Дата документу 28.07.2026
Справа № 501/1768/25
2/501/187/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі
головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом представника ОСОБА_1
до
відповідача: ОСОБА_2
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за договорами позики
учасники справи:
представник позивача - адвокат Дударенко С.В.
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Станіславська А.В.
ухвалив рішення про наступне та
ВСТАНОВИВ:
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Дударенко С.В. (надалі позивач) 22.04.2025 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі відповідач) про стягнення боргу, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача:
- суму основного боргу за договором позики від 24.03.2023 у розмірі 9450,00 доларів США, стягнення заборгованості проводити у національній валюті за курсом НБУ станом на день здійснення платежу;
- суму основного боргу за договором позики від 02.06.2023 у розмірі 28350,00 доларів США, стягнення заборгованості проводити у національній валюті за курсом НБУ станом на день здійснення платежу;
- стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 24.03.2023 позивач у справі ОСОБА_1 позичив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 9450,00 доларів США.
Між сторонами був підписаний договір позики, відповідно до п.1 якого ОСОБА_1 (позикодавець) передач ОСОБА_2 (позичальник) грошові кошти у сумі 360000,00 грн., що в еквіваленті складало на день підписання договору 9450,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві всю суму позики у визначений договором строк.
Відповідно до п.2 Договору, сума позики прийнята у повному обсязі від позикодавця позичальником до підписання договору та окрім того власноруч позичальником написана 24.03.2023 розписка про отримання грошей.
Відповідно до п.5 Договору сторони домовились, що позичальник повинен повернути позику в строк до 24.04.2023.
Позивач виконав умови договору, однак позичальник умови договору не виконав, гроші не повернув.
Також, позивач вказує у позові, що 02.06.2023 позивач у справі ОСОБА_1 позичив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1060000,00 грн., що в еквіваленті складало на день підписання договору 28350,00 доларів США.
Між сторонами був підписаний договір позики, відповідно до п.1 якого ОСОБА_1 (позикодавець) передач ОСОБА_2 (позичальник) грошові кошти у сумі 1060000,00 грн., що в еквіваленті складало на день підписання договору 28350,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві всю суму позики у визначений договором строк.
Відповідно до п.2 Договору, сума позики прийнята у повному обсязі від позикодавця позичальником до підписання договору та окрім того власноруч позичальником написана 02.06.2023 розписка про отримання грошей.
Відповідно до п.5 Договору сторони домовились, що позичальник повинен повернути позику в строк до 02.07.2023.
Позивач виконав умови договору, однак позичальник умови договору не виконав, гроші не повернув.
Відповідач 16.08.2025 надав до суду відзив на позов (а.с.38-44), просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що умови спірних договорів були виконані відповідачем без порушень та повністю, про що відповідач письмово повідомив позивача. Відповідач не заперечує щодо обставин укладання вказаних договорів, другі екземпляри позивач йому не передав.
Факт передачі коштів за вказаними договорами має своє підтвердження у переписці між позивачем та відповідачем, де відображено у смс-переписці суми, які було повернуто позивачу.
Відповідач вказує у відзиві, що з моменту отримання позивачем повідомлення про виконання Договорів позики через поштову кореспонденцію «Нова пошта» 29.05.2025 ніякого заперечення позичальник до 16.06.2025 не отримав.
Позивач неодноразово звертається до суду з позовами до інших позичальників, по яким позичальники повертаються кошти, але він розцінює кошти як проценти за користування грошима, що не вказано в договорах позики, тощо.
Відповідач зазначає у відзиві, що за двома договорами позики він отримав від позивача 37800 доларів США, які повертав частинами, як встановив позивач по 1350 доларів США, тому до дня подання позовної заяви до суду борг повинен складати лише суму 4050 доларів США. Відповідач у березні 2025 повернув позивачу останню суму 5000 доларів США, які позивач прийняв у кафе та пообіцяв передати розписки, але цього не зробив та звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач, як позичальник нічого до кінця останньої плати не знав про проценту ставку, яку в односторонньому порядку встановив ОСОБА_1 .
Представник позивача 08.07.2025 надав до суду відповідь на відзив (а.с.65-67), просить суд задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на введення відповідачем суду в оману, доводи відповідача зазначені у відзиві не відповідають дійсності, тощо.
В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач, його представник просили суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 22.04.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.21).
Ухвалою судді від 05.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судового засідання (а.с.25-26).
Ухвалою суду від 09.07.2025 повернуто заяву відповідача про витребування доказів (а.с.76).
Ухвалою суду від 29.09.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.103).
Ухвалою суду від 21.04.2026 відмовлено відповідачу у клопотанні про зупинення провадження у справі (а.с.134-136).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 24.03.2023 позивач у справі ОСОБА_1 позичив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 9450,00 доларів США.
Між сторонами був підписаний договір позики, відповідно до п.1 якого ОСОБА_1 (позикодавець) передач ОСОБА_2 (позичальник) грошові кошти у сумі 360000,00 грн., що в еквіваленті складало на день підписання договору 9450,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві всю суму позики у визначений договором строк (а.с.12-13).
Відповідно до п.2 Договору, сума позики прийнята у повному обсязі від позикодавця позичальником до підписання договору та окрім того власноруч позичальником написана 24.03.2023 розписка про отримання грошей (а.с.14).
Відповідно до п.5 Договору сторони домовились, що позичальник повинен повернути позику в строк до 24.04.2023.
Також, 02.06.2023 позивач у справі ОСОБА_1 позичив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1060000,00 грн., що в еквіваленті складало на день підписання договору 28350,00 доларів США.
Між сторонами був підписаний договір позики, відповідно до п.1 якого ОСОБА_1 (позикодавець) передач ОСОБА_2 (позичальник) грошові кошти у сумі 1060000,00 грн., що в еквіваленті складало на день підписання договору 28350,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві всю суму позики у визначений договором строк (а.с.15-16).
Відповідно до п.2 Договору, сума позики прийнята у повному обсязі від позикодавця позичальником до підписання договору та окрім того власноруч позичальником написана 02.06.2023 розписка про отримання грошей (а.с.17).
Відповідно до п.5 Договору сторони домовились, що позичальник повинен повернути позику в строк до 02.07.2023.
ІV. Оцінка Суду.
Частина 1 ст.509 ЦК України вказує, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Правові позиції Верховного Суд України, викладені у постанові від 16.11.2016 року у справі №6-1286цс16 та у постанові від 02.07.2014 року у справі №6-79цс-14 вказують, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом. При цьому ст.625 ЦК України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання і з огляду на правову природу трьох процентів річних, передбачених частиною другою цієї статті, як особливої міри відповідальності, їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті України гривні.
Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Так, в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що «відповідно до норм ст. ст.1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Така правова позиція узгоджується і з Постановою Верховного суду від 13 грудня 2017 року по справі № 309/3458/14-ц.
У даній справі, суд виходить з того, що письмова форма договорів позики внаслідок їх реального характеру є доказом не лише факту укладення договорів, а й факту передачі грошової суми позичальнику.
Судом встановлено, що 24.03.2023 позивач у справі ОСОБА_1 позичив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 9450,00 доларів США.
Між сторонами був підписаний договір позики, відповідно до п.1 якого ОСОБА_1 (позикодавець) передач ОСОБА_2 (позичальник) грошові кошти у сумі 360000,00 грн., що в еквіваленті складало на день підписання договору 9450,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві всю суму позики у визначений договором строк (а.с.12-13).
Відповідно до п.2 Договору, сума позики прийнята у повному обсязі від позикодавця позичальником до підписання договору та окрім того власноруч позичальником написана 24.03.2023 розписка про отримання грошей (а.с.14).
Відповідно до п.5 Договору сторони домовились, що позичальник повинен повернути позику в строк до 24.04.2023.
Також, 02.06.2023 позивач у справі ОСОБА_1 позичив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1060000,00 грн., що в еквіваленті складало на день підписання договору 28350,00 доларів США.
Між сторонами був підписаний договір позики, відповідно до п.1 якого ОСОБА_1 (позикодавець) передач ОСОБА_2 (позичальник) грошові кошти у сумі 1060000,00 грн., що в еквіваленті складало на день підписання договору 28350,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві всю суму позики у визначений договором строк (а.с.15-16).
Відповідно до п.2 Договору, сума позики прийнята у повному обсязі від позикодавця позичальником до підписання договору та окрім того власноруч позичальником написана 02.06.2023 розписка про отримання грошей (а.с.17).
Відповідно до п.5 Договору сторони домовились, що позичальник повинен повернути позику в строк до 02.07.2023.
Відповідач не заперечує щодо обставин укладання вказаних договорів, другі екземпляри позивач йому не передав.
Відповідно до вимог ст.12 цього Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст.89 ЦПК України, поміж іншим, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Відповідач у відзиві на позов та судовому засіданні стверджував, що повернув позивачу кошти у розмірі 20700 доларів США саме за спірними договорами позики, які є предметом даного спору, інші боргові зобов`язання між ним та позивачем не існує.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що дійсно він отримав від відповідача вказану суму коштів у розмірі 20700 доларів США, але за іншою третьою розпискою, за якою відповідачем виконано всі умови. Вказана розписка у позивача відсутня.
Судом досліджено смс-переписку між сторонами у справі (а.с.49-57), якою підтверджується факт передачі коштів позивачу від відповідача.Позивач не надав доказів, що переписка та телефонна розмова велись не ним.
Суд не проводив підрахунок повернутих коштів, оскільки позивач визнав, що він отримав від відповідача 20700 доларів США, нібито за іншою розпискою, яка не є предметом спору.
Доводи позивача про те, що вказані грошові перекази були здійснені відповідачем на погашення інших боргових зобов`язань, які виникли за іншою борговою розпискою є необґрунтованими, оскільки належних доказів на їх підтвердження позивачем не надано.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів позивачу частково виконав у розмірі 20700 доларів США, отже залишок боргу складає з двома договорами позики у розмірі 17100 доларів США (9450 + 28350)-20700.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути борг за договорами позики у розмірі 17100 доларів США, що еквівалентно 768987 грн. (по курсу НБУ 44,97 за долар США станом на день ухвалення рішення у справі).
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Також суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Зокрема, згідної платіжної інструкції від 11.04.2025 (а.с.1) позивачем при подачі позову сплачено 15140,00 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно долі задоволених вимог у розмірі 12506,96 грн. ( (17100 доларів США, що по курсу НБУ 44,97 за долар США становить 768987 грн.) / (20700 доларів США, що по курсу НБУ 44,97 за долар США становить 930879 грн.) *15140,00 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
Позов представника ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за договорами позики від 24.03.2023 та від 02.06.2023 у розмірі 17100 доларів США, стягнення заборгованості проводити у національній валюті за курсом НБУ станом на день здійснення платежута судовий збір пропорційно долі задоволених вимог у розмірі 12506,96 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського
Суду Одеської області М.І.Петрюченко