Справа № 463/8638/25 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.
Провадження № 22-ц/811/416/26 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Ніткевич А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 29 грудня 2025 року,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2025 року Львівське міське комунальне підприємство (ЛМКП) «Львівтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за надані послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2024 року по 31.07.2025 року в сумі 39 955 грн 56 коп., пені в розмірі 818 грн 99 коп. та 3 028 грн сплаченого судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідачі зареєстровані і проживають у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, у зв`язку з чим в силу вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ЖК України зобов`язані оплачувати надані послуги, однак такий обов`язок належним чином не виконують, внаслідок чого допустили утворення заборгованості за послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2024 року по 31.08.2025 року на загальну суму 40 774 грн. 55 коп., з яких 818 грн. 99 коп. - пеня, яка на підставі ст.625 ЦК України також підлягає стягненню з відповідачів, які і є предметом позовних вимог (а.с. 1-3).
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2024 року по 31.07.2025 року в сумі 1 971 грн 65 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» по 48 грн 81 коп. судових витрат з кожного (а.с. 51-54).
Дане рішення оскаржила представник ЛМКП.
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ЛМКП задовольнити повному обсязі, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.
Вважає, що «чинне законодавство не передбачає підстав для звільнення споживача від плати за небаланс споживання гарячої води, та в разі існування в будинку небалансу споживання гарячої води правомірними є дії виконавця щодо розподілу цього небалансу між усіма споживачами» (а.с. 61-65).
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 70-71).
23 лютого 2026 року представниця відповідачки Вжещ М.Б. надіслала на адресу суду Відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ЛМКП «Львівтеплоенерго» залишити без задоволення, а оскаржуване ЛМКП рішення суду -без змін (а.с. 75-81).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
ЦПК України встановлено, що:
- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77).
Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (в тому числі - і апелянтом) те, що у квартирі відповідачів АДРЕСА_1 встановлено квартирний прилад обліку гарячої води.
Тобто, позивач відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» є надавачем послуг, а відповідачі - споживачем цих послуг.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору.
З повідомлення ЛМКП «Львівтеплоенерго» на оплату послуг за грудень 2023 року по квартирі АДРЕСА_1 (долученого відповідачами до Відзиву на позовну заяву) вбачається, що у відповідачів станом на 01.01.2024 року заборгованість по оплаті послуги з постачання гарячої води становила лише 895 грн. 72 коп. (а.с. 35).
В той же час, ЛМКП «Львівтеплоенерго» до поданої до суду позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог долучено розрахунок заборгованості, яка є предметом позовних вимог, згідно якого згаданим позивачем у січні 2024 року було проведено «корекцію» нарахування заборгованості на суму 37 983 грн. 91 коп., в результаті чого станом на кінець січня 2024 року заборгованість відповідачів по оплаті послуги з постачання гарячої води вже збільшилася до 38 435 грн. 28 коп. (а.с. 8).
В мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд зазначив, що «позивачем не представлено жодних доказів не лише правомірності нарахування та зарахування в суму заборгованості вказаної корекції в сумі 37 983 грн. 91 коп., а й будь-якого розрахунку та підстав нарахування такої, а тому суд приходить до висновку, що підстави для стягнення такої з відповідачів відсутні».
Незважаючи на наведені вище зауваження суду першої інстанції, апеляційна скарга також не містить доводів про правову природу «корекції» нарахування заборгованості по оплаті послуги з постачання гарячої води у квартиру відповідачів на суму 37 983 грн. 91 коп.
Як вбачається з наведеної у апеляційній скарзі таблиці (а.с. 64), згадана «корекція» на суму 37 983 грн. 91 коп. «утворилася» за період з травня 2022 року по листопад 2023 року включно (тобто - за 19 місяців).
Складовою згаданої вище суми 37 983 грн. 91 коп. є сума відповідних «корекцій» за згадані вище 19 місяців (колонка 10).
При цьому щомісячні дані, які відображені у колонці 10, утворилися, як різниця даних, що наведені у колонці 9 («було нараховано, грн.») та у колонці 8 («мало бути нараховано за Г/В, грн.»).
В свою чергу, дані, які відображені у колонці 8, утворилися, як сума даних, що наведені у колонці 5 («спож. Г/В кв. 65 згідно розпод. приладу, куб.м») та у колонці 7 («небаланс, розпод. на кв. 65, м.куб»), і ця сума є помноженою на тариф (колонка 6).
При цьому відсутні будь-які дані та алгоритм розрахунків даних, які наведені у колонці 7 («небаланс, розпод. на кв. 65, м.куб»).
Згідно даних, наведених у колонці 5 («спож. Г/В кв. 65 згідно розпод. приладу, куб.м»), відповідачі за період з травня 2022 року по листопад 2023 року включно (тобто - за 19 місяців) спожили 88 м3 гарячої води: наведена обставина позивачем/апелянтом не оспорюється і не заперечується.
А згідно даних, які наведені у колонці 7 («небаланс, розпод. на кв. 65, м.куб»), за ці ж 19 місяців «небаланс, розподілений на квартиру АДРЕСА_2 », становить 398,7394 м3, тобто: є у 4,53 рази більшим від даних приладів обліку у квартирі відповідачів.
Або: 88 м3 згідно даних приладів обліку у квартирі відповідачів (колонка 5) становить лише 18,08 % (!) від даних в колонці 8 «мало бути нараховано за Г/В, грн.».
Безспірним є те, що метою встановлення у квартирах індивідуальних приладів обліку гарячої води є бажання споживача оплачувати лише надані йому позивачем послуги.
В той же час наведені вище розрахунки (по версії позивача - надавача послуг) повністю зводять нанівець мету, з якою споживач встановлює у своїй квартирі індивідуальний прилад обліку води, та його бажання раціонального використання води з метою її економії.
Для прикладу: згідно наведеної у апеляційній скарзі таблиці (яку позивачем покладено в основу заявлених ним позовних вимог) відповідачі лише за грудень 2022 року спожили 197,0 м3 гарячої води на загальну суму 7 037 грн. 33 коп. (а.с. 7), в той час, коли позивачем не заперечується достовірність даних індивідуального лічильника обліку цієї води встановленого у квартирі відповідачів, згідно яких ними за весь спірний період (19 місяців) було спожито лише 88 м3 гарячої води.
За наведених вище обставин в їх сукупності споживач (відповідачі) вправі ставити під сумнів дані позивача про «корекцію» та вимагати від надавача послуги (позивача) відповідних розрахунків про «небаланс, розподілений на квартиру АДРЕСА_2 ».
В той же час, позивач таких даних до суду не подав і матеріали справи таких не містять, а тому суд вправі був відмовити у частині позовних вимог за їх недоведеністю позивачем відповідними розрахунками.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача, як слабшої сторони у договірних відносинах з професійним виконавцем - постачальником гарячої води, інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності і уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар доведення неправомірності вимоги позивача про сплату йому непропорційно великої суми «небалансу води» - у порівнянні з оплатою за реально використану споживачем гарячу воду (88 м3): у даному випадку - у більш, ніж 4 (чотири) з половиною рази.
За наведених обставин доводи апеляційної скарги стосовно того, що «чинне законодавство не передбачає підстав для звільнення споживача від плати за небаланс споживання гарячої води, та в разі існування в будинку небалансу споживання гарячої води правомірними є дії виконавця щодо розподілу цього небалансу між усіма споживачами», не можуть прийматися до уваги.
З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення по суті спору з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни (та, відповідно, для задоволення позовних вимог у повному обсязі) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.
Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року - 3 328 грн. 00 коп.
Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідачів 40 774 грн. 55 коп. заборгованості за послуги з централізованого гарячого водопостачання.
Відтак, ціна позову у цій справі складає 40 774 грн. 55 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).
Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 40 774 грн. 55 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 29 грудня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Повну постанову складено 29 липня 2026 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський ОМ.
Ніткевич А.В.