ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1443/26 Головуючий по 1 інстанції
Справа №695/3421/25 Категорія: 305010900 Ушакова К.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідач Фетісова Т. Л.
судді Василенко Л. І., Новіков О. М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.04.2026 (повний текст складено 04.05.2026, суддя в суді першої інстанції Ушакова К. М.) у цивільній справі за позовом ГУ ПФУ у Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,
в с т а н о в и в :
ГУ ПФУ у Черкаській області звернулося у серпні 2025 року до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 21307,65 грн, мотивуючи про таке.
На обліку в ГУ ПФУ у Черкаській області з 28.06.2022 перебувала ОСОБА_2 , яка отримувала пенсію по втраті годувальника відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та позивачу ОСОБА_1 , сину померлої, виплачено 21307,65 грн допомоги на її поховання.
Проте, згідно повідомлення Золотоніського відділу ДРАЦС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) від 09.11.2024 № 145038/32.4-24, актовий запис про смерть ОСОБА_2 від 26.04.2024 № 360 та свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 26.04.2024 серії НОМЕР_1 анульовано 28.09.2024 на підставі постанови Черкаського апеляційного суду від 13.08.2024 у справі № 695/1404/24.
З посиланням на викладене вище, позивач вважає відсутніми законні підстави для виплати допомоги на поховання ОСОБА_2 , що обумовило звернення з позовом у цій справі до суду.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.04.2026 позовні вимоги у справі задоволено з посиланням на обґрунтованість твердження позивача про отримання спірних коштів відповідачем за підставою, яка відпала, а саме скасування актового запису про смерть особи та відповідного свідоцтва згідно судового рішення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав 18.05.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.
В обґрунтування вказано на те, що виплата спірної грошової допомоги на поховання відбулася у травні 2025 року, а свідоцтво про смерть матері відповідача анульовано у вересні 2025 року, тобто після добровільної виплати коштів без недобросовісних дій відповідача та рахункової помилки з боку позивача.
З цих підстав відповідач вважає позовні вимоги у справі такими, що не підлягають до задоволення.
Суд першої інстанції протиправно порушив змагальність судового розгляду та самостійно збирав докази у справі.
Рішення по суті спору не підтверджено наявними у справі доказами, що подавали сторони.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Черкаській області просило суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та належним чином обґрунтоване.
На вказаний відзив відповідачем надано до суду заперечення, в якому він наполягає на доводах викладених в свій скарзі на рішення суду та просить її задовольнити з вказаних підстав.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі меншому тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже за таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що згідно заяви відповідача ОСОБА_1 про виплату допомоги на поховання від 29.04.2024 № 113 він просив виплатити йому допомогу на поховання його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позивач ГУ ПФУ у Черкаській області виплатило відповідачу у справі 21307,65 грн допомоги на поховання.
Так рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі №695/1404/24 від 22.04.2024 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України задоволено та встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Алекіно Кинешемського району Іванівської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ, селище Ювілейне.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 13.08.2024 у справі №695/1404/24 апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Яцюк Наталії Миколаївни задоволено частково, рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.04.2024 скасовано, а заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті - залишено без розгляду.
Згідно листа Золотоніського відділу ДРАЦС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.11.2024 № 145038/32.4-24 актовий запис про смерть ОСОБА_2 від 26.04.2024 № 360 та свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 26.04.2024 серії НОМЕР_1 анульовано 28.09.2024 на підставі постанови Черкаського апеляційного суду від 13.08.2024 у справі № 695/1404/24.
З урахуванням наведеного вище, позивач аргументує про відсутність підстав для виплати відповідачу допомоги на поховання, оскільки актовий запис про смерть та свідоцтво про смерть скасовані, а відтак підстав для проведення виплати спірних коштів не було.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом ст. 53 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
Згідно розділу V цього порядку особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.07.2008 за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.
Заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Крім того, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04.08.2021 у справі № 185/446/18 та від 11.01.2023 у справі № 548/741/21.
У постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
За обставин даної справи мала місце соціальна виплата відповідачу допомоги на поховання його матері, здійснена у відповідності до встановленого факту смерті особи згідно рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі №695/1404/24 від 22.04.2024, яке на той момент набрало законної сили, що сторонами не заперечується та не спростовується.
При цьому за правовим висновком ВС у постанові від 27.02.2019 у справі № 404/4822/15-ц суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку (частина перша статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).
Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій можливе шляхом стягнення таких сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, зокрема, у випадку надання ним недостовірних (явно неправильних) даних, тобто у випадку недобросовісної поведінки набувача.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За обставин даної справи спірними коштами являється отримана відповідачем допомога на поховання його матері ОСОБА_2 .
Апеляційний суд враховує, що згідно преамбули ЗУ «Про поховання та похоронну справу» цей Закон визначає, зокрема загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання.
Стаття 1 вказаного Закону передбачає, що поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, а також суб`єктів господарювання, спрямована на:
забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого;
забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є;
створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань;
організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих);
надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.
Тобто діяльність з приводу поховання особи є активною та передбачає, зокрема, комплекс дій щодо захоронення тіла та здійснення відповідних ритуальних дій.
Частина 1 статті 11 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» передбачає, що поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого.
З тексту заяви ОСОБА_1 до ГУ ПФУ України про виплату йому допомоги на поховання його матері вбачається, що він просить виплатити йому таку допомогу, оскільки здійснив її поховання за власні кошти (а.с. 18).
Згідно приписів ст.13 ЗУ «Про поховання та похоронну справу» виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, надається допомога на поховання, тобто ця допомога носить цільовий характер - виділяється особі не на будь-які цілі, а саме на поховання.
Відтак відповідач ОСОБА_1 , одержуючи спірні кошти допомоги на поховання його матері, не міг діяти добросовісно, адже він точно знав, що фактично дії з поховання вказаної особи ним взагалі не виконувалися, оскільки його матір до теперішнього часу є живою, відповідно, і підстав для отримання зазначеної грошової допомоги для нього не було.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки грошову допомогу особою отримано внаслідок недобросовісної поведінки набувача, який отримав допомогу на поховання особи, яку реально він не ховав.
У аспекті викладеного вище апеляційний суд відхиляє аргументи скарги відповідача про те, що виплата грошової допомоги мала місце за відсутності його недобросовісних дій та рахункової помилки з боку позивача на підставі чинного рішення суду про встановлення факту смерті особи, адже у даному випадку визначальним є підтвердження факту обізнаності особи-одержувача допомоги стосовно необхідності вчинити фактичні дії з поховання особи на яку отримано грошову допомогу на поховання.
Однак відповідач знав, що ніяких дій щодо поховання матері ним чи за його дорученням не вчинялися та відповідні докази суду не надавав.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції протиправно порушив змагальність судового розгляду та самостійно збирав докази у справі та висновки місцевого суду по суті спору не підтверджено наявними у справі доказами, що подавали сторони, апеляційний суд оцінює критично, адже оскаржуване рішення ґрунтується на доказах, наданих сторонами справи, що належним чином відповідає приписам ст. ст. 12, 81 ЦПК України про обов`язок доказування та диспозитивність цивільного судочинства, що скаржником по суті не спростовується.
Так скаржник не аргументує, які саме докази, покладені в основу висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, зібрано судом з власної ініціативи всупереч порядку, визначеного ЦПК України.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.04.2026 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв`язку із відхиленням вимог апеляційної скарги судові витрати скаржника за розгляд справи в апеляційному суді не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28.04.2026 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати скаржника в апеляційному суді не відшкодовувати.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено _28.07.2026.
Суддя-доповідач
Судді