свідчить тлумачення ч. 3 ст. 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах: від 04.11.2015 № 6-1486цс15 та від 23.08.2017 № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі ВС: від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17.10.2019 у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30.01.2020 у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31.01.2020 у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17, від 22.03.2023 у справі № 361/8259/18.
Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У пункті 23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже передумовою для судового захисту права на спадщину, як у цій справі, є звернення спадкоємця до нотаріуса для її оформлення та відмова в цьому.
Апеляційний суд враховує, що днем відкриття спадщини за обставин цієї справи є 19.09.2022, заява про прийняття спадщини мала бути подана до нотаріуса до 19.03.2023 включно. Однак до нотаріуса позивач, як спадкоємець, не звертався, а звернувся із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті брата лише 14.02.2025 та 10.06.2025, тобто за спливом двох років після закінчення строку на подання заяви про прийняття спадщини. Із даним позовом ОСОБА_1 через свого представника звернувся у серпні 2025 року.
Враховуючи тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, а також встановлені судом обставини, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки позивачем не доведено існування об`єктивних та непереборних перешкод для прийняття спадщини, а отже останнім не доведено, що пропуск зазначеного строку відбувся з поважних причин.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано щодо наявності об`єктивних та непереборних обставин - раптової тяжкої хвороби позивача у на початку 2023, яка триває та має прогресуючий характер.
З наявних медичних документів, наданих представником позивача, яким суд першої інстанції дав належну оцінку вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у м. Києві в період шестимісячного строку для звернення до нотаріуса з 04.03. по 13.03.2023, з 30.03. по 12.04.2023. При цьому, останнім днем для подачі позивачем (спадкоємцми) відповідної заяви нотаріусу була дата 19.03.2023. Тобто, навіть з дня відкриття спадщини 19.09.2022 по 04.03.2023 (день стаціонарного лікування), а також у період з 14.03. (дата після припинення стаціонарного лікування) по 19.03.2023 (останній день подання заяви нотаріусу), враховуючи, що наступне стаціонарне лікування розпочалося 30.03.2023, було достатнім часом для виконання позивачем процесуального обов`язку із доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, будучи достеменно обізнаним про факт смерті брата та відкриття спадщини.
Крім того, надана стороною позивача медична документація та відомості у ній в підтвердження незадовільного стану здоров`я ОСОБА_1 не підтверджує безпорадний, тяжкий фізичний стан здоров`я та потребу у сторонньому догляді останнього, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних та таких, що викликані істотними труднощами та давали підстави суду визнати поважність пропуску строку для звернення із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини у визначений законом строк. Такі не вбачаються і з пояснень свідків, допитаних при розгляді справи судом першої інстанції.
Варто також зазначити, що у разі незадовільного стану здоров`я спадкоємець може прийняти спадщину, надіславши заяву поштою, викликати нотаріуса за місцем свого проживання або шляхом уповноваження довіреної особи тощо, однак стороною позивача не надано до суду доказів, що позивач у зв`язку із незадовільним станом здоров`я не мав можливості звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини окрім особистого звернення, й іншими способами.
При цьому, судом першої інстанції дано вірну оцінку, з якою повністю погоджується і суд апеляційної інстанції, доводам сторони позивача про те, що позивачем було втрачено паспорт, що стало йому на заваді щоб звернутися до нотаріуса для оформлення спадкових прав. Так, у разі втрати або викрадення паспорта громадянина України, позивач повинен був звернутися до органів національної поліції із відповідною заявою, а також до органів міграційної служби або центру надання адміністративних послуг стосовно оформлення нового паспорту. При цьому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належними та допустимими доказами стороною позивача не доведені обставини про втрату документів (паспорту). Також відсутні докази про те, що ОСОБА_1 втратив документи саме під час шестимісячного строку для подання (складання) заяви нотаріусу про прийняття спадщини, як і немає підстав вважати, що отриманий ним паспорт, виданий 08.11.2024, насправді був виданий у зв`язку із втратою попереднього.
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.06.2020 у справі № 185/777/17, провадження № 61-35079св18 апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки обставини тієї справи не релевантні обставинам справи, що ще предметом розгляду, адже у ній йшлося про неможливість позивача здійснити необхідні заходи для оформлення спадкових прав через проведення антитерористичної операції на відповідній території на час проведення якої припинено доступ до спадкового та інших державних реєстрів, у зв`язку з проведенням активних бойових дій та істотних для позивача причин неможливості своєчасно з додержанням заходів безпеки виїхати з міста для подання заяви про прийняття спадщини. Таким чином доводи представника позивача на порушення судом першої інстанції принципу пропорційності у цій справі є помилковими і не підтверджуються встановленими обставинами.
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано враховано й ту обставину, що в разі незадовільного стану здоров`я спадкоємець може прийняти спадщину, надіславши заяву поштою, однак позивачем не надано до суду доказів, що позивач у зв`язку із незадовільним станом здоров`я не мав можливості звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини окрім особистого звернення, й іншими шляхами, зокрема надсиланням заяви поштою.
Надана позивачем медична документація та відомості у ній в підтвердження незадовільного стану його здоров`я не підтверджує безпорадний, тяжкий фізичний стан здоров`я та потребу у сторонньому догляді, які б давали підстави суду визнати поважність пропуску строку для звернення з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини у визначений законом строк.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви у встановлений законом строк, зокрема, тяжку, тривалу хворобу, позивач до суду не подав. Натомість безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права відповідача у даній справі, як спадкоємця, який прийняв спадщину.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до необґрунтованості рішення суду про відмову в задоволенні позову через неврахування судом стану здоров`я позивача, як поважної причини пропуску строку для звернення з заявою про прийняття спадщини, тому відхиляються апеляційним судом, оскільки під час розгляду справи, суд вірно врахував всі надані сторонами докази, позиції Верховного Суду щодо розгляду аналогічних справ, практика у яких є сталою, та ухвалив рішення, яке повністю відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства. Суд апеляційної інстанції надавши оцінку мотивам судового рішення не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.03.2026 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в :
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.03.2026 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 28.07.2026.
Суддя-доповідач
Судді