ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7500/26 Справа № 204/13057/25 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
Учасники справи:
позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством «Акцент-Банк» на заочне рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 березня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Самсонова В.В.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2025року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк», Банк) подало в суд позов проти ОСОБА_2 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 50715,84грн, з яких тіло кредиту - 24980,80грн; відсотки за користування кредитом - 24385,04грн, пеня - 1350,00грн.
Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що 10 серпня 2024року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №б/н у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок - Кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав в кредит кошти у вигляді кредитного ліміту в розмірі 24 980,80грн, які зобов`язався повернути з процентами на умовах обумовлених в договорі, однак взятих на себе зобов`язань не виконав, через що утворилася заборгованість яку позивач просив стягнути на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 березня 2026року позов Банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за договором б/н від 10 серпня 2024року у розмірі 24980,80грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою було допущено порушення зобов`язань з повернення отриманих та використаних нею кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість за кредитом, яка в добровільному порядку не повернута, а тому підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Одночасно суд виснував, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими відсотками та заборгованості за пенею задоволенню не підлягають, оскільки є недоведеними з підстав недотримання позивачем вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
14 травня 2026року АТ «А-Банк» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи "Електронний суд" апеляційну скаргу на заочне рішення Чечелівського районного суду м. Дніпра від 23 березня 2026року.
В апеляційній скарзі Банк висловив вимогу про скасування рішення в частині відмовлених позовних вимог та просив про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права при відмові у стягненні заборгованості за процентами та пенею, не враховано, що в даній справі факт укладення кредитного договору на відповідних умовах та отримання відповідачкою коштів за ним підтверджується достатніми доказами у їх сукупності.
Наголошував, що суд помилково не звернув уваги на Заяву щодо встановлення кредитного ліміту, підписану відповідачкою, в якій чітко зазначені усі умови кредитування, зокрема строки та процентна ставка.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідачка своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористалась та відзиву на апеляційну скаргу не подавала.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
20 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Чечелівського районного суду м. Дніпра цивільну справу № 204/13057/25; та 22 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.
11 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
ОСОБА_5 10 серпня 2024року звернулась до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
У вказаній анкеті-заяві ОСОБА_5 підтвердила, що дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням https://a-bank.com.ua, між нею та АТ «А-Банк» становлять Договір про надання банківських послуг.
Також, 10 серпня 2024року ОСОБА_5 підписала Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, в якій просила відкрити їй поточний рахунок та встановити кредитний ліміт з сумою від 1 000,00грн до 200000,00грн, з пільговим періодом користування лімітом до 62 днів за ставкою 0,000001% та у разі виходу з пільгового періоду з процентною ставкою 3,4% на місяць, строком кредитування 240 місяців.
У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 10 серпня 2024року ОСОБА_5 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватись для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнала, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису.
Для підписання складових кредитного договору ОСОБА_3 було використано власноручний підпис на сенсорному екрані свого пристрою, що прирівнюється до електронного підпису.
Паспорт споживчого кредиту "Кредитна картка "Зелена" містить аналогічні умови, які викладені в заяві про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, та разом з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором також підписані електронним підписом.
Відповідно до виписки по картці, відповідач має відкритий рахунок НОМЕР_1 та за період з 10 серпня 2024року по 05 грудня 2025року сума його витрат по картці склала 50 735,04грн, сума зарахувань - 25 000,00грн, сума комісій - 960,80грн. Також з виписки вбачається, що ОСОБА_5 користувалась карткою Банку, здійснюючи перекази коштів на інші рахунки.
Довідкою з банку встановлено, що відповідачу було відкрито рахунок та видано картки: № НОМЕР_2 , строком дії до грудня 2031року, № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2031року.
Згідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміту за кредитом ОСОБА_4 , їй було встановлено кредитний ліміт 15 000грн 10 серпня 2024року, який в подальшому змінювався, та востаннє був збільшений до 25 000,00грн 05 грудня 2025року.
Відповідачкою було порушено вимоги укладеного сторонами договору, а саме прострочене повернення кредиту і сплату процентів, внаслідок чого Банком було здійснено розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 05 грудня 2025року заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 50715,84грн, яка складається з: 24980,80грн - заборгованість за кредитом; 24385,04грн - заборгованість по відсоткам; 1350,00грн - заборгованість за пенею.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відповідачка, яка допустила порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, має повернути отримані та використані кредитні кошти, які підлягають стягненню на користь позивача, а щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами та пенею суд вважав такі вимоги не доведеними та умови про їх нарахування не узгодженими зі споживачем.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні суду, не повністю відповідають обставинам справи.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.
У справі встановлено, що для підписання складових кредитного договору ОСОБА_3 було використано електронний підпис відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
Отже, договір про надання фінансового кредиту підписано ОСОБА_3 за допомогою електронного підпису, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.
Підпис відповідачки під договором свідчить про її ознайомлення з усіма умовами договору, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.
Кредитний договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, не оспорював кредитний договір в частині або в цілому; кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.
Отримання відповідачкою обумовлених кредитних коштів у вигляді кредитного ліміту у розмірі 24 980,80грн підтверджується випискою по картці.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Водночас, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020року у справі №760/7792/14-ц.
Виходячи з викладеного, встановивши отримання відповідачкою кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення в примусовому порядку з позичальниці суми заборгованості за тілом кредиту.
Водночас, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідачки заборгованості за процентами у розмірі 24 385,04грн та безпідставно зазначив, що надані докази не підтверджують узгодження між позивачем та Банком умов про сплату процентів за користування кредитом.
Як вбачається із змісту Заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 10 серпня 2024року між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів, з пільговим періодом користування лімітом до 62 днів за ставкою 0,000001% та у разі виходу з пільгового періоду з процентною ставкою 3,4% на місяць.
Підпис відповідачки під договором свідчить про її ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.
Тож, сторонами було погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог Банку в цій частині та стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за процентами у розмірі 24385,04грн.
Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за пенею суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
З положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.\
Банк просив стягнути з відповідачки пеню, посилаючись на те, що ОСОБА_5 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за договором від 10 серпня 2024року, а також наполягаючи на тому, що в даному питанні застосуванню підлягають спеціальні норми Закону України «Про споживче кредитування», а не загальне законодавство.
Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.
Основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.
З системного аналізу приписів пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», на який посилався позивач у позовній заяві, і пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Оскільки, як слідує з матеріалів справи і встановлено судом, пеня за кредитним договором нарахована під час дії воєнного стану, відтак відповідачка звільняється від обов`язку її сплати на користь кредитодавця АТ «Акцент-Банк».
Позивачем не було враховано вищевказаних перехідних положень Цивільного кодексу України та здійснено нарахування відповідачці пені, а тому правильними є висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за пенею у розмірі 1 350,00грн не підлягають задоволенню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не в повному обсязі виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав неповну оцінку.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права /пункти 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України/.
Встановивши наведені фактичні обставини у цій справі, від яких залежить правильне вирішення спору, застосовуючи положення вищенаведених норм права апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в цій частині, а також скасувати рішення суду в частині розподілу судових витрат.
В решті рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору, апеляційний суд виходить з наступного.
За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги позивача, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 5 894,80грн (49365,84 / 50715,84 х (2422,40 + 3633,60) = 5 894,80), пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Задовольнити частково апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк».
Заочне рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 березня 2026року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за процентами та щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору - скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за процентами за кредитним договором від 10 серпня 2024року у розмірі 24385,04грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 894,80грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 28 липня 2026року.
Судді: