Справа № 214/1039/26
2/214/2718/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
23 липня 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Авдєєва М.І.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/1039/26 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, -
ВСТАНОВИВ:
04.02.2026 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить суд: стягнути з ОСОБА_4 на її користь понесені нею додаткові витрати на утримання їх неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 46 750,00 грн.
Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що сторони перебували в офіційно зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.11.2015 у справі №212/6467/15-ц було розірвано. Від шлюбу вони мають двох спільних дітей, а саме: повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20.02.2020 між позивачем та ОСОБА_7 було укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному району у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відповідний актовий запис №77, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2022 року у справі №214/9781/21 присуджено стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання їх сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини від доходу (заробітку) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини. У задоволені в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом було відмолено, оскільки ОСОБА_4 надав акт від 19.04.2022 про проживання молодшого сина разом із батьком. В подальшому, відповідач ОСОБА_8 звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів її заробітку до досягнення дитиною повноліття, на підставі чого 21.12.2022 судом було винесено відповідний судовий наказ, який перебував на виконанні в Покровському відділі державної виконавчої служби та певний час з позивача стягувались аліменти. З вересня 2023 року неповнолітній ОСОБА_5 виявив бажання проживати разом із позивачем.
Позивач ОСОБА_3 самостійно утримує сина, купує одяг, забезпечує харчуванням, проводить час та виховує. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі №214/1421/24 від 11 вересня 2024 року припинено стягнення аліментів з позивача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 . Рішення суду не оскаржене та набрало законної сили. Постановою Покровського відділу державної виконавчої служби виконавче провадження закінчено, про що позивачу видано відповідну постанову. Оскільки відповідач добровільно допомогу га утримання сина не надавав, позивач була змушена звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 . 19.12.2024 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , у розмірі частини від його доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 19.12.2024.
20.01.2025 державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Скринник А.Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76841200. Відповідач ОСОБА_4 сплачує аліменти на утримання сина у розмірі від 1 598,00 грн. до 1 699,19 грн.
Неповнолітній ОСОБА_5 навчається у відокремленому структурному підрозділі «Автотранспортний фаховий коледж Криворізького національного університету» зі змішаною формою навчання. Для забезпечення навчання сина у такому режимі позивач придбала комп`ютерну техніку та аксесуари до нього, на загальну суму 43 200,00 грн., а також мобільний телефон Samsung Galaxy S24, загальною вартістю 36 700,00 грн. Також позивач зазначила, що їх з відповідачем неповнолітній син потребував лікування зубів у медичній установі - Стоматологічна практика лікаря Сиволапа, на загальну суму 13 600,00 грн. Загальна сума додаткових витрат, витрачених позивачем на сина, складає 93 500,00 грн.
Оскільки розмір аліментів, які сплачує відповідач є недостатніми для забезпечення гідного життя сина, а позивач сама несе витрати по його утриманню, які передбачають щоденне забезпечення збалансованим харчуванням, придбанням ліків та вітамінів, придбанням одягу, забезпеченням умов для навчання та здобуття освіти, позивач вимушена звернутись до суду із позовною заявою.
Ухвалою суду від 09 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.34).
30.03.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність. Зокрема, відповідач зазначає, що витрати, понесені позивачем протягом нетривалого періоду на придбання комп`ютерної техніки та мобільного телефону, є неспівмірними з його матеріальним становищем та рівнем доходів. При цьому вказує, що близько двох років тому ним було подаровано синові ОСОБА_5 комп`ютер, у зв`язку з чим, на його думку, об`єктивна необхідність у придбанні нового комп`ютера була відсутня. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що мобільний телефон Samsung Galaxy S24 є флагманською моделлю преміум-сегмента, придбання якого, на його переконання, не може вважатися «особливою обставиною» чи «крайньою необхідністю» для забезпечення належного розвитку дитини. Щодо витрат на стоматологічне лікування дитини відповідач зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначене лікування було невідкладним або обумовленим захворюванням дитини, а не мало планового характеру. Також відповідач вказує, що матеріали справи не містять належної медичної документації, зокрема медичних висновків, призначень лікаря чи встановленого діагнозу, які б свідчили про наявність гострого стану здоров`я дитини, що потребував термінового медичного втручання. Долучені до матеріалів справи розрахункові документи, на думку відповідача, підтверджують лише факт оплати медичних послуг, однак не доводять критичної необхідності понесення таких витрат саме як додаткових витрат на дитину. Крім того, відповідач зазначає, що не був повідомлений про необхідність здійснення зазначених витрат та не брав участі у їх погодженні. Також відповідач зазначає, що належним чином виконує свій обов`язок щодо утримання дитини, своєчасно сплачуючи аліменти, при цьому заборгованість зі сплати аліментів відсутня. На підтвердження свого матеріального становища відповідачем надано довідку з місця роботи, відповідно до якої його щомісячний дохід становить 8 647,00 грн. Крім того, відповідач зазначає, що на підставі судового рішення також сплачує аліменти на утримання іншої малолітньої дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від шлюбу з ОСОБА_10 , у розмірі однієї четвертої частини свого доходу. Відповідач вважає, що з огляду на його мінімальний дохід, який фактично складається з мінімальної заробітної плати, він не має реальної можливості нести заявлені позивачем додаткові витрати. На його думку, позивачем не враховано принцип співмірності матеріального становища обох батьків та їхніх можливостей брати участь у фінансуванні додаткових витрат на дитину. З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими, завищеними та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами. Такий варіант відповідає стилю мотивувальної частини судових рішень: він є нейтральним, без оціночних суджень від імені суду, але водночас чітко відображає позицію відповідача.
21.04.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог у частині розміру додаткових витрат на лікування дитини. У зазначеній заяві представник позивача просить збільшити розмір заявлених до відшкодування витрат на стоматологічне лікування дитини з 13 600,00 грн. до 49 900,00 грн. При цьому позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат, пов`язаних із придбанням комп`ютерної техніки та мобільного телефону, залишено без змін. Таким чином, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог загальний розмір додаткових витрат на дитину, понесених позивачем, становить 129 800,00 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 64 900,00 грн., як половину понесених додаткових витрат. На підтвердження заявлених вимог у збільшеному розмірі представником позивача до матеріалів справи долучено копії квитанцій про оплату медичних послуг та актів виконаних робіт.
Під час судового засідання представник позивача - адвокат Кафтасьєва Г.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Також підтримала заяву про збільшення позовних вимог та просила вирішити справу з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог. Крім того зазначила, що придбання комп`ютерної техніки було обумовлено потребою дитини у використанні сучасних технічних засобів для навчального процесу, виконання домашніх завдань та дистанційного навчання, а мобільний телефон придбано з метою забезпечення належного зв`язку з дитиною, її безпеки та можливості користування сучасними засобами комунікації. Наголосила, що відповідач добровільної участі у фінансуванні зазначених витрат не брав. Також представник позивача зазначила, що витрати на стоматологічне лікування були фактично понесені в інтересах дитини та підтверджуються належними письмовими доказами, долученими до матеріалів справи. При цьому обставина непогодження таких витрат із відповідачем не звільняє останнього від обов`язку брати участь у їх відшкодуванні.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Палішева Н.О. проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити у їх задоволенні, підтримала доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та додатково зазначила, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для покладення на відповідача обов`язку брати участь у заявлених додаткових витратах на дитину. Наголосила, що придбання комп`ютерної техніки та мобільного телефону преміум-сегмента не було зумовлене особливими обставинами чи крайньою необхідністю, а надані позивачем докази щодо витрат на стоматологічне лікування не підтверджують їх невідкладного характеру або необхідності проведення такого лікування саме як додаткових витрат на дитину. Також звернула увагу суду на майновий стан відповідача, який отримує мінімальну заробітну плату, належним чином сплачує аліменти на двох дітей та не має заборгованості зі сплати аліментів, у зв`язку з чим заявлений розмір додаткових витрат є для нього неспівмірним та таким, що не відповідає принципу рівної участі батьків в утриманні дитини.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Процесуальні дії судом не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.
Суд, вислухавши позицію представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 04.09.1999 між ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_11 ) та ОСОБА_4 було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, свідоцтво серії НОМЕР_2 (а.с.6).
Від шлюбу сторони мають спільних дітей: повнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що слідує зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 02.09.2015 Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного тану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.7).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.11.2015 у справі №212/6467/15-ц, шлюб між ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_11 ) та ОСОБА_4 було розірвано.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_8 звертався до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї 1/4 з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття. На підставі зазначеної заяви 21 грудня 2022 року судом було видано судовий наказ, який перебував на виконанні у Покровському відділі державної виконавчої служби, у зв`язку з чим із ОСОБА_3 здійснювалося стягнення аліментів. Разом із тим, починаючи з вересня 2023 року, неповнолітній ОСОБА_5 фактично припинив проживання з батьком та виявив бажання проживати разом із матір`ю.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2024 року по справі №214/1421/24 припинено стягнення аліментів з позивача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 . Рішення суду не оскаржене та набрало законної сили.
Крім того, постановою державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавче провадження №70815913 закінчено, на підставі п.5 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.9).
19.12.2024 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , у розмірі частини від його доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 19.12.2024 (а.с.10).
Неповнолітній ОСОБА_5 є здобувачем фахової передвищої освіти Відокремленого с структурного підрозділу Автотранспортного фахового коледжу Криворізького національного університету, з 01.09.2024 приступив до освітнього процесу з елементами дистанційної форми навчання, що підтверджується довідкою від 22.01.2026 №20, виданою директором коледжу (а.с.13).
Відповідно до довідки про доходи за №0000-000001 від 24.03.2026 відповідач ОСОБА_4 працює ТзОВ «ДЕДАСТ-ПРОЕКТ» з 02.12.2020 на посаді директора. Загальна сума його доходу за період з 01.09.2025 до 28.02.2026 за виключенням податків та зборів становить 38 880,38 грн. (а.с.55).
Крім того, відповідно постанови державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 08.01.2024, з якої вбачається, що з доходів відповідача ОСОБА_4 стягуються кошти на виконання судового наказу Дзержинського суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області №210/6128/23, виданого 19.12.2023 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 , аліментів на утримання дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частки зі всіх видів (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.11.2023, і до повноліття (а.с.56).
Звертаючись до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_4 додаткових витрат на дитину, позивач посилалася на те, що нею понесено витрати на придбання комп`ютерної техніки, мобільного телефону та стоматологічне лікування неповнолітнього сина, які, на її думку, є додатковими витратами у розумінні ст.185 СК України. Надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі ст.ст.141,180 СК України, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.
Як вбачається з положень ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Згідно зі ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватись наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз указаної матеріально-правової норми вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини, а їх розмір повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, зокрема випадків, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до тих чи інших занять тощо). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов. За своїм характером ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Правові висновки з цього приводу викладені Верховним Судом у постановах від 20.03.2019 у справі №183/1679/17, від 12.12.2019 у справі №756/4947/17-ц, від 01.04.2020 у справі №521/16268/18, від 08.12.2021 у справі №607/12170/20.
Таким чином, виходячи з визначеного ст.141 СК України принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, який узгоджується з положеннями ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», та аналізу вказаних норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що обов`язок участі у додаткових витратах на дитину по своїй суті є самостійним та окремим від обов`язку по утриманню дитини та покладається на обох батьків рівною мірою незалежно від того, з ким проживає дитина, у зв`язку з чим при визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, до додаткових витрат на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 позивач віднесла: витрати на стоматологічне лікування дитини, на загальну суму 13 600,00 грн. (а.с.2); витрати, пов`язані з придбанням комп`ютерної техніки та комплектуючих до неї, а саме: процесор AMD Ryzen 5 5500 ( 100-[телефон приховано]); материнська плата ASUS РRІМЕ В450-РLUS; кулер для процесора ID-Cooling, SЕ-224-ХТS; Корпус 2Е Virtus Neo G03301N (2Е-G3301N), 4Х120 мм; накопичувач SSD М.2.2280 1 ТВ ЕХ 900 Рlus НР (ЗЗМЗ4АА#АВВ), Модуль пам`яті для комп 'ютера DDR4 16GВ 3200 МНz. еХсеleram (Е41632Х), Клавіатура Vinga КВG839 blаск, Монітор Рhilips, 180 Гц, 2х2 Вт, (27М2N3200S/00), адаптер Grand-X Bluetooth 5.3 20m 5 devices З mb ВТ53G (ВТ 53G), Патч-корд литий САТ 5 UТР w/RJ45 7.5m, б/у видеокарта МS1 GеFогсе RТХ 3070 8 GЬ; блок живлення СНІЕFТЕС 700W (GР5-700А8) АТХ2.3, вентилятор 120 мм, активний РFС RТL, а також зі складанням і налаштуванням системного блока, на загальну суму 43200,00 грн.; витрати на придбання мобільного телефону Samsung Galaxy S24, на загальну суму 36 700,00 грн.
Первісно позивач ОСОБА_3 визначила загальний розмір витрат на стоматологічне лікування у сумі 13 600,00 грн., однак у подальшому подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила врахувати додатково понесені витрати на лікування зубів дитини, у зв`язку з чим їх загальний розмір склав 49 900,00 грн. Позовні вимоги в частині відшкодування витрат, пов`язаних із придбанням комп`ютерної техніки та мобільного телефону, залишилися без змін.
Таким чином, загальний розмір додаткових витрат, понесених позивачем на користь неповнолітнього сина, за її розрахунком становить 129 800,00 грн., з яких вона просить стягнути з відповідача 64 900,00 грн., що відповідає одній другій від загальної суми заявлених витрат.
Надаючи правову оцінку заявленим вимогам, суд виходить із того, що відповідно до ст.185 СК України участь одного з батьків у додаткових витратах на дитину можлива лише за умови, що такі витрати зумовлені особливими обставинами, зокрема розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом чи іншими обставинами, які виходять за межі звичайного утримання дитини та не охоплюються аліментними платежами. Отже, для вирішення даного спору суду належить встановити, чи є кожен із заявлених позивачем видів витрат такими, що виникли саме внаслідок особливих обставин, передбачених ст.185 СК України, чи підтверджуються вони належними та допустимими доказами, а також чи підлягають вони покладенню на відповідача з урахуванням його матеріального та сімейного стану.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що витрати на стоматологічне лікування неповнолітнього ОСОБА_5 відповідають правовій природі додаткових витрат, передбачених ст.185 СК України, оскільки пов`язані зі станом здоров`я дитини та фактично понесені позивачем в його інтересах. Такі витрати підтверджуються наявними у матеріалах справи квитанціями про оплату медичних послуг, актами виконаних робіт та іншими письмовими доказами, достовірність яких відповідачем не спростована (а.с.16-29, 66-71).
При цьому суд відхиляє доводи сторони відповідача про відсутність підстав для віднесення зазначених витрат до додаткових лише з тієї причини, що лікування не мало невідкладного характеру або не було попередньо погоджене з батьком дитини. Стаття 185 СК України не ставить можливість покладення на одного з батьків обов`язку брати участь у додаткових витратах у залежність від попереднього погодження таких витрат між батьками чи доведення їх невідкладності. Визначальним є те, що вони обумовлені станом здоров`я дитини, були фактично понесені та є необхідними для забезпечення її належного фізичного розвитку і збереження здоров`я.
Разом з тим, оцінюючи доводи позивача щодо віднесення до додаткових витрат витрат на придбання комп`ютерної техніки, комплектуючих до неї та мобільного телефону Samsung Galaxy S24, суд виходить із наступного.
Так, придбання речей, предметів побутового чи особистого користування, засобів навчання, технічних пристроїв або інших речей, необхідних для повсякденного життя дитини, не свідчить безумовно про виникнення додаткових витрат у розумінні ст.185 СК України, оскільки такі витрати за своєю природою належать до витрат на звичайне утримання дитини та мають покриватися за рахунок коштів, що витрачаються батьками на її забезпечення, у тому числі аліментів.
Суд враховує, що неповнолітній ОСОБА_5 дійсно навчається у закладі фахової передвищої освіти та з 01.09.2024 приступив до освітнього процесу із застосуванням елементів дистанційного навчання (змішана форма навчання). Водночас, позивачем не доведено, що придбання саме зазначеної комплектації комп`ютерної техніки було зумовлено особливими обставинами, передбаченими ст.185 СК України, а не було способом забезпечення дитини сучасним технічним засобом для навчання та особистого користування.
Суд бере до уваги, що забезпечення дитини необхідними речами для навчання, у тому числі технічними засобами, за загальним правилом належить до обов`язків батьків щодо утримання, виховання та розвитку дитини. При цьому законодавство не встановлює обов`язку одного з батьків компенсувати іншому половину вартості будь-яких придбаних для дитини речей за відсутності доведення винятковості таких витрат та їх зумовленості особливими обставинами.
Крім того, з наданих позивачем доказів не вбачається, що придбання саме такого комплекту комп`ютерної техніки, який включає, зокрема, високопродуктивні комплектуючі, монітор із розширеними технічними характеристиками та інші додаткові елементи, було об`єктивно необхідним для забезпечення освітнього процесу дитини або зумовлено спеціальними потребами, пов`язаними з навчанням.
Аналогічно, витрати на придбання мобільного телефону Samsung Galaxy S24 не можуть бути віднесені до додаткових витрат у розумінні ст.185 СК України, оскільки сам факт необхідності забезпечення дитини засобом мобільного зв`язку не є тією особливою обставиною, з якою закон пов`язує виникнення обов`язку щодо відшкодування додаткових витрат. Наявність у дитини мобільного телефону, безумовно, може сприяти забезпеченню її безпеки, комунікації та навчання, однак придбання конкретної моделі телефону преміального сегмента не є обставиною, яка виходить за межі звичайного утримання дитини.
Разом з тим, з наданих позивачем ОСОБА_3 товарних чеків вбачається факт придбання відповідних товарів (комп`ютерної техніки та комплектуючих до неї, а також мобільного телефону), однак зазначені докази самі по собі не підтверджують наявність обставин, які б свідчили про необхідність понесення таких витрат та їх особливий характер.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 заперечував проти стягнення зазначених витрат, посилаючись на те, що раніше забезпечив дитину ОСОБА_5 комп`ютером для навчання. Позивачем ОСОБА_12 не надано доказів того, що придбання нового комп`ютера вартістю 43 200,00 грн. було викликано необхідністю, пов`язаною з навчанням чи іншими особливими потребами дитини, а також не доведено неможливість використання наявного технічного засобу. Крім того, придбання мобільного телефону вартістю 36 700,00 грн. саме по собі не свідчить про наявність особливих обставин, які б обумовлювали необхідність таких витрат. Позивачем не доведено, що придбання телефону саме такої вартості було необхідним та відповідало розумним потребам неповнолітньої дитини.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №520/12681/17 від 12.03.2020. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.
Враховуючи вищезазначене, суд бере до уваги доводи сторони відповідача щодо матеріального становища ОСОБА_4 , а саме, отримання доходу у розмірі від 8 300,00 грн. до 8 647,00 грн. за період з 01.09.2025 по 28.02.2026, наявність обов`язку зі сплати аліментів на утримання двох дітей, а також відсутність заборгованості за аліментними зобов`язаннями.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат на придбання комп`ютерної техніки, комплектуючих до неї та мобільного телефону є недоведеними, оскільки позивачем не підтверджено наявність особливих обставин, які б обумовлювали необхідність здійснення таких витрат, а тому задоволенню не підлягають.
Такі витрати суд вважає є звичайними витратами, фактично спрямованими на задоволення загальних потреб дитини та не обумовлені особливими обставинами, які б визначали їх понесення позивачем у розумінні додаткових. Відтак, правові підстави для їх компенсації шляхом стягнення з відповідача відсутні.
Визначаючи розмір участі відповідача ОСОБА_4 у таких витратах, суд виходить із принципу рівності обов`язків батьків щодо утримання дитини. Разом із тим, суд бере до уваги матеріальний стан відповідача, його обов`язок утримувати інших дітей, розмір отримуваного ним доходу, а також відсутність доказів того, що відповідач ухиляється від виконання обов`язку щодо утримання дитини.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 половини витрат на стоматологічне лікування неповнолітнього сина, що становить 24 950,00 грн.
Підстав, які б визначали присудження додаткових витрат шляхом їх періодичного чи постійного стягнення з відповідача, судом не встановлено.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат згідно ст.141 ЦПК України суд враховує звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим судовий збір в розмірі 1 311,20 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 354-355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3
24 950,00 грн. (двадцять чотири тисячі дев`ятсот пятдесят) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування понесених нею додаткових витрат, пов`язаних з лікуванням їх неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1311,20 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з ухвалення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Адвокат Кафтасьєва Ганна Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_5 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4018 видане 23.11.2018 Радою адвокатів Дніпропетровської області, адреса: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Адвокат Палішева Наталя Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_7 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5538 видане 02.02.2023 Радою адвокатів Дніпропетровської області, адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Соборності, буд. 32, оф. 23.
Повне рішення складено без проголошення 27 липня 2026 року.
Суддя О.І. Євтушенко