Справа № 523/10917/26
Провадження №2/523/6634/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" липня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одеса, у спрощеному позовному провадженні, цивільну справу № 523/10917/25 за позовом ОСОБА_1 до Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Шкурак Б.О. звернувся до суду із позовною заявою до Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, якою просить:
- скасувати (зняти) арешт з усього рухомого та нерухомого майна, накладений постановою Головного державного виконавця ВДВС Гусятинського районного управління юстиції Процик З.М від 21.01.2014року б/н про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яке належить ОСОБА_1 , дата державної реєстрації обтяження: 25.01.2014р., номер запису про обтяження № 4413091, обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції.
Позов обґрунтовано тим, що 30.03.2026 року при продажі нерухомого майна, згідно державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо що Постановою ВДВС Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області від 21.01.2014року ВП № 11605211 накладено арешт, відповідно до виконавчого листа № 2-1339 від 19.11.2004 року, на нерухоме майно яке належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №4[телефон приховано] дата реєстрації 12.04.2013року, номер об`єкта в РПВН: №19083738, номер запису про обтяження № 4413091.
02 квітня 2026року до Гусятинського ВДВС у Чортківському районі Тернопільської області було направлено заяву щодо отримання довідки про наявність або відсутність на виконанні виконавчого листа по справі № 2-1339 від 19.11.2004 року виданого Гусятинським районним судом Тернопільської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , та вжити заходів щодо зняття арешту з майна по завершеному виконавчому провадженні АСВП 11605211, з наданням копії постанови про завершення виконавчого провадження від 25.02.2014 року.
03 квітня 2026 року Гусятинським ВДВС у Чортківському районі Тернопільської області надано відповідь про те, що на виконанні перебувало виконавче провадження № 11605211 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1339 виданого 19.11.2004року Гусятинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 в розмірі 100 гривень на кожну дитину щомісячно починаючи з 10.11.2004 року і до їх повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . Державним виконавцем відділу Гусятинського ВДВС У Чортківському районі Тернопільської області керуючись п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно якої встановлено, що боржник ОСОБА_1 працевлаштований та отримує доходи у ТОВ «ПРОД ТРАНС» та ТОВ «РОСТАВА» зареєстровані у Шевченківському районі м. Києва, заборгованість станом на 01.02.2014 року становить 11864,29грн. Крім того у відповіді на вищезазначену заяву зазначено, що у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника арешт може бути знятий за рішенням суду, та згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 03.04.2026року відкриті виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 на виконанні у відділі не перебувають.
10.04.2026року відповідно до відповіді на адвокатський запит до Гусятинського ВДВС у Чортківському районі Тернопільської області отримано інформацію, що державним виконавцем ВДВС Гусятинського РУЮ 21.01.2014року керуючись ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та не рухоме майно ОСОБА_5 .
Відповідно до відповіді 28.04.2026року на адвокатський запит до Гусятинського ВДВС у Чортківському районі Тернопільської області отримано інформацію, що згідно п.9.9 розділу 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008року № 2274/5 вищевказане виконавче провадження знищено, у зв`язку із закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, та згідно відомостей АСВП станом на 28.04.2026року виконавчий документ № 2-1339 виданого 19.11.2004року Гусятинським районним судом повторно на виконання у відділ не надходив та на виконанні не перебуває.
Також, відповідно до відповіді від 11.05.2026 року на адвокатський запит до Шевченківського ВДВС у м. Києві отримано інформацію, що на виконанні перебувало виконавче провадження № 42342525 постанова про відкриття від 05.03.2014року щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1339 виданого 19.11.2004 року Гусятинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей. 19.12.2014 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС y м. Києві керуючись п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження оскільки боржник ОСОБА_1 , згідно листа ТОВ «Прод Транс» був звільнений, стягнення аліментів не проводилось, заборгованість станом на 01.12.2014року становить 11864,29грн, в подальшому виконавчий документ № 2-1339 виданий 19.11.2004 року Гусятинським районним судом направлено для виконання до ВДВС Гусятинського РУЮ. Арешт з майна боржника Шевченківським ВДВС у м. Києві не знімався, оскільки на дату направлення виконавчого документу до ВДВС Гусятинського РУЮ у Тернопільській області була наявна заборгованість.
Щодо заборгованості по виконавчому провадженню то слід зазначити, що згідно банківських платіжок а саме: ТОВ ЛОГО-ТРАНС де ОСОБА_1 відповідно НАКАЗУ № 50 ОС від 24.11.2014 року займав посаду директора з 24.11.2014р по 24.04.2017р де в період з 03.09.2015 року по 04.04.2017 року проводились погашення боргу по аліментам по виконавчому провадженню № 42342525 на загальну суму 12658,32грн.
ТОВ ПРОД -ТРАНС де ОСОБА_1 відповідно НАКАЗУ № 47- К від 24.04.2017 року займає посаду директора по теперішній час де в період з 04.01.2018 року по 03.05.2018 року проводилось погашення боргу по аліментам по виконавчому провадженню № 42342525 на загальну суму 3841,88грн.
Враховуючи вищевикладене згідно банківських платіжок було перераховано аліменти у сумі 16500,20 грн. в період з 2015р по 2018р ОСОБА_1 , тобто була повністю погашена заборгованість по аліментам згідно ВП 42342525 у розмірі 11864,29 грн., яка була встановлена при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.12.2014р державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві. Після закінчення виконавчого провадження, тобто після 19.12.2014р виконавчий лист на виконання не подавався.
Крім того ОСОБА_1 в продовж з 2019р по 2022р здійснив переказ коштів на банківські картки дітей, а саме донці ОСОБА_6 на загальну суму 65 875 грн, та синові Назарію 49 233 грн., що підтверджується копіями чеків, що свідчить про факт того, що боржник не ухилявся від сплати аліментів.
Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників від 25.05.2026 року за параметрами «фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 » інформація відсутня.
Враховуючи вищезазначене, існування нескасованого арешту майна порушує право на мирне володіння та розпорядження своїм майном, є порушенням права власності, гарантованого державою, встановлює неправомірні обмеження, за яких захистити права та інтереси можливо лише в судовому порядку шляхом скасування такого арешту.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 28 травня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 08 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та представник позивача у судове засідання надали заяву про підтримання позовних вимог, в якій просили розглядати справу у їх відсутність.
Представник відповідача Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Україниу судове засідання не з`явився, на адресу суду скерував заяву, відповідно до якої просив розглянути справу у його відсутність. Письмовими поясненнями повідомив, що арешт за даних обставин може бути знятий лише за рішенням суду, оскільки державний виконавець не має правових підстав визначених Законом України "Про виконавчне провадження", для зняття арешту.
Представник відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав.
Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи судовою повісткою, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки обґрунтованість вимог підтверджується матеріалами справи.
Судом встановлено, що постановою ВДВС Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області від 21.01.2014 року ВП № 11605211 накладено арешт, відповідно до виконавчого листа № 2-1339 від 19.11.2004 року, на нерухоме майно яке належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №4[телефон приховано], дата реєстрації 12.04.2013року, номер об`єкта в РПВН: №19083738, номер запису про обтяження №4413091, відповідно державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Про наявність арешту позивач дізнався 30.03.2026 року, коли не зміг здійснити продаж наявного у нього майна.
У зв`язку із вищезазначеним, позивачем 02 квітня 2026 року до Гусятинського ВДВС у Чортківському районі Тернопільської області було направлено заяву щодо отримання довідки про наявність або відсутність на виконанні виконавчого листа по справі № 2-1339 від 19.11.2004 року, виданого Гусятинським районним судом Тернопільської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , та вжити заходів щодо зняття арешту з майна по завершеному виконавчому провадженні АСВП 11605211, з наданням копії постанови про завершення виконавчого провадження від 25.02.2014 року.
Відповідно до наданої відповіді 03 квітня 2026 року Гусятинського ВДВС у Чортківському районі Тернопільської області вбачається, що на виконанні перебувало виконавче провадження № 11605211 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-1339 виданого 19.11.2004 року Гусятинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 в розмірі 100 гривень на кожну дитину щомісячно починаючи з 10.11.2004 року і до їх повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . Державним виконавцем відділу Гусятинського ВДВС У Чортківському районі Тернопільської області, керуючись п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно якої встановлено, що боржник ОСОБА_1 працевлаштований та отримує доходи у ТОВ «ПРОД ТРАНС» та ТОВ «РОСТАВА», які зареєстровані у Шевченківському районі м. Києва, заборгованість станом на 01.02.2014 року становить 11864,29грн. Крім того, у відповіді на вищезазначену заяву зазначено, що у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника, арешт може бути знятий за рішенням суду, та згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 03.04.2026 року відкриті виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 на виконанні у відділі не перебувають.
Відповідно до відповіді від 10.04.2026 року на адвокатський запит Гусятинського ВДВС у Чортківському районі Тернопільської області вбачається, що державним виконавцем ВДВС Гусятинського РУЮ 21.01.2014 року, керуючись ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та не рухоме майно ОСОБА_5 .
Відповідно до відповіді 28.04.2026року на адвокатський запит до Гусятинського ВДВС у Чортківському районі Тернопільської області вбачається, що згідно п.9.9 розділу 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008року № 2274/5, вищевказане виконавче провадження знищено, у зв`язку із закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, та згідно відомостей АСВП станом на 28.04.2026 року виконавчий документ № 2-1339 виданого 19.11.2004 року Гусятинським районним судом повторно на виконання у відділ не надходив та на виконанні не перебуває.
Також, відповідно до відповіді від 11.05.2026 року на адвокатський запит Шевченківського ВДВС у м. Києві вбачається, що на виконанні перебувало виконавче провадження № 42342525 постанова про відкриття від 05.03.2014року щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1339, виданого 19.11.2004 року Гусятинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей. 19.12.2014 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС y м. Києві, керуючись п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження оскільки боржник ОСОБА_1 , згідно листа ТОВ «Прод Транс» був звільнений, стягнення аліментів не проводилось, заборгованість станом на 01.12.2014 року становить 11864,29грн, в подальшому виконавчий документ № 2-1339 виданий 19.11.2004 року Гусятинським районним судом направлено для виконання до ВДВС Гусятинського РУЮ. Арешт з майна боржника Шевченківським ВДВС у м. Києві не знімався, оскільки на дату направлення виконавчого документу до ВДВС Гусятинського РУЮ у Тернопільській області була наявна заборгованість.
Щодо заборгованості по виконавчому провадженню, то позивачем зазначено про те, що заборгованості він не має, на підтвердження чого надано банківські платіжні документи а саме: ТОВ ЛОГО-ТРАНС де ОСОБА_1 відповідно НАКАЗУ № 50 ОС від 24.11.2014 року займав посаду директора з 24.11.2014р. по 24.04.2017р., де в період з 03.09.2015 року по 04.04.2017 року проводились погашення боргу по аліментам по виконавчому провадженню № 42342525 на загальну суму 12658,32грн., та з ТОВ ПРОД -ТРАНС де ОСОБА_1 відповідно НАКАЗУ № 47- К від 24.04.2017 року займає посаду директора по теперішній час, де в період з 04.01.2018 року по 03.05.2018 року проводилось погашення боргу по аліментам по виконавчому провадженню № 42342525 на загальну суму 3841,88грн.
Судом встановлено, що згідно банківських платіжок ОСОБА_1 було перераховано аліменти у сумі 16500,20 грн., на виконання виконавчого листа №2-1339, виданого 19.11.2004 року Гусятинським районним судом, в період з 2015р по 2018р, тобто була повністю погашена заборгованість по аліментам згідно ВП 42342525 у розмірі 11864,29 грн., яка була встановлена при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 19.12.2014р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві.
Після закінчення виконавчого провадження, тобто після 19.12.2014 року, виконавчий лист на виконання не пред`являвся.
Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників від 25.05.2026 року за параметрами «фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 », інформація відсутня.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно п.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2019 року по справі № 905/386/18 та постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року по справі №6-26цс13, які враховуються судом, на підставі ч.4 ст. 263 ЦПК України.
За змістом п. 11 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуючись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачем у справі за позовом про зняття арешту з майна є або боржник, або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Суд констатує, що арешт накладений в рамках вищенаведеного виконавчого провадження, із урахуванням закриття виконавчого провадження ще 19.12.2014 року, не пред`явлення виконавчого листа до виконання протягом майже 12 років, погашення ОСОБА_1 заборгованості по аліментам у повному обсязі, порушує та обмежує право позивача ОСОБА_1 на здійснення права по користуванню та розпорядженню своїм майном, передбаченого ст.41 Конституції України, ст. 319, 321 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 03.06.2026 року у справі № 932/5808/25 зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Ковенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі № 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Такі ж висновки наведені в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року всправі №753/12589/23, від 26 липня 2024 року всправі № 761/687/14, від 07 липня 2021 року в справі №2-356/12, від 03 листопада 2021 року в справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року в справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року в справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року всправі № 127/1547/14-ц.
У справі відсутні докази існування правових підстав для застосування обтяження майна ОСОБА_1 , і не доведено існування виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати відповідне обтяження спірного майна боржника.
Також суд виходить із того, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушене цивільне право чи інтерес підлягає судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Враховуючи: наявність накладеного арешту на майні відповідача протягом майже 12 років; відсутність підстав для обтяження на майно; неможливість скасування арешту в позасудовому порядку; відсутність між сторонами спору щодо стягнення боргу, внаслідок його погашення; знищення виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_1 , та необхідність скасування арешту.
Керуючись ст. ст. 4, 128, 141, ч. 2 ст. 247, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна- задовольнити.
Скасувати (зняти) арешт з усього рухомого та нерухомого майна, накладений постановою Головного державного виконавця ВДВС Гусятинського районного управління юстиції Процик З.М від 21.01.2014року б/н про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яке належить ОСОБА_1 , дата державної реєстрації обтяження: 25.01.2014р., номер запису про обтяження №4413091, обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 29.07.2026р.
Суддя К.О. Далеко