Справа № 464/5238/26
пр.№ 2-о/464/238/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2026 Сихівський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Чорна С.З.,
секретар судового засідання Павліш О.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
за участю:
заявника: ОСОБА_1 ,
представник заявника: ОСОБА_3
представника заінтересованої особи: Білецької О.Р.
в с т а н о в и в :
представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Осташевський Андрій Миронович звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просить суд видати обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців.
Ухвалою суду від 17.07.2026 прийнято заяву та відкрито провадження у справі.
В обгрунтування заяви покликається на те, що заявник, ОСОБА_1 , є особою, яка постраждала від домашнього насильства у розумінні п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», внаслідок протиправних діянь фізичного та психологічного характеру, вчинених щодо нього 12 липня 2026 року його колишньою дружиною ОСОБА_4 .
На відміну від усіх попередніх задокументованих епізодів, епізод 12 липня 2026 року вперше супроводжувався заподіянням йому тілесних ушкоджень, а уповноважений підрозділ Національної поліції України вперше застосував щодо заінтересованої особи повний, максимальний набір заходів термінового заборонного припису, включно із зобов?язанням залишити місце його проживання та забороною входу до нього. Строк дії цього припису спливає о 01 годині 30 хвилин 18 липня 2026 року, після чого ОСОБА_1 залишиться без будь-якого правового захисту.
Вказує на те, що свідчать про необхідність видачі обмежувального припису ОСОБА_1 та заінтересована особа перебували у зареєстрованому 14.11.1993 року шлюбі, який розірвано рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11.05.2026 року (справа №464/2287/26). Незважаючи на розірвання шлюбу, вони продовжують спільно проживати в одному помешканні за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на колишнє подружжя незалежно від факту спільного проживання, що виключає будь-які сумніви у застосовності Закону до відносин між ОСОБА_1 та заінтересованою особою.
Квартира, в якій вони проживають, перебуває у спільній частковій власності чотирьох осіб, а саме: ОСОБА_1 належить 2/5 частки, його матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 1/5 частки, їхньому сину - 1/5 частки, і заінтересованій особі - 1/5 частки. Таким чином, ОСОБА_1 є співвласником цього житла. Окрім нього у квартирі постійно проживає його мати - особа віком 84 роки, яка також є співвласницею і яка систематично зазнає з боку заінтересованої особи нецензурної лайки та образ.
Новою фактичною підставою для цього звернення є епізод, що стався 12.07.2026 року близько 23 години 29 хвилин у помешканні за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 щодо ОСОБА_1 висловлювалася нецензурною лайкою, словесно ображала його та заподіяла йому тілесні ушкодження: вкусила за руку, завдала ударів по потилиці та обличчю, а також порізала йому ключем палець, чим вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру. Зазначені обставини задокументовані уповноваженим підрозділом Національної поліції України та зафіксовані у терміновому заборонному приписі стосовно кривдника серії АА № 611395 від 13 липня 2026 року, винесеному старшим інспектором сектору протидії домашньому насильству Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області. Принципове значення для цієї справи має зміст заходів, застосованих цим приписом.
На відміну від усіх чотирьох попередніх термінових заборонних приписів, якими застосовувався лише один захід - заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, - приписом від 13 липня 2026 року уповноважений підрозділ поліції вперше застосував щодо заінтересованої особи всі три передбачені статтею 25 Закону заходи одночасно, а саме: зобов?язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборону на вхід та перебування у місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Припис винесено на строк 5 діб - з 01 години 30 хвилин 13 липня 2026 року до 01 години 30 хвилин 18 липня 2026 року. Від підпису про отримання копії припису заінтересована особа відмовилася, що додатково характеризує її ставлення до заходів державного реагування.
Епізод 12 липня 2026 року не є окремим, а становить завершальну на цей момент ланку послідовної та наростаючої за тяжкістю моделі насильницької поведінки заінтересованої особи. Так, 3 травня 2024 року щодо неї винесено терміновий заборонний припис серії АА № 342454. 6 травня 2026 року винесено терміновий заборонний припис серії АА № 611345, а вже наступного дня, 7 травня 2026 року, заінтересована особа порушила встановлену цим приписом заборону, за що постановою Сихівського районного суду м. Львова від 4 червня 2026 року у справі № 464/3472/26 її притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
16 травня 2026 року винесено терміновий заборонний припис серії ЕТ № 109248 у зв?язку з тим, що заінтересована особа нецензурно висловлювалася, погрожувала фізичною розправою та шарпала його за одяг; постановою Сихівського районного суду м. Львова від 5 червня 2026 року у справі № 464/3596/26 її визнано винною у вчиненні домашнього насильства психологічного та фізичного характеру за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
8 червня 2026 року винесено терміновий заборонний припис серії АА № 611381 у зв?язку з тим, що заінтересована особа нецензурно висловлювалася, погрожувала фізичною розправою та побила його квітами по голові.
Наведена хронологія відображає очевидну ескалацію: від словесних образів і погроз - до шарпання за одяг, далі - до нанесення ударів предметом по голові, і, нарешті, 12 липня 2026 року - до заподіяння тілесних ушкоджень із застосуванням зубів і стороннього предмета та нанесенням ударів у життєво важливу ділянку тіла - голову. Ця ескалація відбулася протягом лише двох місяців, попри чотири винесені термінові заборонні приписи та дві постанови суду про притягнення заінтересованої особи до адміністративної відповідальності.
Особливо показовим є те, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 3 липня 2026 року у справі № 464/4610/26 у задоволенні попередньої заяви заявника про видачу обмежувального припису було відмовлено, зокрема з мотивів недоведеності ризику настання тяжких наслідків. Проте вже через дев?ять днів після ухвалення цього рішення, 12 липня 2026 року, заінтересована особа вчинила щодо заявника - ОСОБА_1 , насильство, яке призвело до заподіяння тілесних ушкоджень. Таким чином, ризик, який суд визнав недоведеним, реалізувався фактично - і в найкоротший строк. Ця обставина є самостійним і вагомим доказом того, що поведінка заінтересованої особи не піддається корекції ані заходами адміністративного впливу, ані короткостроковими поліцейськими заходами, ані самим фактом судового розгляду.
Заявник в судовому засідання заяву підтримав, просив таку задовольнити, оскільки основною причиною агресивної поведінки ОСОБА_4 є зловживання останньою протягом останніх 10 років алкогольних напоїв. Перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння кривдник вчиняє дії фізичного та психологічного характеру, щодо нього та його матері. Метою звернення до суду з вказаною заявою було лише унеможливлення подальших агресивних дій кривдника. ОСОБА_4 неодноразова застосовувала до нього як психологічне так і фізичне насильство. Разом з тим пояснив, що може себе захистити лише коли бачить візуально кривдника, однак переживає за своє життя в моменти коли спить та не контролює ситуацію.
Представник заявника ОСОБА_3 в судовому засіданні доводи викладені у заяві підтримав, просив винести обмежувальний припис з підстав зазначених у такій, не зважаючи на те, що заявником є особа чоловічої статі.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 - адвокат Білецька О.Р. у судовому засідання просила відмовити у задоволенні заяви, оскільки вважає таку безпідставною, викладені в заяві обставини недоведеними, а саму заяву такою яка спрямована на позбавлення ОСОБА_4 житла.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про причине неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Суд, вислухавши пояснення заявника та його представника, представника заінтересованої сторони, дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, встановив наступне.
Відповідно до приписів ст.350-1 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (п.1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України); батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»(п. 3 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому 14.11.1993 року шлюбі, який розірвано рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11.05.2026 року (справа №464/2287/26).
Місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 зареєстровано в квартирі АДРЕСА_2 у котрій вони спільно проживають.
03.05.2024, 06.05.2026, 16.05.2026, 08.06.2026, щодо ОСОБА_4 виносилися тимчасові заборонні приписи.
Постановами Сихівського районного суду м. Львова від 04.06.2026 та 05.06.2026 ОСОБА_4 притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2, ч.2 ст. 173-8 КУпАП.
Окрім цього, 13.07.2026 року був винесений Терміновий заборонний припис серія AA№611395 відповідно до якого ОСОБА_4 12.07.2026 близько 23.25 за адресою АДРЕСА_3 відносно колишнього чоловіка ОСОБА_1 виражалась нецензурною лайкою, ображала словесно та нанесла тілесні ушкодження: вкусила за руку вдарила по потилиці та обличчі, порізала ключем палець, чим вчинила домашнє насильство. Даний терміновий припис був винесений строком на 5 діб.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до п. 3 ст. 1 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
А відповідно до п. 14 вказаної статті, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема: подружжя, колишнє подружжя.
Положеннями ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 та п. 1, 2 ч. 1 ст.26 цього Закону, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа, а у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування.
Положеннями ст. 26 Закону передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб та ін.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до ч. 2 ст. 350-6 ЦПК України у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.
Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства щодо колишнього чоловіка ОСОБА_1 . Оскільки існує загроза продовження чи повторного вчинення насильства, настання тяжких наслідків його вчинення, такі ризики є реальними та стверджуються зібраними у справі доказами, тому для попередження вчинення домашнього насильства, а також реального захисту і відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів постраждалої особи до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис у спосіб, зазначений заявником, так як такий відповідає переліку заходів тимчасового обмеження прав кривдника, визначеному у статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Однак суд дійшов переконання, що обмежувальний припис щодо ОСОБА_4 слід видати на строк 2 місяці, оскільки саме такий строк тимчасового обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалих осіб буде достатнім, обґрунтованим та легітимним заходом втручання у права та свободи особи, а тому заява підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 12, 19, 20, 81, 82, 141, 258, 259, 264, 265, 350-1-350-6, 353, 354 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,-
у х в а л и в :
заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 про видачу обмежувального приписузадовольнити частково.
Видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на неї на строк 2 місяці такі обов`язки:
1) заборонити ОСОБА_4 перебувати у місці спільного проживання (перебування) із заявником ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 ;
2) усунути перешкоди у користуванні заявником ОСОБА_1 майном, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя або його особистою приватною власністю, розташованим за вказаною адресою;
3) заборонити ОСОБА_4 наближатися на відстань менше 100 (ста) метрів до місця проживання (перебування) заявника за вказаною адресою;
4) заборонити ОСОБА_4 особисто і через третіх осіб розшукувати заявника ОСОБА_1 , якщо він за власним бажанням перебуватиме у місці, невідомому їй, переслідувати його та в будь-який спосіб спілкуватися з ним;
5) заборонити ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори із заявником ОСОБА_1 або контактувати з ним через інші засоби зв?язку особисто чи через третіх осіб.
Відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи про видачу обмежувального припису - віднести на рахунок держави.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Повідомити про прийняте рішення відділ поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції у Львівській області для взяття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасники справи:
Заявниця: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Текст рішення складено та проголошено: 29.07.2026.
Суддя